Фіскальна політика України в 2000 - 2011 роках

 

Зміст

 

ВСТУП

Сучасна фіскальна  політика визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні.

Останнім часом  в Україні простежується тенденція  до посилення ролі уряду в регулюванні  національної економіки через фінансову  систему, тобто здійснюються витрати  на програми по соціальному забезпеченню, на підтримку середнього рівня доходів, охорону здоров'я, освіту і так далі.

Сьогодні тема фіскальної політики є дуже актуальною, оскільки економіка України переживає  далеко не найкращі дні, і від того, як уряд здійснюватиме бюджетно-податкову  політику, залежить доля кожної людини, що живе в нашій країні і доля всієї країни в цілому.

Метою даної роботи є вивчення статистичної інформації про прямі податки з населення, та аналіз надходжень коштів по цьому виду податку.

Для дослідження поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

• скласти прості, групові, комбінаційні таблиці
• зробити просте та комбінаційне групування
• обчислити моду та медіану
• обчислити коефіцієнт концентрації та локалізації
• спрогнозувати соціально-економічне явище

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  фіскальної політики

1.1. Сутність і функції бюджетно-податкової  політики

Фіскальна політика — це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань.

Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін "фіскальна" походить від  латинського fiscua, що в перекладі означає "державна казна". [6, 597]

Серед численних завдань фіскальної політики, так званого дерева цілей, твірних, основними є:

- стійке зростання  національного доходу;

- помірні темпи  інфляції;

- повна зайнятість;

- згладжування  циклічних коливань економіки.

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки [6, 597].

За допомогою  урядових витрат на закупівлю товарів  і послуг можна збільшити або  зменшити сукупні витрати, а тим самим впливати на обсяг національного виробництва. До урядових витрат відносяться всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної і енергетичної програм і інші суспільні потреби. Сюди відносяться і витрати на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі, придбання необхідної для населення сільськогосподарської продукції та ін.

Держава впливає  на об'єм внутрішнього виробництва  і через свою податкову політику. Очевидно, що чим вищі податки, тим менший дохід матиме в своєму розпорядженні населення, а значить, тим менше купувати і зберігати. Тому розумна податкова політика припускає усесторонній облік тих чинників, які можуть стимулювати або гальмувати економічний розвиток і добробут суспільства.

У структурі  видатків державного бюджету України  найвагомішими є частки, пов'язані  з утриманням державного сектора  економіки (освіта, правоохоронна діяльність,               охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт                       тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу,                 а також заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

1.2. Дискреційна і автоматична  фіскальна політика

Фіскальна політика як спосіб фінансового регулювання економіки здійснюється           за допомогою могутніх важелів - оподаткування і державних витрат. У зв'язку з цим проводяться два види фіскальної політики: дискреційна і автоматична (політика вбудованих стабілізаторів).

При дискреційній політиці держава свідомо регулює  оподаткування і бюджетні витрати  для поліпшення економічного стану  країни. Це регулювання різне на різних фазах економічного циклу. При  підйомі виробництва, що супроводжується  інфляцією, держава стримує ділову активність. Під час спаду бюджет стає дефіцитним, бо доходи фізичних і юридичних осіб зменшуються і відповідно скорочуються податкові надходження, а видатки з державного бюджету, наприклад виплати з безробіття, зростають.

Для подолання  спаду уряд може використати один із трьох основних варіантів фіскальних заходів:

1) збільшити  державні видатки; 

2) знизити податки;

3) застосувати  певну комбінацію першого та  другого.

Фіскальна політика, заснована на вбудованих стабілізаторах, використовує такий механізм, який без участі держави усуває несприятливе положення на різних фазах економічного циклу. Так, на фазі підйому економіки, коли ростуть доходи підприємств і працівників завдяки прогресивному оподаткуванню, ще швидше збільшуються суми податків. Одночасно зменшується безробіття і поліпшується положення малозабезпечених сімей, унаслідок чого зменшуються виплати посібників з безробіття і ряд соціальних виплат. У результаті зменшується загальна величина сукупного попиту, чим стримується непомірне економічне зростання. На фазі кризи суми податкових надходжень автоматично зменшуються, а соціальні виплати зростають. В результаті зростає купівельна спроможність населення, що сприяє виходу з кризи.

Автоматична фіскальна  політика - це автоматична зміна  величини державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті циклічних коливань сукупного доходу. Недискреційна фіскальна політика припускає автоматичне збільшення чистих податкових надходжень до державного бюджету в періоди зростання ВНП, яке надає стабілізуючу дію на економіку. Ці зміни відбуваються під дією вбудованих стабілізаторів.

Вбудований  стабілізатор - це економічний механізм, що дозволяє понизити амплітуду циклічних  коливань рівнів зайнятості і випуску, не вдаючись до частих змін економічної політики уряду. Вбудовані стабілізатори економіки відносно пом'якшують проблему тривалих тимчасових недоліків дискреційної фіскальної політики, оскільки ці механізми включаються без безпосереднього втручання уряду.

До складу вбудованих стабілізаторів входять:

• зміна податкових надходжень залежно від величини доходів;
• скорочення чи повна ліквідація бюджетного дефіциту завдяки збільшенню надходжень у періоди економічного піднесення;
• система допомоги безробітним;
• система соціальних виплат;
• програми підтримки бідних верств населення тощо [7, 410].

Вбудовані стабілізатори  не усувають причин циклічних коливань рівноважного ВНП навколо його потенційного розміру, а тільки обмежують розмах цих коливань.

 

Розділ 2. Первинні статистичні  дані

Таблиця 2.1

Динаміка реального  ВВП України за 2000 – 2009 роки

Роки	Реальний ВВП, % до базисного року
2000	43,2
2001	47,2
2002	49,7
2003	54,4
2004	61
2005	62,7
2006	67,3
2007	72,6
2008	74,1
2009	60

Примітка: за базисний взято 1991 рік

 

Рис. 2.1. Діаграма динаміки реального ВВП України за 2000 – 2009 роки

Таблиця 2.2

Динаміка змін зведеного бюджету України у % до ВВП за 2001 – 2008 роки

Роки	Надходження	Видатки	Дефіцит/Профіцит
2001	26,9	27,2	-0,3
2002	27,4	26,7	0,7
2003	28,2	28,4	-0,2
2004	26,5	29,4	-2,9
2005	30,4	32,1	-1,7
2006	31,6	32,2	-0,6
2007	30,8	31,7	-0,9
2008	31,3	32,5	-1,2

 

Рис. 2.2. Стовпчикова  діаграма динаміки надходжень і видатків зведеного бюджету України у % до ВВП за 2001 – 2008 роки

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Структура дохідної частини зведеного бюджету України

в 2001 – 2006 роках, у % до ВВП

Доходи	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Податкові надходження:	18,2	20,1	20,3	18,3	23,1	23,4
- податок на  прибуток підприємств	4,1	4,2	5,0	4,7	5,5	4,9
- податок з  доходів фізичних осіб	4,3	4,8	5,1	3,8	4,1	4,2
- ПДВ	5,1	6,0	4,7	4,8	8,0	9,4
- акцизний збір  з вітчизняних та імпортних  товарів	1,3	1,8	2,0	1,9	1,9	1,6
- інші податки	3,1	3,0	3,5	3,1	3,6	3,3
Неподаткові надходження	8,1	6,5	6,8	7,1	7,5	7,5
Цільові фонди	0,3	0,2	0,3	0,2	0,3	0,4
Інші доходи	0,6	0,6	0,8	0,9	0,7	0,6
Усього	27,2	27,4	28,2	26,5	31,6	31,9

 

Рис. 2.3. Стовпчикова  діаграма структури дохідної частини зведеного бюджету України в 2001 – 2006 роках, у % до ВВП

 

Рис. 2.4. Кругова  діаграма структури податкових надходжень зведеного бюджету