Внешняя политика СССР 80-90 годах

     Під час свого візиту Ясухиро Накасоне виступив в ИМЕМО АН СРСР із лекцією. На ній він заявив, що в сьогоднішній реальності пріоритетним завданням  варто вважати ліквідацію тих  невирішених проблем, які служать  причиною політичної напруженості в  регіоні. Насамперед, і це стосується Японії й СРСР, повинен бути вирішений питання північних територій, а відсутність мирного договору, який би заклав би основу взаємної довіри, служить самою головною причиною такого положення. Так, питання про північні території міцно ввійшов до порядку денного всіх зустрічей між двома країнами. У самій Японії він прийняв величезну популярність. Доходило до того, що по вулицях Токіо

роз'їжджали  автобуси, обвішані плакатами типу: “Здійснити негайне повернення північних  територій Японії!”, “Припинити незаконну окупацію Радянським Союзом Кунашира, Ітурупу, Хабомаі й Шикотана!”, “Чотири північних острови споконвіку японські землі!” І це в цілому була не “самодіяльність” - компанія направлялася урядом. Уряд Японії дотримуючись у політиці у відношенні СРСР основного курсу, спрямованого на здійснення одночасного повернення чотирьох північних островів, висновок японо-радянського мирного договору й установлення стабільних відносин. Як відомо, договори за висновком мирного договору ведуться між СРСР й Японією з перервами починаючи з 1955р., коли сторони приступили до обговорення питання про нормалізацію відносин після другої світової війни. Однак мирний договір так і не був укладений через розбіжність позицій Москви й Токіо по питанню про приналежність островів Кунашир, Ітуруп і Малої Курильської гряди. Японський уряд заявляв, що підпише мирний договір тільки при умові, якщо в ньому буде чітко визначено, що “північні території” переходять до Японії. В обґрунтуванні даної позиції японською стороною приводяться різні аргументи. Але з якою рішучістю японці вважають, що “північні території” є їх, з не меншим переконанням радянські громадяни сприймають ці території споконвіку своїми.

     У січні 1991р. у Москву з офіційним  візитом прибув міністр закордонних справ Японії Таро Накаяма. Візит був присвячений підготовці перебування М.С.Горбачова в Японії. Обговорювалися конкретні дати візиту, хід підготовки до цієї події. Відбувся попередній обмін думками по найбільш важкому питанню розробки мирного договору - територіальному. Президент і міністр умовилися продовжувати інтенсивну в усіх напрямках підготовку радянсько-японської зустрічі у верхах.

     Під час візиту А.А.Безсмертний відзначив, що в останні роки між СРСР й  Японією намітилося певне відставання. Темпи діалогу відстають від загально стрімкої динаміки демонтажу структур і стереотипів “холодної війна”. Він виразив надію, що майбутній візит Горбачова відкриє реальні можливості впровадити принципово нові якості відносинам між СРСР й Японією. Курс на поліпшення відносин з Японією - це стратегічна лінія радянської зовнішньої політики. Це лінія Президента СРСР. Це втілення консенсусної думки радянського суспільства, - підсумував він. Т. Накаяма повідомив, що парламент, громадськість і ділові кола привітають приїзд М.С.Горбачова. У спільному радянсько-японському повідомленні для печатки ціль візиту була охарактеризована як забезпечення кардинального поліпшення радянсько-японських відносин, вивести їх на якісно новий рівень і внести важливий вклад у справу забезпечення миру й процвітання АТР і в усім світі.

     25 березня 1991р. Горбачов зустрівся  з Генеральним секретарем Ліберально-демократичної  партії Японії Ітіро Одзавой.  Під час зустрічі І.Одзава, погодившись  із такою оцінкою, з тим,  що поліпшення радянсько-японських  відносин принесло б більшу користь не тільки двом країнам, але й усьому світу, послався на єдину перешкоду - проблему “північних територій”. Горбачов визнав наявність проблеми, але запропонував шукати нові шляхи для досягнення розвитку відносин між СРСР й Японією. Горбачов заявив, що радянська сторона настроєна на нову динаміку в переговорах за мирним договором, у ході яких готові розглядати й вирішувати будь-які питання на максимально справедливих основах.

     За  запрошенням Уряду Японії міністр  закордонних справ СРСР А.А.Безсмертний з 29 по 31 березня 1991р. наніс офіційний візит у Японію. Відбулося продовження обговорення питань, що стосуються офіційного візиту в Японію Президента. Зійшлися в тім, що цей візит повинен стати поворотним у радянсько-японських відносинах. Були продовжені переговори, що стосуються  висновку радянсько-японського мирного договору, в відповідності з домовленістю, зафіксованої в спільній радянсько-японській заяві від 10 жовтня 1973 р.

     У квітні 1991 р. відбувся візит Горбачова  в Японію. Японці очікували від цієї зустрічі , що Президент Горбачов, будучи в Японії виступить із якимись коментарями по питанню про інтернування японських солдатів, а по  поверненню в Москву прийме у зв'язку із цим належні заходи. Потім японська сторона вважала, що висновок радянських військових сил “північних територій” був би істотним кроком у налагодженні взаємної довіри між Японією й Радянським Союзом. Повний поетапний висновок послабив би погрозу, що японці відчували з боку Рад. І, нарешті, що б домогтися рішучого оздоровлення обстановки й відразу зробити всі відносини між двома країнами “повнокровними”, було б важливо й неминуче висновку мирного договору, фундамент, що закладає, під такі відносини.

     Японська  громадськість уважала, що Радянський Союз не може ухилитися від повернення чотирьох північних островів. Повернення Хабомаи й Шикотана було обіцяно, коли прем'єр-міністр Хатояма відвідав Радянський Союз в 1956р. Таким чином, нинішня територіальна суперечка між Москвою й Токіо стосується лише двох островів, що залишилися, Кунашира й Ітурупа.

     Перед поїздкою в Японію в радянської сторони  було два варіанти позиції. Перший варіант  був сформульований помічником  Горбачова А.С.Черняевым і полягав  у поверненні до Декларації 1956р. Другий же варіант позиції полягав у тім, що б не приймати позиції поверненні до Декларації 1956р. У результаті візиту Радянський Союз визнав територіальну претензію Японії, був перерахований список спірних островів, були позначені позиції обох сторін. Крім цього був підписаний Меморандум про радянсько-японські міжурядові консультації й Угоди між Урядом СРСР й Урядом Японії про співробітництво в наданні технічного сприяння реформам по переходу на ринкову економіку в СРСР.

ІІІ Висновок:

     У роботі була спроба розкрити і як найширше розглянути політику СРСР у вище названий період часу. Роблячи висновок і ще раз можна переконатися у недосконалості соціалістичного ладу. Як сказав У. Черчілль : " Демократія погана, але це краще з того, що є...". Отже, СРСР у період з 1984-1991 р. перебував у глибокій політичній й економічній кризі. Можна хвалити або засуджувати М. С. Горбачова, але  ця людина зробила дуже багато корисного для СРСР тих часів. Звичайно перебудова як така не вдалася, але все-таки ця реформа багато в чому врятувала нас а також громадян всіх радянських республік від повного краху. Цей період, та й взагалі весь період радянської влади представляється однією сірою, брудною, липкою плямою, що лежить на історії всіх республік, які входили до його складу, але все-таки наприкінці цієї плями з'явився просвіт, що дав можливість людям зрозуміти наскільки погано жити в неправді й страху. Але не дивлячись на це на сьогоднішній момент ми маємо певні помилки, які були присутні у нашій історії і на яких ми повинні вчитися і, можливо, забирати дещо, що було насправді гарним та відкидати, що спричинило крах.

Список  використовуваної літератури :

1. Волкогонов Д.А. “Сім вождів”. Книга 2 М., 1995 р.

2.  Черняев А.С. “Шість років з Горбачовим”. М., 1993 р.

3.  Горбачов М.С. “Роки важких рішень”. М., 1993 р.

4.  Александров- Агентів А.М. “Від Коллонтай до Горбачова”. М., 1994 р.

5.  Шеварнадзе Э.А. “Мій вибір”. М., 1991 р.

6.  Корниенко Г.М. “Холодна війна”: свідчення її учасника. М., 1995 р.

7.  Ніжинський Л.И., Челышев К.А. Радянська зовнішня політика в роки “холодної війни” (1945-1985). Нове прочитання. -і- М., 1995 р.

8.  “Москва - Пекін:  потенціал  співробітництва”. “Проблеми Далекого сходу”. 2/'89 р.)

9.  У пошуках нового мислення: про політика СРСР у відношенні Японії”. М. Кунадзе, “МЭ й МО”. № 8, 1990 р.

10.  СРСР - Японія “Крок до діалогу”.  М. Демченко, “МЕ й МВ”. № 4, 1986 р.

11.  “За успіх японо-радянської зустрічі у верхах: погляд з Японії”. Х. Кимура, “Комуніст”. № 4 1991 р.

12.  “Закласти основи нового міжнародного співтовариства”. Я. Накасон’є, “МЭ й МО”. № 10, 1988 р.

13.  СРСР - Японія  “  чи Можна обійти рифи”. М. Юрін, “Азія й Африка сьогодні”. № 9, 1990 р.

14.  Допомога з історії СРСР. Для підготовчих відділень Вузов. А.С.Орлів й ін.Москва. “Вища школа”. 1987 р.

15.  Історія Росії. Посібник для вступників у Вузи. М.Н.Зуєв.

     Москва. “Вища школа”. 1997 р.