Аналіз справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки

Сучасну податкову систему  в Сполучених Штатах в цілому характеризують такі риси:

1) прогресивний характер  оподаткування;

2) дискретність податкових  нарахувань - кожна більш висока  ставка застосовується лише до  строго певної частини оподатковуваного  суми;

3) регулярне зміна в  законодавчому порядку діючих  ставок оподаткування;

4) універсальність оподаткування  - при рівності сум доходу зазвичай  діють однакові податкові ставки;

5) наявність великої кількості  цільових знижок, пільг і виключень;

6) відокремленість від  податкових зборів до фондів  соціального забезпечення;

7) фіксований мінімальний  рівень індивідуальних доходів,  що не підлягає оподаткуванню.

З точки зору використання економічного (стимулюючого) потенціалу системи інвестиційний потенціал  податкової системи США реалізується через такі головні елементи:

- застосування норм прискореної амортизації основних фондів підприємств, що дозволяють збільшувати частку витрат і, відповідно, знижувати частку прибутку в ціні продукції та послуг, що представляє собою форму пільги в частині податку на прибуток, а також спосіб стимулювання інвестицій у розвиток господарюючих суб'єктів;

- масштабні пільги, що стосуються інвестицій в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, аж до повного звільнення відповідних витрат і результатів від більшості видів оподаткування;

- спеціальні податкові знижки за використання альтернативних видів енергії у виробничо-господарської діяльності суб'єктів економіки, які можуть становити до 50% вартості відповідних видів обладнання, що виключаються з бази оподаткування.

Практична реалізація фіскальної функції в податковій системі  США характеризується в першу  чергу тим, що в її основі лежить оподаткування фізичних осіб (населення). При цьому основними видами податків є:

- прибутковий податок, за рахунок якого формуються більше 40% доходів федерального бюджету і приблизно така ж частка податкових доходів штатів;

- відрахування до фондів соціального страхування, які в рівних частках роблять наймач (юридична особа - суб'єкт господарювання) та робочі (цей платіж населення складає більше 15% доходів федерального бюджету). [20]

Шкала федеральних податків прогресивна, основний тягар лежить на багатих. При цьому широко визнані  її дефекти, які спотворюють економічну активність. У той же час податки  штатів і місцеві податки мають  плоску або регресивну шкалу - в результаті під час рецесій фінансові кризи дають про себе знати саме на рівні окремих штатів.

У цілому податки в США  майже пропорційні доходу (для 90% платників податків ефективна податкова  ставка - приблизно 25%), з невеликою  прогресивністю, що досягає для найбільш багатих платників податків приблизно 50%. [14, с.16]

Головне місце у федеральній  податковій системі США посідають  три податки: індивідуальний прибутковий; на соціальне страхування та на прибуток корпорацій. Сукупний збір від цих податків становить понад 90 % доходів федерального бюджету. При цьому законодавчі органи штатів можуть вводити лише ті податки, які не суперечать федеральному податковому законодавству. У свою чергу органи місцевого самоврядування мають право стягувати ті податки, які дозволені законодавством штатів.

США входить 50 штатів, кожний з яких має свій власний бюджет. Органи влади кожного штату проводять  свою незалежну податково-бюджетну політику і наділені правом вводити  податки і збори на своїй території  за своїм розсудом.

Структура податкових доходів 50 штатів США суттєво відрізняється  від федеральної. У цілому власні надходження становлять приблизно 80 % загальних прибутків, а останні 20 %  –  це федеральні субсидії (гранти).

Перше місце з наповнення бюджету займає так званий податок  з продажу, частка якого в обсязі надходжень становлять 40 %.

Другим за важливістю для  бюджетів штатів є прибутковий податок  з населення, який становить понад 30 % у загальному обсязі надходжень штатів.

Прибутковий податок з  населення стягується в 44 штатах, а  в інших він „переходить” до органів місцевого самоврядування.

Характерною особливістю  США й інших західних країн  є те, що основними платниками податків є середні версти  населення, які  отримують прибутки в основному  легально – більшою мірою у  вигляді зарплати, що перераховується  на банківські рахунки громадян.

Крім того, в більшості  цих країн економіка перебуває  на підйомі, прибутки населення зростають, тому реально є відрахування відповідних  податків і платежів.

Ще одним з джерел наповнення бюджету штату є податок на прибуток корпорацій. Його частка у  загальному обсязі податкових надходжень становить приблизно 7 %. Його платниками в першу чергу є акціонерні компанії. Приблизно 85 % цього податку  стягується на федеральному рівні, а 15 % – штатами і місцевими органами влади.

Прибутковий податок з  корпорацій у США в 2009 році становив 11 % чистого прибутку проти 32% у 1998 році. У західноєвропейських країнах ставки податку на корпорації доходять до 50 % [7, с.4]. Крім цього, платники податків у США поділені на шість груп, причому найбідніші (доходи яких менше $7300 за рік) платять прибутковий податок у розмірі 10%, а найбагатші (чий дохід вище 350 тисяч) - 35%. [12] 

Практично в усіх штатах стягується податок на майно, його частка в загальному обсязі податкових надходжень бюджету штату становить приблизно 2 %.

Крім того, в Штатах сплачується  податок з спадщини, частка якого  в загальному обсязі становить приблизно 1 %. Ще одним податком, який сплачується компаніями на рівні штату є податок на капітал, ставка якого дорівнює 0,75 %. У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60 % усіх доходів.

У США нараховується приблизно 86 тис. районів, які входять у юрисдикцію місцевих органів влади. Майже всі  штати поділені на графства (всього їх близько 3 тис.). Крім того, існує приблизно 20 тис. муніципалітетів, що мають статус міста.

Кожний орган місцевого  самоврядування може формувати свій власний  бюджет, вводити податки  і проводити різні заходи, спрямовані на забезпечення наповнення бюджету.

Органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні  не так багато джерел наповнень бюджету. До них належать: податок на майно; прибутковий податок з фізичних осіб; податок з продажу; ліцензійні збори тощо.

 Основу бюджетів органів  місцевого самоврядування становлять  податки на майно (з нерухомої  власності) – більш як 80 % усіх  надходжень.

Зокрема, міста Сполучених Штатів Америки головним джерелом своїх  бюджетів мають податок на майно. Так, у м. Нью-Йорку, цей податок  забезпечує 40 % власних доходів бюджету  міста. І цьому є пояснення. Нерухомість  є одним з унікальних об’єктів, здатних забезпечити стабільний та прогнозований прибуток. Візуальна  наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна реєстрація – це ті риси, що перетворюють нерухомість  в унікальний об’єкт оподаткування.

У США найбільш фіскальне  значення на рівні місцевих органів  управління має податок з продажу. На нього припадає 32 % усіх податкових надходжень місцевої влади .

Практика оподаткування  використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Універсальні акцизи виникли  на початку нашого століття. Вони відрізняються  від специфічних тим, що мають  ширшу базу оподаткування та уніфіковані  ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів. [1, с. 93]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз діючої системи справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки.

1. .    Механізм уніфікації акцизного збору США.

Акцизний збір - це непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. Як правило, акцизним збором обкладаються товари, які не належать до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий. Таким чином, акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари, який включається у вигляді надбавки в ціну товару і сплачується споживачем. Із цього випливає, що він справляє значний вплив на процеси ціноутворення, коректує попит і пропозицію шляхом підвищення ціни товару. Крім того, підакцизні товари виявляють високу еластичність відносно цін і доходів їх споживачів. Так, у період економічного спаду, коли доходи зменшуються, споживання підакцизних товарів різко знижується, що призводить до зменшення надходжень до бюджету від цього податку. В період економічного зростання надходження збільшуються темпами, які перевищують темпи розвитку економіки. Все це робить ненадійними бюджетні надходження від акцизного збору в період значних змін кон’юнктури ринку. Однак завдяки високій еластичності надходжень від акцизного збору відносно динаміки національного доходу він є ідеальним з погляду “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг.

В американській системі податків використовуються три види непрямих податків :акцизний збір (спеціальний акциз), універсальний акциз, мито, об'єктом яких є оборот і споживання певних товарів та послуг. Вони не настільки очевидні для платника як прямі податки, тому що включаються до продажної ціни товарів чи тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі незалежно від свого фінансового становища. Суб'єктом непрямого оподаткування є продавець товару або послуг, який виступає посередником між державою та платником (споживачем товару або послуг). Ці податки прямо не пов'язані із сукупним доходом платника, а лише з тією його частиною, що використовується як споживчі витрати. До них відноситься і акцизи, які , як непрямий податок, поширені в усіх країнах. Як і в інших країнах вони можуть бути індивідуальними і універсальними.

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, ювелірні вироби, автомобілі, бензин, та інші), які визначаються законодавчим органом.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються  від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування  та уніфіковані ставки. Це податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. [10, с. 65].

Непрямі податки є ціноутворюючим елементом - вони включаються у ціни товарів, що реалізуються, і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Встановлюються три основні  ставки акцизів: єдині, ті, що встановлені на товари, сорти яких мало різняться між собою; диференційовані - на вина, масло, тканини, тобто на товари, які значно різняться за якістю, міцністю тощо; середні - на тютюнові вироби, тобто на однорідні товари, сорти яких мають різні ціни. [11, с. 162].

Акцизи установлені на нафтопродукти, шини, знаряддя для мисливства та рибальства, транспортні та комунікаційні  послуги. Звичайно, в такій моторизованій  країні як США на першому місці  за своїм фіскальним значенням знаходиться  акциз на бензин. Роздрібна ціна бензину складає 42–45 центів за літр, доля федеральних і місцевих податків, у тому числі акцизу, в ціні дорівнює 31% (для порівняння приведемо інші ціноутворюючі фактори: вартість нафти – 43%, вартість нафтопереробки – 13%, дистрибуція і маркетинг – 13%). Акцизну природу мають також природоохоронні збори, які входять у вартість хімічної та іншої продукції, що шкодить природі, руйнує озоновий шар.

На рівні штатів сплачуються  різні акцизи. Ним обкладаються бензин, дизельне паливо, авіаційне пальне, природний газ, спиртні напої.

Роль акцизів у США  весь час зменшується. У 1970 році їх частка в податкових надходженнях федерального бюджету була на рівні 8,4 %, у 1980 році  вона скоротилася майже в 2 рази і  становила 4,7 %, а в кінці 80-х років  зменшилася до 3,5 % і лише в 1993 році збільшилася  до 4,2 % . На сьогоднішній день становить 1,1%. (рис.1)

Рисунок 1. Надходження акцизного  збору до федерального бюджету Сполучених Штатів Америки.

Такий стан речей пояснюється  поступовою відміною деяких акцизів  або зниженням їх розміру.