Тлумачення норм права

Акти казуального тлумачення містять, як правило, і юридичне рішення, і роз’яснення мотивів, що були враховані в нормі суб’єктом нормотворення, а потім лягли в основу рішення, що його  прийняв правозастосовний суб’ єкт у конкретній справі. Наприклад, ухвала апеляційного суду включає роз’яснення змісту норми  до мотивувальної частини правозастосовного акта. Юридична чинність актів нормативного і казуального тлумачення і сфера їх поширення різні. Про акти казуального тлумачення можна говорити як про такі, що певним чином набувають обов’язкової значущості для конкретної справи, певних суб’єктів права, але мають певний вплив і на правозастосувачів під час розгляду та прийняття рішень з усіх аналогічних юридичних справ. Саме цією обставиною завжди була обумовлена  головна причина, яка пояснює необхідність оприлюднення рішень з конкретних судових справ у офіційних виданнях. У таких рішеннях містяться зразки розуміння законів, які мають у певному розумінні обов’язкове орієнтовне значення для широкого кола правозастосувачів.

Інтерпретаційні акти класифікують і за іншими ознаками: за формою прояву ( усні та письмові), за суб’єктами тлумачення  (акти різних державних органів та посадових осіб), за формою (назвою) документа. Наприклад, Конституційний Суд України, згідно зі ст.62 Закону України „Про Конституційний Суд України”, дає висновки „з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України”.

Отже, в результаті тлумачення норм права ми отримуємо  інтерпретаційний акт, тобто документ, що містить формально-обов’язкове роз’яснення змісту норм.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже, тлумаченням є  діяльність, спрямована на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою  сукупності прийомів та засобів. У курсовій роботі були з’ясовані  різні способи тлумачення, проаналізовані окремі види цього процесу – за суб’єктами, обсягом змісту правових норм тощо.

Можемо зробити висновок, що тлумачення є невід'ємною частиною єдиного процесу застосування права, його не можна розглядати як окрему стадію цього процесу. Тлумачення нормативних актів завжди пов'язано з правосвідомістю і політикою того колективу, інтереси якого виражає інтерпретатор.

При цьому  посадові особи та окремі громадяни пізнають, які вимоги пред'являються до них, інших індивідів, у чому суть їх права, які дії їм дозволені чи забороняються правом, які мають бути результати недодержання вимог правових норм; з'ясовуються питання про соціально-політичне значення норми, яка досліджується, як ця норма закріплює завдання, що стоять перед суспільством, висвітлюються її роль у зміцненні правопорядку, її місце у загальній системі права.

Тлумачення  є необхідним і важливим елементом юридичної діяльності, хоч здебільшого цей процес зовні показний, оскільки відбувається автоматично без явно вираженої мети щодо тлумачення словесного виразу правової норми. Водночас процес тлумачення є тим засобом, за допомогою якого перекидається місток між загальним абстрактним приписом правової норми і окремим конкретно викладеним випадком, що підлягає правовому вирішенню.

Тлумачення необхідне як передумова і для перевірки законності норми, для встановлення меж її дії. Воно є особливо важливим для осіб і органів, які застосовують правові норми до конкретних життєвих фактів, оскільки застосування права до цих осіб і органів є їх головним обов'язком, тією формою, в якій втілюється зміст їх діяльності. Тлумачення норм права  необхідне не лише там, де виникають відхилення від норми, а й там, де право вимагає від людей відповідної поведінки незалежно від того, чи вчинено правопорушення, чи їх дії є правомірними. Нарешті, тлумачення є одним із засобів зміцнення режиму законності, її забезпечення, тому що який би не був конкретний закон, без повного й глибокого його тлумачення неможливо зміцнювати законність і послідовно проводити у життя правову політику. Воно має особливо важливе соціальне значення з позиції формування високої правової культури.

Думається, що для ефективного виховного впливу права слід:

• ширше застосовувати  автентичне роз'яснення мети законів, використовуючи для цього сам текст закону;

• подолати недооцінку цільової інтерпретації законодавства у  рішеннях та вироках судів, актах  інших правозастосовних органів;

• у межах діяльності організацій, які проводять правову  пропаганду, ширше роз'яснювати мету законодавства, розкриваючи її через призму конкретних випадків, життєвих цінностей.

Тлумачення правових норм має деякі особливості: а) будучи обов'язком компетентного органу держави, посадових чи службових осіб, становить суб'єктивне право чи юридичний обов'язок всіх інших учасників судового процесу, а засвоєння змісту норми права є необхідною умовою активної та свідомої участі громадськості в законодавчому процесі; б) принцип незалежності консультантів і підпорядкованість їх лише законові визначає особливе значення правосвідомості учасників, які тлумачать норми права, у зв'язку з їх безпосереднім застосуванням. Критерієм правильності тлумачення є найбільш повна і точна відповідність роздумів інтерпретатора волі законодавця, відображеної в правовій нормі. Невідповідність суб'єктивного сприйняття правової норми згідно з її дійсним змістом — це шлях до помилок при застосуванні норм права, до заміни тлумачення творчістю, до ослаблення законності. Недооцінка суб'єктивного сприйняття правової норми та її формально догматичного тлумачення веде до незаконного її застосування.

Процес тлумачення обов'язковий  при реалізації правових норм у діяльності суду, прокуратури, арбітражу, органів  внутрішніх справ та інших державних  органів, при укладенні угод і  договорів, у роботі товариських судів та інших органів громадськості, при здійсненні громадянами юридичне значимих дій. Крім того, без тлумачення неможливо створення нових юридичних приписів, оскільки у розвинутій системі законодавства більшість норм, що їх видають, пов'язані з уже існуючими законодавчими положеннями. Немаловажне значення має тлумачення для створення різного роду збірників та довідників із законодавства, обліку нормативних актів, підготовки збірників законів держави, які надалі широко використовуватимуться в юридичній практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В С  Т У П

 

Втілення у життя правил поведінки, що становлять зміст права, здійснюється у процесі реалізації норм права, тобто поведінки суб’єктів права відповідно до вимог норм права (заборони, дозволу чи зобов’язання). Саме через реалізацію норм права досягається результат, зміст якого був закладений законодавцем при створенні норми права. Тому своєчасна і точна реалізація правових норм – це найважливіша передумова додержання і зміцнення правопорядку в державі. Норми права можуть бути реалізовані у різних формах: у правовідносинах і поза ними, з участю державних органів і без останніх. Форма реалізації права залежить від особливостей правових норм, специфіки суспільних відносин, характеру поведінки суб’єктів, які реалізують правові норми. Відповідно до цього розрізняють такі форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання та застосування правових норм.

Серед цих форм специфічною є  застосування, що обумовлено низкою ознак. По-перше, це діяльність, що здійснюється лише відповідними державними органами чи за їх делегуванням громадськими структурами. По-друге, застосуванню притаманний державно-владний характер. По-третє, застосування має свої специфічні процесуальні форми. По-четверте, процес застосування завершується виданням правозастосовчого акта. І, нарешті, останньою особливістю є багатостадійність процесу застосування.

Однією з найважливіших стадій процесу застосування є тлумачення норм права, тобто переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу і доступну мову конкретних висновків та понять. Поняття тлумачення охоплює єдність двох взаємопов’язаних процесів – з’ясування (усвідомлення) і роз’яснення правових норм. Перший – це внутрішній розумовий процес, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Другий  є викладенням сенсу і змісту державної волі і вираження її назовні.

Темою моєї курсової роботи є процес тлумачення норм права , його види, способи та наслідки.

 Мета : розкрити саме поняття „тлумачення”, дослідивши підходи різних учених-правознавців; з’ясувати причини, які викликають необхідність тлумачення в сучасному законодавстві; дати характеристику різним видам тлумачення залежно від обраних критеріїв; порівняти відмінності різних способів тлумачення; охарактеризувати правотлумачні акти та їх види.

На мою думку, робота є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки в умовах розбудови правової держави в Україні основними вимогами правильного застосування норм права є їхня обґрунтованість, доцільність і законність. Державно-владні структури, що виступають авторами та інтерпретаторами правових норм, повинні володіти великим обсягом знань, високим рівнем правової культури для розробки текстів досконалих нормативно-правових актів та осягнення справжнього змісту норм, закладених у цих документах. Тлумачення є одним із засобів зміцнення режиму законності, її забезпечення, тому що який би не був конкретний закон, без повного й глибокого його тлумачення неможливо зміцнювати законність і послідовно проводити у життя правову політику

Предметом дослідження в моїй курсовій роботі є  процес тлумачення правових норм як один із етапів процесу застосування в цілому, його специфіка, притаманні йому способи та акти.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини та висновку. Основна частина містить чотири розділи. Перший розкриває сутність самого поняття „тлумачення”, передумови , що викликають необхідність тлумачення правових норм, а також складові частини процесу тлумачення, якими є з’ясування та роз’яснення норм права.

У другому розділі подано широку класифікацію різних видів тлумачення: офіційного і неофіційного, мовного , логічного, системного, історико-політичного, телеологічного та спеціально-юридичного, а також адекватного, обмежувального і розширювального.

Третій розділ вивчає тлумачення як процес з'ясування правових норм. Автор акцентує увагу на основних способах тлумачення, що характеризуються як сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

І, нарешті, в четвертому розділі йде мова про результати тлумачення – правотлумачні акти та їхні види.

Дослідження  процесу тлумачення спирається, в першу чергу, на загальнофілософські методи: діалектичний, формально-логічний та порівняльний. Автор також використовував конкретно-соціологічний метод, який безпосередньо пов'язаний з вивченням державно-правової практики, аналізом нормативно-правових документів. Під час роботи часто застосовувався метод системного аналізу, оскільки тлумачення розглядається як стадія цілісного процесу реалізації норм права. 

Під час написання курсової роботи я використовувала нормативно-правові акти нашої держави , зокрема, Конституцію України, Закон України „Про Конституційний Суд України”, а також широке коло юридичної літератури з даної проблематики. Це - „Загальна теорія держави і права” за ред.проф. М.В.Цвіка (Х.: Право, 2002р.), „Загальна теорія держави і права” за ред. проф. В.В.Копєйчикова (К.: Юринком Інтер, 2000р.), „Основи теорії держави і права” , автор – О.Ф.Скакун (Х., 2007р.), "Основи загальної теорії держави і права", автор -  П.М. Рабінович (К., 1994р) та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список 

використаної  літератури.

 

1. Конституція України - Львів, 1996р.
2. Закон України „Про Конституційний Суд України”

                                 

4. Рабінович  П.М. "Основи загальної теорії держави і права". - Київ, 1994р.

5. Настюк М."Правознавство".- Львів "Світ", 1994р.

6. Копейчиков  В.В. "Правознавство". – Київ  ”Інтер", 1998р.

 

8. Копейчиков  В.В. "Загальна теорія держави  і права". - Київ "Юрінком",

      9. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. "Теорія Держави і права

 України". -Київ "Юрінком-Інтер", 2001р

10. Назаренко  Є.В. "Теорія держави і права". - Київський держ.ун-т., 1988р. 

  „Загальна теорія  держави і права” за ред.проф. М.В.Цвіка (Х.: Право, 2002р.),

„Загальна теорія держави і права” за ред. проф. В.В.Копєйчикова (К.: Юринком Інтер, 2000р.),

 „Основи теорії держави і  права” , автор – О.Ф.Скакун (Х., 2007р.),