Рухові реакції та вимоги щодо їх удосконалення

      Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього.

      До  фізичних вправ як засобів удосконалення  прудкості пред'являються такі вимоги:

      • їх техніка повинна бути такою, щоб  дозволяла виконання з граничною  швидкістю;

      • вони повинні бути добре засвоєні, щоб зусилля учнів спрямовувались не на спосіб їх виконання, а на швидкість виконання;

      • їх тривалість не має перевищувати ЗО с;

      • вони повинні бути адекватними конкретному  прояву прудкості й умовам виконання  рухових дій;

      • вони повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення прудкості у поєднанні з розвитком інших якостей.

      Для комплексного розвитку рухових реакцій  у поєднанні з іншими проявами прудкості найефективнішими є рухливі  і спортивні ігри за спрощеними правилами та на менших, відносно стандартних, майданчиках. Хороший ефект дає також виконання циклічних вправ з миттєвою зміною темпу, напрямку, виду руху тощо, за командою.

      4.1.Фізична  витривалість

      Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності.

      Фізична витривалість має велике значення для  життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий  рівень інтенсивності рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.

      Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:

      • локальну, якщо до роботи залучено менше  третини загального об'єму м'язової маси;

      • регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси;

      • тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м'язів.

      Рухливість  у суглобах позначають терміном гнучкість.

      4.2.Гнучкість

      Гнучкість як рухова якість людини — це її здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою.

      Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

      Під активною гнучкістю розуміють здатність  людини виконувати рухи з великою  амплітудою за рахунок власних м'язових зусиль. Вона залежить не лише від ступеня  рухомості в суглобах, але і від сили м'язів, що беруть участь у переміщенні відповідної ланки тіла.

      Під пасивною гнучкістю розуміють здатність  людини виконувати рухи з великою  амплітудою за допомогою зовнішніх  впливів (партнер, прилад, обтяження  тощо).

      Амплітуда пасивних переміщень майже завжди значно більша за амплітуду активних рухів. Різницю між ними називають резервом гнучкості. Чим більший резерв, тим легше піддається розвитку активна гнучкість.

      За  допомогою раціонально організованих  занять можна швидко домогтись результатів  у розвитку гнучкості. За даними наукових досліджень за 3-4 місяці щоденних занять можна досягти 80-95 % рухливості у суглобах від їх анатомічного потенціалу.

      Розвивати гнучкість до граничних величин  немає потреби, бо надмірна розтягнутість  м'язів, зв'язок та сухожиль може призвести навіть до пошкоджень суглобів, тому гнучкість слід розвивати лише до такого рівня, який забезпечує виконання необхідних рухових дій без особливих на це зусиль. Для цього величина гнучкості повинна бути лише дещо більшою за ту максимальну амплітуду, з якою економно виконують рухову дію.

      Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню  суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню  координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм. Недостатній розвиток гнучкості обмежує можливості вдосконалення інших фізичних якостей, призводить до зниження сили і швидкості, зростання втоми.

      Між рівнем розвитку гнучкості у різних суглобах залежності не існує. Для життєдіяльності  людини найнеобхідніша рухливість у суглобах хребта, плечових та кульових суглобах.

      4.3.Спритність

      Спритність — це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.

      Спритність  як рухова якість людини лежить в основі спортивної майстерності.

Список  використаної літератури : 

1.Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – К., 2002.

2.Енциклопедія спорту. – К., 1999.