Становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні

     Правовий  статус індивідів розрізняється залежно від характеру політико-правового зв’язку між ними і державою і є різним у громадян країни, іноземців та осіб без громадянства. У певних категорій громадян може бути спеціальний статус, визначений правовими актами (наприклад, державні службовці).

     Конституційне право закріплює основи правового  статусу, які однакові для всіх людей  і громадян і носять базовий характер стосовно інших статусів особи. Особливе значення у цьому зв’язку набувають  норми Конституції України, хоча це — не єдиний нормативно-правовий акт, що визначає правовий статус особи. У цій сфері діє низка законодавчих актів України та міжнародно-правових актів. Кожна із галузей права закріплює певну частину прав і свобод у визначеній сфері суспільних відносин: трудових, цивільних та інших. В цілому ж права і свободи людини не носять вичерпного характеру, тобто не залежать від закріплення у тому чи іншому нормативному акті.

     Розглядаючи основи правового (конституційного) статусу  людини, йдеться переважно про: конституційні  принципи правового статусу людини і громадянина; громадянство; основні права, свободи та обов’язки; гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина. Передумовою виникнення та існування основ правового статусу є загальна правосуб’єктність, тобто здатність бути учасником правовідносин.

     Під принципами правового статусу людини і громадянина розуміють вихідні начала, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. До основних принципів, закріплених у Конституції України згідно з міжнародно-правовими стандартами, визначеними у багатьох актах, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод , належать: принцип рівності людей у своїй гідності та правах; [1, с. 21] принцип рівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом (ст. 24 Конституції); принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини (ст. 21 Конституції); принцип гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянина (ч. 2 ст. 22 Конституції); принцип невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 22 Конституції); принцип єдності прав людини та її обов’язків перед суспільством (ст. 23 Конституції).

     Найповніше роль основних обов’язків людини виявляється в функціях, тобто головних напрямках їх впливу на конституційний статус, основними з яких є такі: гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна та інші. [12, с. 245]

Гарантуюча. Конституція України гарантує права та свободи людини і громадянина згідно із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Разом з тим у ній підкреслюється, що їх існування не повинно порушувати прав і свобод інших громадян. У розвиток цього положення Конституція України прямо встановлює, що права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Обмежувальна функція необхідна для того, щоб дії одних суб'єктів права не порушували прав та інтересів інших, щоб відносини в суспільстві були більш гармонійними, право встановлює певні обмеження для суб'єктів правовідносин, долаючи тим самим анархію і сваволю.

Сприяння розвитку особистості. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей і та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток як її особистості

Виховна функція виражена в тому щоб кожен громадянин мав освіту, яка відповідає прийнятим нормам. Без освіти в наш час неможливо уявити активну участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності.Держава підтримує та розвиває мистецтво, забезпечує для громадян свободу творчої діяльності. В цьому нас переконує Стаття 54 Констиутції України. Кожний громаднин повинен усвідомлювати, що не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги та збереження історичних традицій і культурної спадщини. Тому, неодмінна складова частина виховного процесу є виховання громадян у дусі поваги до історичного минулого, яке є безцінним надбанням кожної сучасної держави. Також, велике значення має правове виховання. Кожен громадянин зобовязаний знати закони своєї держави та суворо дотримуватись них. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3. Генеза конституційних обов'язків людини і громадянина та еволюція їх конституційного регулювання в Україні 

      Розвиток  конституційних обов'язків людини в  Україні треба розкривата в порівняльно-правовому аспекті з їх генезою в інших країнах. Виходячи з того, що Україна географічно є частиною Європи, еволюція основних обов'язків людини саме на Європейському континенті. Підкреслення універсального характеру обов'язків (єдність змісту, каталогу), незважаючи на відмінності національного (релігійного) та історичного характеру, слід також вважати їх регулювання на Американському та Африканському континентах, у країнах Близького та Середнього Сходу, країнах СНД.

      Вперше  включення обов’язків людини і громадянина  в конституцію мало місце в Конституції Французької Республіки 1795 р., складовою частиною якої була Декларація прав і обов’язків людини і громадянина. Декларація обов’язків, ґрунтуючись на доктрині природного права, ввібрала в себе такі загальнолюдські цінності, як добро, чесність, гідність, рівність, гуманність, справедливість, доброчинність, любов і повага до ближнього. Звертаючись до моральних засад (устоїв) людини, вона закладала підвалини законослухняності і правопорядку в суспільстві, була своєрідним стимулом і підґрунтям до побудови правової держави. Декларація закріпила широке коло обов’язків людини, серед яких – захист і служіння суспільству, підпорядкування законам, повага до державних органів, обов’язок захищати свободу, рівність і власність, сплачувати податки та низка інших, – і стала еталоном, важливим орієнтиром для подальшого розвитку основних обов’язків. [10, с. 121]

      Для конституцій буржуазних країн Західної Європи характерним на сьогодні є суттєве звуження кола основних обов'язків, які, по суті, зводяться здебільшого до сплати податків, відбування військових повинностей, поваги до особи й одержання початкової освіти.Україна дорадянського періоду, незважаючи на наявність низки виключно проектів конституцій України в плані закріплення обов'язків характерним, було певне уподібнення конституційної теорії до європейського та почасти американського конституціоналізму. На практиці ж “російське право знало не стільки закріплення прав, скільки регламентацію обов'язків” (Кудинов О.А.), тому населення України було переобтяжене обов'язками. [18, с. 231]

      Розвиток  основних обов'язків громадян України  за радянських часів характеризувався: а) поступовим (від конституції до конституції) розширенням їх кола; б) класовим характером обов'язків на початковому етапі; в) ідеологічною заангажованістю (підкреслення переваг соціалістичного способу життя). Широке коло обов'язків громадян відповідало природі соціалістичної держави і на практиці мало на меті врегулювати всі сфери приватного життя людини, служити знаряддям побудови комунізму. Позитивним і найбільш цінним у розвитку основних обов'язків людини і громадянина того періоду було те, що саме в цей період останні знайшли своє широке відображення в конституціях, оформилися в цілісну систему, а також те, що вони були спрямовані на гуманізацію суспільства, повагу до особи (обов'язок поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб, національну гідність інших громадян, дружбу націй і народностей тощо).

      Для конституцій нових держав Балтії, Східної та Центральної Європи в  регламентації обов'язків особи є властивим: а) їх універсалізація й наближення до обов'язків притаманних чинним конституціям країн Заходу; б) закріплення їх у невеликій кількості; в) намагання забезпечити їх реалізацію за допомогою законів. [7, с. 21]

   Отже, конституційні обов’язки - важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. А також це вимоги, що висуваються до кожної людини і громадянина, діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян.  
 
 

2. Класифікація  конституційних обов’язків та гарантії їх реалізації

     Відсутність критеріїв класифікації основних обов'язків, органічна єдність конституційних прав і обов'язків як необхідна й визначальна умова будь-якої істинної наукової класифікації прав, свобод і обов'язків визнавалися радянською доктриною права, вагомими перепонами у самостійній класифікації конституційних обов'язків. [22, с. 301]

     В умовах розбудови в Україні демократичної  правової держави, така класифікація є  не тільки можливою, але й бажаною. Її можливість обумовлюється: а) самостійною  цінністю конституційних обов'язків  в регулюванні суспільних відносин; б) тим, що органічна єдність прав і обов'язків має внутрішній глибинний зміст, але на практиці вона досягається їх штучним конституційним поєднанням; в) самостійна класифікація не призводить до втрати правильного уявлення про міру свободи, вміщеної у правах людини, оскільки основні обов'язки – це не єдині обмежувачі свободи; г) по суті з’явилися нові критерії (ознаки, підстави) для класифікації обов'язків, яким в радянський період не надавалося значення. [11, с. 247]

     З метою приведення конституційних обов'язків особи в гармонію з її правами і поновлення втраченого взаємозв’язку громадянина й держави є велика необхідність прямого закріплення на конституційному рівні нових обов'язків. Цій же меті служить і тлумачення положень Конституції, з чого витікають обов'язки людини і громадянина, які встановлені не в прямій, а в опосередкованій формі або які випливають із вимог правової держави (обов'язок по забезпеченню економічної та інформаційної безпеки України ; поважати права і свободи, честь і гідність інших людей; обов'язок знати конституційні обов'язки; поважати і захищати Конституцію України). [16, с. 284] 
 
 
 

     2.1 Класифікація конституційних  обов'язків людини  і громадянина 

     Стаття 23 Конституцiї України, закрiплюючи право людини на вiльний розвиток своєї особистостi, наголошує, що такий розвиток забезпечується виконанням обов'язкiв усiма членами суспiльства.

     За  Законом України "Про оборону" вiд 6 грудня 1991 р., оборона України - справа усього народу. Обов'язок громадян щодо захисту Вiтчизни закрiплений у статтi 65 Конституцiї , а також у Законах України "Про загальний вiйськовий обов'язок та вiйськову службу" від 25 березня 1992 р. та "Про альтернативну (невiйськову) службу" від 12 грудня 1991 р.

     Крiм того, у статтi 51 Конституцiї України проголошений обов'язок батькiв утримувати дiтей до їх повнолiття та обов'язок повнолiтнiх дiтей пiклуватися про своїх непрацездатних батькiв.

Бiльш докладно взаємнi обов'язки батькiв та дiтей врегульованi у Кодексi про шлюб та сiм'ю.

     Хотiлося б зазначити, що другий роздiл Конституцiї України "Права, свободи та обов'язки людини i громадянина" в цiлому вiдповiдає свiтовим та європейським стандартам з прав людини. Але не слiд забувати, що потрiбне не тiльки проголошення прав i свобод, але й наявнiсть механiзму їх реалiзацiї, який iснує сьогоднi далеко не для всiх закрiплених в Конституцiї прав. [6, с. 84]

     Особисті  обов'язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх  дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).

Економічні  обов'язки - обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін.

- Політичні обов'язки - додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та інще.

- Соціальні обов'язки - обов'язок працювати та розвиватися інще.

- Культурні обов'язки « дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури людства та інще.

- Екологічні обов'язки — берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. [18, с. 196]

     Зрозуміло, що до обов'язків громадян демократичних  держав входить додержання законів, повага до прав і свобод інших осіб, сплата податків, підкорення міліцейським (поліцейським) розпорядженням тощо.