Аналіз оборотних коштів на підприємстві

Крім  того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних  господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво  і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення  потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних  коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

На підприємствах  виробничої сфери до них належать:

• умови  постачання підприємств товарно-матеріальними  цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

• організація  процесу виробництва: тривалість виробничого  циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної  продукції;

• умови  реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності  складу, структури й наявності  оборотних коштів запланованому  обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних  коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення  обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок  оборотній коштів призводить до нагромадження  надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення  умов для використання оборотних  коштів не за призначенням.

Розглянемо  значення нормування оборотних коштів.

По-перше, правильне визначення нормативу  оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає  змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого  нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення  планової потреби в оборотних  коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал.

Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення  норм запасів за статтями нормованих  оборотних коштів.

Норма оборотних коштів — це відносний  показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в  днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення  одноденного витрачання матеріальних  цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення  нормативу оборотних коштів за  кожною статтею в грошовому  вираженні проводиться множенням  одноденних витрат в грошовому  вираженні на відповідну норму  запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний  етап нормування — визначення  норм та нормативів за окремими  статтями оборотних коштів для  підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш  трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови  виробництва, постачання та збуту, розрахунків.[8,163-165]

Застосовують  наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого рахунка. Цей метод полягає  в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у  кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді  не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з  попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього  методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки часного і сукупного нормативів. До часного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку  нормування.

Визначення  норми запасу - найбільш трудомістка  і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах  сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Норматив  оборотних коштів на допоміжні матеріали  встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу  групу включаються допоміжні  матеріали, які використовуються у  виробництві рідко й у незначних  обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні  матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір  оборотних коштів, авансованих у  незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними  причинами розходжень є особливості  організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається.

Нормування  оборотних коштів у незавершеному  виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного  підрозділу окремо . Якщо асортимент продукції  різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси. [7, 60-90]

1.3. Показники  стану і використання оборотних  коштів

Оборотні  кошти становлять значну частину  матеріально-грошових активів. Тому раціональне  та економне використання має неабияке значення.

Для характеристики ефективності використання оборотних  коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим  з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

Середню вартість оборотних коштів можна  розрахувати як середню арифметичну  або середню хронологічну. Дані для  розрахунку використовуються залежно  від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Тривалість  обертання коштів — це синтетичний  показник, здатний відображати одночасно  результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний  час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних  коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0 = Р/С

де К0 — коефіцієнт обертання оборотних  коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К_з = С/Р

де К_з — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних  коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних  коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних  коштів, коп.;

П —  прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р —  рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо  Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Для розрахунку загальної потреби в оборотних  коштах мені потрібні наступні формули:

Коефіцієнт  оборотності оборотних коштів –  характеризує кількість оборотів оборотних  коштів за визначений період:

К= обьем  реалізованої продукції/ середній остаток  за попередній період (1.7)