Нормативно правові акти як джерела права

     Підзаконний нормативно-правовий акт — акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише «під законом», а й «під» нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів. Залежно від характеру норм, що приймаються (первинних чи повторних), підзаконні нормативні акти центральних державних органів можна поділити на дві категорії (групи):

• такі, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі конституції, у цьому аспекті вони близькі до законів);
• такі, що містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання (відомчі акти);
• підзаконні нормативні акти, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання: — укази і розпорядження Президента України, видані в межах його компетенції і обов'язкові до виконання на території України;
• акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру. Як правило, це постанови про порядок введення в дію того чи іншого закону
• акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України, видані в межах його компетенції. Ці постанови є самостійними загальними актами управління, поширюються на всю територію країни і, відповідно до закону (за галузями, групами галузей тощо), можуть поширюватися на все населення (ст. 117 Конституції України)
• набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування, якщо інше не визначено самими указами і розпорядженнями, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні
• набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування , якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.²⁷

     Звернемо  увагу на поняття інституту контрасигнації. Укази і розпорядження президента мають підзаконний характер і скріплюються, як правило, підписами прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт і його виконання. Скріплення підписом правового акта називається контрасигнацією (контрасигнатурою, контрасигнуванням) — від лат. contra— проти + siqnare— підписувати; йому відповідають: countersign (англ.), contresiqner (франц.). Контрасигнація — правовий інститут, сутність якого полягає в тому, що особа (прем'єр-міністр або міністр), яка скріпила своїм ім'ям акт глави держави, бере на себе політичну і юридичну відповідальність за цей акт, а глава держави персональної відповідальності не має. Наявність інституту контрасигнації свідчить про те, що президент має певну залежність від уряду, а останній — політичну відповідальність перед парламентом.

     Відомчий  акт — підзаконний нормативний  акт (указ, інструкція, нормативний  наказ та ін.), що видається в межах  компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення:

     1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;

     2) поширюються на осіб, які входять  до сфери їхнього відання, тобто  знаходяться в системі управлінської,  службової та дисциплінарної  підлеглості лише даних відомств.

     Водночас  акти деяких відомств (Міністерства фінансів, Фонду Держкоммайна, у певних межах — відомств, що відають транспортом, охороною громадського порядку) в силу їх статусу і делегованих їм прав можуть набувати загального, міжвідомчого значення. Відомчі нормативні акти вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня обнародування. До державної реєстрації не рекомендуються акти нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо).²⁸

     Відомчі акти видаються у випадках, коли в межах сфери відання міністерства, комітету, відомства:

     а) нечітко, лише у загальних рисах, визначені права і обов'язки суб'єктів;

     б) є прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів;

     в) прямо доручено законом (указом, постановою, розпорядженням) видати акт для конкретизації  норми закону.

     Призначення відомчих актів:

     1) встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'язку іншого;

     2) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків,  викладених у законі в загальних  рисах;

     3) розширення (звуження) змісту права  одного суб'єкта і звуження (розширення) права іншого;

     4) введення нових або доповнення старих вимог для здійснення суб'єктом свого права;

     5) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контрольної функції органу  управління, який знаходиться в  сфері відання міністерства, комітету, відомства.

     Відомчі акти мають певні позитивні риси: мобільність, охоплення всіх сторін суспільних відносин, безпосередність спілкування керівника і підлеглого, швидкість інформованості адресатів виконання і оперативність організації виконання та ін. Відомчі акти, ухвалені з перевищенням компетенції, є незаконними і необов 'язковими до виконання.

     Серед нормативних актів є група  таких, що не підлягають офіційному опублікуванню  за рішенням правотворчих органів. Вони мають обмежувальні грифи (секретно). Наприклад, оперативно-розшукова діяльність до останнього часу регулювалася підзакон-ними актами, які становлять секретні або повністю секретні документи. Такі акти вступають у дію з моменту одержання їх виконавцями.

     Слід  зважити на те, що серед відомчих актів є багато ненормативних, індивідуальних у правлінських актів, які містять індивідуальні розпорядження і вичерпують себе одноразовим застосуванням (наприклад, призначення на посаду, виділення бюджетних коштів). Індивідуальні відомчі акти, як правило, іменуються розпорядженнями, наказами, тоді як відомчі нормативні акти називаються інструкціями, циркулярами, взірцевими положеннями і статутами. Не слід їх ототожнювати. Накази і розпорядження міністерств, відомств, які мають разове розпорядницьке значення, не містять нормативних розпоряджень, тому підзаконними нормативно-правовими актами вони не є.²⁹

     Підзаконний нормативний акт органів місцевого  самоврядування — акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах  компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспільства.

     Підзаконні  нормативні акти органів місцевого  самоврядування:

     Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

     Рішення органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад) ;

     нормативні накази керівників відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів.

     Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіальна обмеженість  і самостійність в ухваленні  рішень, які стосуються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного порядку та ін. їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відомчої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї території.

     Рішення сільських, селищних міських, районних у містах, обласних і районних рад  вступають у дію з дня їх офіційного обнародування, якщо радою  не встановлений пізнішій строк уведення цих рішень у дію.

     Виконання актів місцевого самоврядування забезпечується заходами адміністративного  впливу і захищається в судовому порядку.

     Підзаконний нормативний акт місцевих органів  виконавчої влади — акт-документ (постанова, рішення), який видається в межах компетенції місцевого органу виконавчої влади (урядової адміністрації), містить норми права, обов'язкові для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій, а також для населення відповідної території. Це правовий акт держави на місцевому рівні.

     Підзаконні  нормативні акти місцевих органів виконавчої влади:

     — акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, є загальними в межах даної  території для всього населення

     — акти (розпорядження) місцевих виконавчих органів влади, є обмежено-загальними

     Рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції і  законам України, можуть бути (відповідно до закону) скасовані Президентом  України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

     Нормативні  акти відділів, управлінь, інших служб  місцевих органів виконавчої державної  влади, господарського управління і  контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або  мають міжвідомчий характер, вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації. Реєстрація здійснюється управлінням юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, якщо в них не передбачений пізніший строк надання чинності, але не раніше дня їх офіційного обнародування.³⁰

     Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і Підзаконний  нормативний акт комерційної  організації — локальні нормативні акти (нормативний наказ, інструкція адміністрації, статут, положення, правила  внутрішнього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного підприємства, установи, організації, комерційної організації. До локальних нормативних актів належать також санкціоновані державою акти сходів та інших форм народовладдя.

     Основне призначення локальних нормативних актів — конкретизувати розпорядження закону стосовно умов діяльності відповідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежуючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону, їх ще називають корпоративними нормативними актами.

     Корпоративний нормативний акт — це акт-документ органу управління комерційної та некомерційної  корпорації — підприємства, установи, організації, який містить корпоративні норми, спрямовані на саморегулювання  відносин, що складаються в ній, шляхом конкретизації розпоряджень нормативно-правових актів, виданих законодавцем, а також вищими правотворчи-ми органами, з якими він знаходиться у відносинах службової підлеглості.

     Кожна установа, підприємство або організація  мають свій статут, положення або  інший фундаторський документ, правила внутрішнього розпорядку для працівників даної організації в управлінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінансової діяльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це й є корпоративний нормативний акт, який видається органами управління підприємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань виробничого і соціального життя колективу, тобто питань локальних — лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має виражатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіційність, обов'язковість корпоративного нормативного акта.

     Слід  зазначити, що серед корпоративних  нормативних актів є багато актів  процедурного характеру, тобто актів, що регулюють порядок застосування матеріальної правової норми.

     За наявності типових актів локальні акти розробляються стосовно них, а за їх відсутності — самостійно.³¹

2.2.  Дія нормативних  актів 

      Формування  сучасної правової системи – складний, тривалий, багатофункціональний процес, а тому вимагає належного аналізу. Одним із важливих питань, що цього аналізу потребують, є питання про межі та сфери дії нормативно-правових актів.