Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні

План

(тема: «Статистичне вивчення товарних  ринків в регіоні»)

 

Вступ                      3

Розділ 1 Сутність товарного ринку та завдання його статистичного дослідження 5

1.1. Основні поняття, статистичні критерії та класифікація в оптовій торгівлі  5

1.2. Система показників товарних ринків та джерела інформації                      12

Розділ 2 Статистичні методи дослідження товарних ринків                  19

2.1. Аналіз сезонних коливань соціально-економічних явищ                 19

2.2. Статистичні методи виявлення сезонних коливань                  23

Розділ 3 Статистичне дослідження сезонності реалізації м’ясо-молочної продукції в Харківській області                        27

Висновки                          34

Список використаної літератури                      35

Додатки                          37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах розвиненої ринкової економіки інформація про стан товарних ринків є важливим фактором, що визначає ефективність управлінських рішень. При цьому мова йде не тільки про фірми, для яких така інформація грає важливу роль при виборі ринкової стратегії, але й про органи державного управління.

Коли попит і пропозиція відносно збалансовані, основними напрямами  державної політики на товарних ринках стають забезпеченням високого рівня конкурентоздатності національних виробників, а також підтримка і розвиток конкуренції.

У першому випадку  як інструменти регулювання виступають переважно непрямі заходи. У другому  випадку як окремий блок можна  виділити заходи, направлені на підтримку дрібного і середнього бізнесу. Вони забезпечують збереження конкурентного середовища, а також створення додаткових робочих місць. При цьому відповідні органи державного управління (як правило, це міністерство економіки) потребують зведеної інформації про розвиток малого і середнього підприємництва в різних галузях економіки.

В умовах розвиненої ринкової економіки органи державного управління об'єктивно мають потребу як в  досить загальній зведеній інформації про функціонування товарних ринків, так і у конкретних даних про окремі товарні ринки і окремі підприємства.

Як показує світовий досвід, державні органи статистики повинні  виконувати роль не тільки постачальника  об'єктивної статистичної інформації, а й задовольняти потреби користувачів різних рівнів у якісній аналітичній інформації, яка містить деякі результати оперативного прогнозування товарних ринків. Організація такої роботи неможлива без створення системи статистичного моніторингу товарних ринків, яка повинна базуватись на методиці статистичного моніторингу.

Метою даної курсової роботи є аналіз товарних ринків Харківської  області.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні задачі:

1. визначити предмет, метод і задачі статистики товарних ринків
2. визначити суть методів статистичного аналізу товарних ринків
3. проаналізувати сезонну динаміку реалізації молочної продукції в Харківській області

Об’єктом даного курсового дослідження є ринок молочної продукції Харківської області, а предметом дослідження – сезонна динаміка реалізації молочної продукції в Харківській області

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  ТОВАРНОГО РИНКУ ТА ЗАВДАННЯ ЙОГО СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1.1. Основні поняття, статистичні критерії  та класифікації в оптовій торгівлі

 

Товарний ринок являє  собою складну систему, зі своєю  внутрішньою структурою, ієрархією окремих елементів і їхніх взаємозв'язків. Він складається із самостійних, хоча і зв'язаних між собою ринків. Товарний ринок – складовий елемент ринкової економіки країни. Він служить механізмом, що забезпечує зв'язки сфери виробництва зі сферою споживання, визначає розподіл товарів відповідно до розміру попиту і його співвідношення із пропозицією.

Масштаби товарного  ринку обумовлюються двома факторами: обсягом товарної маси, що є у товарному обігу, і чисельністю споживачів, що пред'являють попит на ці товари. Товарний ринок поділяється на два самостійних ринки: ринок продуктів та ринок послуг. Особливу роль грає біржовий ринок, який виступає як самостійний елемент ринкової економіки.

Ринок продуктів поділяється  на ринок продуктів виробничого призначення та ринок продуктів споживчого призначення. Кожен з них у свою чергу диференціюється за деякими ознаками. Зокрема, ринок виробничих продуктів – за галузевою ознакою. Для ринків споживчих продуктів дуже важливою є самостійна ознака регіональної диференціації.

Сукупність ринку машин  і устаткування та ринку сировини утворює ринок засобів виробництва. Важливою організаційною основою розвитку ринку засобів виробництва є  демонополізація останнього, забезпечення конкуренції між товаровиробниками й торговельними посередниками, впровадження сучасних систем маркетингу, рекламної діяльності.

У процесі побудови статистичного  забезпечення маркетингу слід враховувати  специфічні особливості ринку засобів  виробництва, які відрізняють його від ринку предметів споживання. Це такі особливості:

1. Кількість споживачів на ринку засобів виробництва значно менша, ніж на ринку споживчих товарів.
2. Вартість покупки кожного споживача значно більша.
3. Порівняно висока концентрація споживачів у межах певного географічного регіону.
4. Специфічність критеріїв сегментації ринку засобів виробництва. Основними є географічне положення, рівень споживання, якість, потреба в сервісному обслуговуванні тощо.
5. Нижча цінова еластичність попиту, тобто зміна цін на засоби виробництва не супроводжується такою самою інтенсивністю зміни попиту, як у разі предметів споживання.
6. Повільніший процес купівлі, пов'язаний з перевіркою якості виробів, укладанням угод та іншими діями, що потребують вищого професійного рівня менеджерів, більш повного і різнобічного статистичного забезпечення маркетингу.
7. Попит на засоби виробництва інерційніший, ніж на споживчі товари.

Ринок споживчих товарів  складається з двох загальних  частин: ринку продовольчих та ринку  непродовольчих товарів. У кожному  з цих ринків проводиться відстежування ринків окремих товарів, які формуються з урахуванням задоволення певних потреб населення. У складі продовольчого ринку – це ринки, наприклад, м'яса та м'ясних продуктів, молока і молочних продуктів та ін. У складі непродовольчих ринків – це ринки текстильних товарів, взуття, одягу та ін.

Мета статистичного  вивчення ринків полягає у виявленні  кількісних і якісних процесів, під  впливом яких формується і розвивається ринок; зв'язків між ними, закономірностей  і тенденцій їх розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення.

Вивчення ринків окремих  товарів здійснюється для найбільш повного врахування співвідношення між попитом населення і товарними  пропозиціями певних галузей виробництва.

Саме торгівлі належить провідна роль у вивченні ринків споживчих товарів, оскільки вона має забезпечити умови для безперервного і повного обміну грошових коштів населення на товари, які йому потрібні за певним асортиментом, якістю, кількістю й ціною.

Основні завдання відстежування ринку такі:

1. здійснення моніторингу ринкової кон'юнктури, виявлення зрушень і змін у попиті населення та товарній пропозиції під впливом зміни цін, грошових доходів населення та вдосконалення структури виробництва;
2. розробка прогнозів розвитку ринку, оцінка його місткості, а також прогнозів розвитку торговельної інфраструктури;
3. вивчення потреби в ресурсах для вироблення товарів кожного ринку;
4. оцінка рівня відповідності якості та асортименту виробів попиту населення, виявлення резервів задоволення потреб за групами споживачів та сегментами ринку для здійснення маркетингових програм і організації в їх межах розширення продажу товарів на базі вдосконалення асортименту та якості виробництва.

Головною метою статистичного  забезпечення відстежування ринків споживчих товарів є створення системи статистичних показників, які дають змогу діставати надійну й повну інформацію про кількісні та якісні характеристики розвитку ринку.

Дослідження ринку споживчих  товарів у цілому по Україні органічно  пов'язане з аналізом формування ринків окремих регіонів. Відстежування регіональних ринків має на меті доповнити та скоригувати характеристики розвитку загального ринку з урахуванням особливостей, які характерні для певних територій. Для цього на регіональному рівні вирішуються такі питання:

1. удосконалення системи показників, щоб вони якомога повніше охоплювали явища і процеси розвитку ринку в територіальному розрізі;
2. подальший розвиток методології відстежування і прогнозування регіональних ринків;
3. забезпечення відстежування регіональних ринків з урахуванням факторів, які впливають на регіональні процеси і явища;
4. забезпечення взаємозумовленості тактичного і стратегічного розвитку регіональних і загальних ринків.

Відстежування регіональних споживчих ринків має важливе  значення щодо управління розвитком економіки країни з вирішенням завдань комплексного розвитку її регіонів.

Це пов'язано з необхідністю вирішення головного завдання розробки стратегії ринку, а саме – забезпечення пропорційності, тобто оптимальних  співвідношень між його найбільш важливими показниками. Регулювання пропорційності здійснюється у співвідношеннях між доходами і попитом та між попитом і пропозицією на ринку.

Інформаційним забезпеченням  вирішення цього завдання є натурально-речова і вартісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією в розподілі товарів і їх груп за сегментами ринку. При моделюванні треба враховувати взаємодоповнення і взаємозамінюваність товарів у групах і між ними, а також постійні зміни в асортименті і якості товарів під впливом багатьох факторів. Тому узгодженість пропорцій повинна бути динамічною.

Окреме місце у вивченні ринку споживчих товарів посідає  оцінювання стану, структури і напрямків  руху „тіньової” економіки. Нині статистичні  та регулюючі органи здійснюють експертне  оцінювання тіньового ринку. Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища ще немає, хоча досвіду дослідження його набули багато країн.

 

 

Рис.1.1. «Структура товарного ринку України»

 

Товарний ринок (рис. 1.1) є формою взаємовідносин між окремими агентами ринку, функціонування якого характеризується наступними рисами.

По-перше, ринок являє  собою систему відносин купівлі-продажу  зі своєю ієрархією і структурою.

По-друге, основа ринкової діяльності – процес обміну товарів, що здійснюється за допомогою ринкового механізму. Цей процес визначає рушення товарної маси і зустрічне рушення грошової маси.

По-третє, у відносини  купівлі-продажу вступають суб'єкти ринку – продавці і покупці.

По-четверте, об'єктом  відносин купівлі-продажу є товар, споживчі, мінові і вартісні властивості якого впливають на процес товарно-грошового обігу і його економічної ефективності.

По-п'яте, відносини суб'єктів  ринку забезпечуються його інфраструктурою.

Із впровадженням ринкових основ, інтенсивним розвитком недержавного сектора, нових соціально-економічних явищ сформувалася потреба в створенні інформаційної бази статистики товарних ринків.

Роль держави в формуванні і розвитку товарних ринків зводиться  до здійснення мінімально необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, направлених на забезпечення дотримання всіма ринковими агентами економічного правопорядку і захисту їх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства і держави.

Товарний ринок є  одним з пріоритетних напрямів статистичного дослідження. Статистика повинна відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, оцінити його коливання, виявити вплив ряду чинників, діючих на ринку. Тим самим зумовлена необхідність формування системи постійного спостереження за станом товарних ринків, торгівлі і на його основі виявлення всіх взаємозв'язків, виникаючих в процесі товароруху, ефективності збуту і продажу товарів.

Статистичні дослідження  доцільно проводити диференційовано. Для цього товарний ринок потрібно класифікувати. Товарний ринок України може бути розділений на сектори по видах товарів. У свою чергу, кожний сектор поділяється на біржовий, оптовий і роздрібний. Крім того, окремими дослідженнями можуть охоплюватися ринки підприємств різних форм власності (субринки), а також ринки організованої і неорганізованої торгівлі.

Загальний товарний ринок  складається з числа локальних  ринків окремих товарів.

Виділення окремих субринків  за формами власності і формами  організації торгового процесу  дозволяє відокремити різні джерела формування ресурсів, особливості механізму ціноутворення, різні канали руху товарів, різні типи покупців, специфіку формування і розподілу прибутків. Ці субринки, складаючи єдину систему відносин купівлі-продажу, утворюють загальний для всієї країни товарний ринок.