Матеріальні та процесуальні норми права: їх взаємозв’язок і відмінність

Визнання рішення іноземного суду — це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію  України, а виконання рішення  іноземного суду — це застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні. Визнання і виконання рішення іноземного суду здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.

Питання про визнання рішення  іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київським та Севастопольським судами.

За наслідками розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду відповідним судом України постановляється ухвала, так само, як і за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрало законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законодавством.

До законодавства, яке  регулює процесуальні процедури, зокрема  пов’язані із визнанням та виконанням в Україні рішень іноземних судів, поряд з нормативно-правовими актами України відносяться і міжнародні договори України, а саме: міжнародні договори про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю України.

Норма матеріального права  — норма, що є первинним регулятором  суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.

Норма процесуального права  — норма, що встановлює оптимальний  порядок застосування норм матеріального  права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.

Призначення процесуальної  норми — встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права. 

Норми процесуального права  походять від норм матеріального  права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права. 

Норми процесуального права  мають подвійну обумовленість:

• матеріальними умовами життя суспільства;
• особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують.

 

  Всі розпорядження процесуальних  норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

Розпорядження процесуальних  норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.).

Таким чином, норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права:

• змістом, який виражається у своєрідності їх розпоряджень;
• особливостями адресата;— структурою побудови.

Висновки

 

Таким чином, можна зробити  наступні висновки:

Правові норми, які складають  правову систему держави, регулюють  суспільні відносини відповідно до завдань держави на сучасному  етапі його розвитку

Дія норм матеріального права  безпосередньо спрямована на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту, прав та обов’язків учасників правовідносин, структури й компетенції державних органів. Тобто матеріальне право складають правові норми галузей, що встановлюють правила поведінки, права та обов’язки суб’єктів. Це — конституційне право, адміністративне право, господарське право, трудове право та ін.

Норми процесуального права  визначають юридичні засоби і порядок  діяльності щодо здійснення та захисту  норм матеріального права, тобто  процесуальне право складають правові норми, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлені у нормах права. Це — адміністративно-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, кримінально-процесуальне право та деякі ін.

норми процесуального права  відрізняються від норм матеріального  права:

• змістом, який виражається у своєрідності їх розпоряджень;
• особливостями адресата;— структурою побудови.

Матеріально-процедурні норми, будучи нормальною і обов'язковою  умовою (формою) реалізації деяких матеріальних регулятивних норм, існують з ними в єдиних «зв'язках» і законодавчо ніяким чином від них не можуть бути відособлені. Так, абсурдним виглядало б законодавче рішення відокремити процедурні норми цивільного права від своїх основних норм і об'єднати їх всі в єдиному нормативно-процедурному акті. 

 

 

Список використаних джерел

 

Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел., 2001.-с.704

2 Теория государства и права: Учебник/Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М. Право и Закон, 1996. с.-424.

Завадская Л.Н. Проблемы реализации права // Правовая система социализма. Т2. М., 1987, с.552.

Теория государства и права  /  Под ред. Н. А. Катаева и В.В. Лазарева. У Спиридонов Л. И. Теория государства и права. – М., 1996. 

Фаткуллин Ф. Н. Основы теории государства и права. – К., 1995. 

Хропанюк В. Н. Теория государства и права. – М., 1997.

Шульга А. М. Основы теории государства и права. Харьков.2006.

Письменицкий А.А., Слинько Д.В. Теория государства. Х.: Консум, 2004.

Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство «Зерцало», 1998. – 656 с.

Оксамытный В.В. Теория государства и права: Учебник для студентов высших учебных заведений. – М.: Изд-во «ИМПЭ-ПАБЛИШ», 2004. – 563 с.

Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.

Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Омега-Л, 2004. – 608 с.

Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 512 с.