Обсяг тренувальних навантажень

Якщо відпочинок триває 2-4 хв, то ефективнішим є активний. При  тривалих паузах більш ефективним є  пасивний і комбінований відпочинок. Оптимальною формулою організації  комбінованого відпочинку є така: 25% — активного; 50% — пасивного; 25% — активного. Рухові дії в заключній частині комбінованого відпочинку повинні бути подібними до тренувальних вправ за формою і змістом.

ДИНАМІКА ФІЗИЧНИХ ТА РОЗУМОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ СТУДЕНТІВ

В результаті проведених досліджень в Києво-Могилянській академії було встановлено, що при збільшенні обсягів розумових навантажень студентів фізичні навантаження мали стійку тенденцію до зниження ( 85%) і навпаки. У 18% студентів під час канікул знижувалися фізичні навантаження, що пов'язано зі збільшенням часу на відпочинок.

Значне зменшення рухової активності студентів встановлено під час сесії. Тут показники затрат часу на заняття фізичними вправами коливались в межах 2 год. ±1 год. на тиждень. Але 7% студентів практично не знижували своє фізичне навантаження, навіть під час сесії. Слід зауважити, що переважна більшість цих студентів має високий навчальний рейтинг. Найнижчу активність до фізичних навантажень виявлено у студентів 1-го року навчання під час першої зимової сесії (до 1 год. на тиждень).

17% студентів систематично займалися у групах спортивного вдосконалення двічі на тиждень. Крім цього, вони періодично відвідували ще й академічні заняття.

Активність студентів до фізичних навантажень помітно зростала (на 20 -30%) в останні три тижні семестру, коли відбувалась підготовка та прийом контрольних нормативів. У цей же період на 35 - 60% зростало й розумове навантаження студентів, яке ще збільшувалось майже удвічі протягом двох тижнів сесії.

Також встановлено, що протягом року біля 75% опитаних студентів намагалися збільшити обсяги та інтенсивність своїх фізичних навантажень за рахунок самостійних занять, але лише для 10 - 15% з них ці заняття стали постійними.

Дослідження показали, що перепади в активності студентів до фізичних навантажень негативно відображаються на показниках загальних фізичних показниках студентів їх покращення частіше носить тимчасовий характер і досягає максимуму під час здачі контрольних нормативів або участі у змаганнях. Після сесії і канікул ці показники найнижчі. Тільки у 12% студентів вони не знижуються.

Розумові і фізичні навантаження студентів повинні бути оптимально збалансовані. Інакше, як тільки виникає конкуренція між окремими видами навчальної діяльності, в силу об'єктивних і суб'єктивних обставин перевага віддається найбільш актуальним в даний момент. Пристосування до тих чи інших високих навантажень зазвичай здійснюється саморегуляцією діяльності.

ВИСНОВОК

Специфіка фізичного  виховання у вищих навчальних закладах обумовлена великими за обсягами розумовими навантаженнями студентів.

 Процес формування  особистості студента, його інтелектуальний,  соціальний і, особливо, фізичний  розвиток вимагають значного  збільшення фізичних навантажень  при оптимальному плануванні  та методичному забезпеченні  навчального процесу. 

Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин у 3 рази, а біг з біля граничною швидкістю - у 10 і більше разів. Та різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.

Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, що розвивається.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Фролов В.Д., Олексієнко Я.І.

Підготовка до занять з фізичного виховання та його проведення у вищому навчальному закладі. Методичні рекомендації — Черкаси: (вид. від ЧНУ), 2008. - С.67-70.

2. Вілмор Дж.Х., Костілл Д.Л.

Фізіологія спорту —  Київ: Олімпійська література, 2003.- С.247-352.

3. Масляков В.А., Матяжов В.С.

Массовая культура в  вузе — Москва: Высшая школа, 1991. - С.13-16.

4. Алексейчук І., Добровольська Н., Начата О.

Мотиви занять фізичною культурою і спортом у вищій школі // Фізичне виховання. Спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: З наукових праць. - Луцьк, 2002. - Т. І. - С. 173-175.

5. Комков А.Г., Антипов Е.В.

Формирование физической активности детей и подростков как социально-педагогическая проблема // Теория и практика физ. культ. - 2003, № 3. - С. 5-8.