Конституційні обов’язки громадян

Відносини, що стосуються природоохоронних проблем, регулює Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. У цьому законі проголошено пріоритетність вимог екологічної безпеки при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності, обов'язковість виконання екологічних вимог та запобігання шкідливому впливові на природне середовище. Держава встановлює права та обов'язки природокористувачів. Важливим правом кожного є право безкоштовного загального використання природних ресурсів. Отже, прогулянка до лісу чи купання в річці (ви маєте право робити це безоплатно) —це загальне природокористування, але якщо Вам потрібно придбати матеріали для будівництва дачі чи Ви бажаєте ловити рибу на продаж (доведеться сплатити встановлену плату),— це спеціальне користування.

Для особливого захисту  найбільш цінних територій передбачено створення заповідників, заказників, національних природних парків. На жаль, чимало видів птахів, плазунів, звірів сьогодні опинилися під загрозою цілковитого винищення. Для захисту цих видів створено Червону книгу України, положення про яку затверджено Верховною Радою України 29 жовтня 1992 р. Тварини чи рослини, що внесені до неї, підлягають особливому захисту, на них заборонено полювання. Мета цієї книги —збереження вимираючих видів, допомога в їх відродженні.

Відома істина—«Без  минулого немає майбутнього». Матеріальним носієм цього минулого, нашої історії є культурна спадщина. Конституція України проголосила обов'язок не заподіювати шкоди культурній спадщині. Більшості з Вас доводилося бувати в музеях, біля архітектурних пам'яток, дехто бував на скіфських курганах і давньоруських городищах, на залишках Ольвії та Херсонесу. Шанобливо ставитися до цих пам'яток, знати й зберігати традиції, пам'ять про минуле — це не лише юридичний, а й моральний обов'язок кожного з Вас:

Конституція України  також зобов'язує кожного відшкодовувати   завдані   природі   і   культурній   спадщині   збитки.

Конституція України, зокрема  ст. 50, гарантує кожному громадянину  України право на безпечне для  його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на природне середовище; компенсацію в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.

У ст. 68 Закону «Про охорону  навколишнього природного середовища»  встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність осіб, винних у порушенні прав громадян на екологічно безпечне природне середовище; передбачена відповідальність за порушення норм екологічної безпеки тощо. Так, ст. 69 вказаного Закону визначає особливості застосування цивільної відповідальності. У ній зазначається, що шкода, заподіяна внаслідок порушення даного законодавства, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення оточуючого природного середовища і погіршення якості природних ресурсів. Разом з тим вказано, що особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, тощо. Одночасно особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи умисних дій потерпілих. [18, c.29]

Висновок

Права людини не є абсолютними, безмежними. Межею здійснення власних  прав і свобод є права інших осіб. Ця межа схарактеризована в статті 68 Конституції України, як обов’язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Його дотримання - запорука того, що люди зможуть здійснювати свої права, і таким чином задовільняти свої потреби та інтереси. Однак уявлення про те, де "починаються" права інших, у різних людей часто не співпадають, адже поряд з однаковими у всіх членів суспільства інтересами, існують інтереси групові та індивідуальні, а розуміння того, як їх задовольнити, нерідко суттєво відрізняється.

Важливим елементом  взаємодії держави, права і особи  виступають конституційні обов'язки. В обов'язках виражаються як особисті, так і загальні інтереси. Під конституційними обов'язками розуміють такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. їх небагато, але кожен з них має дуже велике значення. Причому, в залежності від змісту, деякі обов'язки є обов'язками кожної людини, що проживає в Україні, інші - тільки громадянина України (наприклад, захист Вітчизни).

Важливим обов'язком  громадянина України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних  символів (ст. 65). Конституція України  закріплює обов’язок кожного/кожної не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки (ст. 66). Кожний громадянин або громадянка зобов'язані сплачувати податки і збори (ст.67). Важливим обов’язком громадянина і громадянки, як і кожної особи, яка проживає в Україні є неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Основні обов'язки громадян закріплює Конституція України. Умовно їх можна кваліфікувати по групах. У сфері економічного й  соціального життя — це обов'язки сплачувати податки і збори, подавати декларації про свій майновий стан і доходи, зберігати природу і охороняти її багатства. У царині культурної діяльності громадяни несуть обов'язки з охорони історичних пам'яток та інших культурних цінностей, повинні відшкодовувати завдані ними збитки.

До обов'язків у  сфері суспільно-політичного життя  належать обов'язки додержуватися Конституції  та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню  її могутності й авторитету; захищати Батьківщину, служити у Збройних Силах України; поважати національну гідність інших громадян. У царині особистої та індивідуальної свободи серед обов'язків громадян України — необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

Стаття 23 Конституції  України, закріплюючи право людини на вільний розвиток своєї особистості, наголошує, що такий розвиток забезпечується виконанням обов'язків усіма членами суспільства.

Кожен громадянин повинен  неухильно додержуватися Конституції  та законів України, поважати права  і свободи інших (ст.68 Конституції України), не заподіювати шкоду  природі,     культурній     спадщині,     відшкодовувати збитки (ст.66), шанувати державні символи України (ст.65), сплачувати податки, щорічно подавати декларації про майновий стан та доходи (ст.67 Конституції України).

Кожна держава має  дбати про захист своєї волі та незалежності. Саме тому з перших днів свого існування незалежна Україна  дбає про забезпечення своєї оборони, захист незалежності та територіальної цілісності.

Щодо цього слід зазначити, що захист Вітчизни від збройної агресії є обов’язком усіх громадян України, який визначає ст. 65 Конституції України, а також державних органів, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб. Щодо останніх діє Закон України «Про оборону України».

Захист незалежності та територіальної цілісності передбачає, що кожний громадянин України зобов’язаний захищати і відстоювати її суспільний лад, підтримувати громадський порядок, моральний та фізичний стан суспільства  тощо.

Згідно із Законом  України від 12 грудня 1997 р. «Про альтернативну (невійськову) службу» формою реалізації військового обов’язку є проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є державною службою поза Збройними Силами України чи іншими військами, що запроваджується замість проходження військової служби.

Конституція України  встановила обов’язок кожного неухильно  додержуватися Конституції України  та законів України. Виконання цієї вимоги забезпечує можливість побудови правової держави. Обов’язок неухильно  додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей (ст.68) тісно пов’язаний з визначенням і поняттям юридичної відповідальності, - головна мета якої – це охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання винних за скоєне.

Конституція України  проголосила принцип, який повинен  мати на увазі кожний громадянин, - незнання законів не звільняє від юридичної  відповідальності.

Ще одним обов’язком кожного члена суспільства є  сплачування податків і зборів в  порядку і розмірах, встановлених законом, який передбачений у ст. 67 Конституції України. Він є обов’язковим для усіх юридичних і фізичних осіб, які отримують доходи від підприємницької, трудової, творчої та іншої діяльності для забезпечення формування державного та місцевого бюджетів.

За допомогою податків держава забезпечує обороноздатність та безпеку громадян, розвиває економіку, освіту, науку, охорону здоров’я в  інтересах всього суспільства.

Закон України «Про систему  оподаткування» передбачає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів, напрями їх зарахування і використання, перелік платників податків та об’єктів оподаткування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Виходячи з необхідності духовного відродження України, надійного збереження та розумового використання її духовних цінностей і природних ресурсів Конституція покладає на своїх громадян обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66).

Цей конституційний обов’язок  конкретизований у низці законодавчих актів. Наприклад, Закон України  «Про охорону навколишнього природного середовища», який зобов’язує громадян раціонально використовувати природні ресурси, здійснювати заходи щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливові на стан навколишнього природного середовища.

Отже, в результаті вище зазначеного дослідження можна  дійти до такого висновку, що Конституція  України, яка є основним законом  держави регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з того, що вони є об’єктивними для розвитку нашої держави і суспільства в цілому, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права чи свободи, а також іншими суб’єктами. Це цілком відповідає міжнародним стандартам, адже ст.29 Загальної декларації прав людини встановлює, що «кожна людина має обов’язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи».

Список використаних джерел

1. Конституція України. – Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р.
2. Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р.
3. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1997 р.
4. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 р.
5. Закон України «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» від 13 липня 1978 р.
6. Закон України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р.
7. Загальна декларація прав людини.
8. А.М.Колодій, А.Ю.Олійник – «Права людини і громадянина в Україні»: Навчальний посібник, -П., - Київ 2003 р. – 432 с.
9. В.В.Кравченко – «Конституційне право України»; Навчальний посібник – К., Атака, 2001 – 320 с.
10. В.Ф.Годованець – «Конституційне право України»: Конспект лекцій – 2-ге вид., стереотип – К., МАУП, 2001 – 216с.
11. М.С.Кельман, О.Г.Мурашин, Н.М.Хома – «Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник, - З., Київ 2004 р. – 540 с.
12. «Конституційне право України» - За ред. члена-кореспондента НАН України В.Ф.Погорілка, - Київ – 2003 – 730 с.
13. «Конституційне право України»: Навчальний посібник - О.Ф.Фрицький, - К., - Київ 2002 р. – 270 с.
14. М.Г.Коваль, В.О.Євгенко – «Конституція України: вивчаємо Основний Закон», - К., - Миколаїв, 1997 р. – 320 с.
15. В.В.Кравченко, Ф.І.Сербан – «Конституційне право України»: Навчальний посібник – К., Київ – 1996 р. – 270 с.
16. В.О.Котюк – «Основи держави і права»: Навчальний посібник, - К.: Вентурі, - 1995р. – 330 с.
17. Юридичний журнал – «Право України» - №2, - А.Шміт – «Правовий статус особи в Україні» - 2005 р.
18. Юридичний журнал – «Право України» - №9; - В.Степашко – «Реалізація екологічних прав громадян в Україні» - 2005 р.
19. «Основи правознавства» - за ред. І.В.Усенка – Київ; Ірпінь ВТФ «Перун», 1997, - 416 с.
20. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. – «Права та свободи людини і громадянина в Україні», - К., 1997 – 423 с.

WWW.REFERATUA.ORG.UA – Реферати Українською