Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2013 в 01:17, курсовая работа
Історія розвитку суспільства починається з утворення первіснообщинного ладу, з появою перших людських об’єднань, які згодом перетворились на племена, а в подальшому на держави, і саме тоді з’явились і перші норми права. Спочатку вони були примітивні, охоплювали вузьке коло суспільних відносин і лише серед одного племені, але згодом ставали все міцніше, та з часом набували загальнодержавного характеру.
Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………………3-4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА І ПРАВОПОРУШЕННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ………..................................5-15
1.1. Поняття та ознаки правопорушення………………………………. 5-8
1.2. Види правопорушень……………………………………………….8-15
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ПРАВОПОРУШЕНЬ ТА ЙОГО СТРУКТУРА…………………………………………………… 16-22
2.1. Об'єктивні елементи складу правопорушення……………….16-17
2.2. Суб'єкти та суб'єктивна сторона як структурні елементи складу правопорушення………………………………………………..18-22
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ, ЇЇ НАСТАННЯ…………………………………………………………………..23-31
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………32-34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...35-36
Отже, юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Вона настає внаслідок вчинення особою протиправного діяння у якому присутні всі елементи складу правопорушення. Діяння, які є правопорушеннями і за які настає юридична відповідальність, чітко прописані в законодавстві.
ВИСНОВКИ
Відповідно до завдань, які
ставилися при написанні
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень.
Факт правопорушення є одним із основних підстав застосування юридичної відповідальності. Вона наступає внаслідок порушення формально визначених юридичних правил чи основаних на них індивідуальних приписів. При застосуванні інституту юридичної відповідальності повинна бути точно зафіксована порушена правова норма, а міра покарання визначається в рамках встановленої для конкретного випадку санкції.
Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Таким чином, здійснюючи правомірну поведінку, суб’єкт вступає у сферу дії права і виявляє свій вибір між різними варіантами поведінки (правової та не правової). Вибір правового варіанта забезпечує йому низку переваг: інші суб’єкти зобов’язані сприяти його діям або не втручатися в них; у разі невиконання ними своїх обов’язків держава в правовій формі примусу забезпечує відновлення порушеного права і виконання зобов’язаним суб’єктом відповідних обов’язків. Здійснення ж правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування до правопорушників заходів державного примусу каральної спрямованості, які приводять до перетерплювання ними втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру. У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карних та відновлюючих заходів до правопорушників. Останні зобов’язані нести визначені втрати та відшкодувати потерпілому понесені ним збитки.
Юридична відповідальність має перед собою такі основні цілі: компенсаційна, профілактична та покарання винної особи. Відповідно до поставлених цілей випливають основні функції: охоронна, виховна, запобіжна, каральна, правовідновлююча. Законодавець визначає основні фундаментальні засади − на яких базується юридична відповідальність, до них належать: законності, обґрунтованості, доцільності, невідворотності, принцип презумпції невинуватості, своєчасності, справедливості.
Положення юридичної відповідальності локалізуються в різних галузях права. Це, у свою чергу, призвело до поділу юридичної відповідальності на види. Тому розрізняють такі види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна та конституційна.
Законодавство визначає обставини,
що виключають юридичну відповідальність
та звільняють від юридичної
Для зменшення кількості
правопорушень необхідно
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
На мою думку, важливим напрямком боротьби із загальною кримінальною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агресивних посягань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28.06.1996 року. – Харків: Парус, 2012. – 48с.
2. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001 року. – С.: ФОП Соколик Б.В., 2013 – 164 с.
3. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28.12.1960 року. – ФОП Соколик Б.В., 2013 – 172 с.
4. Кодекс України про
адміністративні
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2013. – 424 с.
6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року. – К.: Велес, 2012. – 96 с.
7. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5−те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2001.— 176 с.
8. Цвік М. В., Ткаченко В. Д. та ін.;Загальна теорія держави і права: − Харків: Право, 2002. – 432 с.
9. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права − К.: Кондор, 2006. – 477с.
10. Колодій А. М.. Теорія держави і права: Навч. посіб. / ТЗЗ [В. В. Копєйчиков], Є. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова [В. В. Копєйчикова]. – К.: Юрінком Інтер, 2006. −364 с.
11. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
12. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права Академічний курс Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 688с.
13. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний Посібник. – К.:Юрінком, 2003. − 321c.
14. Скакун О.Ф. Теорія держави та права (енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2007. – 840 с.
15. Костенко О. Політика і злочинність (Проблеми політичної кримінології) /Товариш, 1999. – 539 с.
16. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вен турі, 1996. – 583 с.
17. Молдован В.В. Основи держави і права. – К.: Юмана, 1997. – 428 с.
18. Настюк М. Правознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1995. – 482 с.
19. Войнович М.П. Основи загальної теорії рпава та держави. Видання 5-те, із змінами. Ніч.посіб.-К.: Атака.-2001.-176с.
20.Теорія держави і права (опорні конспекти) Навч.посіб. для студ.вищ.навч.зал. / Авт.-урпряд. Кравчу М.В.-К.: Атака, 2003.-288с.
21.Теорія держави і права: Навч.пос. для підготовки до державного іспиту (Авт-упоряд. Кравчук М.В.-Тернопіль, 1999.-114с.