Значення «Нового курсу» для подальшого розвитку США

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Передумови впровадження «Нового курсу»……………………….5

• Характеристика «Нового курсу»…………………………………………8

Розділ 2. Значення «Нового курсу»…………………………………………..13

• Значення «Нового курсу» для подальшого розвитку США…………..13
• Вплив «Нового курсу» на розвиток інших держав……………………17

Висновки…………………………………………………………………………20

Список використаної літератури……………………………………………….23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

"Єдине, чого  нам варто боятися – це самого  страху,  
того страху, що паралізує зусилля,  
необхідні для перетворення відступу у наступ".

Це улюблена фраза Франкліна Делано Рузвельта - людини, яку американці чотири рази обирали своїм президентом, людини, яка вивела США з "Великої депресії" і перетворила на найпотужнішу світову  державу.¹

Про Велику депресію і "Новий курс" Рузвельта сьогодні говорять чимало, адже криза 2009 несе світові нові складні виклики. І хоч природа цих криз дещо різна, нагадування того, що і як було зроблено для подолання тієї найбільшої економічної кризи сучасності, очевидно, не буде зайвим – в цьому і полягає актуальність даної теми.

Мета роботи: розглянути питання, які були актуальні за доби «Нового курсу», а саме: побудову адміністративного права, перехід держави від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного, методи переходу, співвідношення ідей Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта, методи вирішення багатьох економічних і юридичних проблем тощо.

Висновки, які  будуть зроблені в кінці курсової роботи, а також сам її зміст  носять суто теоретичне значення. Хоча тема економічної кризи є актуальною для сучасної ситуації в Україні та інших державах світу, звернення до шляхів її вирішення, запропонованих Ф. Рузвельтом не можуть бути прикладом для нашої влади, оскільки і країна не в тій ситуації, і можливостей в України для подолання кризи такими шляхами нема. А тепер щодо самої кризи…

 Після першої  економічної кризи (1920-1921) був  тимчасовий затишок аж до 1929 р.  Того ж  року інші капіталістичні  держави подолали наслідки Першої світової війни, у цей же час була ліквідована нестача товарів, яка з’явилась через війну . На товари , які США збували на світовому ринку зник попит. У середині 1929 року товарний ринок був перенасичений, і у США почалась наступна економічна криза.

Восени 1929 року Сполучені Штати Америки перейшли межу яка розмежувала два етапа її історії. Криза 1929–1933 років була самою довгостроковою в історії капіталізму. Якщо криза 1920–1921 рр. продовжувалась лише 9 місяців , то криза 1929–1933 рр. - 44 місяці. Наслідки цієї кризи були жахливі. Найбільш тяжкими роками, так званими «роками великої депресії» було потім визнанно період з 1929 по 1933 рік.

          У 1933 році, на зміну президенту  США Г.Гуверу, до влади прийшлов  Франклін Делано Рузвельт зі  своєю адміністрацією. Отримавши  владні повноваження, Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою програму під назвою «Новий курс». Ця програма - найважливіша подія у розвитку США. Вона змінила весь устрій державного апарату, ставлення держави до людей, і точку зору щодо соціального захисту населення. З одного боку криза завдала дуже багато шкоди окремому громадянину, невеликим підприємцям і бізнесменам. З другого боку впровадження «нового курсу» доповнило законодавство США багатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами що направлені на поліпшення життя людини, її соціальний захист, на підтримку підприємств, банків та бізнесменів. Дуже важливе значення для всього подальшого розвитку США має зв’язаний з «Новим курсом» процес переростання монополістичного капіталізму у державно-монополістичний. «Новий курс» передбачував різке посилення державного впливу. Під час цієї реформи серйозно збільшився державний аппарат, була ускладнена його структура і функції. За перші два роки кількість федеральних службовців збільшилась майже на 25 відсотків, було сформовано 35 великих, самостійних відомств і безліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам. А насамперед одне із найважливійших досягнень - це утворення нової правової галузі , як адміністративне право.      

Розділ 1. Передумови впровадження «Нового курсу»

 

У 1928 році , у  Сполучених Штатах Америки жодна  людина не могла собі  уявити, що може трапитись лихо – економічна криза. У державі панував монополістичний капіталізм, однак восени 1929 року держава відчула початок кризи. Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року, вони виявлялися в скороченні будівництва, в значному падінні виробництва. У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській біржі, у жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким, а 24 жовтня почався небачений в історіі США біржевий крах.  Держава не була готова до рішучіх дій щодо подолання кризи. Найяскравішим прикладом була сфера соціального захисту, в якій останнім прийнятим законом були статути про пауперів, прийняті у першій половині 17 століття. Статути пауперів були такого змісту – “кожна община повинна мати запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків”. Взагалі у державі майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх. У 1929 р. закони про допомогу ветеранам мали 44 штати, сліпим – 22 штати, людям похилого віку – 10, про допомогу багатодітним – всі окрім п’яти штатів.

Система допомоги була дуже відсталою, в цілому дотримувався принцип місцевої відповідальності. У роки «великої депресії» безробіття стало національним лихом. Проблеми зростання матеріальної незабезпеченості, голод, хвороби, виселення із квартир –  опинилися на першому плані.  Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було замінено надзвичайними, більш потужними. Діючої системи надходження грошей було недосить. Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк, Чікаго, Мілуокі, Цінцінаті, Клівленд, Атланта, Дархем та інші, вичерпали повноваження щодо підвищення податків та боргових зобов’язань. Одже, незаможні могли розраховувати тільки на благодійність, якої явно було не достатньо, а знайти роботу було майже неможливо.

До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46%, а по окремим галузям  значно більше. Так виробництво чавуна – на 79%, сталі – на 76%, автомобілів  – на 80%. Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках к 1929 року ще не було подолано. Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені верстви фермерства до крайньої межі. У результаті кризи, валовий прибуток американських фермерів впав. Через кризу держава опинилась на рівні 1911 року.²

Президент Гувер  був категорично проти допомоги безробітним збоку держави, він  вважав, що ця допомога “Підірве віру населення у свої сили” і “послабить стійкість американського характера”. Одже, усю допомогу зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій. Червоний Хрест та інші схожі благодійні суспільства були зобов’зані збирати гроші серед меценатів.  Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття, було прийнято рішення видати новий іміграційний закон, котрий перекрив би кордон для безробітних з інших держав. Цей закон набув чинності у липні 1929 року. На його підставі, кожна держава мала свою квоту, пропорційну національному складу усього населення США у 1920 році. Але цей закон аж ніяк не вплинув на економіку . 

Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи. Тому на передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим питанням. І він таки розібрався, прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року. Відповідно до нового закону, було створено Федеральне фермерське бюро, яке повинно було допомогати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарські продукти. Регулювання цін повинно було здійснюватись завдяки закупівлі фермерським бюро надлишків виробництва, тим самим знижуючи пропозицію і підвищуючи попит. Також бюро повинно було видавати кредити  фермерським кооперативним організаціям , котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів. 

Не пройшло  й два роки, як усі фонди бюро було вичерпано. Одже,  фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи . Криза примусила Г.Гувера відступити від своїх переконань. Перші кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року. 5 грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробки нової програми оздоровлення американської економіки. На цьому засіданні було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США, і тим самим подолати кризу. Ця програма, як і інші, виявилась неефективною. Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку, але усі вони були не зовсім правильними. Одже, адміністрації Гувера не вдалося подолати кризу.

Прийшовши до влади , Ф.Д.Рузвельт одразу ж розпочав аналізувати і шукати методи боротьби із кризою. Ще на передвиборній кампанії, Ф.Д.Рузвельт казав, що державі та народу потрібно йти “новим курсом”, одже, і программа Ф.Д.Рузвельта по лікуванню економіки отримала ім’я “Новій курс”.

Заперечуючи політику «грубого індивідуалізму» Гувера, президент  Рузвельт розраховував перебороти кризу  шляхом планування господарства, установлення «класового світу» усередині країни і доброго сусідства з іншими країнами.

      Теоретичною базою «Нового курсу» стало навчання видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). В умовах глибоких змін в економіці капіталістичних країн при пануванні монополій Кейнс і його послідовники визнавали необхідним участь держави в регулюванні господарського життя.

Виходячи з  цього, основною метою реформ Рузвельта  стало активне втручання держави  в процес суспільного відтворення.

У здійсненні «Нового курсу» виділяють два етапи: первісний — з 1933 до 1935 р. і другий етап — з 1935 р., коли позначилися зрушення вліво.

 

Характеристика  «Нового курсу»

 

Власне програма «Нового курсу» трималася на трьох китах:  
1 - відхід від ідеології "саморегульованого ринку" і початок планування капіталістичної економіки;

2 - забезпечення мінімальних соціальних гарантій та створення робочих місць для того, аби уникнути "соціального вибуху";

3 - "політика добросусідства" у міжнародній сфері . ³

Нова адміністрація  та конгрес перш за все були змушені розібратися з банківсько-фінансовими проблемами. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати . Президент був змушений оголосити надзвичайне положення і зачинити усі банки.

Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на 6, а в перші години своєї діяльності, конгрес прийняв надзвичайний банківський закон. Невдовзі, 10 березня, президент видав наказ, який забезпечував встановлення абсолютного державного контролю над золотом. Цей указ не давав змоги вивезти його за кордон та займатися спекуляцією золота. Уряд отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст доллара, чим згодом і скористався. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд прийняв рішення почати відродження вже с 13 березня. В цей день було відкрито 12 центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС). Вранці, ще 250 банків у різних містах було визнано “здоровими”, а 15 березня стали до роботи усі без вийнятку банки.

12 березня Рузвельт звернувся  до американців. Його бесіду "біля каміну" по радіо слухали 60 мільйонів американців. Він намагався пояснити людям ситуацію і що його уряд робитиме для того, аби її виправити. Очевидці кажуть: після пояснень президента, ажіотаж довкола банківських вкладів вдалося зупинити.

А з часом був прийнятий закон про страхування депозитів, який передбачав відрахування банками внесків у страховий фонд, з якого і виплачувалися депозити у разі банкрутства банку. Це зупинило відтік грошей і паніку. До речі, чимало експертів тоді закликало Рузвельта провести націоналізацію банків, однак від цього рішення він утримався.

16.06.1933 року було  прийнято ще один “банківський”  закон - закон “Гласса-Стігала”. Він поділяв депозитні та інвестиціонні операції, тим самим перекриваючи можливість займатися спекулятивними операціями. Ще одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які, не перевищують 2500 долларів .

31 січня 1934 року , Ф.Д.Рузвельт видав закон , за  яким золотий зміст доллара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама, та встановлено ціну на золото у розмірі 35 долларів за унцію. Таким чином доллар було девальвовано на 12 %.

Але банківська реформа - це не єдине що треба було робити. Була ще проблема соціального  захисту, яка теж хвилювала владу. Одже 12.03.1933 року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500 млн. долларів, на здійснення допомоги безробітним. Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили Г.Гопкінса. "Людям потрібні не подачки, а робота" - ще одна з улюблених фраз Рузвельта. Держава забезпечувала безробітних мінімальною допомогою. Завданням для Рузвельта стало забезпечити їх роботою. ⁴

Першою отримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 року, почалось відправлення молоді до лісних таборів, де вони мешкали на повному державному забезпечені терміном 6 місяців. За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2 млн. людей віком до 25 років. Але безробітні це не єдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який передбачував два види страхування – по старості та безробіттю. Фонди для виплат утворювались за рахунок налога на підприємців, робітників та службовців у розмірі 1% від заробленної суми. Також цим законом був створений пенсійний ліміт у розмірі 85 долл. на місяць.⁵

З безробіттям  все виглядало інакше. Фонди для  допомоги утворювались з податку у розмірі 1%, яким було обкладено підприємців приймавших на роботу вісім та більш робітників.

Дуже велике значення Рузвельт приділяв проекту, який мав назву "Адміністрація долини ріки Теннесі". Це був один з найбільш регресивних районів на півдні країни. І саме там уряд ухвалив рішення будувати гідроелектростанцію. Це вирішувало відразу декілька проблем: забезпечувало енергією виробництво азотних добрив  та дозволяло державі втрутитися на ринок поставок електроенергії, оскільки ця сфера була монополізована приватним капіталом.