Обробка i систематизацiя результатiв економiчного дослiдження

      Тема 6 "ОБРОБКА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

      План  лекції

1. Порядок оформлення та систематизація результатів дослідження.
2. Звіт про науково-дослідну роботу, його зміст і методика складання.
3. Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні.

Основні терміни та поняття: аналітичний огляд, анотація, архітектоніка, бібліографічний список, бібліографічний опис, дисертація, інформативний реферат, композиція,  науковий реферат, наукова стаття, наукова монографія, практична монографія, рецензія,

& Рекомендована література

Основна: 2,3,4,6,7,8

Додаткова:16, 17, 20, 23, 24, 36 

1.Порядок  оформлення та систематизація результатів дослідження

      Отримані  і оброблені в процесі дослідження матеріали, результати аналізу і обґрунтування, рекомендації необхідно перетворити в стрункий, послідовний, науково-аргументований виклад. На цьому етапі науково-дослідної роботи остаточно виробляється трактування всієї теми, її теоретична і практична спрямованість, що відповідає літературній і стилістичній формі, уточнюються раніше сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації.

      Виконуючи науково-дослідну роботу, студенти оформляють реферати, курсові (дипломні) роботи, виступи  на семінарі, конференції, наукові статті; наукові працівники, спеціалісти готують інформації, дисертації, звіти, аналітичні записки тощо.

      Наукові результати - це нові знання, отримані в процесі виконання науково-дослідної  роботи. Вони повинні відповідати  таким вимогам, як:

• актуальність на даний період розвитку науки і практики;
• новизна: вперше отримані, розвинуті, розроблені;
• практичне значення, використання в професійній роботі фахівця;
• достовірність: - коректність використання математичних моделей, формул;
• точність виконання розрахунків;
• повторюваність в процесі експерименту;
• однозначність формувань.

      Наукові результати повинні пройти апробацію, бути опублікованими в спеціальній  науковій літературі, мати відповідні рецензії.

      В процесі апробації з метою  інформування про результати виконаних  наукових досліджень, розробки рекомендацій за напрямами подальшої роботи використання їх в навчальному процесі чи в умовах виробництва організується обговорення проблеми на кафедрі, на семінарі, симпозіумах спеціалістів, науково-практичних конференціях

      Матеріали науково-дослідної роботи можна викладати у формі спеціального звіту про науково-дослідну роботу студентів (НДРС), курсової чи дипломної роботи, що відповідає розділу звіту про практику і т.п.

Порядок роботи  над науково-дослідною  працею:

1. Вибір теми, ознайомлення з нею, обґрунтування.
2. Виявлення та підбір літератури з теми, вивчення її.
3. З'ясування об'єкта, предмета, завдань дослідження .
4. Складання робочої картотеки, літератури з теми.
5. Викладання тексту роботи з її структурою.
6. Вивчення досвіду роботи, проведення експерименту чи анкетування.
7. Складання потрібного плану роботи, узгодження з керівником.
8. Формулювання висновків та рекомендацій.
9. Написання вступу та огляду використаних джерел.    
10. Подання роботи науковому керівникові для написання відгуку.
11. Доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника, оформлення роботи.

Загальними  вимогами до викладу матеріалів науково-дослідної  роботи є: чіткість побудови, логічна  послідовність викладу матеріалів, переконливість аргументації, стислість  і точність формулювань, що виключають можливість суб'єктивного і неоднозначного тлумачення, конкретність викладу результатів роботи, доказовість висновків і обґрунтованість рекомендацій.

      Виклад  наукової праці, як і дослідження, представляє  складний процес, у якому елементи простої розумової праці сполучаються з творчим. Процес оформлення раніше розроблених положень можуть сприяти виникненню нових ідей і приводити до нових висновків.

      Студентам, що готують себе до дослідницької роботи, необхідно вчитися не тільки мислити, але і чітко виражати свої думки. Для цього потрібно частіше виступати з повідомленнями і доповідями по темі дослідження, популяризувати свою тему, ідею, гіпотезу у газетах, перечитувати написане, вникаючи в зміст тексту, звертаючи увагу на мову і стиль викладу.

      Літературна обробка так само, як і інші етапи дослідження, вимагає виконання деяких підготовчих операцій. Насамперед, складають план викладу, за основу якого беруть робочий план і враховують усі зміни, що сталися в процесі дослідження. План викладу краще розробляти в кілька етапів: спочатку намітити основні розділи, потім їх розчленувати на глави, параграфи, питання.

      Корисно скласти кілька варіантів плану  і після їхнього обговорення  вибрати найкращий. Після цього  необхідно (особливо, якщо розмір роботи лімітований) визначити обсяг кожної частини, виходячи з запланованого. Така попередня розмітка сприяє дотриманню розміру частин, концентруючи увагу на головному, запобігаючи порушення термінів роботи.

      Відповідно  до наміченого плану й обсягу дослідник  упорядковує весь накопичений матеріал: відсіває зайве і розподіляє по главах і параграфах усі те, що він має намір використовувати. Нерідко цей етап роботи підказує досліднику ті чи інші зміни в плані.

      Якщо логічний план звіту, статті або іншого матеріалу побудований, пишуть чорновий варіант, у якому відбивають намічену в плані головну думку роботи.

      Після написання чорнового варіанта матеріал повторно читають, обмірковують і виправляють. Коли виправлень набереться досить багато, текст варто переписати. У цьому  випадку читати його легко і вся енергія коригувального направляється тільки на шліфування матеріалу.

      Шліфування, ретельне доведення матеріалу необхідно  починати з його змісту. При цьому  стежать за стрункістю і гармонійністю, логічністю і переконливістю викладеного  матеріалу. Основними етапами шліфування є: виключення протиріч у змісті, усунення сумнівних і не переконливих місць, пошук точних і ясних формулювань, що особливо важливо при викладі нового матеріалу, що є результатом рішень дослідника.

      Автору  іноді приходиться переробляти чи заново писати цілі сторінки і навіть розділи. Це спричиняється тим, що за час роботи над текстом можуть з'явитися нові матеріали, що уточнюють чи навіть спростовують прийняті раніше висновки.

      Після переписування рукопису необхідно прочитати його, звертаючи особливу увагу на взаємне зв'язування частин. Часто при повторному читанні виявляються раніше не помічені помилки, повторення, протиріччя, невдало підібрані порівняння. Особливо ретельної перевірки, найкраще по першоджерелу, вимагають формули, цифри, цитати, бібліографічні посилання. При необхідності варто провести повторну доробку рукопису.

      Зроблені  висновки і рекомендації на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експериментування і відповідне коректування, завершуються літературним викладом у виді реферату, статті, монографії, звіту про НДР, дисертації.

1. Реферат (лат, referre - доповідати, повідомляти)короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. При індивідуальній роботі з літературою реферат є короткий збагачений запис ідей з декількох джерел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеї аудиторії. Обсяг реферату залежить від обраної теми, змісту документів, їх наукової цінності або практичного значення.

      Реферати  бувають двох видів: наукові й  інформативні.

      Науковий  реферат— це короткий усний чи письмовий виклад наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного чи декількох літературних і інших джерел. У ньому, як правило, висвітлюються наукові дослідження, виконані автором реферату, з викладом поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту й отриманих результатів, вказується наукова новизна і практичне значення цих результатів. Такий реферат, що складається студентом при виконанні НДР, повинен висвітлювати одне з питань теми дослідження з літературних джерел. Тут варто описати стан об'єкта дослідження (наприклад, носіїв первинної інформації), вказати наявні недоліки і дати пропозиції по їх усуненню. Завершується реферат коротким висновком по основних положеннях наукової теми (питання).

      Інформативний реферат — короткий письмовий виклад наукової праці як опублікованого, так і рукопису, де висвітлюється основний його зміст. Його призначення в оперативному освідомленні науковцями і фахівцями народного господарства про досягнення науки і технічного прогресу з метою заглибленого наступного її вивчення по першоджерелах і впровадження в практичну діяльність. Ці реферати публікуються в реферативних журналах, збірниках, інформативних картах, що видаються органами інформації.

Алгоритм  структури реферату:

1. Вступ
2. Розділ І. Історія та теорія питання
3. Розділ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.
4. Висновки
5. Література
6. Додатки (при потребі).

2. Рецензія (відгук) на реферат або іншу науково-дослідну роботу має об'єктивно оцінювати позитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння автора поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел; глибину їх аналізу, володіння методами збору; аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомендацій.

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим.

Відносно  до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу («Студент поставив..., розкрив..., довів..., обґрунтував») до самої роботи - в теперішньому часі («реферат містить..., розкриває..., підтверджує...»).Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона має органічно випливати зі змісту документа.

      3. Наукова статя - це самостійний доробок, що містить визначену наукову інформацію, отриману в результаті проведених досліджень. Вона пишеться відповідно до плану, розробленого автором, виходячи з результатів виконаного дослідження.

      4. Монографія – спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладу однієї проблеми. Вона відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю суджень, їхньою доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств і ін.). Монографія, як правило, має довідковий апарат: список використаної літератури, хронологічний довідник, тематичний чи іменний покажчик.

Розрізняють два види монографій наукові і практичні.

      5. Звіт про науково-дослідну роботу (НДР) дослідження не відрізняються архітектонікою від монографії. Вони мають лише інше функціональне призначення.

Звіт  про НДР- це неопублікований науково-технічний документ, що містить докладні зведення про сутність, методику і результати виконаної роботи чи її етапу.

      6. Дисертація – кваліфікаційна наукова праця у визначеній галузі наук, що містить сукупність наукових результатів і положень висунутих автором для публічного захисту і, що свідчить про особистий внесок автора в науку і про праці, відкриття чи великі винаходи, впроваджені у виробництво чи машини технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автором дисертації складається автореферат, у якому висвітлюються його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни і значимість результатів дослідження.

Між дисертацією  та монографією є певні відмінності. По-перше, в дисертації передбачається виклад наукових результатів і висновків, отриманих особисто автором. Монографія – це виклад результатів, ідей, концепцій, які належать як здобувачеві, так й іншим авторам. По-друге, дисертація містить нові наукові результати, висновки, факти, а монографія може викладати як нові результати, так і методичні, технологічні рішення, факти, які вже відомі. По-третє, дисертація має визначену структуру і правила оформлення, яких необхідно обов'язково дотримуватися. До монографії таких чітких вимог не ставлять.