нера  для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медичного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або трсну пальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних змагань,

     Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фіз-ку:п,турнпкііі самоконтролю, який, зпііЧііііни, не може замінити лікарського контролю, але б цінним доповненням до нього.

     Під самоконтролем розуміють регулярне  спостереження спортсмена за станом свого здоров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо.

     Для обліку самоконтролю треба завести  спеціальний зошит, в якому занотовувати всі дані.

     Самопочуття. Цей пока;іняк відображає бадьорість, життєрадісність, підіііпцошія працездатності або, навпаки,— кволість, знюкення загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погіршується, то це служить сигналом, що наступила перевтома,

     Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почуттям легкості. Перевтома характеризується безсонням, почуттям, що сон не дав шдпи'шнку, не відновив сил.  

     Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантаженням сприяє апетиту.

     Вага  тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняється від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м'язевої маси, а в дальшому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми.

     Бажання тренуватись. Здорові люди завжди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака иеров-юми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити   тренувальні   навантаження, відпочити   або   переключитись   на  інші вправи.

     Пульс — це найоб'єктивніший показник діяльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульса здійснюється за секундоміром або хвилинною стрілкою годинника протягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину.

     /  Пульс здорової нетренованої  людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвилину. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніший. Діяльність серцово-гулинної системи при м'язових напруженнях посилюється, і після закінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й більше. Однак через 5—6 хвилин пульс приходить до норми- Чим здоровіша й трено-ваиІїна людина, тим швидше пульс вертається до вихідної величини.

     Дихання. Хорошим диханням є ритмічне, . глибоке  дихання, яке супроводжується повним розширенням грудної клітки. Нормальна  частота диха.'іьшіх рухів 10—18 на хвилину. Число дихальних рухів підраховують, поклавши долоню на нижню частину грудини і верхню частину живота: вдих і видих вважаються за одне дихання.

     М'язова  сила. Силу м'язів кисті правої та лівої  руки вимірюють ручним динамометром. Результати занос ять до , ні й  їй та самоконтролю.

     Дані  самоконтролю час від часу аналізуються разом з інструктором, тренером, лікарем.

      ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

1. Голубев И.П. Профессионально-прикладная физическая підготовка. – М., 1982.
2. Дубогай О.Д., Завацький В.І., Короп Ю.О. Методика фізичного виховання студентів. – Луцьк, 1995.
3. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М., 1986.
4. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. – М., 1987.
5. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоровя. – К., 1991.