Державний нагляд за додержанням стандартів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

 

Факультет менеджменту  та маркетингу

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

Домашня контрольна робота

 

з дисципліни «Стандартизація і сертифікація»

 

на тему

 

«Державний нагляд за додержанням стандартів»

 

 

 

 

 

                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ

2013 
Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Державні органи, які здійснюють нагляд за

додержанням стандартів…………………………………………………………….5

2. Сутність поняття «державний ринковий нагляд».

Характеристика нормативно-правових актів в сфері 

державного ринкового  нагляду.…………………………………………………....9

3. Деякі аспекти державного  нагляду за безпечністю 

та якістю харчових продуктів……………………………………………………...21

Висновки…………………………………………………………………………….29

Список використаної літератури…………………………………………………..30

Додаток № 1………………………………………………………………………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Важливе значення для  економіки України має державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил. Він здійснюється з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів при виробництві та випуску продукції належної якості, безпечної для життя, здоров’я, майна людей та навколишнього середовища.

На початковому етапі  становлення ринкової економіки  України відсутність чіткого розмежування компетенції та повноважень центральних органів виконавчої влади, нестабільне бюджетне фінансування сприяло комерціалізації наглядових функцій. Почали створюватись госпрозрахункові структури, які оцінювали стан обладнання, проводили експертизу та регламентацію нових речовин, матеріалів, продукції, що надходять на ринок.

Така ситуація викликала  критичні зауваження з боку закордонних  торгових партнерів України, а також експертів країн-членів Світової організації торгівлі (СОТ) чи Європейського Союзу (ЄС) на переговорах щодо вступу до цих організацій. Заява Держстандарту України в грудні 1996 року щодо приєднання до Кодексу усталеної практики розроблення, прийняття і застосування стандартів Угоди про технічні бар’єри в торгівлі СОТ (Угода ТБТ) не була підтверджена дотриманням цього Кодексу всіма суб’єктами, що розробляють та приймають нормативні документи.

Згодом Указами Президента України розпочато реформу системи центральних органів виконавчої влади. У результаті реформи до Держстандарту приєднали Державний комітет у справах захисту прав споживачів. Отже, з 01 жовтня 2002 року і донедавна центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології, підтвердження відповідності та захисту прав споживачів був Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Вступ України до Світової організації торгівлі, багатовекторна політика, спрямована на інтеграцію в ЄС, співробітництво з країнами СНД, Всесвітнім банком та багатьма країнами світу - всі ці фактори впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації (та сертифікації) в нашій країні. За останні роки в Україні відбулося чимало змін в законодавстві цієї сфери, зокрема, що стосується державного нагляду за додержанням стандартів, а також в системі органів у сфері стандартизації, які покликані цей нагляд здійснювати.

Метою цієї роботи є з’ясувати, на які державні органи після проведення в 2010 році чергової реформи центральних органів виконавчої влади покладені повноваження щодо здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, а також  розглянути та охарактеризувати відповідні новації в законодавстві про стандартизацію, які безпосередньо торкнулися зазначеного питання (саме в такій послідовності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Державні  органи, які здійснюють нагляд за додержанням стандартів

 

 «Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, за станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов’язаних з якістю продукції, здійснює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до чинного законодавства в усіх галузях народного господарства на всій території України». [14] Це ми можемо прочитати фактично у будь-якій відповідній літературі, яка була видана до 2011 року. На сьогоднішній же день перша частина цього речення є абсолютно «неактуальною» через те, що:

по-перше, Держспоживстандарт України вже припинив своє існування. Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було постановлено утворити Державну службу технічного регулювання України, реорганізувавши Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

по-друге, Державної служби технічного регулювання України  наразі теж не існує. Указом Президента України від 06.04.2011 № 370/2011 «Питання оптимізації системи центральних  органів виконавчої влади» Державна служба технічного регулювання України була ліквідована, а її функції (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів) покладені на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України. Цим же Указом була створена Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, на яку були покладені функції з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів;

і по-третє, територіальні  органи Держспоживстандарту (потім – Держтехрегулювання) наразі належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як правонаступника Державної служби технічного регулювання України в частині формування та реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, управління якістю. У зв’язку з цим в територіальних центрах стандартизації, метрології та сертифікації тепер вже колишнього Держспоживстандарту Україн ліквідовані служби (відділи) державного контролю за дотриманням стандартів, норм і правил випуску продукції на вітчизняних підприємствах.

13 квітня 2011 року відповідним  Указом Президента України № 465/2011 було затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція), згідно з яким одним з основних завдань Держспоживінспекції є реалізація державної політики у сфері державного ринкового нагляду.

За даними офіційного веб-сайту відомства, Держспоживінспекція та її територіальні органи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №573 «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» здійснює державний ринковий нагляд за продукцією, що введена в обіг на ринок України відповідно до вимог 17-ти технічних регламентів та Закону України від 02.12.2010 «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Це близько 90 % від загальної кількості промислової продукції, що вводиться в обіг на ринку.

Крім Держспоживінспекції, державний ринковий нагляд проводиться  органами, вичерпний перелік яких зазначений у Постанові від 01.06.2011 № 573 «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності»  (наведені в додатку № 1 до цієї роботи).

Як видно з вищезазначеного, термін «державний нагляд», так би мовити, «у чистому вигляді» вже фактично не вживається, натомість з’являється дещо змінений термін «державний ринковий нагляд». Хоча в Положенні про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів записано, що Держспоживінспекція «в межах своєї компетенції здійснює державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил», що також є її основним завданням поряд із здійсненням державного ринкового нагляду. Втім, судячи з даних веб-сайту Держспоживінспекції, і особливо з розділу «Законодавча база державного ринкового нагляду», можна дійти висновку, що ці поняття є абсолютними синонімами. До того ж, слід зазначити, що досі чинною лишається Інструкція про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, затверджена наказом Держстандарту України від 03.06.2002 № 321 (з усіма посиланнями на не існуючі органи та нормативні документи).

  Говорячи про перерозподіл  функцій з питань проведення державного ринкового нагляду між перерахованими відомствами, доцільно зазначити, що не всі вважають зміни, які відбулися, позитивними. Дуже цікавою в цьому плані є коротка стаття Олександра Краснопьорова, керівника інформаційно-видавничої групи «Сек’юріті ЮЕй», головного редактора журналу «Security UA» та почесного члена Української асоціації парламентських журналістів. Наведемо її повністю.

«Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не має  повноважень щодо забезпечення державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил у сфері охоронної діяльності, технічних засобів охоронного призначення, пожежної і техногенної безпеки. Про це ІБ «Сек’юріті ЮЕй» повідомив заступник міністра Мінекономрозвитку В.П. Павленко, зазначивши, що реалізацією державної політики у сфері державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил виконує Державна інспекція України   з   питань   захисту   прав споживачів.

У той же час, згідно діючого Положення, Держспоживінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра економічного розвитку і торгівлі. Коло замкнулось. А хто дійсно відповідає за додержання стандартів, норм і правил – невідомо.

Тобто, на папері, згідно Постанови КМУ від 13.03.2002 № 288,  за кожний напрямок відповідає певний центральний орган виконавчої влади. Але, здається, ці органи ніхто не контролює, і ця сфера віддана на відкуп корупційним схемам, яку усі зацікавлені сторони спільно і з задоволенням будують». [12]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сутність  поняття «державний ринковий  нагляд». Характеристика нормативно-правових  актів в сфері державного ринкового нагляду

 

Тепер перейдемо до самого поняття «державний ринковий нагляд» та характеристики його змісту.

Так само до 2011 року (подібно  до ситуації з Держспоживстандартом) законодавством України в галузі стандартизації був прямо передбачений термін «державний  нагляд». Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 року № 30-93 державний нагляд був визначений як діяльність спеціально уповноважених органів  виконавчої  влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм  і  правил  при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства  і  споживачів  в її належній якості, безпечної для життя, здоров’я і майна людей і навколишнього середовища.

З прийняттям 2 грудня 2010 року Закону України «Про державний  ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 2735-VI (далі – Закон № 2735-VI) зазначений Декрет КМУ втратив чинність (тут обов’язково слід зазначити, що на положення цього Декрету спиралися ледь не всі автори, які досліджували питання державного нагляду за дотриманням стандартів). Спільно зі згаданим Законом 5 липня 2011 року чинності набули Закон України від 02.12.2010 № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (далі – Закон № 2736-VI) та постанова КМУ від 01.06.2011 № 573 «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» (далі – Постанова № 573), про яку вже було згадано вище. Зазначені нормативно-правові акти прийняті в рамках гармонізації українського законодавства з нормами європейського права з метою забезпечення відповідності готової продукції, яка перебуває в обігу, вимогам європейських та національних стандартів і створення системи ринкового нагляду за готовою нехарчовою продукцією.

Законом № 2735-VI державний ринковий нагляд визначається як діяльність  органів  ринкового  нагляду   з   метою   забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

В європейських країнах більшість видів контролю здійснюється не на проміжних етапах, а на етапі отримання результатів економічної діяльності та їх використання. Так, 95 % митного контролю продукції перенесено з моменту їх митного оформлення на етап реалізації ввезеної/вивезеної продукції та використання для цілей, заявлених при декларуванні таких товарів.

Виконання вимог законодавства  на етапах, що не підлягають контролю, забезпечується шляхом встановлення жорстких санкцій у випадку виявлення порушень під час здійснення перевірки регулюючими органами та надання можливості самостійного виправлення порушень суб’єктами господарювання до моменту перевірки із застосуванням до них мінімальних санкцій.

Позитивними рисами системи  державного ринкового нагляду, який впроваджується, на думку Наталії Дейнеги, молодшого юриста юридичної фірми «Місечко і Партнери», є те, що він:

1. Не доповнює, а замінює  існуючу систему державного нагляду  за додержанням стандартів, норм  і правил, яка базується на  здійсненні контролю не характеристик продукції, а процесів її виробництва.

2. Запроваджує європейський  підхід до здійснення контролю  та нагляду за вже виготовленою  продукцією, тобто перенесення його  зі стадії виробництва на стадію  введення її в обіг на ринку,  що дає змогу суттєво зменшити втручання державних органів у діяльність суб’єктів господарювання.