Оцінка Законів ХІІ таблиць

ЗМІСТ

 

Вступ………………..……………………………..………………………….3

Розділ І. Історія створення  пам’ятки …….…………...………...….………5

Розділ ІІ. Переклад Законів  ХІІ таблиць…..……….….…...………….….13

Розділ ІІІ. Оцінка Законів  ХІІ таблиць……..……..….……………..…….22

Висновки…………………………….....………………..………………….31

Список використаних джерел……………………………….…………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з найважливіших  внесків Стародавнього Риму в світову наукову можна назвати саме створення юриспруденції. Римське право загалом вперше в історії виступило як цілісна, ретельно розроблена, власне правова система. Як відомо, воно стало основою законодавства багатьох держав, зокрема правових систем романо-германської правової сім’ї.

Розвитку римського права  сприяли багато обставин. Позначився високий рівень товарних відносин, досягнутий Римом у періоди пізньої республіки і принципату, наслідком чого, як відомо, стало зрівняння прав між категоріями вільного населення імперії.

Не менше значення мав  «всесвітній» характер самої імперії, що породив потребу «примирення» багатьох і різних правових систем, що історично виникли й існували в завойованих країнах, і насамперед у Греції, Єгипті, Сирії тощо. Римські юристи мали можливість скористатися результатами правового розвитку культурних національних частин імперії, особливо Афін.

З розвитком суспільства  все більшого розвитку зазнає і римське  право, писаними основами якого стають закони - leges. Для визнання правового розпорядження як закон необхідно було, щоб він виходив від органа, який має відповідні повноваження, тобто так чи інакше утілював весь римський народ, і щоб він був належним чином обнародуваний: таємний правовий акт не міг мати верховної юридичної чинності.

Надзвичайно велике значення мали документи, які стали основою  розвитку джерел права. Саме тому не можна не вказати на величезну роль в процесі творення правової системи Стародавнього Риму збірника Законів ХІІ таблиць, основами якого стало римське звичаєве право. Цей документ став логічним наслідком багаторічних протиріч між двома суспільно-політичними станами – плебеями та патриціями.

Закони ХІІ таблиць  є одним із найбільш спірних питань починаючи з античних часів і  до сьогодення. Навіть сучасні науковці ще й досі не можуть дати точних відповідей на питання створення даної пам’ятки та її структури. Це пов’язано з  тим, що нажаль оригінали Законів були знищені, як припускається, під час галльської війни.

Але, завдяки значній суспільний значущості та необхідності, ця збірка міцно закріпилася у народній свідомості і як наслідок широко досліджувалася античними вченими та митцями. Саме тому до нас дійшли окремі положення  з тексту законів, передані митцями  як і в буквальних виразах, так  і у вільному переказі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ  ПАМ'ЯТКИ

 

Виняткове значення в історії  становлення і розвитку багатьох правових систем світу має римське  право, що пройшло декілька етапів розвитку. У свою класичну епоху воно досягло  апогею, ставши найбільш досконалою і  універсальною для античності системою права, своєрідним всесвітнім правом суспільства  і економіки, побудованих на засадах  приватної власності, суспільства  приватних товаровиробників з його неперевершеною за логічністю, завершеністю і точністю розробкою всіх приватновласницьких  правових відносин. Римляни вперше розробили право приватної власності, абстрактне право. [18, с.278]

У Стародавньому Римі звичаї як первинна форма права застосовувалися  і зберігалися досить довго. Тому юридичними підвалинами розвитку римського  права вважаються норми звичаєвого права, які включали в себе звичаї предків (mores maiorum), звичаєву практику (usus) і звичаї, що склалися в практиці жерців (commentarii pontificum). Проте з часом  характер їх застосування починає суттєво  змінюватися, помітно зменшується  колишня їх значимість. Судова практика та звичаї, породжені нею, витісняють укорінені звичаї давніх римлян, оскільки сили вважалися доцільнішими для застосування.    [9, с.5]

Отже упродовж тривалого  часу писаних законів в Стародавньому  Римі взагалі не існувало. Однак  вагомою обставиною, яка остаточно  зруйнувала міцні позиції понтифіків у здійсненні правосуддя та прискорила процес їх десакралізації, послугувала реальною підставою його вивільнення від релігійного впливу та набуття світського вигляду стала поява першого писаного збірника – Законів ХІІ таблиць (Leges XII tabularum).    [9, с.7]

Так початок республіканського  періоду Стародавнього Риму ознаменувався  подією, яка мала надзвичайно важливе  значення для всього подальшого розвитку римського права.    [8, с.118]

Появу законів ХІІ таблиць  римська історія відносить до 451-450 pp. до н.е. Як засвідчують стародавні історики, запис і публікація законів  були проведені з ініціативи плебеїв, котрі цього наполегливо вимагали, оскільки існуючі звичаї і закони довільно тлумачились патриціями, що захопили владу в державі і  використовували неписане право  виключно у своїх інтересах.    [8, 118]

Боротьба плебеїв за свої права досягла апогею на початку V століття до н.е., коли величезних обсягів  набули різні форми особистої  залежності та боргового рабства. Єдиними  поборниками прагнень плебейської  частини населення Риму стали  народні трибуни, які вимагали створення  зрозумілого, справедливого і всезагального  законодавства (саме народному трибуну  Терентелію Арсу вдалося прискорити небажаний для патриціїв законодавчий процес).   [9, с.8]

Так однією з переломних віх цієї боротьби вважається 494 р. до н.е., рік, коли плебеї відмовилися брати  участь у спільному з патриціями військовому поході. Оскільки плебейські маси становили в армії переважаючий відсоток, то Рим фактично залишився  без необхідної військової оборони. Озброєні плебеї розбили табір на Священній горі, погрожуючи патриціям  заснувати там власне місто.    [8, с.119]

Сецесія плебеїв змучила  патриціїв піти на певні поступки. Результатом переговорів стало  включення плебеїв до складу римського  народу та початок створення Законів ХІІ таблиць.    [9, с.8]

Юрист ІІ століття до н.е. Помпоній зазначав, що протягом 20 років до видання Законів ХІІ таблиць з 471 по 451 рр. до н.е. не було ніякого права. Це пов'язано з тим, що плебеї в 471р. до н.е. перенесли вибори плебейських трибунів і прийняття законів з куріатні зборів народу (де панували патриції), в трибунаті, де плебеї мали перевагу перед патриціями в силу своєї більшості. Патриції відмовилися підкорятися рішенню плебеїв, і спираючись на сенат і патриціанських консулів, протягом майже 20 років ігнорували спроби плебеїв створити нове законодавство і тим самим встановити рівність прав. Саме тому плебеї прагнули створити такі закони, які б обмежили виконавчу і судову владу консулів. Головним засобом вирішення цього завдання плебеї вибрали створення законів, публічно виданих і доступних для всіх.    [13, с.95]

Так під тиском плебеїв 451 р. до н.е. було обрано комісію з десяти осіб (децемвірів) для запису законів. Однак незважаючи на протести плебеїв, до складу комісії увійшли тільки патриції, яким надавалися найширші повноваження. Того року не обирали ні консулів, ні народних трибунів. Однак упродовж року децемвіри не встигли закінчити  роботу над складанням зводу законів.    [12, с.25]

Існує припущення про те, що 454 року до н.е. комісія уповноважила свої представників до Афін для вивчення солонівського законодавства. Проте  сам факт експедиції комісії, можливість вивчення і навіть часткової рецепції законів Солона римлянами деякі  вітчизняні і російські дослідники ставлять під сумнів (О.Підоприга, Є.Харионов, Є.Скрипільов). На їх думку, представництво перебувало на півдні Італії, у Великій Греції, де знаходились грецькі колонії.    [9, с.7]

Свої аргументи вони обґрунтовують  тим, що на Рим той час ще не мав  власного флоту і тому ймовірність  здійснення надто далекої подорожі мінімальна. Тим паче, що стародавні римляни і греки цей факт взагалі  замовчують.    [9, с.7]

Думку про грецький вплив  на створення Законів ХІІ таблиць  у своїх міфах виклав саме Помпоція. Однак необхідно враховувати, що у ІІ ст. до н.е., періоду коли жив цей видатний юрист римляни екзальтовано захоплювались культурою та досягненнями Стародавньої Греції, вважаючи себе прямими спадкоємцями та носіями грецьких традицій. Більше того, досягнення тогочасної римської цивілізації були самодостатніми і не потребували будь-яких запозичень. [9, с.10]

Так чи інакше результатом  діяльності комісії децемвірів стала  поява 451 року до н.е. збірки законів. Текст  законів був написаний на 10 таблицях і винесений на ухвалу центуріатних коміцій. Однак незгода плебейської частини населення з багатьма положеннями законів продиктувала необхідність створення нової комісії (450 р. до н.е.), до якої вже увійшли 5 патриціїв і 5 плебеїв. Внаслідок спільної роботи до вже існуючих десяти було додано ще дві таблиці.[9, с.10]

Сам текст таблиць не містить  постанов, які дозволяли б ствердно говорити про забезпечення рівності правового статусу патриціїв  та плебеїв. Беручи до уваги ту обставину, що кінцевий варіант змісту законів  узгоджувався з плебеями і не викликав серйозних заперечень з їх боку, то не виникає сумнівів стосовно того, що Закони ХІІ таблиць стали основою  загального париціансько-плебейського (квіритського) права, тобто цивільного права (ius civile), призначеного виключно для римських громадян.    [9, с.10]

Власну назву Закони отримали, по-перше завдяки своєму формальному  вигляду, а по-друге, - фактичній кількості. На жаль, у оригінальному вигляді таблиці до нас не дійшли, тому існують різні припущення щодо матеріалу, який був використаний для виготовлення таблиць. Ймовірно, спочатку текст законів був написаний на покритих воском дерев’яних дощечках. Але згодом, для безпечнішого зберігання текст був перенесений на бронзові або мідні пластини, які були виставлені у центрі Рима до загального відома.    [9, с.10]

Існує припущення, що під  час війни Галлії з Римом пожежа знищила дерев’яні таблиці, тому на вимогу Сенату вони знову були відновлені.    [9, с.10]

Про зовнішній вид таблиць  наявна лише наступна коротка замітка середньовічного глосатора Одофреда:

«І із цих двох таблиць  щось збереглося в Латерані, в Римі: написані вони погано, так як там немає ні розділових знаків, ні розділу слів і нічого неможливо зрозуміти, якщо не розвернути букви…».    [8, с.327]

Сучасні науковці неодноразово намагалися зібрати в єдине всі  окремі положення законів і розмістити їх в такому порядку, в якому ймовірно вони розміщувалися в оригіналі, використовуючи при цьому такі античні пам’ятки як дигести Юсиніана, де збереглися витримки із коментарів до ХІІ таблиць, написані Гаєм і які складалися з 6 книг. Припустивши, що Гай слідував порядку таблиць і кожну книгу свого коментаря присвячував 2 таблицям оригіналу прийшли до висновку такого розподілу таблиць: на І та ІІ таблиці знаходились положення про громадянське право, на ІІІ – провадження проти неспроможного боржника, на IV – положення про батьківську власність, на V та VІ – опіка, спадкоємство та власність, на VІІ та VІІІ - зобов'язальні відносини, на ІХ та Х – jus publicum et sacrum та на ХІ і ХІІ – різні додаткові статті.    [2, с.120]

В результаті дослідники і  науковці достатньо повно, хоча не вичерпно, реконструювали зміст законів. Вони нині опубліковані у багатьох спеціальних  збірниках і хрестоматіях.    [2, с.120]

Однак ця побудова Законів  позбавлена достатньої наукової точності і перш за все суперечить суспільним звичаям написання законів на дощечках тих часів.    [2, с.121]

Таким чином, ні зміст, ні існуюча  сучасна система Законів ХІІ  таблиць не є тотожними його первинному варіанту. Текст містить очевидні змістовні прогалини та помітні  правові колізії. Оскільки оригінал пам’ятки було втрачено, то її ідентичне  відтворення на жаль до цих пір  здійснити не вдалося.    [2, с.121]

Тож Закони XII таблиць не були кодексом у розумінні систематизованих норм, які з достатньою повнотою регулювали правовідносини в суспільстві. Це збірник коротких звичаєвих норм з найважливіших питань тогочасного  життя. Всіх галузей права вони не охоплювали, торкаючись переважно цивільного, шлюбно-сімейного, кримінального, судового процесу, постанов про порядок поховання. Вони означали ліквідацію родоплемінних  відносин, хоч елементи родового ладу ще залишались. Закони передбачали  обов'язкову судову процедуру розгляду спірних справ.    [24]

Закони XII таблиць не торкалися  основ державного ладу, проте встановлювали  низку заходів щодо порядку управління: забороняли у місті "нічні зборища", не дозволяли поховання усередині  міста, забороняли міняти ширину доріг, пишні похорони та захоронення з золотими речами тощо.    [25]

Також варто зазначити, що на відміну від інших давніх правових пам’яток, Закони ХІІ таблиць мали свою внутрішню впорядкованість  та логіку. Кожна таблиця присвячувалась одному суспільно важливому аспекту. Також зміст норм Законів ХІІ  таблиць вказує на те, що норми ці носять вже не казуальний (щодо конкретного  випадку), а загальний характер. А  загальне право набуває рис публічного, а не сакрального права. Також  спостерігаємо наявність певних колізій. Наприклад, наявність більш  тяжкого та м’якшого покарання одночасно. Це пояснюється тим, що норми виникали неодночасно, а також залежали від  соціальних змін у суспільстві. А  також для Законів ХІІ таблиць, як для законодавства квіритського права приманні такі ознаки як точність у формулюванні та деталях, формалізм (обов’язковість пишних обрядів), консерватизм, казуальність, симбіоз релігійних норм та норм моралі.     [4, с.100]