Статистика ринку праці

Статистика ринку  праці

      Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Особливості статистичного вивчення ринку праці…………………… ..5
2. Методи статистичного дослідження ринку праці………………………..9
3. Завдання статистичного дослідження ринку праці……………………..12
4. Система статистичних показників ринку праці………………………....15

Висновок……………………………………………………………………….23

Список  використаної літератури…………………………………………….25

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                  Вступ

     В сучасних умовах розвитку економіки  особливої актуальності набувають  проблеми ефективної зайнятості населення  України, створення ринку робочої  сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він  перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура  ринку формується під впливом  стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і  організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості  засобів виробництва і робочої  сили. Ринок праці стає найважливішою  ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові  ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства.

     Ринок праці є складовою частиною економічної  системи країни. А отже, він дзеркально відображає більшість політичних і  соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі та фокусує  в собі найгостріші проблеми: високий  рівень безробіття, посилення структурних  диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни  в якості робочої сили і мотивації  праці, падіння рівня доходів  населення тощо. Вирішення широкого спектру проблем у соціально-трудовій сфері може бути забезпечене шляхом підвищення ефективності функціонування ринку праці, що припускає, з одного боку, підвищення гнучкості ринку  праці, з іншого боку, забезпечення дотримання соціальних прав і гарантій.

     Метою роботи є аналітичне дослідження  ринку праці в Україні та опрацювання  прикладних аспектів державного регулювання  цього ринку, розроблення  пропозицій щодо розширення зайнятості та зниження безробіття в Україні.

     Безробіття  розглядається як явище, що засвідчує  порушення про рівноваги, тобто  як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням  від норми, оскільки воно спостерігається  в усіх країнах ринкової економіки  і в різні часи.

     У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки. Незайнята робоча сила свідчить про  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення і  наносить людині найтяжку психологічну травму.

     Важливим  здобутком нашої країни на етапі  становлення ринкової економіки  є створення системи соціального  захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального  страхування. Основи законодавства  України про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  заклали фундамент формування системи  соціального страхування.

     Загалом сучасному ринку праці в Україні  притаманні такі ознаки як перевищення  пропозиції робочої сили над попитом, низька ціна робочої сили, зниження зайнятості у сфері суспільного  виробництва, зростання чисельності  незайнятого населення, низька частка офіційно зареєстрованих безробітних, зростання молодіжного безробіття, регіональні диспропорції між наявністю  і потребою в робочій силі, низька професійна й особливо територіальна  мобільність трудових ресурсів, еміграція  висококваліфікованої робочої сили тощо. 
 

     Ринок праці — це система економічних  зв’язків між процесами відтворення  і використання робочої сили, а  в складі цих процесів — система  таких зв’язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і  підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв’язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання — з іншого. Крім того, це система конкурентних зв’язків між закладами освіти за сферу  розподілу фахівців, а також між  споживачами робочої сили за залучення  найбільш кваліфікованих фахівців.

Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані  залежно від складу робочої сили та її споживачів. Для кожного з  них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри  довгострокових тенденцій, середньострокових  коливань та короткострокових змін. Для  врахування цих особливостей статистика за основними ознаками класифікує ринки  праці:

• за ознакою структури господарства — окремих галузей народного господарства (а всередині їх — окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
• за ознакою рівня економічного розвитку регіонів, згрупованих залежно від рівня валового внутрішнього продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо;
• за територіальною ознакою — «регіональний ринок праці», первісним елементом якого є внутрішній ринок (сфера відтворення та використання робочої сили або підготовки та використання фахівців, яка обмежена кордонами регіону);
• за професійно-кваліфікаційною ознакою — окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;
• за ознакою джерел робочої сили — ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.

Ринок праці — це невід’ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої  сили, що забезпечує життєдіяльність  економіки та залежить від багатьох факторів, які збігаються в системі  соціально-трудових та правових відносин і мають своє відображення насамперед у кон’юнктурі пропозиції робочої  сили та попиту на неї.

При цьому  «споживачами» робочої сили як одного з основних ресурсів для виробництва  товарів та послуг, виступають підприємства, установи, організації та приватні підприємці, а «постачальниками»  — працездатні особи, які з  метою забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон’юнктури та відображається в заробітній платі.

     Основні показники, які характеризують стан ринку праці в Україні, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Стан  ринку праці в Україні у I кварталі 2009-I кварталі 2010 р.

     Дані  таблиці 1 свідчать про те, що у I кварталі 2010 року у порівнянні з I кварталом 2009 чисельність зайнятого населення  у працездатному віці збільшилася  на 42,2 тис. осіб, або на 0,2%, на 0,8% зріс рівень зайнятості, кількість безробітного населення зменшилася на 5,4%, а рівень безробіття на 0,5%. Проте зменшилася кількість незайнятих, які користувалися  послугами державної служби зайнятості на 424,8 тис. осіб, або на 34,1%. Позитивним є зменшення навантаження незайнятого  населення на одне вільне робоче місце  з 11 осіб у I кварталі 2009 року до 7 осіб у I кварталі 2010. Також позитивним моментом є збільшення у першому кварталі 2010 року суми середнього розміру допомоги по безробіттю на 8,7%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                      Методи статистичного дослідження ринку праці

     Статистика  ринку праці базується на діалектичному  та історичному матеріалізмі, і основним її методом є діалектичний метод  пізнання дійсності. Однією з головних вимог діалектичного методу є об’єктивність розгляду суспільних явищ. У підґрунті розвитку суспільства лежать об’єктивні, не залежні від волі та свідомості людини, закони. У своїй діяльності людина має вивчати внутрішні закономірності розвитку явищ, пізнавати їх та свідомо використовувати.

  Об’єктивні закони розвитку суспільних явищ виявляються через діяльність людей, а отже, перебувають під їхнім контролем. Тому, досліджуючи кожне явище, слід прагнути до максимально можливого його осягнення. Ігнорування цього найважливішого принципу діалектичного методу пізнання дійсності неминуче призводить до волюнтаризму.

  Діалектичний метод потребує вивчення явищ у їхньому розвитку і взаємозв’язку. Лише в такому разі вдається виявляти в них нові сторони та тенденції. Принцип усебічного взаємозв’язку явищ і процесів суспільного життя є засадничим правилом наукового дослідження.

  Щоб насправді пізнати певне явище або предмет, треба дослідити всі його сторони, усі зв’язки, беручи до уваги їх рухомість і мінливість. Вивчаючи те чи те явище в галузі ринку праці, слід розглядати його в генезисі, ураховувати зв’язки з іншими економічними явищами. Одна з найважливіших вимог до статистичного дослідження ринку праці — вивчення закономірностей купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) і взаємозв’язків між економічно самостійними продавцями та покупцями залежно від конкретних умов, з огляду на місце, час та етап суспільного розвитку.

  Діалектичний матеріалізм учить, що процес розвитку суспільних явищ унаслідок нагромадження кількісних змін спричинює докорінні якісні зміни.

  Статистика ринку праці спостерігає процес переходу кількісних змін у якісні у відповідній сфері, вимірює ці зміни, визначає фактори та причини цих змін. Усі зміни на ринку праці статистика розглядає в процесі боротьби протилежностей — боротьби між старим і новим. Положення діалектичного матеріалізму про визначення основного кола в сплетінні історичних подій щодо ринку праці означає вміння виділити в ньому найважливіші економічні, соціальні та культурні завдання розвитку країни, які мають вирішальне значення в умовах, що історично склалися. У сучасний період, за ринкової економіки та рівності різних форм власності такою визначальною ланкою є державна політика зайнятості населення. Вона окреслює правові, економічні й організаційні засади зайнятості населення України, передбачає його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації прав громадян на працю.

     Успішне виконання поставлених завдань  здебільшого визначається ступенем використання трудових ресурсів країни. Статистика ринку праці, застосовуючи свої специфічні методи дослідження, знаходить  резерви якнайефективнішого використання трудових ресурсів і робить таким  способом свій внесок у розв’язання  проблем зайнятості населення.

  Ґрунтуючись на діалектичному методі пізнання, статистика напрацювала свої специфічні методи дослідження: масового статистичного спостереження; вибірковий; статистичних групувань; відносних і середніх величин; індексний; розподілу трудових ресурсів (балансовий метод); екстенсивного та інтенсивного аналізу. Широко застосовуються в статистиці ринку праці статистико-математичні методи аналізу, а саме: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція та ін.

       Основною формою статистичного  спостереження є звітність підприємств,  закладів та організацій виробничих  і невиробничих галузей, яку  вони складають на підставі  даних первинного обліку та  регулярно подають органам державної  статистики, Мінпраці України та  Центру зайнятості.

       Крім цього, значну частину  статистичних даних з ринку  праці збирають способом періодичного  проведення спеціальних одноразових  статистичних обстежень (суцільних  або вибіркових). Наприклад, протягом 2000 р. органи державної статистики  України провели вибіркове обстеження  населення з питань економічної  активності. Програма спостереження  передбачала вивчення ситуації  на ринку праці в останньому  місяці кожного кварталу. Матеріали  обстежень дозволили оцінити  реальні обсяги пропонування  робочої сили впродовж 2000 р. та  зміни, що відбулись у сфері  зайнятості та безробіття проти  відповідного періоду минулого  року. Дані, що були одержані за  матеріалами вибіркових обстежень,  характеризували ситуацію на  ринку праці в березні, червні, вересні та грудні 2000 р. На базі  інформації на чотири означені  місяці за спеціальною методикою  було розраховано показники в  середньому за рік, що порівнювалися  з відповідними даними попереднього  року.