Статистика туризма в Украине

25

Вступ

Туризм є одним з найбільших динамічно розвинутих секторів світової економіки. Її прибуток у державі складає в середньому 14 % від загального міжнародного туризму. Багато держав побудували свій добробут значною мірою завдяки туризму.

Туристична індустрія України знаходиться в стадії свого становлення в якості самостійного сектора економіки. Необхідною умовою розвитку туризму є ефективне функціонування готельної індустрії, яка приносить приблизно 60% всіх прибутків від туризму (близько 6 – 8 % ВВП). Туристичні потоки безпосередньо залежать від стану готельного сектору, якості,  ціни основних та допоміжних послуг.

До нашого часу розвиток індустрії готельного  бізнесу в Україні гальмується рядом зовнішніх і внутрішніх факторів: спад попиту, низька заповнюваність, скорочення номерного фонду, неоднакова податкова загрузка, низька конкурентоспроможність, висока вартість реконструкції та будування готелів і багато іншого.

Дана курсова робота направлена на дослідження, аналізування та вивчення за допомогою статистичних методів туристичних потоків.

Актуальність теми курсової роботи підтверджується іще і тим, що за допомогою статистичних методів можна найбільш точно виразити зміни туристичних потоків в різних регіонах нашої держави, на відміну від інших методів, котрі можуть неповно виражати дійсний стан цієї індустрії. А також статистичними способами дослідити від чого залежать зміни в кількості виїзного та в’їзного туризму.

Курсова робота виконана на основі вторинних даних, які були зібрані вибірково по регіонам України, які займаються рекреаційною діяльністю.

Об’єктом дослідження є туристичні потоки в’їзного та виїзного характеру і вплив на них стану готельного та туристичного бізнесу.

Мета статистичного дослідження – довести, що при збільшенні підприємств, що надають послуги та обсягу і вдосконалення їх якості збільшуватимуться й кількість туристів, екскурсантів.

Розділ 1. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні

Відпочинок людини називається рекреацією, а її поведінка, спрямована на задоволення потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої    енергії, – рекреаційною діяльністю.

Рис.1. Структура рекреаційного комплексу

Останніми роками у країнах світу відбувається розширення площ земель, які відводяться під рекреацію. При цьому особливого значення набуває туризм.

Основними напрямами туризму є:

• рекреаційний, або оздоровчий;
• екскурсійний, або пізнавальний;
• науковий;
• діловий;
• релігійний.

Індустрія туризму є одним з найбільш динамічно розвинутих секторів світової економіки. Згідно з даних СТО, за останні 20 років середньорічні темпи приросту валютних надходжень від міжнародного туризму складають 14%. У 1993 році ці суми досягали 372 млн. дол. К 2010 число міжнародних туристичних поїздок зростає до 937 млн. Багато високо розвинутих держав, серед яких – Іспанія, Швейцарія, Австрія, Франція, Бельгія, побудували своє благе становище в значній мірі за допомогою туризму, який  визнаний високодохідною галуззю хазяйства і отримує підтримку держави.

Україна має всі необхідні умови розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально-оздоровчі, спортивні, туристичні системи комплексу. На території України знаходяться мінеральні води основних бальнеологічних груп, великі запаси лікувальних грязей. Експлуатуються сім торф’яних та десять сульфідних родовищ лікувальних грязей. Особливе місце посідають унікальні ресурси Бориславського родовища у Львівській області.

У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі. Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Найбільше лісових масивів у Південно-Західному районі. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, грунтозахисту.

Рекреаційні ресурси пляжів відіграють важливу роль у роботі курортів на берегах морів, річок, озер. У Кримській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є природні і штучні лікувальні пляжі.

Пізнавальні ресурси є характерним чинником, який визначає мотиви відвідання України іноземними туристами. Їх цікавлять історико-архітектурні пам’ятки Києва, Чернігова, Одеси, Львова та інших міст.

Первинною ланкою рекреаційного комплексу України є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. (Додаток 1 «Санаторно-курортні та оздоровчі заклади»)

Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, які використовують певну територію і розміщену на ній інфраструктуру, утворюють рекреаційні райони. Група рекреаційних районів завдяки транспортним і функціональним зв’язкам утворюють рекреаційні зони. В Україні діє 50 курортів загальнодержавного і міжнародного значення. Найбільшою популярністю користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного і Азовського морів та Карпати.

Україна має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримує декілька проблем: підвищення пропускної спроможності рекреаційного господарства, нерівномірність його використання, тобто вплив сезонності. На сьогоднішній день туристична інфраструктура в Україні є недостатньо розвинутою і нераціональною, якість сервісу низька. Це зумовлює її низьку привабливість. Невирішеною залишається проблема територіального розміщення рекреаційного господарства і рекреаційного природокористування.

В Україні туристична індустрія знаходиться у стадії свого становлення в якості самостійного сектору економіки. У 2000 році країну навідували 6,4 млн. іноземних громадян, а вже у 2001 – 9,2 млн.

Таблиця 1.1.

Туристичні потоки за 2000 – 2009 роки

Пріоритетними видами туристичної діяльності у 2009 році, як і у 2008 році, залишаються внутрішній та виїзний туризм. В цілому по Україні на внутрішній туризм припадає 48 % туристів, обслугованих ліцензіатами,       40 % - на  виїзний туризм та 12 % на в’їзний.

Всього протягом 2009 року туристичними підприємствами обслуговано 2,3 млн. туристів (на 25 % менше, ніж у 2008 році) та 1,9 млн. екскурсантів (на 21 % менше). Зменшення на 25 % загальної кількості туристів, обслугованих туроператорами протягом 2009 року, відбулось через світову економічну кризу, яка суттєво вплинула на доходи населення, та примусила до економії коштів.

Кількість екскурсантів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності протягом 2009 року становила 1,9 млн. осіб, що менше на 21 % або на              496,4 тис. осіб порівняно з 2008 роком.

В Україні є традиційні і перспективні санаторно-курортні і туристичні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування міжнародного, державного та місцевого значення.

На сьогоднішній день туристична інфраструктура в Україні є недостатньо розвинутою і нераціональною, якість сервісу низька. Це зумовлює її низьку привабливість.

Проте, Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного і Азовського морів, водойм і річок, в Кримських горах і Українських Карпатах. Найбільш стратегічними важливими місцями розвитку туристичного бізнесу є:

• Південний берег Криму, який характеризується м’яким субтропічним кліматом середземноморського типу. Окрім традиційних баз відпочинку, санаторіїв та туризму існують інші напрямки бізнес діяльності. Зокрема необхідно звернути увагу на побудову тренувальних баз для футбольних клубів. Цей захід дасть змогу отримувати кошти за використання баз не лише вітчизняними, а й зарубіжними футбольними клубами. Температурні умови є дуже сприятливими для підготовки команд на протязі усього року, особливо під час зимового періоду, коли більшість вітчизняних футбольних клубів виїжджає на збори за кордон.
• Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті. Тут розташовані джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних, великі масиви лісів.
• Води з високим вмістом органічних речовин виявлені лише на Прикарпатті. Це два родовища типу “Нафтуся” – у Трускавці і Східниці. Має дуже перспективний бальнеологічний курорт Східниця. Східниця має великі, але не до кінця реалізовані можливості щодо розвитку курортного господарства. По-перше, необхідно звернути увагу на відносну відсутність автомобільних шляхів, не зручно, з пересадками, доводиться добиратися до місця відпочинку. По-друге, залучивши інвестиційні кошти, частку доходів від отриманих за реалізацію путівок, розширяти сітку пансіонатів, турбаз, санаторіїв.

Також необхідно продовжити капіталовкладення на реконструкцію діючих родовищ лікувальних мінеральних вод, та покращення матеріально-технічної бази санаторіїв, з наближенням їх до світових стандартів.

• Пляжні ресурси зосереджені в приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Важливою перевагою ефективного функціонування рекреаційного комплексу стало б зменшення сезонності в роботі курортів, особливо морських, тобто створення умов для цілорічного обслуговування. Практичний інтерес становлять термальні води цього регіону.

Перші місця за рейтингами основних показників посідають м. Київ, АР Крим та Івано-Франківська область. Зокрема, м. Київ посідає перше місце майже за всіма основними показниками, крім кількості обслугованих екскурсантів – друге місце та внутрішніх туристів – четверте місце. АР Крим займає друге місце за всіма показниками, крім кількості виїзних туристів – сімнадцяте місце та внутрішніх туристів – третє місце. Івано-Франківська область займає перше місце за показниками: кількість обслугованих екскурсантів та внутрішніх туристів.

Розділ 2. Оцінка рекреаційного комплексу по кожному регіону України

Для аналізу роботи туроператорів та турагентів зібрані вторинні данні по всім регіонам країни, вони наведені у додатку 2.

2.1. Групування даних

На основі таблиці «Кількість обслугованих туристів у всїх регіонах України за 2009 рік» (додаток 2), побудуємо статистичний ряд розподілу всіх туристичних потоків у заздалегідь згрупованих за однією ознакою регіонах, утворивши п’ять груп.

                                            ,                                                       (2.1)

де xmax и xmin – максимальне і мінімальне значення ознаки.

(осіб)

Звідси, шляхом додавання величини інтервалу до мінімального рівня ознаки в групі отримаємо наступні групи підприємств за кількістю осіб, обслуговуваних у всіх областях.

Таблиця 2.1.

Групи підприємств за кількістю туристів для обслуговування у першому турі