Становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні

                              Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Поняття, значення та юридична природа конституційних обов’язків людини та громадянина………………………………………………………………………5

1.1 Поняття та юридична природа конституційних обов'язків людини і громадянина………………………………………………………………………….7

1.2 Конституційні обов'язки як елемент конституційного статусу особи……...10

1.3 Генеза  конституційних обов'язків людини  і громадянина та еволюція  їх конституційного регулювання  в Україні………………………………………….13

2. Класифікація  конституційних обов’язків та гарантії їх реалізації…………...15

2.1 Класифікація  конституційних обов'язків людини  і громадянина…………...16

2.2  Реалізація  конституційних обов'язків людини  і громадянина……………...19

2.3 Механізм  реалізації конституційних обов'язків  людини і громадянина........20

Висновок.....................................................................................................................23

Список  використаної літератури..............................................................................26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Актуальність  теми. Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної держави ставить на порядок денний необхідність дослідження ролі й місця в цьому процесі конституційних обов'язків, теоретичного переосмислення уявлень про них з позицій сьогодення, аналізу їх юридичної природи й місця в механізмі правового регулювання. Функціонування соціуму було б практично неможливим, якщо б у ньому не виконувалися обов'язки. Вони виступають одним із засобів реального забезпечення демократичних перетворень у державі, протікання соціальних процесів у режимі законності, а, отже, посідають чільне місце в забезпеченні нормального функціонування соціуму.

      Необхідність  дослідження проблеми юридичних  обов'язків взагалі і конституційних обов'язків, зокрема, зумовлена якісно новим рівнем суспільних відносин у нашій державі, станом науково-технічного прогресу, законності, динамізмом розвитку українського суспільства, необхідністю вдосконалення управління ним, забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, зміцнення правового статусу громадян. У вітчизняній юридичній літературі проблема конституційних обов'язків не знайшла свого належного опрацювання, вона далека від рівня дослідженості конституційних прав і свобод та їх забезпечення. Немає значних монографічних робіт, присвячених цій темі, відсутні широкі теоретичні узагальнення. Важливість та актуальність розробки проблеми конституційних обов’язків людини і громадянина в Україні визначається й тим, що в чинній Конституції України значно звузилося коло основних обов’язків порівняно з Конституцією УРСР 1978 року. Раніше наголошувалося на тому, що з розширенням кола основних прав і свобод буде розширено й коло основних обов’язків, але сьогодні ми спостерігаємо поступове розширення основних прав і свобод та, навпаки, звуження основних обов’язків. Такий процес потребує певної наукової розробки, дослідження й пояснення. 

     Мета  роботи. Метою роботи є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття, юридичної природи, становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні; обґрунтування необхідності вдосконалення існуючої системи основних обов'язків; їх класифікація;

Завдання  роботи:

- проаналізувати  й узагальнити в конституційно-правовому  аспекті наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх із позицій сьогодення;

- визначити  поняття конституційних обов'язків,  розкрити їх юридичну природу  та специфіку;

- дослідити  категорію «конституційні обов'язки» як елемента конституційного статусу особи;

- висвітлити  роль основних обов'язків в  розбудові в Україні правової  державності;

- з’ясувати  тенденції розвитку основних  обов'язків на сучасному етапі  та чинники, що їх обумовлюють; 

Об’єктом роботи є конституційні обов'язки людини і громадянина.

Предметом роботи є поняття, юридична природа конституційних обов'язків, їх генеза, тенденції розвитку, класифікація та механізм реалізації.

Данну тему вивчали наступні вчені: Архипенко В. А., Блок С. А., Громов К.Н.,  Дроздов С. Я., Ільясов В. С.,  Орлов С. Д., Пронин К. Н., Летнянчин Л.І., Тодика Ю.Н., Н.И. Матузов, А.В. Малько, В.Я. Тацій, Шурин В. А., Шишкин М. К.,  Юрченко С. П., Яник  К. В. 
 
 
 
 

1. Поняття, значення та юридична природа конституційних обов’язків людини та громадянина

 

      З найдавніших часів і до наших днів проблема обов’язків людини і громадянина привертає пильну увагу мислителів, вчених, політичних діячів, часто опиняється у фокусі дискусій в суспільстві. Якщо правам і свободам в чинній Конституції України приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки. На сучасному етапі можна говорити про відсутність повномасштабного аналізу поняття обов’язків людини, але це не означає недооцінки їх ролі в правовому регулюванні поведінки учасників суспільних відносин, адже всі правники, які досліджували проблему обов’язків одностайно стверджують про їх важливе значення  у зміцненні громадської дисципліни та правопорядку.

      Для початку необхідно звернутися до тлумачення поняття конституційних обов’язків, адже, як стверджував Цицерон, відправною точкою всякого послідовного вивчення будь-якого питання повинно бути визначення, щоб можна було зрозуміти, про що саме йдеться [3, с. 59].

      Отже, дамо загальну характеристику юридичних  обов’язків, з кінцевою метою визначення конституційних обов’язків людини і громадянина. І права, і обов’язки, встановлені правовою нормою, виражають належну поведінку, проте, якщо право означає можливість діяти, то обов’язок – необхідність діяти. Однак категорія належної поведінки не дає достатнього уявлення про права й обов’язки як такі, так як через дану категорію між правами та обов’язками не робиться ніякого розмежування.

      Обов’язки громадян як загальні, так і конституційні, перш за все, виражаються у необхідності дотримуватись визначеним нормами  права виду і міри поведінки. Тому категорія правової необхідності найбільш повно розкриває сутність юридичного обов’язку. “Необхідність” для розкриття поняття обов’язків відіграє таку ж роль, які в понятті прав і свобод особи виконує “можливість” [4, с. 27].

      Важливо зазначити таку характеристику обов’язків, як відповідальність за не виконання  приписів закону. Відповідальність стимулює виконання та неухильне дотримання обов’язків, це один з основних конструктивних елементів характеристики поняття юридичних обов’язків.

      Обов’язки, закріплені в Основному законі, називаються  конституційними. Отже, конституційні обов’язки – це встановлена державою в інтересах усіх членів суспільства й закріплена в Конституції держави необхідність, яка приписує кожній особі певні вид і міру поведінки й відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання. [13, с. 113] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття та юридична природа  конституційних обов'язків  людини і громадянина

 

    На  думку А. В. Юрченко обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи, діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій. [19, с. 85]

    Дроздов С. Я. вважає, що Конституційні обов’язки - важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. [6, с. 134]

    Яник  К. В. говорить, що конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні – це різновид юридичних обов'язків, визнана і встановлена (забезпечена) державою в інтересах усіх членів суспільства й кожної особи, заснована на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі і закріплена в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки. [20, с. 86]

    Соціальна цінність конституційних обов’язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій, і в цьому аспекті покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної та екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню соціальної функції держави; бути важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу приватних і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання.

    Конституція України, регламентуючи обов’язки  людини і громадянина, виходить з  принципу, згідно з яких кожна людина має обов’язки перед суспільством, а це в свою чергу, забезпечує вільний і всебічний розвиток усіх особистостей, держави і суспільства у цілому. [8, с. 116]

     Відповідно  до Конституції України кожний громадянин України зобов’язаний:

- захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України;

- шанувати її державні символи;

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки;

- сплачувати податки та збори, встановлені законом;

- неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. [6, с. 97]

     Стаття 68 Конституції України встановлює обов'язок кожного неухильно додержуватися  Конституції України та законів  України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, що є запорукою стабільності в суспільстві та характерною ознакою побудови в нашій країні правової держави. [2, с. 68]

     При цьому спеціально підкреслюється, що незнання законів не звільняє від  юридичної відповідальності. Головна  мета юридичної відповідальності-правове виховання людей, покарання винних за вчинене, а загалом-забезпечення законності та правопорядку, що безумовно, не може залежати лише від правосвідомості осіб, від того, знають чи не знають вони чинні закони.

     А тому кожна людина має намагатися не тільки додержуватися, а й якнайкраще знати закони, що одночасно з цим покладає обов'язок на державу їх оприлюднювати, опубліковувати, пропагувати.

     Конституція України встановила обов'язок кожного  неухильно додержуватися Конституції  України та законів України. Виконання цієї вимоги забезпечує можливість побудови правової держави, без цього неможливе існування суспільства. До порушників Конституції та законів України передбачено застосування засобів державного примусу, встановлених законодавством покарань і стягнень.

     Конституція України проголосила принцип, який повинен мати на увазі кожний з  нас - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

     Водночас  у ст. 57 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право знати  свої права та обов'язки. [1, с. 57]

     Отже, конституційні обов’язки – це вимоги, що висуваються до кожної людини і громадянина, діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утриматися від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян.

     Конституція України, яка є основним законом  держави регламентуючи обов’язки  людини і громадянина, виходить з  того, що вони є об’єктивними для  розвитку нашої держави і суспільства  в цілому, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права, а також іншими суб’єктами. Це цілком відповідає міжнародним стандартам, адже ст.29 Загальної декларації прав людини встановлює, що «кожна людина має обов’язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи». [15, с. 256] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Конституційні обов'язки, як елемент конституційного статусу особи 

     На  думку Орлова С. Д. під конституційним статусом людини і громадянина розуміють сукупність закріплених у Конституції держави їх прав, свобод та обов'язків і гарантій їх повної й безперешкодної реалізації. У зв’язку з цим аргументується недоцільність виділення в якості самостійного елементу конституційного статусу особи «права–обов'язку», під яким розуміли «право, що є одночасно й обов’язком».[9, с. 216]

     Соціальні норми, в тому числі й правові, визначають суспільний статус особи. Складні  взаємозв’язки, які існують між  людьми і державою, врегульовуються  останньою за допомогою правових норм. Система прав та обов’язків індивіда, які юридично закріплені державою в конституції й інших нормативних актах та якими він наділяється як суб’єкт правовідносин, називається правовим статусом особи.