Шляхи формування правової держави в Україні

      Суспільство у цілому криміналізоване, чим створюються значні перешкоди формуванню стійкої суспільної моралі, прагненню і надалі йти шляхом розвитку демократії, що гарантувало б від повернення до авторитарних методів здійснення влади.

      Побудова  правової держави глибоко пов'язана  також зі зміцненням демократичних традицій функціонування державної влади. Ці традиції ще лише формуються і досягнення усталеності у здійсненні влади є довготривалим процесом. За умови збереження вільних виборів, демократичного політичного режиму, свободи преси, формування поваги до прав і свобод громадян з боку держави та її посадових осіб дані традиції, безперечно, сформуються. І варто сподіватись, що саме вони стануть чи не найбільшою запорукою правової держави та її спадкоємності.

      Побудова  реальної правової держави значною  мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, накопичення матеріальних благ, що давало б можливість здійснення ефективної соціально-економічної політики, забезпечення соціально-економічних прав громадян. Адже не випадково поняття правової держави у багатьох країнах є невід'ємним від поняття соціальної держави.

      Однак загострення соціально-економічної  кризи в Україні, яка існує  протягом тривалого часу, не дає  підстав для ефективного здійснення соціально-економічної політики. Населення розчароване нездатністю держави надати ефективні соціальні гарантії, пенсійне забезпечення на рівні проголошеного Конституцією України гарантованого достатнього життєвого рівня для особи та її сім'ї. Відтак, це негативно впливає на підтримку населенням державної політики, актів законодавства, які приймаються парламентом, позначається на легітимності самої влада. Знижується рівень законослухняності громадян, поваги до закону.

      Хоча  традиції демократії і правової державності в Україні не міцні, є підстави сподіватись, що вона не зверне зі шляху побудови правової держави. Адже — це європейська держава з багатими історичними і культурними традиціями. Рівень культури її народу, «правового почуття» дає можливість побудувати політичну організацію суспільства, яка відповідала би необхідному рівню забезпечення прав і свобод особи та громадянина, ефективністю функціонування влади сучасним цивілізованим державам. Звичайно, доля правової державності в Україні буде не простою. Реальна дія механізмів правової державності і формування стійкого демократичного політичного режиму, що гарантував би неможливість повернення до авторитаризму, не є автоматичним. Це вимагає гігантської напруги сил усього народу, мудрості, далекоглядності і патріотизму політичної та культурної еліти суспільства, відмови від авторитарної спадщини.

      Отже, Україна продовжує перебувати в  економічній кризі, яка пов'язана  з кризою духовності. Низький рівень правосвідомості, неврахування менталітету українського народу — це те, що перешкоджає здійсненню у нашій державі перетворень. Водночас великої актуальності набуває питання про підвищення ефективності дії законів. Без цього здійснення економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства, посилення боротьби зі злочинністю є досить проблематичним. Нам необхідні сьогодні серйозні фундаментальні розробки концепції правової держави, а головне – конкретних шляхів її побудови в Україні. 
 

       Висновок

    Правовою  є така суверенна держава, яка  функціонує в громадянському суспільстві  і в якій юридичними засобами реально забезпечено захист основних прав і свобод людини і громадянина. Вона ґрунтується на певних принципах, найважливішими з яких є верховенство права, поділ влади, реальність прав і свобод людини та громадянина, законність, наявність у громадян високої правової культури.

    Ідеї  і цінності правової держави стали  одним з головних орієнтирів для  всього процесу подолання побудованого в нашій країні тоталітарного  соціалізму і втілення радикальних  політичних і економічних прообразів.

    Справа в тому, що конституційні основи нашої держави закладені, але не розбудовані: принцип поділу влади лише започаткований; не реалізовані повною мірою положення судово-правової реформи; гостро стоїть питання боротьби зі злочинністю та корупцією, в тому числі з її організованими формами; низькою є правосвідомість членів суспільства; деформації правосвідомості громадян сприяє невисокий рівень життя. Все це не дозволяє стверджувати, що наша молода держава є правовою. До того ж у теорії держави та права не вироблене таке розуміння правової держави, яке дало б змогу реалізувати теоретичні положення на практиці. Методологічний підхід до вирішення цієї дуже важливої проблеми взагалі відсутній.

      Україна, як і багато інших держав, на конституційному рівні проголосили себе «правовою державою», але важливо усвідомити, що ці конституційні положення відображають, головним чином, не стільки реальну дійсність, скільки загальну орієнтацію, спрямування, прагнення нашої держави.

   Більшість ознак української правової державності мають формальний характер, а побудувати правову державу лише за формальними ознаками неможливо. Без органічного поєднання легітимної влади із забезпеченою у суспільстві свободою, без ефективного функціонування поділеної влади з дотриманням її окремими гілками вимог закону і забезпечення верховенства закону в діяльності держави та усіх сферах суспільного життя, законодавствування — з відповідністю самих законів суспільній етиці правова державність залишиться формальним лозунгом, недосяжною мрією.

    Зважаючи на молодий вік Української держави та відсутність досвіду державотворення, можна з упевненістю стверджувати, що положення про те, що Україна є правовою державою, які закріплені в Конституції, є чисто декларативними. Нам потрібно докласти ще багато зусиль для того, щоб Україна вийшла на той рівень стандартів суспільного, правового та політичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав. Наш народ з давніх давен славився тим, що ми всіма силами намагаємось досягти поставленої мети. Тому будемо вірити в поставлену перед нами ціль розбудови правової держави, не зходити з обраного шляху. Ми маємо надію, що в недалекому майбутньому українці будуть жити в країні, якої вони гідні!  
 
 
 

       Список використаних джерел

1. Конституція України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 січня 2010 р.(відповідає офіційному текстові). – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В. 2010. – 120 с.
2. М. С. Кельман, О. Г. Мурашин.    Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с.
3. Кравчук М. В.   Теорія  держави   і   права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник.     З-те вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002- 247
4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. 2-е вид., перероб. і допов. К.: Юрінком Інтер, 2008. — 688 с.
5. Котюк В. О.  Основи держави і права. Навчальний посібник.-3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001,- 432 с.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2009 - 656 с.
7. Комаров С.А., Мальков А.В. Теория государства и права. Учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов. М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М, 1999. – 448 с.
8. Теория государства и права: учебник / под общей ред. О.В. Мартышина. – М.: Норма, 2007. – 496 с.
9. Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Пе- 
   ревалова. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. — 672 с.
10. Кельман М. С, Мурашин О. Г. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, текстами). — К.: Кондор, 2002. — 451 с.
11. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. —  743 с.
12. Скакун О.Ф. Теория государства и права. — Харьков: Консум, 2000. 458 с.
13. Теорія держави і права: Навч. посібник / А. М. Колодій, В. В. Ко 
    пєйчиков, С. Л. Лисенков, В. П. Пастухов, О. Д. Тихомиров; За заг. ред. 
    С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 592 с.
14. Теорія держави і права України / За ред. А. Ю Олійника, С. Д. Гу-сарєва, О. Л. Слюсаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 385 с.
15. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: «Дабахов, Ткачев, Димов». 1995. – с. 384
16. О. Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.
17. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник (2-е вид., стереот.)/ С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша, Н. М. Пархоменко, Т. О. Пікуля, Н. В. Пронюк.— К.: КНТ, 2008.—288 с.
18. Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України. – 1995. - №12. - с.7-8.
19. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування // Право України. – 1996. – №4. – С.14–16.
20. Євдокимов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та переходу суспільства до демократії // Право України. – 1997. - №7. – С. 3-4.
21. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. – 2000. - №1. – С. 32-34.