Успішність шлюбу і сімейних відносин: критерії та шляхи досягнення

        
Свобода - обов'язок щодо сім'ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю. 
У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї: 
- кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір; 
- кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого; 
- кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом; 
- кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним; 
- кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше сім'я розпадається.  
        3.1. Характеристики партнерів у шлюбі залежать від його успішності.

       У щасливих шлюбах формуються такі риси характеру партнерів, як емоційна стабільність, згода з оточуючими (низька конфліктність), комунікабельність, достатня довірливість, щирість, вільність вираження почуттів. 
У нещасливих шлюбах у подружжя виникають емоційна неврівноваженість, надмірна критичність до інших, прагнення до лідерства, домінування, відчуженість, підозрілість, недовірливість, скупість у вираженні почуттів, думок, планів. 
Закономірності шлюбно-сімейних відносин дозволяють прогнозувати перспективу їх розвитку. Позитивні прогнози для перспективи шлюбних відносин мають місце при подібності таких якостей у характері обох партнерів, як комунікабельність, довірливість, самостійність. Негативні прогнози висуваються при подібності таких якостей у характері обох партнерів, як домінантність, емоційна скупість, критичність, замкненість, неврівноваженість. 
Благополуччя сім'ї можна пов’язати з трьома типами її функціональної структури.

  Поява дитини впливає на відносини чоловіка і жінки, перетворює їх у батька і матір, змінюється режим життя, з'являються нові переживання, перебудовуються ціннісні орієнтації, погляди на життя. 
Всі суперечки, сварки, конфлікти в сім'ї ускладнюють виховання. Батьків потрібно спеціально готувати до появи дитини. Задоволеність шлюбом найвища у сім'ях з 2 - 3 дітьми, найнижча - у бездітних. Відповідальність і самостійність у дитини краще формується, якщо в сім'ї домінує партнер тієї ж статі, що і дитина. 
  
4.Попередження і вирішення сімейних конфліктів

  4.1Існують універсальні шляхи вирішення протиріч і конфліктів в сім’ї:

А) Якщо виникає спір, то слід уникати звинувачень на адресу партнера, таких, як: “Ти ніколи …” або “Ти завжди …”. Подібні твердження однобічні і несправедливі, і ви ніколи не знайдете спільної мови з партнером. Ви повинні думати про позитивні шляхи розв’язання спору та використовувати твердження від свого імені: “Я думаю ..”.

Б) Ніколи не забувайте, що успішні відносини вимагають зусиль обох партнерів. Відносини – це завжди спільна робота.

В) Існує один чудовий метод. Запишіть на папері все, що вам подобається у партнері, і перечитуйте, коли у ваших стосунках з’являється напруженість. Це психологічно налаштує вас на позитивне рішення виниклої проблеми.

Г) Скористайтеся електронною поштою або відправте СМС-повідомлення партнерові з простим текстом: “Я тебе люблю”. Цей маленький жест може зробити дуже багато.

Е) Якщо ви зважилися на серйозну розмову з партнером, то вибирайте для цього найбільш вдалий час. Не потрібно починати важку розмову, якщо партнер втомився, роздратований або погано себе почуває.

4.2.Так само можна проаналізувати поведінку сімейних пар, які вас оточують.

         Подивитися, що є позитивного в їхніх взаєминах. І, найголовніше, пам’ятаєте, якщо ви дійсно любите свого партнера, то необхідно йти на поступки, підлаштовуватися під нього. І якщо ваш партнер буде вести себе також, то це і буде основою щасливого шлюбу.

  Попередження і вирішення конфліктів у сім'ї слід розглядати як основні види діяльності щодо управління такими конфліктами. Часто при подоланні сімейних конфліктів користуються послугами посередника. 
Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім'ї, перш за все, від подружжя. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди зі спірних питань і запобігти більш глибокому конфлікту. Але у більшості випадків сімейних конфліктів допускати не слід. 
Основні шляхи попередження сімейних конфліктів залежать від потенційних суб'єктів конфліктної взаємодії (подружжя, батьків, дітей, родичів тощо). З кожного конкретного випадку можна знайти корисні поради в рекомендованій літературі. Назвемо лише найзагальніші шляхи попередження сімейних конфліктів відповідно до соціальних закономірностей розвитку сім'ї. Такими шляхами є: 
  -формування психолого-педагогічної культури, знань з основ сімейних відносин(в першу чергу це стосується подружжя); 
-виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів; 
  -організація сім'ї на засадах рівноправності, формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довір'я і пошани;

-формування культури спілкування. Вирішення сімейних конфліктів може бути забезпечене досягненням згоди із спірних питань. Це найсприятливіший варіант подолання будь-яких сімейних конфліктів. Але є і не конструктивні форми подолання таких конфліктів. Прикладом цього може бути припинення контактів з дітьми чи іншими членами сім'ї, позбавлення батьківських прав і т.п. Такі наслідки важким тягарем лягають на батьків або дітей, викликають у них важкі емоційно-психологічні переживання.

Особливою формою подолання  подружніх конфліктів є розлучення. Багато чим розлучення приносить звільнення від проблем, що нагромадилися. Але часто воно задовольняє інтереси тільки однієї із сторін і викликає важкі нервово-психічні переживання в іншої.

  У зв’язку із зміною сімейних функцій в сучасному суспільстві проблема якості шлюбу стає центральною проблемою при дослідженні сім’ї. У літературі по проблеми сім’ї існує деяка розмитість в термінології. У роботах, присвячених цій проблематиці, можна зустріти такі поняття, як стійкість, стабільність, якість шлюбу, подружнє щастя, благополуччя сімейних відносин і так далі.

5. Стабільність і задоволеність шлюбом

Стабільність  і задоволеність шлюбом — пов’язані поняття, але їх потрібно розрізняти, причому відмінності пов’язані з розділенням підходів до вивчення якості шлюбу на соціологічний і психологічний.

У руслі соціологічного підходу достатнім показником успішності подружніх відносин є сам факт збереження шлюбу, тобто відсутність  розлучення. Ця характеристика отримала назву стабільності шлюбу і широко використовується в різних демографічних, соціологічних і інших дослідженнях.

Стабільність  сім’ї і задоволеність шлюбом не взаємовиключні поняття, вони мають  багато загального, але однозначного значення вони не мають — стабільний шлюб не завжди характеризуються високим  рівнем задоволеності шлюбом (наприклад, для традиційних сімей цілком звичайний стабільний шлюб при повній незадоволеності подружжя своїми відносинами, а в сучасній сім’ї подібна незадоволеність може привести до розриву навіть за наявності дітей)

  Відповідаючи на запитання анкети “Наскільки Ви погоджуєтеся чи не погоджуєтеся з наступним твердженням: “Шлюб чи тривалі постійні стосунки необхідні, щоб бути щасливим”, переважна більшість респондентів (73%) надали перевагу шлюбу. Незважаючи на певне невдоволення сімейними турботами, які з’являються після укладення шлюбу, лише 17% дорослого населення погодилося з тим, що “шлюб – це застарілий спосіб організації сім’ї”, а 77% категорично не підтримують такої думки, ще 6% вагаються (за результатами соціологічного дослідження дорослого населення України. Усього опитано 1207 респондентів віком від 18 років і старших.

  Про пріоритетне значення сфери сімейного життя свідчать оцінки респондентів тих можливих змін, які можуть відбутися в нашому способі життя найближчим часом. Так, респондентам був запропонований орієнтовний перелік змін, зокрема, в сфері матеріальних благ, важливості роботи, розвитку техніки, розвитку особистості, у ставленні до влади, спрощенні способу життя, посилення місцевої влади, а також зміни стосовно значення сімейного життя. Перше місце зайняли відповіді респондентів з позитивною оцінкою стосовно того, що було б “добре”, якби приділялось “більше уваги розвитку особистості” (87,8%). На другому місці щодо пріоритетності у списку зазначених можливих змін у способі життя виявились зміни саме в сімейному житті. У своїх відповідях 86,4% респондентів зазначили, що було б “добре”, якби “більшого значення надавалося сімейному життю” (за результатами соціологічного дослідження дорослого населення України ).

  Втішає те, що цінність родини у свідомості сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною впродовж останніх років. Зокрема, дані соціологічного дослідження, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді (2008) показують, що на шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім’я” (88% респондентів). Серед інших найбільш важливих цінностей для молоді є: здоров’я (85%), діти (82%), матеріальне забезпечення (78%), кохання (72%). Названі цінності безпосередньо пов’язані з родиною, її життєдіяльністю, оскільки реалізувати їх можна передусім у сім’ї.

  Міцність сім’ї багато в чому залежить від її соціально-економічної та правової захищеності. Водночас причини окремих сімейних проблем часто залежать від особливостей виховання та культури сімейного спілкування, від індивідуальних характеристиках членів сім’ї тощо.

  Сьогодні процес трансформації сучасної сім’ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації – збільшенням кількості розлучень, сімейно-побутових конфліктів, зниженням рівня народжуваності, послабленням виховного потенціалу тощо.

6. Готовність особистості до шлюбу і сімейного життя

  У сучасній науково-методичній літературі виокремлюється поняття готовності особистості до шлюбу і сімейного життя, яке включає, зокрема, такі компоненти:

– фізична і фізіологічна зрілість майбутнього подружжя, коли чоловік стає здатний зачати, а жінка виносити й народити здорову дитину; при цьому існує реальна суперечність між юридично встановленим шлюбним віком, що свідчить передусім про фізичну зрілість майбутнього подружжя, і їх соціальною зрілістю, яка найчастіше настає значно пізніше;

– соціальна готовність, яка означає, що майбутні шлюбні партнери є рівноправними членами суспільства, які спроможні виконувати соціальні ролі та обов’язки, усвідомлюють правову основу шлюбу, готові взяти на себе відповідальність одне за одного і за своїх дітей, здатні матеріально забезпечити сім’ю;

– етико-психологічна готовність, що передбачає сформованість адекватних шлюбно-сімейних стосунків, уявлень майбутнього подружжя про шлюб і сім’ю, подружні і батьківські обов’язки, розуміння співвідношення між любов’ю і шлюбом; уміння цінувати особистісні якості партнера, об’єктивно оцінювати власні почуття і ставлення до обранця; спрямованість на іншу людину; розуміння основ формування психологічно здорової сім’ї, створення сприятливого соціально-психологічного клімату сім’ї і наявність відповідних умінь; при цьому для того, хто бере шлюб, важливо вміти спроектувати реальну модель майбутньої сім’ї, її уклад з урахуванням впливу способу життя батьківських родин, матеріально-економічних можливостей, шляхів реалізації спільних планів на майбутнє;

– сексуальна готовність, орієнтація на спільність сексуально-еротичних переживань з коханим партнером іншої статі, якому людина довіряє і на чию довіру здатна відповідати, з якою вона хоче й може поділяти відповідальність за спільну працю, продовження роду й відпочинок для того, щоб забезпечити можливості сприятливого розвитку дітей; при цьому важливе значення має наявність знань з анатомії і фізіології, культури статевого спілкування.

  Етико-психологічна готовність відіграє особливу роль у формуванні готовності до створення сім’ї. Саме вона зумовлює здатність до шлюбу, тобто спроможність :

– турбуватися  про іншу людину;

– співчувати, співпереживати іншому;

– спілкуватися на основі співпраці з іншим;

– бути терпимим (толерантним), сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним, вміти пристосовуватися до них.

  За результатами соціологічного дослідження дорослого населення України погляди на умови щасливого шлюбу певною мірою відбивають культурні норми шлюбу та цінності подружнього життя, що вказує саме на рівень етико-психологічного компоненту готовності молоді до подружнього життя. До найважливіших умов щасливого шлюбу респонденти віднесли:

– повагу та підтримку  між подружжям (84%),

– наявність  дітей (83%),

– порозуміння  та терпимість (80%),

– подружню вірність (79%).

Певною  мірою про рівень готовності молодих  людей до подружнього життя свідчить розподіл відповідей стосовно їхніх уявлень про функції сімейногожиття .  
 
 
 

Розподіл  відповідей молодих  жінок та чоловіків  щодо важливості функцій  життєдіяльності  сім’ї, %

(за  даними Українського  інституту соціальних досліджень, 1996, 2008 рр.)