Становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні

     У деяких країнах до числа найважливіших обов'язків громадян належить участь у голосуванні на виборах в органи державної влади і військова повинність. У конституціях окремих держав йдеться й про обов'язок працювати (Японія, Італія, Гватемала, Еквадор та ін.), виховувати дітей (Італія, Росія), піклуватися про своє здоров'я і своєчасно вдаватися до лікувальної допомоги (Уругвай).

     У Конституції України обов'язки громадян зафіксовані в статтях 51, 52, 64, 66, 67, 68 та ін. Зокрема, у ст. 51 записано: «Батьки  зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».

Обов'язками громадян у Конституції України  названі:

1)  захист Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності;

2)  шанування її державних символів;

3)  проходження військової служби;

4)  незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків;

5) сплата  податків і зборів у розмірах, встановлених законом;

6) додержання  Конституції і законів та ін.

     Таким чином, використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами. Правда, відповідальність за виконання деяких обов'язків не передбачається, і це при тому, що питання про відповідальність за порушення прав і обов'язків особи має найважливіше значення для їхнього практичного здійснення. Без визначення конкретної відповідальності посадових осіб, органів влади та окремих громадян права людини перетворюються не більш ніж на красиву декларацію. [21, с. 243] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Реалізація  конституційних обов'язків  людини і громадянина

     Забезпеченость конституційних обов'язків нормами поточного законодавства, яким регламентуються процедурно-правові аспекти їх реалізації, розкривається зміст, межі здійснення, дає підстави для таких висновків:

1) необхідність  додержання вимог Конституції  України щодо встановлення основних  обов'язків виключно законами  України;

2) законодавчого  врегулювання деяких інших конституційних  обов'язків. Разом із тим стан їх забезпеченості нормами поточного законодавства дозволяє стверджувати, що відбувається формування (становлення) конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного у складі генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина. [15, с. 97]

     Для обов'язків, які реалізуються в ініціативному  порядку, достатньо діяльності органів  загальної компетенції, суть якої в  основному зводиться до: законодавчого  врегулювання конституційних обов'язків; забезпечення законності і правопорядку як у державі, так і на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; здійснення контрольних (наглядових) функцій; превентивним впливом на потенційних правопорушників; вихованням громадян України у дусі відданості Батьківщині, точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни праці, поваги до прав і свобод, честі і гідності інших громадян. [22, с. 284] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Механізм реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина 

     Реалізація  конституційних обов'язків – це спеціальний механизм, в якому проходить процес втілення їх ідеальних юридичних моделей, встановлених в Основному Законі, у фактичні, в правомірній поведінці зобов’язаних суб’єктів, в результаті якого задовольняються потреби та інтереси держави, суспільства, самих носіїв обов'язків. Підкреслюється, що по відношенню до прав і свобод особи реалізація конституційних обов'язків є більш простою. [13, с. 261]

     З точки зору процесу реалізації треба  поділяти основні обов'язки на ті, які  здійснюються в ініціативному і ті, які реалізуються в процедурно-правовому порядку. Реалізація перших (не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, обов'язки батьків і дітей, шанування державних символів тощо) являє собою безперервний процес, а тривале (постійне) їх виконання є звичним способом їхнього існування. Реалізація конституційних обов'язків, які здійснюються у процедурно-правовому порядку (військовий обов'язок, сплата податків і зборів), має більш складний характер, обумовлений наявністю стадій реалізації, необхідністю безпосереднього втручання органів державної влади в цей процес, активністю поведінки зобов’язаної особи. [9, с. 137]

     Роль правових елементів для забезпечення здійснення особою своїх конституційних обов'язків як сукупності:

а) норм-принципів  Конституції України;

б) конкретизуючих норм поточного законодавства, з  допомогою яких встановлюється процедурно-правовий механізм їх реалізації (юридична процедура), зміст конституційних обов'язків, межі здійснення;

в) юридичної  відповідальності – як у позитивному, так і в негативному розумінні, санкцій за їх невиконання чи неналежне  виконання;

г) пільг  та заохочень, що виконують стимулюючу і гарантуючу функції;

д) належного  рівня правової культури і правосвідомості громадян;

е) режиму законності в державі взагалі  і конституційної зокрема. [17, с. 194]

     З прийняттям Конституції України почався новий етап у розвитку правової основи механізму реалізації конституційних обов'язків. Процес її вдосконалення полягає в тому, що основні обов'язки визначаються виключно законами України, що слід розглядати як важливу гарантію їх реалізації. Крім цього, пряма дія норм Конституції України в частині основних обов'язків означає необхідність обов’язкового прийняття конкретизуючих законів у випадках, передбачених Конституцією з метою гарантування їх реалізації.

     Забезпеченость конституційних обов'язків нормами поточного законодавства, яким регламентуються процедурно-правові аспекти їх реалізації, розкривається зміст, межі здійснення, дає підстави для таких висновків: 1) необхідність додержання вимог Конституції України щодо встановлення основних обов'язків виключно законами України; 2) законодавчого врегулювання деяких інших конституційних обов'язків. Разом із тим стан їх забезпеченості нормами поточного законодавства дозволяє стверджувати, що відбувається формування (становлення) конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного у складі генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина. [15, с. 97]

     Для обов'язків, які реалізуються в ініціативному  порядку, достатньо діяльності органів  загальної компетенції, суть якої в  основному зводиться до: законодавчого  врегулювання конституційних обов'язків; забезпечення законності і правопорядку як у державі, так і на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; здійснення контрольних (наглядових) функцій; превентивним впливом на потенційних правопорушників; вихованням громадян України у дусі відданості Батьківщині, точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни праці, поваги до прав і свобод, честі і гідності інших громадян. В окремих випадках органи загальної компетенції безпосередньо забезпечують умови для виконання громадянами основних обов'язків, зокрема тих, які здійснюються в процедурно-правовому порядку. Це органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації. [11, с. 284]

     Отже, на сьогодні в Україні створена і функціонує цілісна система органів державної влади і місцевого самоврядування, діяльність якої спрямована на гарантування реалізації громадянами конституційних обов'язків. Практика свідчить про необхідність подальшого вдосконалення їх роботи в цій сфері відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

    Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи, діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.

    Конституційні обов'язки людини і громадянина в  Україні – це різновид юридичних  обов'язків, визнана і встановлена (забезпечена) державою в інтересах усіх членів суспільства й кожної особи, заснована на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі і закріплена в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки.

    Соціальна цінність конституційних обов’язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій, і в цьому аспекті покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної та екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню соціальної функції держави.

    Розвиток  конституційних обов'язків людини в  Україні треба розкривата в порівняльно-правовому аспекті з їх генезою в інших країнах. Виходячи з того, що Україна географічно є частиною Європи, еволюція основних обов'язків людини саме на Європейському континенті.

      На  сучасному етапі концепція конституційного  закріплення основних обов'язків людини і громадянина в Україні характеризується наступним: по-перше, відповідність у змістовному розумінні зразкам світового та європейського конституціоналізму; по-друге, урахуванням власного конституційного досвіду, традицій національного державотворення; по-третє, звуженням кола конституційних обов'язків людини і громадянина.

     Відсутність критеріїв класифікації основних обов'язків, органічна єдність конституційних прав і обов'язків як необхідна й визначальна умова будь-якої істинної наукової класифікації прав, свобод і обов'язків визнавалися радянською доктриною права, вагомими перепонами у самостійній класифікації конституційних обов'язків.

     З метою приведення конституційних обов'язків  особи в гармонію з її правами  і поновлення втраченого взаємозв’язку громадянина й держави є велика необхідність прямого закріплення на конституційному рівні таких нових обов'язків, як поважати національну гідність інших громадян та обов'язок брати участь в голосуванні на виборах і референдумах.

     Використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами. Правда, відповідальність за виконання деяких обов'язків не передбачається, і це при тому, що питання про відповідальність за порушення прав і обов'язків особи має найважливіше значення для їхнього практичного здійснення. Без визначення конкретної відповідальності посадових осіб, органів влади та окремих громадян права людини перетворюються не більш ніж на красиву декларацію. Для того щоб зминити ситуацію треба визначити конкретну відповідальність посадових осіб, огранів влади, та окремих громадян, вдосконалити норми існуючого законодавства України.

     З прийняттям Конституції України почався новий етап у розвитку правової основи механізму реалізації конституційних обов'язків. Процес її вдосконалення полягає в тому, що основні обов'язки визначаються виключно законами України, що слід розглядати як важливу гарантію їх реалізації. Крім цього, пряма дія норм Конституції України в частині основних обов'язків означає необхідність обов’язкового прийняття конкретизуючих законів у випадках, передбачених Конституцією з метою гарантування їх реалізації.

     На  вiдмiну вiд глави VI Конституцiї України вiд 20 квiтня 1978 року роздiл II нової Констатуцiї України має назву "Права, свободи та обов'язки людини i громадянина". Такий акцент не випадковий. Адже перелiк конституцiйних прав та свобод в Конституцiї 1996 року значно розширений, конституцiйне закрiплення отримали давно визнанi свiтовим та європейським спiвтовариством права людини на життя, на демократичну процедуру затримання, група iнформацiйних прав, заборона примусової працi, право на приватну власнiсть, на пiдпрнємництво та iншi.

     На  сьогодні в Україні створена і  функціонує цілісна система органів державної влади і місцевого самоврядування, діяльність якої спрямована на гарантування реалізації громадянами конституційних обов'язків. Практика свідчить про необхідність подальшого вдосконалення їх роботи в цій сфері відносин.

З метою  забезпечення реалізації громадянами конституційних обов'язків, треба: 
- Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян