Фiзичне виховання школярiв з вiдхиленнями у станi здоровя

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені М.П. ДРАГОМАНОВА

Інститут фізичного  виховання та спорту

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

 «ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ З ВІДХИЛЕННЯМИ У СТАНІ ЗДОРОВ’Я»

 

 

 

 

 

 

Виконав

студент ІІІ курсу 32 СОТ групи

заочної форми навчання

Ємець О.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2010

ЗМІСТ

 

стор.
ВСТУП  ________________________________________________		3
РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ СМГ ______ 1.1. Розподіл учнів у СМГ за станом здоров’я _________________ 1.2. Організація уроку фізичної культури з учнями СМГ ________		6 6 11
РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ З ВАДАМИ ЗДОРОВ’Я ________________		15
2.1. Планування занять з фізичного виховання у СМГ ___________		15
2.2. Контроль за самопочуттям і станом фізичної підготовленості учнів СМГ ________________________________________________		16
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ З ВАДАМИ ЗДОРОВ’Я __		19
3.1. Фізичне виховання учнів з  порушеннями постави ___________		19
3.2. Фізичне виховання учнів з захворюваннями органів травлення __________________________________________________________		21
3.3 Фізичне виховання учнів з  вадами серцево-судинної системи  __________________________________________________________		23
3.4  Фізичне виховання учнів  із зниженим зором ________________		24
ВИСНОВКИ _____________________________________________		26
ЛІТЕРАТУРА ____________________________________________		28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Стан здоров'я населення  планети - катастрофічний. Ситуація загострюється через те, що спостерігається поєднання двох типів патології - тип дегенеративний (серцево-судинна патологія, рак, ендокринні захворювання) та тип інфекційно-епідемічний. На Україні ситуація зі станом здоров'я населення є особливо тривожною. Про це свідчать статистичні дані: середня тривалість життя, як показник здоров'я, в нашій країні становить 62 роки; в Україні сьогодні налічується 2,5 млн. інвалідів, їх число кожного року збільшується на 1,5 тис.; за останні роки кількість населення скоротилось з 52 до 49 млн.; 60 % першокласників мають відхилення у стані здоров’я; 90% школярів характеризуються наявністю різноманітних патологій, а лише 2-5% вважаються практично здоровими; зростає кількість дітей з порушенням психіки (3,6%); 60-65% учнів страждають респіраторними захворюваннями, 30-40% - захворюваннями серцево-судинної системи, а 60% підлітків мають порушення опорно-рухового апарату; дитяча смертність на Україні у 2 рази вища, ніж у Японії та Швеції; Таке положення справ на Україні пояснюється незадовільним її соціально-економічним становищем, через що посилюються екологічні проблеми, а спосіб життя людини суперечить поняттю «здоровий» та характеризується нераціональним харчуванням, значним нервово-емоційним напруженням, обмеженням рухової активності, поширенням шкідливих звичок.

Сучасні досягнення науки, техніки і культури нашого часу створюють реальні передумови для всебічного, гармонійного розвитку людини. "Соціальне замовлення" сучасності, що вона пропонує нам — це інтелектуально розвинута, духовно багата, морально чиста, фізично міцна людина. Як записано в преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я : здоров'я - це стан найбільшого фізичного, психологічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність фізичних захворювань.

Нинішні умови  життя ставлять високі вимоги до рівня  здоров'я дітей шкільного віку. За результатами медичного огляду, що проводилися в школах України і Росії наприкінці XX - початку XXI сторіччя в категорії здорових можна віднести не більше 10% школярів. За останніми даними біля 90% дітей шкільного віку мають відхилення у стані здоров'я, 50% - незадовільну фізичну підготовку, а у віці 16-19 років - 61%.

Причини неблагополуччя виділені в державних програмах, таких як, "Діти інваліди" , "Фізичне виховання —здоров'я нації"", які пов'язані з різними соціальними проблемами, до яких відносяться :

1. погіршення екології;
2. соціально — економічні проблеми ,які обмовленні тим чи іншим станом 
   хронічного стресу у більшості населення ;
3. низькій духовний та культурний рівень населення : ріст алкоголізму, 
   наркоманії, токсикоманії, інфекційних захворювань;
4. нераціональне харчування ;
5. погані побутові умови.

Навчання в  школі значно збільшують навантаження на організм дитини, зменшує рухову активність, викликає дефіцит м'язової діяльності і збільшує статичне напруження. В процесі навчання збільшується кількість різноманітної інформації для засвоєння і переробки, відмічається перенапруга зорового аналізатора. Чергування занять фізичними вправами з розумовою працею забезпечують більш швидке відновлення працездатності, що особливо важливе для ослаблених дітей, у яких швидше наступає втома.

Вади в стані здоров'я  дітей і підлітків у період статевого дозрівання і гормональної перебудови приводять до того, що їхній  організм не завжди адекватно реагує на навчальні перевантаження. У школі недостатньо активно проводяться фізкультурно-оздоровчі заходи серед учнів, що мають відхилення в стані здоров'я.

Саме фізична  культура і спорт є одним з  найбільш економічних і вигідних засобів профілактики захворювань, зміцнення організму, підвищення розумової і фізичної працездатності, підвищення рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості, організації повноцінного відпочинку, а також розв'язання низки соціальних проблем. Фізична культура в системі школи спрямована не тільки на формування життєво важливих рухових умінь і навичок, розвиток фізичних здібностей, але й впливає на формування мотиваційних характеристик учнів, виховання активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя. Тому проблема фізичного виховання дітей з вадами здоров’я є надзвичайно актуальною.

Метою нашого дослідження є вивчення і аналіз літературних джерел і досвіду передової практики щодо фізичного виховання школярів, що мають різні відхилення у стані здоров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ СПЕЦМЕДГРУПИ

1.1. Розподіл учнів у СМГ за станом здоров’я

Спеціальні медичні  групи виникли в Радянському  союзі у 60-ті роки у зв'язку із інтенсивною розробкою теорії та практики дитячої лікувальної фізичної культури. Тоді в дослідженні фізичного виховання дітей з слабким здоров'ям виділилась тема конкретного пошуку реального впливу на ситуацію шляхом ціле направленої допомоги дітям даної категорії, безпосередньо під час занять фізичною культурою у школі.

Метою покращення здоров'я, сприяння гармонічному фізичному розвитку і загартуванню організму, підвищенню розумової та фізичної працездатності, формуванню основних рухових вмінь та навиків, необхідних для засвоєння майбутньої професії і виховання потреби займатися фізичною культурою протягом всього життя, були створені спеціальні медичні групи.

У період 60-х була опублікована велика кількість статей, методичних рекомендацій, видань як наукового, так і популярного характеру.

Соціально-економічні катаклізми пострадянського суспільства 90-х років вилилась помітним зниженням інтересу до проблеми профілактики захворювання дітей як в загалі, так і засобами фізичного виховання в школі. Однак наукові винаходи в цьому направленні не закінчилось, про що свідчить праці В.Арєф'єва ( 1999), А.Дубогай (1995), Т.Круцевич (1999). Сучасні дослідження в медицині, фізичній культурі та спорту сприяли розвитку нового етапу в фізичному вихованні ослаблених дітей. На початку навчального року служба медичного забезпечення загальноосвітньої середньої школи проводить поглиблений огляд учнів і виявляє дітей з відхиленням у стані здоров'я. Комплексна оцінка здоров'я кожної дитини проводиться з урахуванням чотирьох критеріїв: рівень функціонального стану основних систем; степені опору та реактивності організму; рівень фізичного і нервово-психічного розвитку у степені його гармонійності; присутності або відсутності хронічної патології. Рівень здоров'я школярів встановлюється на основі антропометричних показників (маса, зріст), динамометрії, життєва ємність легень, частота серцевих скорочень і огляд лікарями-спеціалістами: окулістом, хірургом, ортопедом, невропатологом та педіатром. Загальний висновок про рівень здоров'я встановлює педіатр. Розрізняють рівні здоров'я: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Таким чином, діти поділяються на 5-ть груп:

1-ша група - здорові  діти, з нормальним фізичним і  нервово - психічним розвитком, які не мають вроджених аномалій і функціональних відхилень. 2-га група - діти, у яких немає хронічних захворювань, але мають деякі відхилення в зрості і розвитку, функціональному стані окремих систем організму, та ті що перенесли різні інфекційні захворювання, також які мають ознаки загрози розвитку ревматичних хвороб, туберкульозу та ін. Діти цієї групи характеризуються функціональними та адаптаційними можливостями організму, які потребують допомоги в оздоровленні, лікуванні, активній профілактиці. 3-я — 5-а- групи —хворі діти с хронічною патологією в стані компенсації, що потребують постійного нагляду та лікування, а також спеціальних заходів профілактики, направлених на попередження подальшого розвитку хвороби та ускладнень. Висновок про стан здоров'я учнів фіксується в шкільній медичній документації : індивідуальна картка розвитку, картка диспансерного нагляду та ін.

За станом школярів поділяють  на основну, підготовчу і спеціальну групи. До основної групи належать учні без відхилень у фізичному розвитку та стані здоров'я, а також з незначними відхиленнями функціонального характеру, але мають достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичного виховання з цими  учнями проводять за шкільною програмою у повному об'ємі. Додатково їм рекомендують заняття різними видами спорту. В підготовчу групу входять діти з невеликими відхиленнями в фізичному розвитку без значних функціональних змін і без достатньої фізичної підготовленості, а також сюди відносяться діти, які часто хворіють. Школярів, стан здоров'я яких класифікується як перехідний, а також які часто хворіють, мають невеликі відхилення у фізичному розвитку, недостатню фізичну підготовленість, включають в підготовчу групу. До неї належать також діти з порушеннями постави і плоскостопістю, що належать до 60 % школярів. Уроки з фізичного виховання ця група відвідує разом з основною, але мають часткові обмеження з бігу, стрибках, роботі на снарядах. Дітям рекомендується додаткові оздоровчі фізичні вправи для підвищення рівня фізичної підготовленості. До спеціальної медичної групи (СМГ) направляються школярі, що мають відхилення у стані здоров'я тимчасового або постійного характеру, але які являються перешкодою для занять фізичною культурою та потребують обмеження фізичних навантажень. До спеціальних медичних груп відносять школярів, у яких виявлені: ревматизм з ураженням та без ураження клапанного апарату серця; вроджені пороки серця; дистрофія міокарда; хронічний тонзиліт з ураженням серця; хронічні гнійні запалення вуха; хронічні запалення легень з виявленням бронхосклерозу; активна форма туберкульозу; анемія та ін. [ 2; 3; 14; 18]

В залежності від характеру та важкості захворювань в спеціальній медичній групі пропонується розділяти дітей на дві групи: А та Б.

До групи А  відносять дітей, які мають відхилення у стані здоров'я зворотного характеру. В групі Б виділяють дітей з органічними незворотними змінами в органах та системах (ураження сердечно-судинної, сечовидільної систем, печінки, висока степінь порушення зору).

В разі хвороби  учні основної медичної групи можуть поновлювати відвідування занять через  певний термін. Наведемо дані найбільш поширених хвороб і терміни відновлення занять після одужання [ 2].

Ангіна. Для початку занять необхідне додаткове медичне обстеження. Уникати переохолодження під час занять лижною підготовкою, плаванням і т. п. Розпочинати заняття дозволяється через 2-4 тижні.

Гострі  респіраторні захворювання. Уникати переохолодження. Зимові види програми дозволяється тимчасово виключити. Взимку здійснювати дихання лише через ніс. Починати заняття дозволяється через 1-3 тижні.

Гострий отит. Забороняється плавання. Уникати переохолоджень. За наявності хронічного перфоративного отиту протипоказані усі водні види спорту. Під час вестибулярної нестійкості виключаються також вправи, котрі можуть викликати запаморочення голови (різкі повороти, оберти, перекиди і т. п.). Розпочинати заняття дозволяється через 3-4 тижні.

Запалення легенів. Уникати переохолоджень. Доцільно ширше використовувати дихальні вправи, а також плавання, зимові види спорту (свіже повітря, відсутність пилу, позитивний вплив на систему дихання). Початок занять - через 1-2 місяці.

Плеврит. Виключають (терміном до півроку) вправи на витривалість, а також пов'язані з напруженням. Доцільно виконувати вправи з плавання, зимових видів спорту. Початок занять -через 1-2 місяці.

Грип. Необхідне заключення лікаря, контроль серцево-судинної системи. Розпочинати заняття дозволяється через 1-2 місяці.

Гострі  інфекційні захворювання (кір, скарлатина, дифтерія, дизентерія та інші). Поновлення занять можливе лише у разі задовільного стану серцево-судинної системи на функціональні проби. Якщо були зміни у діяльності серця, тоді виключаються (терміном до півроку) вправи на витривалість, силу і вправи з напруженням. Потрібен контроль за діяльністю серцево-судинної системи. Початок занять - через 1-2 місяці.

Гострий нефрит. Категорично забороняються вправи на витривалість і плавання. Після початку занять необхідним є постійний контроль за складом сечі. Початок занять - через 2-3 місяці.

Ревмокардит. Заняття дозволяються лише за умов санації осередків хронічної інфекції. Щонайменше рік займаються у спеціальній групі. Потрібен контроль за серцево-судинною системою. Початок занять - через 2-3 місяці.