Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні

Ринки і відповідно субринки діляться, в залежності від типу покупця, на оптовий ринок, де покупцями  є виробники і масові споживачі (державні установи); торгово-посередницький ринок, де покупцями є торгові  підприємства, що купують товар для подальшого продажу (дистриб'ютори різного типу); роздрібний споживчий ринок, де покупцями виступають кінцеві споживачі, що купують товар для особистого споживання і для домашнього господарства. У системі товарних ринків особливе місце займає біржовий ринок товарів, виступаючи не тільки як посередник між продавцем і покупцем, але й як організатор процесу купівлі-продажу, механізму, що зводить власника товару і власника грошей, інструмента формування і прогнозування цін. Ці види ринків характеризують різні етапи і напрями руху товарів.

Ринок вивчає не тільки статистика, але й ряд інших наук, але  саме статистика, яка володіє апаратом глибокого наукового і в той  же час досить оперативного дослідження, має можливість відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, дати оцінку стійкості його параметрів, виявити і змоделювати вплив комплексу ринкових факторів, і, нарешті, дозволяє будувати прогнози його подальшого розвитку. Вона тісно стикається й у певному змісті переплітається з маркетинговим дослідженням.

Перехід до ринкової економіки  змінив пріоритети статистики, що вивчає сферу товарного обігу. Скоротилося  коло централізованих звітних показників, розрахованих на потреби державного управління, оскільки дія ринкового  механізму звузила сферу безпосереднього державного регулювання процесів купівлі-продажу, але одночасно в державній статистиці з'явився могутній імпульс для дослідження ринкових процесів і явищ.

Інформація про стан і розвиток ринку, про його закономірності необхідна для розробки відповідної державної соціально-економічної політики, для регулювання ряду ринкових процесів, аналізу соціальних наслідків ринкової діяльності тощо. Усе це припускає відображення функціонування галузей товарного обігу (включаючи сферу послуг) у системі обліку національного господарства, що необхідно для комплексного народногосподарського аналізу на макрорівні і для забезпечення інформацією міжнародних статистичних і економічних організацій, з якими Україна співпрацює.

У нових умовах значно розширюються потреби інформаційно-аналітичного забезпечення бізнесу, менеджменту і маркетингу, складається самостійний напрямок статистики – бізнес-статистика. Статистика товарного ринку служить базою інформації про інфляційні процеси, про насичення або дефіцит споживчого ринку тощо.

Концептуальна мета статистики товарного ринку полягає в  об'єктивній і повній оцінці стану  і розвитку ринку, у виявленні  закономірності і тенденції його розвитку, у характеристиці його структури  і регіональних особливостей. Ці цілі переслідуються як державною статистикою, що орієнтується на інтереси державного контролю і регулювання ринкової діяльності, так і бізнес-статистикою.

Конкретні задачі статистики товарного ринку можуть бути представлені в такий спосіб:

1. збір і обробка статистичної інформації;
2. оцінка й аналіз кон'юнктури товарного ринку;
3. характеристика обсягу, рівня і структури основних ринкових показників;
4. оцінка й аналіз динамічного розвитку параметрів ринку;
5. регіональний аналіз товарного ринку;
6. характеристика економічних і соціальних наслідків розвитку ринку.

Ці задачі конкретизуються  і диференціюється стосовно до субринків товарів і послуг, біржових ринків. Джерелами інформації є офіційна державна статистика, відомча статистика, дані вибіркових обстежень, панелі обстеження тощо

1.2. Система показників товарних ринків та джерела інформації

Одним із напрямів роботи з вивчення товарних ринків є побудова інтегрованої системи статистичних показників.

Система повинна бути призначена для комплексної характеристики ринків товарів, відповідати основним його категоріям і освітлювати ринкові процеси і явища: масштаб і структуру ринку, пропорційність його розвитку, тенденції і закономірності його функціонування, попиту і пропозиції, міри їх збалансованості, ділову активність ринкових структур, рівень і тип монополізації і конкуренції, продаж товарів, поведінку цін, чисельність продавців і покупців, інфраструктуру ринку. Узагальнення всіх цих процесів характеризує ринкову ситуацію.

На рис. 1.2 схематично зображена інтегрована система  блок-показників статистики товарного ринку. Перший блок включає ринкову кон'юнктуру. Кон'юнктура ринку – комплексне поняття, що дозволяє дати узагальнюючу характеристику ринку. Під кон'юнктурою розуміється конкретна ринкова ситуація на якийсь момент часу або за певний його відрізок, а також сили і умови, що визначають даний стан ринку.

Рис. 1.2. «Інтегрована система блок-показників статистики товарного ринку»

Специфіка показників оцінки кон’юнктури полягає в тому, що використовуються кількісні, якісні і атрибутивні показники. Для їх побудови застосовуються абсолютні, відносні (зокрема, координації, динаміки і структури) і середні величини.

Оцінка і аналіз показників першого блоку дозволяє охарактеризувати стан і перспективність розвитку ринку. Показники цього блоку дозволяють визначити тип ринку: активний ринок (ринок великої місткості, зі збалансованим попитом і пропозицією, з тенденціями до зростання, зі значним числом операцій, що укладаються, сприятливими рівноважними цінами тощо); млявий ринок (в течії тривалого періоду здійснюється мало операцій, є диспропорції попиту і пропозиції, немає чітко вираженої тенденції продажу і цін, портфель замовлень не заповнений тощо); колапсуючий ринок (продаж товарів падає, незважаючи на зниження цін, число операцій меншає, пропозиція не знаходить попиту, непомірне ростуть товарні запаси) тощо. За допомогою показників варіації і апроксимації оцінюється міра стійкості або навпаки, коливання функціонування і розвитку ринку.

Оцінки числа незалежних продавців на ринку і характеристика розділу ринку між ними, угрупування продавців за розміром дають можливість зробити висновок про рівні і типи монополізацій конкуренції, яким чином це позначається на ціноутворенні (тут потрібно залучати показники 2-го блоку). Даються оцінки частки малого і середнього бізнесу на ринку.

Складною проблемою  є оцінка циклічності ринку, оскільки незначний час, минулий з початку  реформи, ускладнює виявлення як малих (три-п'ять років), так і довгих циклів (10-20 років).

У другому блоці показники  рівня цін дозволяють оцінювати стан цін на якийсь момент або за певний проміжок часу. Використовувати на державному рівні індивідуальні фактичні ціни окремих товарів-представників немає сенсу, оскільки вони мають високу міру територіального коливання. Узагальнюючим показником виступає середня ціна, що обчислюється по однорідній сукупності товарів і товарних видів, по всій території за проміжок часу, що вивчається. Одночасно середні ціни обчислюються по кожному субринку, по диференційованих соціальних групах споживачів (середні ціни купівлі), що, зокрема, дозволяє виявити деякі соціально-економічні наслідки розвитку ринку.

Показники структури  ціни товару (частки кожного ціноутворюючого  елемента в загальній вартості даного товару) необхідні для контролю ринкового ціноутворення. Вони повинні обчислюватися вибірковим шляхом для кожного типу субринку і на всіх етапах рушення товару.

Показники співвідношення цін на товари поділяються на дві  групи: співвідношення цін однойменних  товарів по різних субринках (воно дозволяє виявити роль кожного субринку в задоволенні попиту, але тут існує складна проблема забезпечення якісного зіставлення товарів); співвідношення цін (середніх) різнойменних товарів. Дані оцінки дозволяють усвідомити закономірності єдиної взаємопов’язаної системи цін зі своїми базовими товарами-лідерами, виявити вплив однієї групи цін на інші. З показниками співвідношень цін пов'язані оцінки еластичності (реактивності) цін від рівня збалансованості попиту.

Індекси цін використовуються як індикатори ринкової кон'юнктури і функціонування ринкового механізму, як характеристика інфляційного процесу, як чинник вартості життя, а отже, і рівня життя, як чинник попиту і відповідно динаміки товарообороту і як його дефлятор.

Третій блок характеризує стан і рух товарної маси від продавця до покупця – основний зміст ринкового процесу. Він складається з чотирьох взаємопов'язаних субблоків. Перший з них відображає товарорух, тобто рух товарів в економічному і географічному просторі: фізичне переміщення товару від виробника до споживача і передачу прав власності на товар від продавця до покупця. Цей процес ув'язується із транспортуванням і складуванням товарів, але він пов'язаний також і з ефективністю ринкових процесів, оскільки дозволяє визначити кількість ланок товароруху. Для цієї мети використовуються два показники товарообороту: валовий і чистий, співвідношення яких дає можливість виявити число ланок, тобто скільки разів товар змінив власника. Роль дистриб'юторів в товарорусі відображає показник торгово-посередницького товарообороту і є його часткою у валовому товарообороті.

Другий субблок представляє  основні показники обміну товарів  на гроші, тобто переходу товарної маси в сферу споживання, відображаючи два рівні продажу товару: оптовий  і роздрібний товарооборот.

Показники даного субблоку характеризують економічний процес обміну товарів на гроші відповідно до вимог ринкового механізму, соціальний процес переходу товарної маси в сферу споживання (виробничого і особистого), тобто задоволення купівельного попиту, фінансовий процес формування грошової виручки.

Показник роздрібного  товарообороту на душу населення  виконує подвійну функцію: відображає середній рівень індивідуального товарного  споживання і в той же час забезпечує регіональне і динамічне зіставлення  товарообороту.

Показники об'єму товарообороту  і товарообороту на душу населення, в розподілі по регіонах, дозволяють відповідно виявити роль кожного  регіону в загальному ринковому  процесі і охарактеризувати міжрегіональні відмінності рівня задоволення  попиту.

Показники товарної структури товарообороту, тобто частки кожної товарної групи в загальній сукупності, дають якісну оцінку процесу задоволення купівельного попиту. Вони показують розподіл витрат покупців на придбання різних товарів і співвідношення між об'ємами продажу окремих товарів.

Показник роздрібного  товарообороту з розрахунку на одне торгове підприємство або на 1 м² торгової площі виконує функцію оцінки розмірності підприємств і характеристики процесу концентрації товарообороту, а також оптимального використання торгової площі.

Субблок товарних запасів  характеризує статичний стан і місцеположення товарної маси в процесі товароруху на якийсь момент часу.

Товарні запаси можуть розглядатися як частина товарних ресурсів країни. Одночасно товарні запаси – елемент  товароруху, що забезпечує безперервність процесу товарного обігу. Оскільки розмір товарних запасів при інших рівних умовах залежить від об'єму товарообороту, то для оцінки динаміки запасів або для порівнянь використовується, головним чином, не показник об'єму запасів, а один з показників запасоємності (запаси в днях обороту). Показники їх зміни служать індикатором співвідношення попиту і пропозиції і можуть бути використані в     1-му блоці для оцінки кон'юнктури ринку.

Останній субблок відображає процес товарообіговості, тобто швидкості, з якою товар рухається від виробника до споживача. Те, як швидко буде остаточно проданий товар, визначає, як швидко будуть відшкодовані витрати на його виробництво і обіг. Даний субблок пов'язаний з показниками економічної ефективності ринкової діяльності. Показники даного субблоку показують, як довго товар залишається в формі товарного запасу, тобто вимагає витрат і не приносить віддачі.

Показники третього блоку  – єдина система, яка дозволяє отримати повну картину процесу  доведення товарної маси від виробника до споживача (загалом і в розрізі товарної структури). Порівняння фактичного товарообороту з показниками товарної пропозиції і купівельного попиту, а також місткості ринку (блок 1) дозволяють оцінити міру задоволення попиту.

Показники четвертого блоку  – ринкової інфраструктури – дають  можливість оцінити матеріально-технічну забезпеченість ринкової діяльності. Під інфраструктурою ринку розуміється  сукупність підгалузей і засобів, що організаційно і матеріально  забезпечують основні ринкові процеси, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур.

Показники інфраструктури можна об'єднати в три субблоки, кожний з яких може виступати в  аналізі самостійно:

1. показники, що відображають вартісні характеристики інфраструктури, які дозволяють визначити місце ринкової інфраструктури, оцінити ефективність її використання, роль різних елементів в загальній вартості основних фондів, роль інвестицій в розвитку і ефективності використання інфраструктури;
2. показники, що відображають матеріальний склад інфраструктури, технічну оснащеність ринкових процесів, що безпосередньо впливають на товарорух і продуктивність праці, а також забезпечують певний якісний рівень торгового обслуговування;
3. показники трудових витрат і їх ефективність, а також характеристик зайнятості в сфері товарного обігу.