В Україні сьогодні існує стабільна  практика функціонування органу конституційного  правосуддя, який сприяє оптимізації  процесу розбудови правової демократичної  держави та національної правової системи, що відповідає ознакам романо-германського правового типу та основним сучасним принципам європейського права. Крім цього, правова система України  є подібною до романо-германського типу в цілому, так як правова  норма має абстрактний характер; кодифікованими є більшість галузей  законодавства; подібною є роль принципів  права та правового звичаю, місце  офіційного тлумачення та правової доктрини у правовій системі тощо. Що ж  стосується юридичних термінів, то вони є подібними у ряді правових систем романо-германського типу (зокрема, в Україні), але інколи можуть мати інше смислове навантаження (зміст). Тому одним із завдань правової реформи в Україні є зближення української юридичної термінології з термінологією правових систем романо-германського типу.  

Висновки

     Суспільство – це одна велика система, в якій існує безліч підсистем. Однією з  таких підсистем є правова  система. Ця правова категорія була введена вченими-юристами для узагальнення усіх відомих правових явищ держави.  Кожен автор пропонує свій власний  список компонентівправової системи, через це питання складу правової системи ще потребує подальшого розроблення  для того, щоб вчені могли знайти  спільне вирішення цієї проблеми.

     В межах проведеного дослідження  було виявлено різні точки зору на поняття та сутність правової системи, зроблено аналіз існуючих правових систем та їх типологізацію згідно думок  провідних науковців.

     Також було проаналізовано правову систему  України, порівняно загальні засади цієї системи з існуючими типами правових систем.

     Правовий аналіз основних рис правової системи України дає змогу зробити висновок, що остання як за своїм генезисом, так і за своїми основними юридичними ознаками є правовою системою романо-германського типу. Про це дає змогу говорити схожість ознак правової системи України та виділенних визначними фахівцями в галузі порівняльного правознавства ознак романо-германського типу правових систем.

     На  протязі дослідження було зроблено спробу поєднати теоретичне прагматичне  дослідження з практичним застосуванням  здобутої інформації в світлі розвитку та реформації правової системи нашої  держави.

     Нинішній період розвитку української правової системи пов’язаний не тільки з вдосконаленням основних ознак континентального права, але й зі зближенням її з європейськими міждержавними правовими системами.

     Інтеграція  України з Європою сьогодні є  не тільки можливим, але і найбільш бажаним варіантом вирішення  цілої низки проблем. Україна  була і залишається частиною Європи і європейської культурної традиції, а тому інтеграційні процеси з європейськими структурами є об’єктивно історично зумовлені як її національним та культурним розвитком, так і правовим.

     Україна повинна враховувати це у своїй  геополітичній стратегії, і зробити  єдино розумний геополітичний вибір  для українського народу на користь  входження у європейський цивілізаційний простір. Водночас відносини з Росією розглядати як багатовимірний комплекс, що має сфери кооперації, співробітництва  і сфери конкуренції.

     Нормативне  забезпечення цих процесів покладається на правову систему України, яка  повинна створити належний механізм інтеграції з правовими системами  Ради Європи, Європейського Союзу  та інших європейських структур, а  також взаємодії з іншими правовими  системами, в тому числі і Росії.

     Міжнародне  співтовариство зацікавлене у тому, щоб Україна перетворилася у  демократичну за своїм характером і  змістом державу, стала б стабілізуючим  фактором на Сході і в Центрі Європи. А тому правова система України  має бути сформована таким чином, щоб бути спроможною діяти у межах  загальновизнаних стандартів міжнародного співтовариства. Міжнародних престиж  України буде залежати від оцінки правової системи України світовим співтовариством як надійної опори правопорядку, а також від відповідності критеріям політико-правового та економічного розвитку, яким буде відповідати Україна і від того обсягу реальних правових зобов’язань, які вона зможе взяти на себе. 

Список  використаної літератури

1. Алексеев  С.С. Право на пороге нового тисячелетия. – М.: Статут, 2000. – с.57.
2. Алексеев С.С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Норма, 1998. –663 с..
3. Давид Р. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. - М.: Международные отношения, 1999. - 496с.
4. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Спартак, 2000. – 511 с.
5. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 234 с
6. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – с.11-58.
7. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права.  - М.: Юристъ, 2004. — 512 с. 
8. Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки //Голос України. - 2000. - 7 квітня.-с.8-9.
9. Пиголкин  А.С. Общая теория  права. – М.: МГТУ ім. Н.Э.Баумана, 1996. – 384 с.
10. Проблемы общей теории права и государства / Под ред. Нерсесянца В.С. – М.: Норма, 2001. – 832 с.
11. Погоріло В., Малишко М. Правова система України – стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.21-34.
12. Погоріло В., Малишко М. Правова система – система законодавства Украъни.//Віче.-1994-серпень.- с.86-89.
13. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. пос. – 5-те  видання. – К.: Атака, 2001. – 176 с.
14. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. - М., 1993. – 757 с.
15. Саидов А.Х. Введение в правовые системы современности.- Ташкент, 1988. – 144 с.
16. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. - М., 1993. – 383 с.
17. Синюков В.Н. Российская правовая система. – М., 1994. – 247с.
18. Селіванов А. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі України // Право України. – 1996. – № 12. - С.16
19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
20. Створити гармонійну національну правову систему: З виступу першого заступника Голови Верховної Ради України В.В. Дурдинця на науково-практичній конференції 7 Жовтня 1993 р.//Голос України.-1993.-жовтень — с.9-10.
21. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України, 1998. - №2. - с.3-8.
22. Теорія держави і права: Навч. посіб. / за ред. Копєйчикова В.В. - К.:Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
23. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995. – 459 с.
24. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України //Право України, 2000. - №3. - с.38-43.
25. Черданцев А.Ф. Теория  государства и права: Учебник для юридических вузов. - М.: Юрайт, 2000. – 510 с.
26. Шемшученко Ю.В. Теоретичні засади розвитку правової системи України // Правова система України: теорія і практика (тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції). – Київ, 7-8 жовтня, 1993