Причини правопорушень

      2) за змістом причини злочинності  поділяються на діючі у соціально-економічній,  ідеологічній, політичній, соціально-психологічній,  культурно-виховній, організаційно-управлінській  сферах;

      3) соціальна суть криміногенних  причин і умов визначається залежно від взаємозв'язків з основними закономірностями розвитку суспільства;

      4) за значимістю розрізняють: повні  і специфічні причини злочинності  (частина повної причини);

      5) залежно від природи причини  і умови злочинності поділяють  на об'єктивні, об'єктивно — суб'єктивні і суб'єктивні.

      П. Рабінович виділяє дещо інші критерії класифікації причин злочинності[11]:

      1. За значенням у процесі детермінації:

      а) основні — соціальні явища, яким належить вирішальна роль у даному процесі (напр.: суперечність чинного законодавства основним правам людини, загальнолюдським моральним приписам тощо);

      б) неосновні — це фонові явища, які  здійснюють свій вплив на фоні головних чинників, вони сприяють чи полегшують скоєння правопорушення (напр.: недосконалість обліку та охорони матеріальних цінностей; недостатній контроль за дотриманням техніки безпеки тощо);

      2. За онтологічним статусом щодо свідомості конкретної особи:

      а) об'єктивні — явища, що не залежать від свідомості особи (напр.: недоліки в роботі державних органів);

      б) суб'єктивні — явища, які належать до складу індивідуальної свідомості конкретного суб'єкта та безпосередньо  визначаються нею (Наприклад: психологічна установка особи на протиправну поведінку).

     Також в загальному можна розрізняти такі види правопорушень:

      1) За значимістю в обумовлюванні,  детермінації правопорушень:

      основні - соціальні явища, яким належить визначальна, вирішальна роль у цьому процесі (наприклад, суперечність чинного законодавства основним правам людини, загальнолюдським моральним приписам); протиріччя між ним і потребами, інтересами тих чи інших соціальних груп, окремих осіб, якщо правова культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади недоліки законодавства;

      неосновні - явища, які лише полегшують вчинення правопорушень, здійснюють такий вплив на фоні головних факторів, саме завдяки ним, тобто так звані фонові явища (наприклад, недосконалість обліку і охорони матеріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки,  правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відображають іншим, окремим поняттям: "обставини (або умови), що сприяють вчиненню правопорушеннь".

      2) За онтологічним статусом стосовно  свідомості конкретної особи:

      об"єктивні - явища, що не залежать від неї (наприклад, недоліки в роботі державних органів);

      суб"єктивні - явища, які входять до складу індивідуальної свідомості конкретного суб"єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад, незнання особою вимог закону, її від"ємне, негативне ставлення до його приписів, психологічна установка особи на протиправну поведінку).

      Правильне встановлення тих або інших причин певних правопорушень - неодмінна умова профілактики і зменшення останніх.

     Існують і інші категорії класифікації причин і умов злочинності. В цілому спеціалісти нараховують більше 200 причин і умов конкретних злочинів.

Висновки

     Отже, правопорушення - це соціально-небезпечне діяння або шкідливе протиправне, винне діяння ділектоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.

      Злочини і інші правопорушення негативно  впливають на розвиток суспільства. Вони об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.

      Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень.

      Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації, навчальні заклади.

      На  мою думку, для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння. Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.

Література

1. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. — Харьков, 1998.
2. Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2002. — 295 с.
3. Ковалкин А. А., Хруппа Н. С., Губарев В. Л. Деятельность органов внутренних дел по выявлению и предупреждению группового сбыта наркотических средств. — К., 1993.
4. Криминология / Под ред. А. И. Долговой. — М., 1997.
5. Криминология / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. К. Эминова. — М., 1995.
6. Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Науч.-практ. изд. — К., 1999.

• Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. -М.: Госюриздат, 1961. –277 с.

8. Зуйков Г.Г. К вопросу о понятии причин преступления и условий, пособствующих его совершению // Вопросы предупреждения преступности. -1965. -Вып.2. –С.3-18.
9. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления.Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие. –М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. –216 с.
10. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі, 1996. - ст. 126.
11. Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спеціальності "Правознавство".- Бородянка, 1993. ст. - 108.