Норми права

 

Вступ:

Людське суспільство, як і будь-яка  інша складна система, може нормально  функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або  іншого суб’єкта. Задля регулювання  поведінки людей та їх об’єднань  у суспільстві формулюються певні  правила поведінки, котрі орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети.

Правила, що покликані регулювати життя суспільства,  забезпечувати  в ньому бажаний порядок і  стабільність називаються соціальними  нормами.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб’єктів  шляхом встановлення діянь дозволених чи недозволених, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб’єкти , на яких за певних умов поширюється  правило поведінки, що встановлене  тією чи іншою нормою.

Особистим видом соціальних норм є  норми прав, які є елементарною частиною права.

Актуальність  теми є те, що норми права відіграють надзвичайно важливу роль  у регулюванні суспільних відносин

Питання про структуру юридичної  норми - це питання про її будову. "Структура" - це категорія системного підходу й під нею розуміються  доцільні зв'язки між елементами в  системі.

За давньою традицією в нормі  права виділяють три елементи, які носять назви "гіпотези", "диспозиції" і "санкції".

Структура правової норми є логічно  погоджене її внутрішню будову, обумовлена фактичними суспільними відносинами, характеризуючи наявністю взаємозалежних і взаємодіючих елементів, реально виражене в нормативно-правових актах.

Методологічну база дослідження роботи складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі використовуються також загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: системно-структурний, порівняльно-правовий та інші загальнонаукові й спеціальні методи.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при виконанні принципів норм права

Предмет дослідження — це суспільні відносини, що регулюють види норм права в Україні

Основною метою роботи є дослідження норм права, а саме їх поняття, характерних рис та особливостей, а також розгляд структури норм права.

На основі цього можна сформулювати наступні завдання роботи:

• Дослідити поняття норм права;
• З’ясувати їх характерні особливості;
• Розглянути класифікацію норм права;
• Розібрати елементи, що входять у структуру норми права.

Наукова новизна роботи визначена метою і поставленими завданнями. Вона полягає в тому, що в роботі було проведено аналіз наукової розробки проблем, які мають місце в визначенні поняття, структури, та видів норм права в Україні. 

Розділ 1.Загальні поняття і види правових норм

Метою даного розділу є  визначення ролі правових норм в суспільному  житті людини і їх класифікація, аналіз їх співвідношення і взаємодії  з іншими соціальними нормами, їх функціонування в умовах різних політичних режимів, форми викладу їх у статтях  нормативно-правових актів.

Соціальні норми

    На деякому етапі розвитку суспільства виникає потреба впорядкування

існуючих  в  ньому  відносин.  Не  можна  уявити  людське  суспільство   без

регулювання  поведінки  людей  за  допомогою  визначених  зразків,  моделей, масштабів. З  них  і  складаються  в  результаті  багаторазового  повторення норми, на які в подальшому орієнтується суспільство.

Норма[1, c.17] - це загальне  правило поведінки,  що  діє неперервно  в часі  у відношенні  невизначеного  кола  осіб  і  безмежної  кількості  випадків.  З

процесом суспільного  регулювання  поведінки  людей  пов’язане  формування  ірозвиток  соціальних норм.

      Соціальні  норми - соціально-вольові, такі, що  історично  склались  чи

ціленапрямлено  встановлені  масштаби  поведінки,  які  регулюють  поведінку людей в суспільстві.[2, c.172]

      Соціальні  норми утворюють  єдину   систему,  і  в  своїй   системі  вони

забезпечують всесторонній і глибокий вплив  на  життя  суспільства,  на  всі

його сфери. Ці норми розраховані  на те, щоб  направляти  поведінку  людей  в майбутньому, тобто в наперед  незафіксованих  випадках.  Оскільки  соціальні норми  діють  в  системі,  то  вони  можуть  поділятись  за   різноманітними факторами. Головним є поділ цих норм за сферами регулюючих  відносин.  Таким чином, виділяються: норми-звичаї, норми моралі, норми права  і  корпоративні

норми.

      Норми-звичаї - це  природні  правила  поведінки   людей,  що  історично

склалися і в результаті багаторазового повторення ввійшли  в  звичку.  Звичай

опирається на силу звички і існує в силу наявності фактичних  відносин.  Тут

права і обов’язки співпадають - це є головною  відмінністю  його  від  інших

соціальних норм. В цьому  виражається його регулятивна особливість.

      Норми моралі - це принципи, в яких виражені: відносини чи  погляди  на

гуманізм, справедливість, гідність людини і життя.  Норми  моралі  за  своїм

походженням  не  пов’язані  з  державною  владою,  вони   існують   усно   і

реалізуються на основі внутрішніх переконань людини, на  основі  внутрішньої суспільної  думки.  В  нормах  моралі  нема  вказівки  на  вид  можливої  чи обов’язкової поведінки, оскільки, як я вже відмітив,  вони  не  пов’язані  з державою.

       Корпоративні  норми  -  це  загальні  правила   поведінки  громадських

організацій.  Ці  норми,  як  правило,  формалізовані,  тобто  містяться   в

статутах цих громадських  організацій.

       За  регулятивними   особливостями  близькі  до  норм  права  -  в  них

вимальовуються права  і обов’язки членів цих  об’єднань.  Корпоративні  норми забезпечуються способами, що  передбачені  даною  громадською організацією.Виділяючи разновиди соціальних норм  необхідно  вказати  на  особливе  місце норм права в цій системі. Норми права виступають в якості  основних  пунктів зосередження, визначають риси всієї системи і  характер взаємовідносин  між її частинами.

Юридичні правові  норми

     Норма права  - це формально визначене правило  поведінки  (безпосередньо

чи в поєднанні з  іншими нормами права), що  виходить  від  держави  і  надає

учасникам суспільних відносин  даного  виду  суб’єктивні  юридичні  права  і

накладає на них суб’єктивні  юридичні обов’язки. [3, c.284]

      Бабаєв  В.К. [4, c. 181]дещо по-іншому дав поняття норм права.  На  його  думку юридична  норма -  це  загальнообов’язкове  веління,  виражене  у   вигляді

державного владного розпорядження  і яке регулює суспільні відносини.

       А   ось  Голлунский  С.А.  вважає,  що  норма  права  це  не  всяке

розпорядження, що має юридичний  характер, а тільки таке  розпорядження,  яке представляє  собою  загальне  правило,  розраховане  на  багаторазове   його застосування.

      Пиголкин  А.С. [5, c.35] в своїй роботі правову  норму  визначив,  як  правило поведінки,  яке  є  вимогою,  велінням,  зверненим   до   суб’єктів   права, узгоджувати свою  поведінку  з  вказівками  норми  під  загрозою  невигідних наслідків  при  порушенні  цих  вказівок.  В  нормі   формулюється   правило поведінки, через норму деяка  ідея  перетворюється  в  суспільні  відносини.

Процес формування і прийняття  норми проходить через державу  і її органи.

      Юридична  норма  є  елементом  позитивного   права.  “Право,  як  вважає

Бабаев В.К. [6, c.196]- складається з нормативних установок (які є елементом

права). Юридична норма це  також  нормативна  установка,  але  певним  чином оформлена, тобто виражена в законодавстві’’.

      Далеко  не всі нормативні  установки   є  юридичними  нормами.  Каркунов

Н.М.,[7,c.96] розглядаючи право в загальносоціальному змісті і юридичному  змісті запропонував його поділ на природнє і позитивне.  Довгий  час  в  радянській юридичній  літературі  вважалось,  що  позитивне  право   розглядалось,   як «заблуждение умов», що веде до порушення правопорядку. [8,c.226]

      З цієї  точки зору правом є лише  позитивне право, тобто тільки  те,  що

виражене в законодавстві. [9, c.175]

      Природнє  право - це право, яке належить  людині від  народження  (право

на життя і т.д.). Позитивне  право -  це  та  частина  соціальних  норм,  яка

виражена в офіційних  документах, що  виходять  від  держави  і  гарантованих державою. I позитивне право не відхиляє  природнього  права,  з  точки  зору сучасної науки. Спостерігається деякий зв’язок між ними. Як  було  зазначено вище, цей зв’язок добре показав Бабаев В.К.

      Норма права — це  правило поведінки,  встановлене чи  санкціоноване

державою, елементарна частина  права, що відноситься до нього як  частина  доцілого (або як одиничне до загального). Було обгрунтовано, що норма права  —це і не форма, і не зміст всього права, а саме його  частина.  Вона  володієзмістом і формою і в системоутворюючих  процесах  з  іншими  нормами  складає зміст права в цілому.

      Нормі права,  як  частині  системи  в   тій  чи  іншій  мірі  притаманні

суттєві ознаки, притаманні праву, тому їй можна дати  визначення,  ідентичне

за своїм значенням  визначенню права в цілому.

      Норма права  — це загальнообов’язкове, встановлене  чи  санкціоноване  і

таке, що захищається  державою  правило  поведінки,  що  виражає  обумовлену матеріальними умовами життя суспільства волю і інтереси народу,  що  активно впливає на суспільні відносини в цілях їх впорядкування.

1.1.Поняття, ознаки  і види соціальних норм

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому що правила  існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а  правила чітко вираженого соціального  характеру.

Ознаки соціальних норм:

1.  Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного  характеру — соціально-вольові  норми, що історично склалися  або цілеспрямовано встановлені.  Вони спрямовують поведінку людей  відповідно до закладеної в  нормі ідеальної моделі суспільних  відносин, вносять однаковість у  регулювання суспільних відносин  і формують безупинно діючий  механізм типових масштабів поведінки;

2. Правила поведінки загального  характеру, тобто такі, що не  мають конкретного адресата. Вони  розраховані на те, щоб спрямовувати  поведінку людей у рамках відносин  даного виду; вступають у дію  щораз, коли виникають відповідні  суспільні відносини;

 

3.  Правила поведінки  наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають  еталони поведінки;

4.  Правила поведінки,  які забезпечуються певними засобами  впливу на поведінку людей  (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним  примусом).

Слід зазначити, що соціальні  норми виникають у процесі  історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації  суспільного життя, передаються  з покоління в покоління, тобто  є спадкоємними.

Класифікувати соціальні  норми можна за різними критеріями.

Види соціальних норм за сферами дії:

— економічні: регулюють  суспільні відносини в сфері  економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

- політичні: регулюють  відносини між класами, націями,  народностями; пов'язані з їх участю  в боротьбі за державну владу  та у її здійсненні, із взаємовідносинами  держави з іншими елементами  політичної системи;

- релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;

- екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:

•  норми моралі;

•  норми-звичаї;

•  норми права;

•  корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які  регулюють відносини усередині  різних недержавних організацій (громадських  — некомерційних і комерційних) між їх членами.

Соціальні норми утворюють  єдину систему. Норми права співвідносяться  із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють  із принципами і нормами права, знаходять  у них одну з необхідних форм свого  існування (наприклад, релігійні норми  святкування Різдва, Великодня стали  правовими).

1.2.Поняття і  ознаки правових норм, як особливого  виду соціальних норм

Дослідження даної системи  соціальних норм в цілому та окремо її складових дає можливості виявити  як їх особливості, так і внутрішньосистемні взаємозв'язки, що є актуальним на сьогодні у нових історичних умовах.

Деякі українські правознавці  вважають, що даний взаємовплив має  як позитивні сторони, так і недоліки. У тих випадках, коли вимоги різних видів соціальних норм збігаються, то це призводить до швидшого досягнення суб'єктами бажаних результатів, якщо різні соціальні норми містять  суперечливі положення, то вони ускладнюють  процес реалізації суб'єктами вимог  даних норм.

Право є основним засобом  соціального регулювання, оскільки правові норми є різновидом соціальних.