Оцінка Законів ХІІ таблиць

Варто зважити і на поєднання  жорсткості квіритського права з гнучкістю преторської системи. Такий дуалізм, наявний у нормах «Законів ХІІ таблиць», гальмував розвиток та динамізм інших норм, закріпивши за даною збіркою право першості на багато років. Хоча варто звернути увагу й на деякі недоліки та відсталість цих законів, які не стали повноцінним кодексом, а були лише записом звичаїв, афоризмів, прислів’їв тощо. [1, с.265]

Отже, процес створення Законів  ХІІ таблиць був досить динамічним та насиченим подіями. Його передумовою  була напружена суспільно-політична  ситуація в державі, що стала наслідком  низки історичних явищ, починаючи  з вигнання царів та встановлення республіканського ладу. Значення першого  писаного збірника правових норм і  до сьогодні є проблематичним питанням, яке вивчається багатьма вченими  сучасності. Але не можна не зазначити, що Закони ХІІ таблиць є одним  з основних джерел права Стародавнього  Риму, виступаючи у ролі «першої  ластівки», яка створила підґрунтя  для подальшого розвитку римського  законодавства.    [26]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ПЕРЕКЛАД ЗАКОНІВ  ХІІ ТАБЛИЦЬ

 

Tabula 1

Права й обов’язки позивача та відповідача

 

1. Praetor urbanus  ius inter cives dicito.    [17, с.180]

1. Міський претор говорить  закон.    [23, с.31]

 

2. Si in ius vocat, ito.    [17, с.180]

2. Якщо викликають когось на судочинство, нехай іде.    [23, с.31]

 

3. Ni it, antestamino, igitur em capito.    [17, с.180]

3. Якщо він не іде,  нехай той, хто його викликав, підтвердить свій виклик при  свідках, а потім веде його насильно.    [23, с.31]

 

4. Adsiduo vindex adsiduus esto. Proletario iam civi cui quis volet vindex esto.    [17, с.180]

4. Нехай поручником у  судочинстві за того, що живе  своїм господарством, буде тільки  той, хто має господарство. За  того громадянина, хто не має  господарства, поручником буде той,  хто бажає. [23, с.31]

 

5. Rem ubi pacunt, orato.    [17, с.180]

5. На чому домовляться,  про те нехай позивач і просить  на судочинстві. [23, с.31]

Tabula III

Права кредиторів. Покарання  боржників

 

1. Aeris confessi rebusque iure iudicatis XXX dies iusti sunto.  [17, с.180]

1. Нехай будуть дані  боржнику 30 пільгових днів після  визнання ним боргу або після  прийняття рішення.    [23, с.31]

 

2. Post deinde manus iniectio esto. In ius ducito.    [17, с.180]

2. Після закінчення вказаного  терміну нехай позивач накладе  руку на боржника. Нехай веде  його на судочинство для виконання  рішення.    [23, с.32]

 

3. Ni iudicatum facit aut quis endo eo in iure vindicit, secum ducito. Vincito aut nervo compedibus. XV pondo ne minore, aut si volet maiore vincito.    [17, с.180]

3. Якщо боржник не виконав  добровільно судового рішення  і ніхто не звільнив його  від відповідальності при судочинстві,  нехай позивач поведе його  до себе і накладе на нього  колодки або кайдани вагою  не менше, а, якщо захоче, то  і більше 15 фунтів.    [23, с.32]

 

4. Si volet, suo vivito. Ni suo vivit, qui eum vinctum habebit, libras farris endo dies dato; si volet, plus dato.    [17, с.180]

4. Під час перебування  в ув'язненні боржник, якщо  бажає, нехай харчується за  свій власний рахунок. Якщо  ж він не перебуває на своєму  власному утриманні, то нехай  той, хто тримає його в ув'язненні,  дає йому один фунт борошна на день, а при бажанні може давати і більше.  [23, с.32]

 

5. ... nisi pacti forent habebantur in uinculis dies sexaginta. Inter eos dies trinis nundinis continuis ad praetorem in comitium producebantur, quantaeque pecuniae iudicati essent praedicabatur. Tertiis autem nundinis capite poenas dabant aut trans Tiberim peregre uenum ibant.    [17, с.180]

5. … між тим, поки  боржник був ув'язнений, він  мав право помиритися із позивачем,  але якщо сторони не мирилися, то такі боржники залишались  в ув'язненні 60 днів. Протягом  цього терміну їх три рази  підряд у базарні дні приводили  до претора на коміції і оголошувалась присуджена з них сума грошей. На третій базарний день їх піддавали смертній карі або вони віддавались на продажу за кордон, за Тибр.   [23, с.32]

 

6. Tertiis nundinis partis secanto. Si plus minusue secuerunt, se fraude esto. [17, с.180]

6. У третій базарний  день нехай розрубають боржника  на частини. Якщо відріжуть  більше чи менше, то нехай  це не буде поставлено їм  у провину.    [23, с.32]

 

Tabula IV

Звільнення сина з-під  влади батька. Право дружини

 

2. Si pater filium ter venum duit, filius a patre liber esto.    [17, с.181]

2. Якщо батько три рази  продасть сина, то нехай син  буде вільним від влади батька.    [23, с.32]

 

3. Mulier, quae nolebat eo modo (usu) in manum mariti convenire, quotannis trinoctio poterat abesse atque eo modo cuisque anni usum interrumpere.  [17, с.181]

3. Користуючись постановою XII таблиць, наказав своїй  дружині   взяти її речі і, віднявши  у неї ключ, вигнав її.    [23, с.32]

 

Tabula V

Права успадкування. Опіка

 

1. ... feminas etsi perfectae aetatis sint in tutela esse ... exceptis virginibus Vestalibus, quas ... liberas esse ...  [17, с.181]

1. … предки наші стверджували, що навіть повнолітні жінки  внаслідок притаманної їм легкодумності  повинні перебувати під опікою... Виняток робився тільки для  дівчат-веста-лок, яких стародавні римляни із поваги до їх жрецького сану звільняли від опікунства. Так було постановлено законом XII таблиць.    [23, с.32]

 

3. Uti legassit super pecunia tutelave suae rei, ita ius esto.    [17, с.181]

3. Якщо хтось зробив  розпорядження щодо опіки грошей  і свого майна, нехай буде  так.    [23, с.33]

 

4. Si intestato moritur, cui suus heres nescit, agnatus proximus familiam habeto.    [17, с.181]

4. Якщо хтось не залишив  майна на випадок смерті, і  невідомо про його нащадка,  то нехай це отримає найближчий  родич у родині.    [23, с.33]

 

5. Si agnatus nec escit, gentiles familiam habento.    [17, с.181]

5. Якщо немає нащадка,  то хай (спадок) отримає родич  з тієї ж родини. [23, с.33]

 

Tabula VI

Набуття права власності  на землю

 

1. Cum nexum faciet mancipiumque, uti lingua nuncupassit, ita ius esto. [17, с.181]

1. Якщо хто-небудь укладе  угоду самозакладу або відчуд-ження речі у присутності п'яти свідків і вагаря, то нехай слова, які виголошуються при цьому, вважаються непорушними.    [23, с.33]

 

2. Improbus intestabilis esto.    [17, с.181]

2. (Цицерон, Про зобов’язання, III. 16: За XII таблицями вважалося достатнім  надати докази того, що було  сказано при заключенні угоди, і ті, що відмлвилися  від своїх слів підлягали подвійному штрафу.).  [23, с.33]

 

3. Usus auctoritas fundi biennium est, ceterarum rerum omnium annus est usus.    [17, с.181]

3. Давність володіння  щодо земельної ділянки встановлювалась  два роки, щодо усіх інших речей  — один рік.    [23, с.33]

 

Tabula VII

Права й обов’язки землевласників

 

6. Viae latitudo in porrectum octo pedes, in anfractum sedecim.  [17, с.181]

6. За законом XII таблиць  ширина дороги по прямому напрямку  визначалась у вісім футів,  а на поворотах — у шістнадцять  футів.  [23, с.34]

 

7. Viam muniunto. Ni sam delapidassint, qua volet iumenta agito. [17, с.181]

7. Треба будувати дорогу. Якщо власник наділу її не  будуватиме, хай буде забрано  в нього здорову худобу.    [23, с.34]

 

9. Si arbor ex vicini fundo vento inclinata in tuum fundum sit ... de adimenda ea ... agere potes.    [17, с.181]

9. Якщо дерево із сусіднього  поля нахилиться на твоє поле, можеш вимагати, щоб зрізали.    [23, с.34]

 

Tabula VIII

Про позичковий процент. Види правопорушень:

крадіжка урожаю, лжесвідчення, наклеп, тілесні пошкодження

 

2. Si membrum rupit, ni cum eo pacit, talio esto.    [17, с.181]

2. Якщо здійснить членопошкодження і не помириться з потерпілим, то нехай і йому самому буде спричинено те ж саме.    [23, с.34]

 

3. Manu fustiмe si os fregit collisitve libero CCC, si servo CL poenam subito sestertioum.    [17, с.181]

3. Якщо рукою або ломакою  зламає кістку вільній людині, то нехай заплатить штраф у  розмірі 300 асів, якщо рабові —  150 асів.    [23, с.34]

 

4. Si iniuriam faxsit, XXV poenae sunto.    [17, с.182]

4. Якщо образить, нехай  штраф буде 25.    [23, с.34]

 

5. Frugem aratro quaesitam furtim noctu pavisse ac secuisse puberi... suspensum Cereri necari... impubem praetoris arbitratu verberari noxiamve duplione decidi.    [17, с.182]

5. Смертним гріхом для  дорослого було потравити або  скосити вночі урожай із обробленого  плугом поля. ХІІ таблиць веліли  таку приречену богині Церері особу скарали насмерть. Неповнолітнього, винного у такому злочині, за рішенням претора або карали мечами, або присуджували відшкодувати спричинену шкоду у подвійному розмірі. [23, с.34]

 

12. Si nox furtum factum sit, si im occissit, iure caesus esto.    [17, с.182]

12. Якщо вночі було зроблено  злочин, то хай (злочинець) буде  вбитий, як приписує право.    [23, с.35]

 

21. Patronus si clienti fraudem fecerit, sacer esto.    [17, с.182]

21. Якщо патрон зробить  збиток клієнтові, хай буде  він проклятим.  [23, с.35]

 

23. Qui falsum testimonium dixisse convictus esset, e saxo Tarpeio deiceretur.    [17, с.182]

23. Викритий у неправдивому  свідченні скидався з Тарпейської скелі. [23, с.35]

 

Tabula IX

Про підкуп судді або посередника. Про смертні вироки

 

3. ... iudicem arbitrumve iure datum, qui ob rem dicendam pecuniam accepisse convictus est, capite poenitur.    [17, с.182]

3. … хай буде покараний  той суддя, який задля певної  справи був звинувачений у  взятті хабаря.    [23, с.35]

 

5. ... eum qui hostem concitaverit quive civem hosti tradiderit capite puniri. [17, с.182]

5. Хай буде покараний  той, хто підбурює ворога, або  той, хто зраджує ворогу римського  громадянина.    [23, с.36]

 

6. Interfici... indemnatum quemcumque hominem... (vetuerunt).    [17, с.182]

6. Постанови XII таблиць  забороняли без суду позбавляти  життя будь-яку людину.    [23, с.36]

 

Tabula X

Про поховання (Сакральне  право)

 

1. Hominem mortuum in urbe ne sepelito neve urito.    [17, с.182]

1. Хай мерця не ховають  і не спалюють у місті.    [23, с.36]

 

4. Mulieres genas ne radunto, neve lessum funeris ergo habento.    [17, с.182]

4. Хай на похоронах  жінки щік не дряпають і  не голосять за померлими. [23, с.36]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗІД ІІІ

ОЦІНКИ ЗАКОНІВ  ХІІ ТАБЛИЦЬ

 

Писемність у Римі з'явилася  у VI ст. до н.е. Хоч твори письменників, істориків чи пам'ятки народної творчості, які були б аналогічні грецьким поемам «Іліада» й «Одіссея», з цієї ранньої епохи до нас не дійшли, проте збереглися складені на їхній основі історичні твори наступних римських істориків. Це відомі праці Марка Катона Старшого (III—II ст. до н.е.), Марка Тулія Цицерона (II—І ст. до н.е.), Гая Салюстія (І ст. до н.е.), Тіта Лівія (І ст. до н.е. - І ст. н.е.), Корнелія Тацита (І-ІІ ст. н.е.), грецьких істориків Полібія (II ст. до н.е.), Плутарха (І-ІІ ст. н.е.) та багатьох інших.    [5, 160]

Достовірні відомості  зі стародавньої історії Риму дають  археологічні матеріали і документальні  джерела. Часто документальні джерела історики цитують у працях. Зокрема, це закони, договори, частково текст першої римської кодифікації — законів XII таблиць. Значний документальний матеріал виявлено у написах (на каменях, колонах у залишках храмів, гробниць), особливо в імператорський період (знайдено близько 100000 написів). Багато праць з історії Риму опубліковано середньовічними та пізнішими дослідниками — Карлом Сигонієм, Шарлем Монтеск'є, Едуардом Гіббоном, Теодором Моммзеном, Густавом Ферреро, Р.Віппером, М.О.Машкіним, І.С.Перетерським та ін. Опубліковано низку римських документів, текстів угод, законів, договорів тощо.    [5, с.172]

Дослідження значення Законів  ХІІ таблиць для сучасників та нащадків є досить важливим питанням, яке вивчалося та вивчається багатьма провідними вченими. І, не завчаючи на те, що об’єктивну оцінку певному історичному явищу можна надати лише після спливу певного часу, визначні античні вчені, сучасники створення Законів ХІІ таблиць, не змогли оминути своєю увагою цей документ.    [7, с.44]

Так Закони були основним джерелом римського права принаймні на протязі наступних трьох століть. Їх дуже часто цитували римські юристи Пізньої Республіки (Сервій Сульпіцій, Секст, Лабеон тощо).      [7, с.44]

Першим, хто письмово прокоментував  Закони XII таблиць був Секст Елій Пета, світський консул (198 р. до н. є.). Він був юристом як і його брат Публій. Секст був автором праці Commentaria tripartita або tripertita, в якій систематично розглядає кожне положення Закону Дванадцяти таблиць, дає коментарі та розмірковує над відповідними діями суду до кожного з положень. Інша його праця, Ius Aelianum, розглядає тільки судові позови. Головний твір Секста Елія було схвалено самим Цицероном; безумовно, ця праця ще існувала за часів Тіта Помпонія Аттика, адже він посилався на неї. Проте наразі невідомо, коли саме цей твір зник.   [15, 45]

Ще одним відомим представником  античності, який зацікавився цією визначною панятко був відомий римський філософ та історик Тіт Лівій. Він називав Закони ХІІ таблиць «джерелом усього публічного і приватного права» (foils omnis public privati que juris), вказуючи на важливість даного документа в системі права Стародавнього Риму, а також звертаючи увагу на смислову наповненість збірника законів, який містив у собі норми, що регулювали найбільш важливі суспільні відносини. Слово «джерело» в даному виразі використовувалося в сенсі кореня, з якого виросло могутнє дерево римського права. Лівій хотів цим терміном позначити початок, від якого йде розвиток римського права [7, с.44]