Функції держави

Функції органів держави  є особливими по відношенню до самої  держави. Функції держави відрізняються  від функцій органів держави не тільки за формами діяльності, але і за обсягом та масштабом. Діяльність органів держави здійснюється, як правило, в межах окремої території або окремої галузі економіки, культури і т. ін.

Також доречним буде відрізняти функції держави від її завдань. Зокрема, завдання держави визначають зміст діяльності держави, функції ж є засобом їх реалізації; завдання закріплюються конституційно, а функції отримують конкретизацію у поточному законодавстві; завдання можуть лише проголошуватися, тоді як функції обов‘язково здійснюються; завдання реалізуються в чітко визначених сферах а функції стосуються різних сфер життєдіяльності суспільства.

Цікавим є той факт, що в теорії держави і права, яка  безпосередньо вивчає проблематику функцій держави, наразі відсутній уніфікований підхід до розуміння сутності такої правової категорії, як функція держави, та її системних зв‘язків із метою (соціальним призначенням) і завданнями держави [16].

Отже, слід підкреслити, що в юридичній літературі немає однозначного визначення поняття «функції держави». Єдності досягнуто лише в тому, що функції держави – це основні напрямки діяльності держави.

1.2. Ознаки функцій  держави

З  метою кращого  розуміння поняття «функції держави» доречно розглянути окреслені науковцями ознаки функцій держави.

До ознак функцій  держави зараховують:

сталу предметну діяльність держави у важливих сферах суспільного  життя (економічній, політичній, соціальній, правовій тощо);

безпосередній зв‘язок між характеристиками держави, які розкривають її сутність, і її соціальним призначенням, яке і реалізується в її діяльності;

спрямування діяльності держави на вирішення значних  соціально-економічних, політичних та інших завдань, досягнення великих, суспільно значущих цілей, що постають на кожному історичному етапі розвитку суспільства;

діяльність держави  в певних, передусім правових, формах і за допомогою особливих методів [25, с. 78].

Функції держави визнаються основними соціально значущими  напрямками її діяльності. Поряд з тим - це стійка предметна діяльність, без якої держава не може обійтися протягом всього або даного етапу існування. Зміст кожної функції держави складається із сукупності однорідних аспектів державної діяльності.

Відповідно схожі сторони  державної діяльності об‘єднуються в одну функцію, виходячи із специфіки і характеру тих суспільних відносин, на які вони впливають.

Важливою ознакою функцій  держави є те, що вони відображають сутність і соціальне призначення  держави. Функції держави прямо  відображають сутність держави, оскільки між ними немає ніяких проміжних ланок. Як наслідок саме функції держави дозволяють проникнути у сутність держави, розкрити те головне, що її характеризує, виявити основні риси і зв‘язки [25, с. 84].

В цілому, соціальне призначення держави полягає у збереженні конкретного суспільства, забезпеченні його цілісності та розвитку в системі координат, які задані його цінностями, потребами і пріоритетами. Отже, соціальне призначення символізує собою головну мету, яка стоїть перед будь-якою державою. Вона здатна залишатися незмінною протягом тривалого часу аж до того, доки не зміниться сутність держави. Разом з тим функції держави не слід ототожнювати з соціальним призначенням держави, розглядати їх як його просту «проекцію», як це подекуди роблять окремі дослідники. Насправді функції певною мірою незалежні від соціального призначення держави, яка може інколи здійснювати і не властиві їй функції.

Безпосередня обумовленість  функцій завданнями і цілями, які  породжені необхідністю держави  реагувати на вплив внутрішнього та зовнішнього середовища, дозволяє виділити таку рису, як об‘єктивний характер функцій держави [25, с. 85]. Невирішеність або неналежне вирішення тих або інших завдань, що постали перед державою на тому чи іншому етапі її функціонування, призводить до несприятливих для держави і суспільства наслідків.

Реалізація функцій  держави здійснюється притаманними їй методами і формами. Слід зазначити, що, на відміну від функцій, форми  і методи їх здійснення частіше і  більш суттєво можуть змінюватися, якщо відповідних змін зазнає соціальна сутність держави.

Ще однією важливою ознакою  функцій держави є їх системний  характер, оскільки держава являє  собою складну багаторівневу  систему.

У своєму дисертаційному дослідженні  Бермічева О.В. ознаки функцій держави  розподілила за трьома критеріями. До першої групи віднесла внутрішні ознаки, які спрямовані на характеристику їх сутнісного моменту. Ці ознаки, пов’язані з визначенням функцій держави, як основного (важливого) напрямку діяльності держави, вони роблять наголос на його тривалості (постійності), предметно-політичній характеристиці, його синтезуючому (комплексному) характері, змісті і об’єкті [3, с. 7].

Друга група ознак  поняття функцій держави автор  визначив, як співвідносні ознаки. Саме вони дають змогу з‘ясувати співвідношення таких близьких і взаємопов’язаних між собою понять, як «ціль (мета) держави», «задачі держави», «функції держави», «функції окремих органів держави», «форми діяльності (реалізації функцій) державних органів». До таких ознак Бермічева О.В. відносить також об’єктивний характер функцій держави, їх зв’язок з сутністю та соціальним призначенням держави.

Третю групу ознак дослідник визначає як супутні ознаки. Вони дають змогу точніше і повніше, скажімо так, опредметити поняття, що аналізується. До таких ознак належать такі, котрі дозволяють відмежовувати функції держави від сфер їх застосування, функцій політичної системи, від видів державної діяльності та  її принципів [3, с. 8].

Аналіз та класифікація вищезазначених ознак надає змогу, на думку Бермічевої О.В., теоретично поглибити і розширити визначення поняття функцій держави.

Отже, функції держави – це об’єктивно необхідні, основні, найбільш загальні та стабільні напрями її діяльності, що слугують вирішенню головних завдань держави і які здійснюються у спеціальних формах за допомогою специфічних методів. Водночас функції держави пов‘язані між собою напрямками цілеспрямованої правомочної діяльності держави регулятивно-управлінського характеру, що зумовлені рівнем та специфікою розвитку суспільних відносин.

РОЗДІЛ ІІ

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ

Важливе значення для  розуміння функцій держави має їх класифікація, яка дозволяє не лише виявити їх спільні родові ознаки, але й отримати уявлення про їх видову різноманітність.

В юридичній науці існує плюралізм підходів до класифікації функцій держави, що пояснюється відмінністю критеріїв (об‘єкти впливу або сфери державної діяльності; характер функцій; тривалість дії; територіальний масштаб; цілі і завдання тощо), які вибирають ті чи інші автори [25, с. 87]. При цьому неможливо виокремити якийсь один, найбільш вірний критерій класифікації, оскільки останні використовуються з різною метою.

В сучасній юридичній  науці можна зустрічати наступні класифікації функцій держави на такі види:

• за територіальною спрямованістю (внутрішні, зовнішні, міжнародні);
• за сферою впливу (економічні, політичні, соціальні, екологічні);
• за тривалістю існування (тимчасові, постійні);
• за соціальною важливістю (основні, неосновні, найголовніші);
• за формою визнання (відкриті, латентні);
• за терміном виникнення (первинні, вторинні);
• за сферами спрямованості (функції приватної спрямованості, функції публічної спрямованості);
• за роллю в реалізації потреб (організаційні, охоронні, (загальноохоронні, правоохоронні);
• за конкретністю спрямування (конкретні, загальні);
• за формою виразу (закріплені у правових актах, закріплені в політичних документах, не закріплені в письмовій формі);
• за способом закріплення (закріплені у внутрішньодержавних документах, закріплені у міжнародних документах);
• за точністю закріплення (конкретно вказані, закріплені у загальній формі) [21, с. 12].

При всій складності здійснення класифікації у теорії функцій держави існують доволі усталені, хоча і не досконалі, підходи щодо її здійснення.

1. Залежно від значущості для держави і суспільства прийнято виділяти основні (головні) і неосновні (додаткові, похідні) функції. Традиційно в основу такого поділу покладено принцип соціально-політичної значущості відповідного напрямку державної діяльності. Даний підхід стосовно поділу функцій найчастіше піддається критиці. Зокрема, якщо науковці більш-менш єдині в питанні визначення основних функцій, то щодо визначення неосновних, їх переліку і співвідношення з основними позиції коливаються від визнання факту їх існування до категоричного заперечення [4] [25].

Такий підхід, на думку  Г.В. Назаренко [17, с. 47], окреслює  проблему неосновних, другорядних та доповнюючих функцій. Автор в свою чергу пропонує функції держави характеризувати як першопорядкові, здійснювані державою в цілому та функції другого порядку, що реалізуються різноманітними органами держави.

2. За часом (тривалістю) існування розрізняють постійні  і тимчасові функції держави.  Постійні функції реалізуються  державою протягом всього періоду  її існування або починаючи з певного етапу її розвитку. Слід підкреслити, що на певних етапах вони можуть перебувати у зародковому стані, як це мало місце з соціальною функцією, яка була недостатньо виражена за певних історичних типів держави (рабовласницький, феодальний тощо).

Хоча дана класифікація є усталеною, зазначимо, що і вона має певні вади. Головна з них полягає в тому, що її використання цілком виправдане при розгляді співвідношення між функціями і субфункціями. Так, керівництво військовими операціями (субфункція) дійсно матиме тимчасовий характер, тоді як функція забезпечення обороноздатності держави - постійний. Слід також відзначити, що мова частіше має йти не про тимчасові функції, а про особливості реалізації певної функції в певний період існування держави.

3. Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах  здійснюються, функції держави прийнято  було ділити на загальносоціальні  та класові (захисту групових  інтересів). Таким чином, держава здатна виступати в ролі носія не лише класових, але й загальносоціальних функцій.

Під загальносоціальними  функціями розуміють напрямки діяльності держав, які відображають загальносоціальне  призначення держави. Невиконання або неналежне виконання цих функцій традиційно призводить до ослаблення, а подекуди навіть руйнації держави.

Дослідники далеко не завжди розрізняли загальносоціальні  та класові функції. В цілому відповідно до певних етапів розвитку держави  дана класифікація мала об‘єктивний характер. Водночас слід підкреслити, що вона не була універсальною, оскільки неможливо було здійснювати коректно співставлення функцій соціалістичних і капіталістичних держав.

Сучасна вітчизняна юридична наука в цілому відійшла від властивої  радянській епосі догмі. Якщо й застосовують дану класифікацію стосовно сьогодення, то загальносоціальним функціями протиставляють не класові, а функції захисту групових інтересів (національних, релігійних, політичних) [25, с. 90].

4. Найбільш важливим і вихідним у процесі класифікації слід визнати поділ функцій за сферами суспільного життя. За даним критерієм виділяють політичну, економічну, соціальну, екологічну та інші функції. Саме даний підхід дозволяє отримати найбільш чітке уявлення про видову різноманітність функцій держави. Зокрема, на думку О.Г. Варич найбільш вдалою є саме ця класифікація функцій держави:

• економічні функції (забезпечення нормального функціонування і розвитку економіки, в тому числі шляхом охорони існуючих форм власності, організації зовнішньоекономічних зв’язків);
• політичні функції (або функції безпеки) (забезпечення державної або суспільної безпеки, соціального та національного благополуччя, охорона суверенітету держави від зовнішніх посягань);
• соціальні функції (охорона прав і свобод всього населення або його частини, здійснення заходів по задоволенню соціальних потреб людини, підтримання необхідного рівня життя населення, забезпечення необхідних умов праці, її оплати і т. ін.);
• ідеологічні функції (підтримка визначеної, в тому числі і релігійної ідеології, організація навчання, підтримка науки, культури, освіти);
• екологічні функції (охорона навколишнього природного середовища) [4, с. 7].

5. Переважна більшість  дослідників вважають обґрунтованими  поділ функцій держави залежно  від сфери політичної діяльності  на внутрішні та зовнішні [25, с. 91].

Внутрішні функції відображають діяльність держави всередині країни, розкривають її роль у житті суспільства. До них традиційно відносять функції забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, політичну, економічну, соціальну, екологічну функції тощо.

Зовнішні функції розкривають діяльність держави за її межами, вони забезпечують здійснення зовнішньої політики, характеризують відносини з іншими державами і міжнародними організаціями. До них відносять функції: забезпечення обороноздатності, миру і підтримання світового правопорядку, взаємовигідної співпраці з усіма державами, інтеграції в європейську та світову економіку.

Слід звернути увагу  на той факт, що внутрішні та зовнішні функції не можуть бути однаковими для всіх держав. Поява нових або трансформація раніше існуючих функцій держави обумовлена стратегічними напрямками її діяльності, зорієнтованими на задоволення потреб конкретного громадянського суспільства і виклики часу. Це передбачає удосконалення, розширення, або, навпаки, звуження напрямків діяльності держави як адекватної реакції на задоволення найбільш значущих потреб суспільства або розв‘язання певних конфліктів (наприклад, боротьба з тероризмом, наркотиками, кіберзлочинністю). Крім того, певні відмінності в обсязі та змісті внутрішніх та зовнішніх функцій пов‘язані з типом держави і характером політичного режиму, з етапами її розвитку, характером взаємовідносин співіснуючих держав.