Економіко – статистичний аналіз і шляхи підвищення рентабельності зернових культур

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

      Кафедра статистики та економічного аналізу

                                                                                
 

КУРСОВА РОБОТА 

по статистиці на тему:

«Економіко  – статистичний аналіз і шляхи  підвищення рентабельності зернових культур  в ООО «Перемога» Краснодонського району Луганської області» 
 

      Виконав:

      студент гр. 1131

      Мовчан  С.Ю.

      Перевірив:

      Ковтунов  А. В. 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ - 2010

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні основи економіко-статистичного аналізу рентабельності зернових культур…………………………………………………………...5
2. Коротка організаційно-економічна характеристика ООО «Перемога» Краснодонського району Луганської області…………………………...11
3. Економіко-статистичний аналіз рентабельності виробництва зернових культур в ООО «Перемога» Краснодонського району Луганської області……………………………………………………………………..21

          3.1. Групування статистичних даних…………………………………….21

     3.2.Ряди  динаміки…………………………………………………………26

    3.3. Індекси………………………………………………………………...32

          3.4 Собівартість продукції сільського господарства……………………36

5. Статистика прибутку та рентабельності……………………………..39
4. Шляхи підвищення рентабельності виробництва зернових культур в ООО «Перемога» Краснодонського району Луганської області………40

Висновки і  пропозиції………………………………………………………..42

Література…………………………………………………………………….44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     У розвитку багатьох галузей економіки  нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва  зерна. Це пояснюється винятковим значенням  його та різнобічним використанням.

     Зерно та продукти його переробки є основою  харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції  тваринництва, а також основною сировиною  для переробної промисловості.

     Зерно є важливим експортним продуктом  і має забезпечувати значні надходження  валютних коштів державі. Адже в процесі  зберігання зерно майже не втрачає  своєї якості а, отже, придатне для  створення державних резервів продуктів  харчування та кормів.

     Обсяги  виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

     Поживна цінність зерна (здатність повністю задовольняти потреби організму) поступово зменшується. Це явище впливає на погіршення кормових раціонів для тварин. Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна, поліпшення його якості та підвищення ефективності зернового господарства мало широке впровадження у 80-х роках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніх років через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосування ресурсозаощадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність і погіршились властивості зерна.

     Метою даного проекту було вивчення стану  виробництва зерна та його рентабельності, пошук резервів та опрацювання шляхів її подальшого зростання.

                У даній курсовій роботі я  провожу економіко-статистичний  аналіз рентабельності виробництва в ООО «Перемога» за допомогою наступних методів:

          - статистичному групуванню господарств Луганської області під впливом виходу продукції зернових культур з 1 га на окупність витрат.

     - індексного аналізу собівартості 1 ц зернових культур і індексного  аналізу витрат праці при їх  виробництві.

     - аналізу чинників рентабельності  зернових культур і аналізу  кількості прибутку від реалізації  зернових. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНОГО  АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

 
 

       Рентабельність сільськогосподарських підприємств забезпечується зростанням виробництва сільськогосподарської продукції, раціональним використанням землі та інших засобів праці, зміцненням господарського розрахунку, зниженням собівартості продукції та інші.

     Прибуток  визначають як різницю між виручкою за реалізовану продукцію та її собівартістю. Тому чим нижчі витрати на виробництво  і реалізацію продукції, тим більший  прибуток матиме господарство і, отже, буде рентабельним. Водночас прибуток залежить від кількості і якості реалізованої продукції. Сільськогосподарські підприємства зацікавлені в досягненні максимальних результатів роботи, збільшенні розмірів доходу з розрахунку на кожну  одиницю вартості виробничих фондів. Перед проведенням аналізу результатів  реалізації вивчають можливості збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, а також зниження витрат на її виробництво.

     Більшість прибутку господарство отримує від  продажу сільськогосподарської продукції. Всі суми прибутку і збитків формують прибуток сільськогосподарського підприємства в результаті виробничої діяльності.

     Під час аналізу визначають величину впливу кожного з цих чинників:

     - зміни кількості реалізованої  продукції множенням різниці між плановою і фактичною кількостями реалізованої продукції на плановий прибуток від одиниці продукції. Чим більше реалізовано продукції, тим вища абсолютна сума прибутку, і навпаки;

     - зміни ціни реалізації - множенням  різниці між плановою і фактичною  цінами одиниці продукції на  фактичну кількість реалізованої  продукції. Чим вища ціна реалізації, тим більший прибуток, і навпаки;

     - зміни рівня повної собівартості  реалізованої продукції - множенням  різниці між плановою і фактичною  собівартістю 1 ц реалізованої продукції  на фактичну кількість проданої продукції. Чим вища фактична собівартість, тим менша сума прибутку, і навпаки.

     Рівень  рентабельності продукції розраховують як відношення доходу до повної собівартості реалізованої продукції, на формування обсягу якої, у свою чергу, можуть впливати різні чинники.

     За  допомогою методу кореляції можна  визначити кількість зв'язку і  кількісну залежність між рівнем рентабельності виробництва певного виду продукції та обраними для аналізу чинниками.

     Рівні рентабельності окремих видів продукції  різні. Це означає, що зміни у співвідношенні між обсягами реалізації окремих видів продукції або між кількостями проданої за напрямками реалізації вплинуть на загальний рівень рентабельності і розмір прибутку від реалізації, навіть коли не виявлено впливу інших чинників (зміни цін і собівартості продукції).

     В процесі аналізу рентабельності застосовується ряд спеціальних  методів, способів, прийомів:

     - Порівняння – один із головних методів. Існують такі форми порівняння: порівняння з планом, з минулим, з кращими, із середніми показниками.

     - Метод групування – поєднання статистичних даних у групу по певній ознаці, він створює умови для вивчення явищ у їх взаємозв’язку.

     - Спосіб цепних  підстановок, при цьому всі аналізуючи фактори розглядаються як множники, а кінцева величина – як добуток.

     - Індексний метод. Суть у складанні індексів для дослідження дії будь-якого фактора на вивчаючу величину не тільки у часі, але і в просторі.

     Проблема  рентабельності, методи її кількісного  вимірювання постійно знаходяться в центрі уваги при розробці методичних і інструктивних матеріалів. З цього боку заслуговує на увагу пропозиція економістів про введення класифікації показників рентабельності на абсолютні і відносні, залежно від способу їх кількісного вираження. Абсолютні показники рентабельності - це валовий і чистий дохід. Проте, абсолютні розміри чистого доходу, прибутку і валового доходу не дозволяють повною мірою порівняти економічні результати виробничої діяльності підприємств. Господарство може одержати прибутки на тисячу гривень і на мільйон. У обох випадках виробництво є рентабельним, а ефективність може бути різною, оскільки вона залежить від розмірів виробництва, структури продукції, величини витрат виробництва і так далі.

     Тому  для характеристики економічної  ефективності виробництва використовують також відносні показники рентабельності, які виражаються у вигляді відношення двох сумірних величин: валового, чистого доходу, прибутку, і показників ефективності використання тих або інших виробничих ресурсів або витрат. Відносні показники рентабельності можуть бути обчислені в грошовому вимірюванні або, найчастіше, у відсотках. З їх допомогою рентабельність сільськогосподарського виробництва може бути виражена як по валовій, так і по реалізованій (товарної) продукції.

      На  практиці, в основному, використовуються відносні показники рентабельності реалізованої продукції, які називають  нормою або рівнем рентабельності. Вони розраховуються як по всій реалізованій підприємством продукції, так і  по окремих її видах. У першому  випадку рентабельність продукції (Рр) визначатиметься як відношення прибутку від реалізованої продукції (П) до витрат на її виробництво і реалізацію (З):

                                                      Рр =  х 100%

      Рентабельність  всієї реалізованої продукції розраховується також і як відношення прибутку від реалізації товарної продукції до виручки від реалізації продукції: по відношенню балансового прибутку до виручки від реалізації продукції. Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і прибутковості реалізованої продукції. [1, с. 42]

      У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачу, і собівартості по даному її виду.

     Всі вищенаведені показники рентабельності характеризують економічну ефективність використання поточних виробничих витрат на отримання продукції. Проте сільськогосподарські підприємства проводять не тільки поточні виробничі витрати, але і здійснюють капітальні вкладення на збільшення і оновлення основних засобів, вартість яких включається у витрати виробництва кожного року не повністю, а частиною, рівною сумам амортизаційних відрахувань. Тому важливо знати ефективність використання одноразових витрат, матеріалізованих в засобах виробництва. У цих цілях використовуються відносні показники рентабельності виробничих фондів, які розраховуються як процентне відношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних (ОЗ) і матеріальних оборотних засобів (МОБЗ) окремо, а також сукупних (основних і матеріальних оборотних разом узятих) засобів - нормою прибутку:

          1.    Роз = х 100%                                   2. РМобЗ = х 100%   

                                           3. Р = х 100%     

      Ці  показники характеризують ефективність використання в першому випадку  основних, в другому - матеріальних оборотних, в третьому - сукупних засобів виробництва. Вони показують, скільки прибутку одержано на одиницю вартості відповідних засобів виробництва. Чим більше прибутку одержано на гривню засобів виробництва, тим ефективніше вони використовуються.[6, c.30]