Основні принципи спортивного тренування, етапи, цикли

     Перініїії варіант (з 3-х частин) здебільшого  застосовується в заняттях з більш  підготовленими спортсменами; другий (з 4-х частин) — в групових заняттях з мало підготовленими фізкультурниками, новачками, в групах здоров'я іт. п-

     У тренувальному занятті з трьох  частин час розподіляється так; розминка триває 20—30 хвилин, основна частина  — 80—90, перехідна — 10.

     Більш підготовленим спортсменам рекомендуються додаткові індивідуальні заняття (за завданням громадського тренера), які проводяться самими спортсменами протягом 30—40 хвилин щодня. Такі заняття вирішують одне-два вузьких завдання (наприклад, розвиток сили, певних груп м'язів, збільшення рухливості в суглобах, вдосконалення окремих елементів техніки тощо). Провадити їх можна як ранкову гімнастику, а також і в інший час.

     Докладніше  зупинимось на змісті і завданнях тренувальних паняті, з чотирьох частин.

     Вступна частина (тривалість 8—10 хвилин) має  на меті організувати групу до занять, викликати бадьорий, життєрадісний настрій. Засобами виконання цих завдань є: шикування групи, рапорт старости інструктору, перевірка відпідунашія, пояснення завдань і змісту заняття; чергування ходьби і бігу, виконання вправ під час ходьби, перешикування для виконання фізичних вправ у підготовчій частині.

     Дисциплінуюче значення мають стройові вправи.

     У підготовчій частині (тривалість до ЗО хвилин) відповідними вправами вирішуються завдання попередньої підготовки всіх груп м'язів з метою   розпитку   еластичності,   підвищення рухомості в суглобах, вдосконалення координації (погодженості) рухів та ознайомлення з елементами техніки.

     Ця  частина особливо важлива в тренувальному занятті з новачками та з малопідготовле-ними спортсменами.

     Основна частина (тривалість 70 хвилин) вирішує завдання підвищення всебічної фізичної та спеціальної підготовки, навчання й вдосконалення спортивної техніки і тактики, виховання вольових і фізичних якостей — сили, швидкості, витривалості тощо.

     Зміст основної частини занять змінюється залежно від підготовленості  спортсменів, їх віку, статі, періоду тренувань, спортивної спеціалізації та інших обставин. Але завжди навчання і тренування поівинні мати таку раціональну послідолідовність - вправи переважно для навчання техніки або тактики і вдосконалення в них; вправи, спрямовані переважно на розвиток швидкості; вправи, спрямовані переважно на розвиток витривалості.

     До  основної частини одного тренувального заняття включають вправи для розвитку одної-двох з названих якостей.

     Перехідна частина (тривалість до 10 хвилин) — обов'язкова для тренувальних занять з будь-якими контингентами, бо завдяки їй вирішується дуже важливе завдання, а саме: поступове зниження навантажень, приведення організму в стан, близький до норми.

     Добираючи вправи для перехідної частини, треба  мати на увазі, що різкий перехід від  тренувальної роботи до спокою викликає зниження самопочуття і може призвести до порушень кровообігу. З огляду на це заключна частина провадиться в спокійному рівномірному темпі (ходьба, дихальні вправи тощо).

     Розподіл  часу по окремих частинах занять може змінюватись залежно від багатьох обставин (завдань, які повинні вирішуватись на даному занятті, підготовленості групи, періоду тренувань тощо).

     У посібниках наводяться приблизні плани  занять для груп різної підготовленості та різних періодів тренування. Керуючись ними інструктор, тренер, складаючи конспект занять, повинен врахувати всі конкретні обставини, які можуть сприяти їх успішному проведенню.

     Ефективність  тренувального заняття в спортивній секції цілком і повністю залежить від педагогічного вміння, творчої активності громадського інструктора, тренера. Щоб кожне заняття проходило цікаво, емоційно, вони повинні ретельно готуватись до його проведення, широко застосовувати елементи змагань при виконанні вправ, не залишати без уваги жодного вихованця. 

     4. ПЛАНУВАННЯ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНИХ  ЗАНЯТЬ 

     Найважливішою умовою ефективності тренувань та успіху в спортивних змаганнях є систематична підготовка спортсмена протягом року. Здійснення цілорічних тренувань вима-ггае правильного планування. Рік поділяється на три періоди: підготовчий, змагальний та перехідний, які складають у сумі річнпії цикл тренувань. Таких циклів в одному році може бути й кілька. В таких видах спорту, як гімнастика, волейбол і деякі інші, тренувальний рік має два цикли, а у важкій атлетиці, боротьбі, боксі — стільки циклів, скільки заплановано на рік основних змагань.

     Періоди тренувань і тренувальний цикл у  цілому органічно пов'язуються з  календарем спортивних змагань.

     Підготовчий період. Сучасні методи тренування в усіх, без винятку, видах спорту відводять цьому періодові вирішальну роль у підготовці спортсменів. У річному циклі тренувань підготовчий період повинен зайняти не менше 4—5 місяців при 4—5 тренуваних заняттях на тиждень для підготовлених спортсменів та З—4 — для початківців. 

     Тренування  в підготовчому періоді забезпечує:

     набуття та покращання загальної і спеціальної фізичної підготовленості;

     подальший розвиток сили, швидкості та інших  фізичних якостей, необхідних для вдосконалення в даному виді спорту;

     подальше  покращення моральних і вольових якостей;

     оволодіння  спортивною технікою і вдосконалення;

     ознайомлення  з елементами тактики;

     підвищення  рівня знань у галузі теорії фізичних вправ і виду спорту.

     За  підготовчий період тренування, спортсмени повинні набути таку тренованість, яка дозволила б їм почати змагальний період добре підготовленими, з високим рівнем спортивної техніки, фізичних і вольових якостей. Останнім часом змагання плануються і провадяться протягом року, в тому числі і в підготовчому періоді. Так, наприклад, календарні плани спортивних заходів для легкоатлетів вже кілька років передбачають серію змагань як у закритих приміщеннях, так і на повітрі (кроси, метання тощо) в лютому ії березні.

     Змагальниіі період. Основні завдання тренувань у цьому періоді зводяться до подальшого підвищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і набуття досвіду змагань.

     Цей період прийнято поділяти на два етапи. Перший, так званий дозмагальний, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту).

     На  пертому етапі спортсмени повинні  здійснювати напружене тренування і брати участь у невеликій кількості змагань для набуття «бойового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени призвичаються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У цілому тренування на цьому етапі слід розглядати як підготовку до участі в найбільш відповідальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.  

     Тренування  на другому етапі основного періоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Головну увагу в цей період приділяють вдосконаленню техніки в обраному виді спорту та підготовці до досягнення найвищих для даного спортсмена результатів.

     Перехідний  період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напруженої роботи в змагальному періоді будуть готові почати паступтшй цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок.

     Перехідний  період тренувань може мати різний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагань, у яких вони взяли участь протягом змагального періоду.

     На  сучасному етапі для окремих  видів спорту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з початком підготовчого  періоду починали все знову.

     Зараз у перехідному періоді бігуни не припиняють тренувань і навіть беруть участь у змаганнях.

     Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості  відповідальних змагань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

     Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громадський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів з окремих видів спорту. 

     5. ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПІД ЧАС ТРЕНУВАНЬ 

     Складовою частиною системи тренування є систематичний лікарський контроль над спортсменами. Інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортивній секції, команді, спортсмени мають пройти лікарське обстеження, під час якого визначається можливість допуску до тренувань, даються рекомендації у виборі виду спорту, встановлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

     Надалі  спортсмени проходять медичний огляд мінімум два рази на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обстежень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання тренованості організму. Крім цього, обов'язковим є медичний контроль напередодні змагань. Лікар вирішує питання і ставить свій підпис на заявці про дозвіл на участь спортсмена в тих чи інших змаганнях. Без такого лікарського допуску жоден учасник не може брати участі в змаганнях.

     За  даними систематичних лікарських обстежень визначають працездатність та функціональні зміни окремих органів і систем організму спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

     Важливе значення для досягнення високих  спортивних результатів має режим  спортсмена ,що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, тренування і відпочинок, сон, харчування.

     Особливе  значення має лікарський контроль у  роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Організація занять спортом серед цього контингенту вимагає від інструкторів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. І тут у пригоді стане спіндружпість з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й методи учбово-тренувальних занять у дитячих, підліткових та юнацьких спортивних секціях і командах. Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід приділити загальній фізичній та багатоборній підготовці, опрацюванню якомога більшої кількості рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у заняття комплексу природних рухів (біг, стрибки, метання, лазання), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо.

     Тренування  з якогось одного виду спорту не повинне, особливо на початку, займати більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають проводитись, головним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики.

     У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багатоборної підготовки залишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкісію-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові навантаження.

     Зберігаючи  в роботі з юнаками 16—18 років  великий обсяг загальнофізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові навантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальпому процесі псе більпто місце займає скеровано тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих.

     Перелік етапів підготовки юних спортсменів (Г. Г. Бухмаи} мая орієнтовний характер. Іїопи можуть змінюватись залежно від багатьох обставин і, зокрема, від особливостей обраного виду спорту. Специфіка окремих видів спорту вимагає відповідних змін у формах і методах навчання й тренування.

     Добір засобів для  учбопо-троттувальпого процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен грунтуватись на анатомофізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв'язку з цим гостро постає шітаппя про найтісніший зв'язок лікаря, інструктора й тре