Аналіз оборотних коштів на підприємстві

Вступ

Тема  дослідження використання обігових коштів на підприємстві представляється  досить актуальною, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного  процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства країни.

Наявність у підприємства оборотних коштів в достатній кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.

Метою моєї курсової роботи є вивчення, дослідження та аналіз оборотних коштів на підприємстві.

Своєю задачею я ставлю досконально  вивчити теоретичні основи організації  оборотних коштів: їх сутьність, склад, структуру , нормування та визначення потреби в них, а також проаналізувати стан оборотних коштів: розрахувати ефективність використання та загальної потреби підприємства. Після чого запропонувати резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів. Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості. 
 
 
 

1. Теоретичні  основи організації оборотних  коштів

1.1. Сутність, склад, структура оборотних коштів  та принципи їх організації

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.

Оборотні  кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення  оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні  кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється  підготовчою. Вона протікає в сфері  обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній  процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у  тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т' - Д', де

Д - грошові  кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т' - готова продукція;

Д' - грошові  кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться  на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Період, який починається з авансування  капіталу на придбання виробничих запасів  і завершується поверненням цього  капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері  інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб.

Це пов’язано  зі специфікою умов виробництва у  сфері послуг, а саме:

1. Процес  виробництва послуг і процес  їх споживання не відокремлені  у просторі та часі.

2. Продукт  сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

Розрізняють склад і структуру оборотних  коштів.

Під складом  оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Розподіл  оборотних коштів на оборотні виробничі  фонди і фонди обігу обумовлюється  особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Оборотні  виробничі фонди містять у  собі:

• Предмети праці (сировину, основні матеріали  і покупні напівфабрикати, допоміжні  матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

• Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкозношуючі предмети й інструменти);

• Незавершене  виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

• Витрати  майбутніх періодів (нематеріальні  елементи оборотних фондів, що включають  витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться :

• Кошти  підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

• Кошти, в розрахунках;

• Грошові  кошти в касі і на рахунках.

Розмір  оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Співвідношення  між окремими елементами оборотних  коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Розглянемо  джерелах формування оборотні кошти  поділяються на власні і позикові.

Власні  обігові кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові  обігові кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних  витратах.

Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

Обігові кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

• залежно  від участі їх у кругообігу коштів;

• за методами планування, принципами організації та регулювання;

• за джерелами  формування.

Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані  й ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди  обігу за винятком готової продукції  на складі.

За джерелами  формування оборотні кошти поділяються на:

• власні та прирівняні до власних;

• залучені;

• інші.

Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності  щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі  розрахунок оптимальної потреби  в оборотних коштах, яка б забезпечила  безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог  господарювання, що змінюються: обсягів  виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних  ресурсів і залучених коштів у  розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням  і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу  ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення  їх обертання.[5, 48-60]

1.2. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.