Аналіз проблем, пов’язаних зі спадкоємним правом

1) якщо майно заповідане державі;

2) якщо в спадкодавця  немає спадкоємців ні за законом,  ні за заповітом;

3) якщо всі спадкоємці  позбавлені заповідачем права  спадкування;

4) якщо жоден зі  спадкоємців не прийняв спадщини.

Якщо хто-небудь зі спадкоємців  відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка, що приєднувалася цьому спадкоємцю, спадкоємного майна. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, інша частина переходить до держави.

Отже, для спадкування потрібні підстави - або заповіт, або за законом. Якщо немає спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, то право спадкування переходить до держави (ст. 1277 ЦК). Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом. Підстава спадкування (за законом чи за заповітом) не може бути предметом угоди.

Висновки

Спадкуванню за законом  у ЦК України присвячена глава 65. Головним нововведенням, пропонованим у цій главі, є різке, майже  безмежне збільшення числа черг спадкоємців  за законом. До спадкоємців існуючих двох черг (діти, чоловік, батьки, брати і сестри, дід і бабка померлого), розділених у ЦК України на три черги (ст. 1185 - 1187), пропонується додати ще п’ять черг родичів спадкодавця (ст. 1188, 1189).

Також у   передбачене  те, що по можливості виключити регулювання спадкоємних відносин нормами відомчих інструкцій. Там, де норми кодексу мають потребу у визначеній конкретизації, це повинно бути зроблено законодавчими актами.

Спадкування за законом  має місце тоді, коли воно не змінено заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо:

- спадкодавець не залишив заповіту чи заповіт визнано недійсним повністю або частково;

- спадкоємці за заповітом усунені від спадщини.

Спадкоємці за законом  за Цивільним кодексом України поділяються на такі черги.

До першої черги належать:

- діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті);

- той з подружжя, який пережив спадкодавця;

- батьки спадкодавця.

До другої черги належать:

- повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця;

- дід і баба, як з боку батька, так і з боку матері спадкодавця.

До третьої черги  належать:

- рідні дядько та тітка спадкодавця. До четвертої черги належать:

- особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. До п’ятої черги належать:

- інші родичі спадкоємця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення  визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують і утриманці, які не були членами його сім’ї (але не менш як п’ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для утриманця єдиним або основним джерелом засобів для існування).

Спадкоємці за законом  одержують право на спадкування по черзі. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від неї. Наприклад, коли є спадкоємці першої черги - право на одержання спадщини виникає лише у цих осіб. Спадкоємців другої та інших черг до спадкування в цьому разі не закликають. Коли спадкоємці першої черги відсутні або коли вони не прийняли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування будуть закликані спадкоємці другої черги.

Слід підкреслити, що правила про черговість одержання  спадкоємцями за законом права на спадкування можуть бути змінені  нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Крім того, за рішенням суду особа, яка за законом є спадкоємцем наступних черг, може одержати право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Список використаної літератури

1. Конституція України. – К. 200– 59 с.
2. Цивільний кодекс України – Х.: Фірма «Консум», 2004. — 242с.
3. Цивільний кодекс України, — К.: Парламентське видавництво, 2003. — 352 с.
4. Цивільно-працесуальний кодекс України: Науч. практ. коммент. / (В. И. Тертышников) – Х.: Фірма «Консум», 1997. — 399с.
5. Україна. Закони. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / (Тертишніков В. І,). — Видання восьме, стереотипне. — Харків: Консум, 2003. — 408 с.
6. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. — 856 с.
7. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2003. — 1080 с.
8. Баранник Н. М., Синельних А. П. Наследство. Наследники. Наследование: Учебно-практическое пособие. — X.: Эспада, 2004. — С. 9.
9. Бартошек М. Римское право / Пер. с чешек. — М.: Юрид. лит., 1989. — С. 309, 398, 399.
10. Барщевский И. Ю. Если открылось наследство. — М., 1998. — С. 86, 93.
11. Бірюков І. А., Заїка Ю. О., Співак В. М. Цивільне право України. Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 195.
12. Глусь Н. С. Спадкове право в кн. «Цивільне право». Частина друга / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової — К., 1999. — 745 с.
13. Гражданское право. Ч. 1. Учеб. / Под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. — М.: Юристъ, 2000. – 331 с.
14. Гражданское право: В 2-х т. — Т. I: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 1998. — С 533-555.
15. Гришаев С. П. Наследственное право/Учеб, пособ. — М.: Юристъ, 2003. — С. 5.
16. Емельянов В. П. Гражданское право Украины. Практическое пособие. Изд. 2-е. — X.: Консум, 1996. — С. 107.
17. Заіка Ю. О., Співак В. М. Право власності: Спадкове право. — К., 2000. — 150 с.
18. Коваленко Т. П. Спадкове право в книзі «Цивільне право» Частина друга / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової — К., 2006. – 449 с.
19. Наследственное право. — М.: Изд-во «ПРИОР», 2001. – 340 с.
20. Рубанов А. А. Право наследования. — М.: Моск. рабочий, 1978. — 213 с.
21. Рябоконъ Є. О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. Монографія. — К.: Віпол, 2002. — С. 85.
22. Рябоконь Є. О. Спадкове право. — К., 2004. – 293 с.
23. Рябоконь Є. О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. Монографія. — К.: Віпол, 2002. — 268 с.
24. Слипченко С. А., Кройтор В. А. Гражданское право Украины: Ч. І. Учеб. пособ. — Харьков: Эспада, 2000. — 248 с.
25. Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. — К., 2001. — 698 с.
26. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право: теорія та практика. — К., 2002. — 496 с.
27. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособ. — К.: А. С. К., 2001. — 832 с.
28. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 520 с.
29. Цивільне право України: Підруч.: У 2 кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 2. -640 с.
30. Шахрайчук І. А. Спадкове право України (Ретроспективний аналіз): Навч. посіб. — Д.: ДНУ, 2000. — С. 16, 19, 58, 92.
31. Васильченко В. В. Особливості регулювання спадкових відносин в період післяреволюційної примусової ліквідації капіталістичної системи в Україні (1917-1922 рр.) // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. — 2003. — № 1 (10). — С. 295-299.
32. Заика Ю. А. Составление завещания под отлагательным условием // Право теория и практика. — 2002- № 1- С. 34.
33. Ромовська 3. В. До питання спадкування за законом за Цивільним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №10. - С. 113-116.