Рухові реакції та вимоги щодо їх удосконалення

Львівський  обласний інститут післядипломної

педагогічної  освіти

                                          Кафедра природничо  – математичної  освіти 
 
 

     ІНТЕРАКТИВНІ  ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ 
 
 
 
 

Випускна  робота

       слухача курсів підвищення кваліфікації

Бігун Н. М.

        учителя географії

      Довгівської СЗШ I-II ст.

      Стрийського району 
 

      Науковий 

                                                    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

м.

2009р.

 

     План:

     Вступ

     1.„  Перенос ” як тісний взаємозв'язок  між фізичними якостями.

     2.Фізичне  навантаження - головний фактор впливу  на розвиток фізичних якостей людини.

      3.Сила  та засоби її підготовки.

      4.Рухові  реакції та вимоги щодо їх  удосконалення:

          4.1.Фізична витривалість

      4.2.Гнучкість

      4.3.Спритність

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вступ

     Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.

     Отже, фізичні якості — це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м’язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність.

     У спеціальній літературі можна зустріти терміни "фізичні якості", "рухові якості" або "фізичні можливості". Ними позначаються окремі сторони рухових можливостей людини.

     Для подальшого розгляду фізичних якостей  є потреба з'ясувати ще два  терміни: "розвиток фізичних якостей" та "виховання фізичних якостей". Різні автори відстоюють той чи інший варіант, маючи на увазі одні і ті ж процеси. Певно, я не відійду далеко від істини, якщо під терміном "розвиток" буду мати на увазі зміни в показниках фізичної якості, що викликані запрограмованим природою шляхом. Термін "виховання фізичних якостей" свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її вдосконалення.

     Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. Термін "сенситивний" увійшов у спеціальну літературу і тому повинен бути знайомим майбутнім фахівцям оскільки означає особливо чутливі або "сенситивні" періоди стосовно розвитку фізичних якостей.

     Навчання  вправ та виховання фізичних якостей  — дві тісно взаємопов'язані складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних якостей.

     1.„  Перенос ” як  тісний взаємозв'язок між фізичними якостями

     Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом". Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). Наприклад, на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах; при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню. Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м'язів. Водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю.

     Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв'язок між фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої зрілості.

     При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тісніший і позитивний взаємозв'язок між ними, і навпаки.

     Може  також спостерігатись позитивний перенос  з однієї вправи на інші, або на виробничі  і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

     Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу. Так, встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45% переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правого чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричного нетренованого боку.

     2.Фізичне навантаження - головний фактор впливу на розвиток фізичних якостей.

      Головним  фактором впливу на розвиток фізичних якостей є фізичне навантаження, яке одержує людина при виконанні  фізичних вправ.

      Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.

      Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин у 3 рази, а біг з біляграничною швидкістю - у 10 і більше разів. Та різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.

      Судити  про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти  та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.

      Провідну  роль у розвитку рухових якостей  відіграє адаптація організму, яка проявляється в його пристосовній реакції на неодноразово застосований подразник. Процес адаптації дозволяє досягнути не тільки вищого рівня розвитку фізичних якостей, але й розширює фізичні і психічні можливості

      переносити  навантаження. Попередні навантаження долаються легше, ніж раніше і  викликають меншу втому, їх тренувальний вплив спочатку зменшується. Знижується і подальший розвиток рухових якостей, а потім і зовсім припиняється. Чим одноманітніше тренувальне навантаження, чим воно монотонніше, чим частіше застосовується, тим швидше організм звикає до нього і тим меншою буде ефективність розвитку рухових якостей, тому навіть найефективніша тренувальна програма не повинна застосовуватись понад півтора місяця.

      Закономірний  процес адаптації ставить вимоги щодо систематичного підвищення навантаження та обновлення засобів і методів удосконалення фізичних якостей, яке полягає у: зростанні обсягу вправ і інтенсивності їх виконання; застосуванні нових вправ; зміні співвідношення інтенсивності й обсягу роботи та відпочинку тощо.

      Без прояву м'язової сили людина не може виконати жодної рухової дії. Від рівня розвитку сили певною мірою залежить прояв інших рухових якостей.

      3.Сила та засоби її підготовки

      В теорії фізичного виховання поняття "сила" застосовується для якісної  характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.

      При виконанні рухових дій м'язи  людини виконують чотири основні  різновиди роботи:

      • утримуючу, яка виконується за рахунок  напруження м'язів без зміни їх Довжини (ізометричний режим (статична сила). Вона застосовується для підтримання статичних поз тіла, утримання предметів (штанга) тощо.

      Найефективнішими  засобами силової підготовки є вправи:

      • з обтяженням масою предметів;

      • з подоланням опору еластичних предметів;

      • на спеціальних тренажерах.

      Досить  ефективними є також вправи:

      • з опором партнерів;

      • у подоланні опору маси власного тіла;

      • у подоланні опору маси власного тіла з додатковими обтяженнями.

      Найефективнішими  засобами вдосконалення міжм'язової координації є вправи: з обтяженням масою предметів; на тренажерах; у подоланні опору маси власного тіла з додатковим обтяженням.

      Численними  дослідженнями встановлено, що прудкість  є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:

      • швидкість рухових реакцій;

      • швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

      • частоту (темп) необтяжених рухів;

      • швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.

      У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій  діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть між ходьбою і бігом. Прямий зв'язок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу — спринт).

      Вимоги  до швидкості в різних рухових  діях не однозначні. Наприклад, у спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова швидкість. А в стрибках у довжину — швидкість бігу по дистанції.

      4.Рухові реакції та вимоги щодо їх удосконалення

      Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

      Рухова  реакція включає:

      • сприйняття подразника певними рецепторами;

      • передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;

      • аналіз отриманого сигналу в ЦНС  і формування сигналу-відповіді;

      • передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів;

      • збудження м'язових волокон і  відповідь на подразник певним рухом  чи руховою дією.