Аналіз динаміки показників у періоді 1990-2011 рр

 

     Станом  на 1 серпня 2011 року чисельність населення України  становила 45670,0 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 108,5 тис. осіб (-4,1 на 1000).

     В період з 1990 року по 1993 рік чисельність  населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 млн. осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість населення в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%.

     Зараз кількість населення України продовжує скорочуватись, з 2001 року по 2010 рік чисельність населення України зменшилась на 5,1%.

     З таблиці ми бачимо, що кількість  міського населення зростає, а сільського скорочується. 

     1.4. Аналіз динаміки змін у структурі населення за статтю 

     Структура населення за статтю є базовою  основою населення. Вона аналізується за допомогою абсолютних та відносних  показників.

     Статевий  склад населення характеризується абсолютними даними чисельності  населення чоловіків і жінок  та відносними показниками щодо частки чоловіків і жінок в загальній  чисельності. По окремих регіонах співвідношення між чисельністю чоловічого і  жіночого населення певною мірою  визначається переважанням тих чи інших  видів економічної діяльності. Наприклад, у регіонах, які мають вугільну, нафтову або лісову промисловість, частка чоловічого населення вища, ніж в регіонах з текстильною  чи легкою промисловістю.

     Головною  метою структурно-порівняльного  аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що є вкрай важливим для нормального процесу відтворення  населення

     Статева структура населення України  постійна: 46 % - чоловік, 54 % - жінок. Україні не вистачає чоловіків - 3,6 мільйона

     Державний комітет статистики України повідомив, що на 1 січня 2011 року кількість постійного населення України склало 45598,2 тисяч осіб (на 1 січня 2009 року - 46 млн 192,3 тисяч, на 1 січня 2010 року - 45782,6 тисяч осіб).

     При цьому кількість жінок перевищувала кількість чоловіків на 3 млн 593,495 тисяч осіб - 24 млн 778,427 тисяч жінок  проти 21 млн 184,932 тисяч чоловіків.

     Приведемо показники динаміки змін у структурі населення за віком в таблиці 1.4.

     Таблиця 1.4 – Структурі населення за віком в Україні за 1991- 2011 рр.

 

     Якщо  проаналізувати розподіл населення  за статтю то на сучасному етапі  частка чоловіків в Україні сягає 46,5%, тоді як жінок – 53,5%. На тисячу жінок  припадає 869 чоловіків, а на тисячу чоловіків  припадає 1159 жінок.

     В світі на кожних 100 дівчаток народжується в середньому 104-107 хлопчиків (приблизно  на 4 мільйони більше). Але вища смертність чоловіків, та нижча середня тривалість життя чоловіків призводить до того що перевага чисельності чоловіків  з віком поступово зменшується. На сучасному етапі кількість  чоловіків перевищує на 30-35 млн., однак існують значні відмінності  по континентах (див. табл. 1.5).

     Таблиці 1.5 – Частка жінок та кількість чоловіків в світі

     (млн.  осіб)

       

     Отже  можемо зробити висновок що в світі  частка чоловіків дуже відрізняється  від частки жінок, а це є не добрим явищем. 

     1.5.Аналіз динаміки змін у структурі населення за віком  

     Під час переходу до сучасного типу відтворення  населення значних змін зазнає його вікова структура: частина молодших вікових груп зменшується, а частина  старших — збільшується. Цей феномен  називають демографічним старінням. Старіння населення — одна з тих  незворотних змін, які пов'язані  з переходом до нового типу відтворення  населення. Демографічне старіння —  об'єктивний, історично зумовлений процес, його наслідки незворотні; єдине, що можна й варто зробити, —  усвідомити його неминучість та історичний характер, враховувати це в суспільній практиці, зокрема, під час розробки заходів демографічної політики. Кількісними "мірилами" старості можуть бути такі співвідношення:

     — кількості осіб віком понад 60 років  та всього населення з розрахунку на 100 осіб;

     — кількості осіб віком понад 60 років  із розрахунку на 100 дорослих;

     — кількості дорослих із розрахунку на одну особу віком понад 60 років;

     — кількості дітей із розрахунку на одну особу віком понад 60 років.

     Віковий склад населення вивчається з  метою визначення режиму відтворення  населення; перспективних розрахунків  його чисельності; впливу на інтенсивність  природного, соціального руху, на процес старіння населення.

     Віковий склад населення подається у  вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось  на момент обстеження.

     Групування  складаються за одно - , п’яти - та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 04 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70+ користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.

     Складаються також угрупування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом - контингенти населення, або  за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) - демографічні покоління

     Статистика  використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (02 роки), дитсадковий (36 років), дошкільний (16 років), шкільний контингентскладається з двох груп (діти 714 років та підлітки 1517 років), молодь (1629 років),дітородний контингент жінок (1549 років), всього працездатного віку (1654 роки для жінок, 1659 років, для чоловіків), молодше працездатного віку (015 років), старше працездатного віку (55 р. + для жінок, 60р. + для чоловіків).

     У групуваннях за демографічними поколіннями  вирізняють такі групи: діти (014 років), батьки (1549 років) і прабатьки (50 і  старші). Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової  структури запропонував Г. Зундберг

     Прогресивний  тип - відповідає населенню зі швидкою  зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним  зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти - 40%, батьки - 50%, прабатьки - 10%. Отже, переважає частка дітей.

     Стаціонарний  тип - відповідає населенню, в якому  врівноважуються частки дітей та прабатьків, через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти - 27%, батьки - 50%, прабатьки - 23%.

     Регресивний тип - відповідає населенню з повільною  зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і продовження тривалості життя. За цього типу створюються умови  скорочення і навіть часткового виродження населення, адже використовується таке співвідношення: діти - 20%, батьки - 50%, прабатьки - 30%.

     Україна вже пережила демографічний перехід  від прогресивного дорегресивного типу і тепер має таку структуру  населення за демографічними поколіннями: діти - 17,8%, батьки - 51%, прабатьки - 31,2%. Отже, поглиблюються процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної  смертності (збільшується частка старших  груп, з більшою інтенсивністю  вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, яка братиме в майбутньому  участь у відтворенні населення.

     На  підставі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив  вікової структури населення  та її зміни на показники народжуваності, смертності, шлюбності тощо.

     Статистичні групування населення за віком є  основою для обчислення середніх та відносних показників

     А саме, визначаються частки окремих  вікових груп, контингентів, демографічних  поколінь в загальній чисельності  населення, у межах окремої статі  за місцем проживання

     До  цієї системи показників належить коефіцієнт старіння населення, що характеризує частку осіб, які досягли і перетнули  перший поріг старості (60 років). 

     В Україні за останніми даними d₆₀₊=18,9%, що згідно з класифікацією ООН відповідає рівню старого населення (16% ,20%).

     тка навантаження особами пенсійного віку набагато більша, ніж дітьми: Гощанський район (61,0% та 43,1%), Демидівський (57,4% та 42,6%), Корецький (56,9% та 43,1%).