Фiзичне виховання школярiв з вiдхиленнями у станi здоровя

Завданнями підготовчого періоду, зазвичай, є такі: поступово підготувати серцево-судинну і дихальну системи та увесь організм до фізичного навантаження, виховати потребу в систематичних заняттях фізичними вправами, навчити швидко знаходити і правильно визначати пульс, навчити елементарним правилам самоконтролю (судити про стан здоров'я за самопочуттям, характером сну, наявністю апетиту, за різною ступінню втомлюваності на уроці).[5] У цей період на уроці фізичної культури особливу увагу приділяють умінню правильно поєднувати дихання з рухами.

У першій чверті 50% усіх вправ проводиться в положенні  сидячи і лежачи в повільному темпі. Кожна вправа повторюється спочатку 3-4, потім 6-8 разів. Протягом першої чверті вивчаються індивідуальні особливості кожного учня, фізична підготовленість, психологічні особливості і здатність організму переносити фізичні навантаження.

Завданнями основного періоду є: засвоєння основних рухових вмінь і навичок програми   з   фізичної   культури   для   школярів   СМГ;   підвищення   загальної тренованості та функціональної здатності організму до перенесення фізичного навантаження в школі і вдома.

2.2. Контроль за самопочуттям і станом фізичної підготовленості учнів СМГ

Оцінка успішності учнів на уроці фізичної культури здійснюється за допомогою контрольних вимог і нормативів. Оцінка успішності учнів, що за станом здоров’я відносяться до СМГ, здійснюється за досягненням ними достатнього рівня засвоєння основних рухових вмінь і навичок програми   з   фізичної   культури   для   школярів   СМГ. Вчителю слід керуватися не абсолютними результатами, а наявністю позитивних змін протягом певного часу занять.

Мета контрольних  вимог - перевірка знань і умінь  учнів, яких вони набули під час занять з фізичного виховання. Контрольні вимоги складаються вчителем на весь період навчання і включають теоретичний і практичний розділи програми. Знання з теоретичного розділу перевіряються за допомогою опитування, а фізична підготовленість - на практичних заняттях. Відносно краще фізично підготовлені учні можуть виконують контрольні вимоги, а сильно ослаблені учні складають залік з теоретичного розділу програми і практики суддівства змагань з різних видів спорту. Перевірка й оцінка успішності учнів включає в себе попередній облік, поточну перевірку і підсумковий облік. Попередній облік, який проводиться протягом першої чверті, полягає у виявленні фізичної підготовленості учнів, тому за першу чверть оцінка може не виставлятися.

У кожному розділі  програми оцінюється якість виконання  вправ, визначаються індивідуальні кількісні і якісні досягнення. Основним методом перевірки успішності учнів є спостереження. Ряд вправ оцінюється без виклику зі строю. Усій групі оголошується, що сьогодні певна вправа виконується на оцінку. Кільком учням виставляється оцінка, яка супроводжується поясненням. При перевірці з викликом зі строю учням пропонується виконати ту чи іншу вправу з пройденого матеріалу. Зі строю, зазвичай, викликаються учні з кращою фізичною підготовленістю [4]. За допомогою опитування перевіряються знання техніки виконання фізичних вправ, основні правила суддівства, прийомів самоконтролю, вміння пояснити як впливають фізичні вправи на фізичний розвиток. Розрізняють наступні вимоги до оцінки успішності учнів спеціальної медичної групи з фізичної культури:

1. Суворий індивідуальний  контроль до учнів при перевірці й оцінці успішності, яка полягає в обліку стану здоров'я, фізичної підготовленості, особливостей психічного стану, будови тіла учнів. Для цього створюються умови, які дозволяють кожному учневі найбільш повно показати рівень своїх знань, рухових вмінь та навичок. Так, вправи з рівноваги найбільш підготовлені учні здають на колоді, а учні із слабшою фізичною підготовленістю на гімнастичній лаві і, навіть, на підлозі. Найбільш сором'язливі та замкнуті учні інколи здають контрольні вправи вчителеві без присутності сторонніх.

2. Перевірка й оцінювання успішності проводиться  систематично по мірі засвоєння програмного матеріалу.
3. Оцінка повинна бути об'єктивною. Вона відображає засвоєння знань, рухових вмінь і навичок учнів, відвідування уроків фізичної культури, сумлінність учнів із урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.
4. Оцінка учнів за виконання вправ і всі підсумкові оцінки супроводжуються роз'ясненням. Вчитель зазначає, що виконано добре і над чим необхідно попрацювати, які помилки чи неточності були допущенні. При дотриманні педагогічного такту і при чуйному, уважному ставленні до учнів, навіть негативну оцінку вони сприймають як справедливу.

Індивідуальна оцінка ставиться з урахуванням  попередніх показників успішності. Деякі фахівці радять враховувати не абсолютний результат, а приріст показників у техніці виконання вправи.

Педагогічний  контроль   за учнями здійснюється   на кожному уроці.   На перших   15-20   уроках   не   слід допускати   появи   втоми.   Далі,   при хорошому самопочутті, можливе використання короткочасних навантажень до відчуття приємної втоми. Критерієм правильності дозування навантажень є зміна пульсу як за один урок, так і за серію уроків. Після навантаження пульс у більшості учнів повинен повертатися до вихідного рівня протягом 5 хвилин [3; 14].

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ З ВАДАМИ ЗДОРОВ’Я

3.1. Фізичне виховання учнів з порушеннями постави

Масовий характер порушення  постави і викривлення хребта - одна з найбільш важливих проблем сучасного суспільства. За даними Н.Бурмистровій (1992), 54 % місцевих та 50% сільських дітей йдуть в перший клас із функціональними порушеннями постави, а до кінця кожного навчального року у класі з'являється ще 10% учнів з порушенням постави у зв'язку з тим, що школярі перебувають до 43% навчального часу в незручних положеннях. До 9-11 класу мінімум 60% учнів мають викривлення постави і деформації хребта. Викривлення хребта (особливо у дівчат) негативно впливає на функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Захворювання, що пов'язані з викривленням хребта, значно знижують рівень працездатності починаючи з юнацького віку.

Дані медичних обстежень  учнів навчальних закладів показують, що в більшості юнаків і дівчат, які мають деформації хребта, погану поставу, спостерігаються негативні функціональні зміни серцево-судинної і дихальної систем. Вони значно відстають від своїх однолітків у фізичному розвиткові і підготовленості, у них невелика життєва ємність легенів, екскурсія грудної клітки, низькі показники кистьової, станової динамометрії.

Учнів з І ступінню викривлення  хребта відносять до підготовчої  медичної групи, з II і III - скеровують у групу "В" СМГ. Методика проведення уроку в групі "В" дещо відрізняється від інших груп [20].

У занятті 20 хвилин відводиться на підготовчу частину, яка ділиться на два проміжки по 10 хвилин. У першій половині учні виконують вправи загальнорозвиваючого характеру з впливом на всі м'язові групи, у другій - учні самостійно виконують спеціальні коригувальні вправи. Для виконання індивідуальних вправ в умовах залу учнів поділяють на мікрогрупи (за характером захворювання). Кожній мікро-групі пропонують комплекси вправ з детальним описом та ілюстраціями.

Слід пам'ятати, що основою  корекції хребта є насамперед, симетричні вправи, асиметричні рухи слугують допоміжними до них і застосовуються не завжди. Асиметричні рухи діти виконують не відразу, а через 1-2 місяці після початку занять загальнозміцнюючими симетричними вправами.

Спеціальні коригуючі вправи займають від 50 до 70% заняття. Вправи добираються так, щоб вони, по можливості, справляли не тільки місцеву дію на зону патологічних змін, але й зміцнювали весь опорно-руховий апарат дитини.

При корекції зміщення тіл  хребців у фронтальні площині виконують вправи для розтягування м'язів з урахуванням напрямку викривлення хребта у ввігнутий бік і скорочення розтягнутих м 'язів на опуклій. При сколіозі грудного відділу хребта застосовують асиметричне положення рук, поперекового - ніг. Нахил слід виконувати лише в бік випуклості викривлення.

Формування нового, правильного  стереотипу постави і ліквідації порочних умовних рефлексів потребує строго регламентованого підходу до організації занять фізичною культурою  та систематичності не менше трьох разів на тиждень. В якості засобів виправлення порушення постави використовуються гімнастичні вправи: на розслаблення, координацію, корегуючи вправи, на рівновагу та для збільшення рухливості хребта, направлені на розвиток відчуття навики правильної постави. Одночасно з вправами для м'язів формується навик правильної постави на базі м'язево-суглобового відчуття при відповідному положенні різних частин тіла. Для цього використовують: вправи перед дзеркалом, біля стіни, ходьбу з предметом на голові, також загально розвиваючі вправи, вправи на рівновагу та координацію, при яких обов'язково звертається увага на збереження правильного положення тіла. При виправленні порушень постави широко використовується ходьба, біг, метання, лазіння та повзання. Створення індивідуального комплексу вправ для виправлення порушення постави, потребує ретельного аналізу причин її виникнення, стану здоров'я, віку, загального фізичного розвитку, а також змін з сторони хребта і ступінь їх виразності. При цьому кожний комплекс повинен включати вправи на розслаблення, розтягнення та на збільшення рухливості хребта, корегуючи, дихальні та вправи, що формують навик відчуття правильної постави.

При порушеннях постави  і при сколіозах особливе значення в фізичному вихованні належить плаванню. Плавильні рухи і способи плавання підбираються відповідно до порушення постави: для корекції сколіотичної постави використовується плавання брасом; для усунення порушення постави в сагітальній площині - кролем, батерфляєм, плавання на спині; рекомендується використовувати різні вправи та ігри в воді. [ 14; 20 ]

Виходячи з  вище  сказаного  можна зробити  висновок,  що  проблеми порушення постави не можна залишати без уваги, бо це негативно впливає як на весь організм, так і на функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної та травної систем. І тому чим раніше ми виявимо відхилення у поставі та почнемо приймати необхідні заходи, тим більше успіху буде для того, щоб усунути цю проблему взагалі.

3.2.   Фізичне виховання учнів з захворюваннями органів травлення

Учні з захворюваннями органів  травлення вимагають ретельного контролю з боку вчителя, оскільки вони схильні переоцінювати свої можливості. Можна використовувати всі вправи, рекомендовані програмою для учнів СМГ, але з обмеженим обсягом та інтенсивністю. Допускаються вправи для всіх груп м'язів. Темп виконання найчастіше - середній. Фізичне навантаження не повинно викликати явної втоми. Вправи з обтяженнями необхідно чергувати з вправами на розслаблення, дихальними вправами. Корисними є циклічні вправи невеликої та середньої інтенсивності, які залучають великі групи м'язів. Слід проявляти обережність у вправах з різкими струсами тіла, стрибками. Показано вправи на координацію, увагу, рівновагу. Для стимуляції коркових процесів і вегетативних функцій, створення позитивних емоцій у заняття потрібно вводити елементи ігор. Через 2-3 місяці після одужання можна використовувати ігри, естафети, плавання, біг,

Спеціальними є вправи, у яких беруть участь м'язи живота, тулуба і таза, а також вправи на розслаблення і дихальні вправи (особливо на діафрагмальне дихання). Вправи для м'язів живота сприяють зміцненню "м'язового корсету" підвищують тонус і перистальтику кишок. Вправи для м'язів черевного пресу є особливо ефективними при спланхноптозі (зміщенні) органів травлення. Рекомендується виконання вправ у положенні тіла лежачи на боці, спині, животі. У положенні лежачи створюються кращі умови для кровопостачання органів черевної   порожнини,   відтоку   жовчі,   рухливості   діафрагми    і   знижується навантаження    на   м'язи    живота.    Вихідні    положення   рекомендується часто змінювати.

Активний руховий режим  і дієтотерапія на фоні раціонального  загартування організму складають  основу профілактики і лікування  ожиріння. Обмежують вживання солі і рідин, приправи та екстракти речовин, що викликають апетит. Для збільшення енерговитрат дуже корисні плавання 2-3 рази на тиждень і регулярні заняття вибраним видом фізичних вправ. Починати заняття потрібно з виконання вправ, які розвивають великі м'язові групи. Насамперед, це м'язи живота й спини, бокові м'язи тулуба, а також м'язи рук і ніг. Тут найбільше відкладається жир. Необхідно, щоб більшість вправ комплексу базувалися на одночасному залученні різних частин тіла. Наприклад, піднімання рук вверх дугами назовні з одночасним присіданням. Ефективним є виконання вправ з обтяженням невеликої ваги 1-5 кг. Вага обтяження підбирається індивідуально. Вона повинна дозволити виконати вправу не менше 10-15 разів у серії. Величезний оздоровчий потенціал мають танцювальні рухи й аеробіка. Вони не лише розвивають загальну витривалість, а й зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи, сприяють великим витратам енергії, а також створюють позитивний емоційний тонус [14].

3.3.   Фізичне виховання учнів з вадами серцево-судинної системи

Необхідною умовою методики є дотримання фізіологічної  кривої заняття. При проведенні занять слід дотримуватися принципу "розсіювання" навантаження. На початку занять підбираються прості за координацією вправи; обмежується кількість вправ, що супроводжуються стрімкою зміною положення тулуба. Поступово вправи ускладнюються як за координацією, так і за зусиллям. Поступово включаються у роботу всі м'язові групи. Вправи повинні виконуватися з повною амплітудою, вільно, без натужування. Рекомендованими є вправи, які викликають стан бадьорості. Проте використання засобів ігрового та змагального характеру провокує підвищення артеріального тиску і тому вимагає суворого контролю навантаження при заняттях учнями з серцево-судинними захворюваннями. Важливо не відмовлятися від застосування усього розмаїття гімнастичних вправ для цього контингенту учнів.

Для школярів, які  страждають гіпертонічною хворобою, на початкових заняттях повинні бути виключені різкі рухи, вправи, які супроводжуються натужуванням, з глибоким нахилом голови і тулуба, у висі донизу, головою тощо. Вправи на швидкість і силу застосовуються тільки при з'ясуванні відповідної реакції на ці навантаження.

Найбільш сприятливі для організму при гіпертонічній  хворобі дихальні вправи, вправи у довільному розслабленні м'язів, короткочасні статичні напруження малої інтенсивності, вправи на витривалість. З бігових навантажень застосовуються   повільний   біг до   10-15   хв.,   а також прискорена ходьба з урахуванням індивідуальних реакцій на швидкісні навантаження.

З метою полегшення роботи серця і судин (у підготовчому періоді) можуть бути використані методичні  прийоми, наведені нижче.

Методичні прийоми  розвантаження серця:

1. Виконання вправ у горизонтальному положенні або положенні сидячи.
2. Виконання вправ, що супроводжуються глибоким і рідким, з подовженим 
   видихом диханням.
3. Виконання фізичних вправ у воді із зануренням обличчя у воду.
4. Повільне плавання брасом з диханням на два цикли.
5. "Розсіювання" навантаження, чергування роботи м'язів.
6. Заміна елементарних рухів сполученими.
7. Обмеження амплітуди виконання фізичних вправ у великих суглобах рук, 
   ніг і тулуба.
8. Плавність, "м'якість" виконання фізичних вправ.