Трансформаційні зміни інституту сім’ї в українському суспільстві

Сім'я зв'язує біологічне і соціальне життя людини, або  особисту і суспільну. Вона виконує роль посередника між індивідом і суспільством. І хоча потреби людини і суспільства не збігаються цілком, багато хто з них задовольняється саме в сім'ї. Специфіка сім'ї в тому, що в ній відбиваються всі структурні особливості суспільства. У сім'ї представлена взаємодія між представниками різних груп: статевих (чоловіки і жінки), вікових (представники різних поколінь),професійних (люди різних спеціальностей), релігійних і ін. У сім'ї відбиваються соціальні цінності і норми суспільства. У сім'ї існують наступні системи стосунків: подружні,персональні (мати-син),батьківські,групові (батьки-діти).

Також не менш важливу функцію в  родині відіграє соціальна роль особистості.

Роль – це «соціальна функція особи, відповідна прийнятим нормам, спосіб поведінки людей залежно від їх статусу, або позиції в суспільстві, в системі міжособових стосунків». В даний час якість міжособових стосунків подружжя визначається тим, як сприймає їх саме подружжя, наскільки благополучними і успішними вони їх рахують. Як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники вказують, що правила ролевої поведінки і ролевого відношення в сім'ї встановлюються в процесі життєдіяльності сім'ї, в тісному взаємозв'язку з міжособовими стосунками і спілкуванням членів сім'ї.

Приведемо класифікацію основних ролей в сім'ї:

1. Відповідальний за матеріальне  забезпечення сім'ї. 

2. Господар – хазяйка. 

3. Роль відповідального по догляду  за немовлям.

4. Роль вихователя.

5. Роль сексуального партнера.

6. Роль організатора розваг.

7. Організатор родинної субкультури. 

8. Роль відповідального за підтримку  родинних зв'язків. 

9. Роль «психотерапевта». Істотним моментом є, наскільки думка члена сім'ї про свою роль збігається з виставою про неї інших.

Отже, можна сказати,що для розуміння сім'ї як соціального інституту велике значення має аналіз ролевих стосунків в сім'ї. Наявність ролевих стосунків відіграє важливу роль для сім’ї та її членів, тому що сім’я виконує роль посередника між індивідом і суспільством.

 

 

 

Розділ 2. Вивчення родинних орієнтацій сучасної української сім’ї.

В даному розділі ми розглядаємо родинно-шлюбні відносини, історичні типи сім’ї. Аналізуємо статистичні дані та дані соціологічних досліджень щодо сімейно-шлюбних відносин в Україні.

 

2.1. Трансформація  сімейних відносин: від традиційної  до сучасної сім'ї

Ідея мінливості форм шлюбу  й сім’ї як центральна для еволюційного підходу знайшла своє найбільш повне  втілення в дослідженнях американського антрополога Льюїса Генрі Моргана, який в 1868 р. опублікував свої перші висновки, у 1870 р. – книгу «Системи споріднення й властивості людської сім’ї», в 1877 р. – підсумкову капітальну працю «Древнє суспільство» (російський переклад 1900, 1934, 1935 р.). Морган чітко відмежував рід від сім’ї, показавши, що він є екзогамною групою, між членами якої неможливі шлюбні відносини. Виходить, первісний рід не міг складатися з родин. Виходячи із цього, першою формою роду виявляється материнський рід, заснований на колективному господарстві й на екзогамних-ендогамних шлюбних відносинах при парних союзах, що спостерігалися.

Взагалі по Моргану виокремлюють наступні історичні типи сімей: проміскуітет, кровноспоріднена сім'я, пуналуальна сім'я, синдіасмічна сім'я і моногамна сім'я.

Проміскуітет характерний для раннього періоду розвитку людського суспільства. Це форма спільного життя, при якому були відсутні окремі, відособлені сімейні групи і сімейне життя була ідентична громадською.

Але незабаром відбувається обмеження статевого спілкування, і починають виділятися окремі групи, між якими таке спілкування дозволене. Цей процес привів до виникнення особливої  форми сім'ї – кровноспорідненої. У міру еволюції людського суспільства, сходження його на більш високу міру розвитку

Кровноспоріднена сім'я  характеризувалася груповим браком, а статеве спілкування в ній  було дозволене лише між тими, хто  належав до одного покоління. Соціологи розрізняють дві основні форми: кросскузений брак – з дочкою брата матері або сестри батька і ортокузений брак – з дочкою брата батька або сестри матері.

В пулануальній сім'ї із статевого спілкування виключалися спочатку найближчі кровні родичі по жіночій лінії, а пізніше і інші більше дальні родичі того ж покоління.

Перехідним історичним типом виступає синдасмічна сім'я, яка з'являється на рубежі дикості і варварства; у ній один чоловік живе з однією жінкою; а полігамія, тобто багатошлюбність, або в даному випадку багатоженство, залишається винятковим правом чоловіка.

Розпад колективної власності  й поява приватної власності веде від материнського роду до батьківського й перетворює парну родину в моногамну. Морган, таким чином, відрізняв моногамну родину від шлюбних пар, що легко розпадалися в родовому суспільстві, тому що вони не мали господарської самостійності, приватній власності й спадкування.

Моногамна сім'я визначається тісним зв'язком між чоловіком  і жінкою і може бути розірвана тільки по волі чоловіка [Морган Л. Г. Древнее общество, или Исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации [Электронный ресурс] / Л. Г. Морган – Режим доступа :    http://ilikebooks.ru/31641-morgan-l-g-drevnee-obshhestvo-ili-issledovanie.html].

Багато дослідників сім'ї  і браку вважають, що зміни родинно-шлюбних  установок і орієнтацій в сучасному  суспільстві пов'язані з історичними  змінами інституту сім'ї, переходом  від традиційної форми сім'ї  до сучасної. Проте перш ніж розглядати цей перехід, потрібно визначити, що означає поняття суспільства  сучасного типа.

У соціології стійким є  ділення суспільства на традиційне, індустріальне та постіндустріальне суспільство. Традиційним вважається суспільство з аграрним устроєм, малорухливими структурами і заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції.

У розгляді історичних змін інституту сім'ї особливий інтерес має перехід від сім'ї доіндустріальної епохи до сучасної сім'ї, характерної для постіндустріального суспільства. Розвиток нових технологій, швидкоплинність життя, мобільність людини, все це веде до зміни життєвих установок.

Основні межі родинного способу життя, характерного для традиційного суспільства:

1. «сім'я» і «економіка» були нероздільними поняттями, виробничі стосунки існували у формі родинних, демографічних стосунків, родинні проблеми були "продовженням" питань власності і праці;
2. домінантою суспільного життя була влада спорідненості. Сім'ї були не лише великими і складними, об'єднуючи в собі декілька поколінь і гілок, але і зв'язаними багаточисельними родинними зв'язками і стосунками з великим числом інших сімей, з якими вони здійснювали «шлюбний» обмін;
3. традиційна сім'я була багатодітною (і по соціально-нормативній спрямованості і фактично);
4. ще однією відмітною властивістю патріархальної сім'ї була потужна влада міжпоколінних зв'язків. Вік був основним агентом соціального контролю, при якому старші покоління, використовуючи своє право розпорядження ресурсами сім'ї, відстоювали і збільшували свій статус і владу.

Брак, основа і ядро сім'ї – це санкціонована суспільством (як правило, закріплена законодавчим актом або релігійним обрядом), соціально і особово доцільна форма статевих стосунків.

В доіндустріальних суспільствах переважав ендогамний брак. Відповідно до його норм і розпоряджень укласти брак могли лише чоловіки і жінки, що належать до однієї і тієї ж соціальної групи або общини. Цей брак набув поширення в станових і кастових суспільствах. У Древній Індії, наприклад, налічувалося більше 200 різних каст, і пануюча релігійна традиція забороняла браки між представниками різних каст. Багато елементів ендогамного браку збереглися і у феодальному суспільстві: вихідці з дворянських сімей могли поєднуватися браком лише з представниками свого стану. Другий тип браку, також широко поширений в історії людства - екзогамний брак. Його норми вимагали вибирати шлюбних партнерів за межами своєї спільності.

Іншим критерієм типології  браків і шлюбу може служити чисельність  партнерів, вступаючих в родинно-родинні стосунки. По цьому критерію розрізняють моногамний брак, що укладається між одним чоловіком і однією жінкою, і полігамний брак, що складається з декількох партнерів. До поширення християнства така форма,як моногамія була прийнята в ряду народів Європи, у тому числі і у слов'ян (йдеться саме про дружин, а не про наложниць!). Наявність декількох законних дружин допускає іслам. Проте, як показує досвід, навіть в суспільствах, що допускають полігінію, це явище досить рідке. Звичайні не більше 3-5% браків включають більш за одну дружину. У одиничних випадках зафіксовано до 10% полігінних шлюбних союзів.

Останній тип підрозділяється  на два окремі види: полігінія - брак одного чоловіка з двома і більш  жінками, і поліандрія - брак декількох  чоловіків з однією жінкою.

В основі сучасної типології сім'ї лежить ознака наявності і кількості шлюбних пар в ній. Проста класифікація виділяє: 

- нуклеарні сім'ї, що  включають одну шлюбну пару  з неповнолітніми дітьми або  без дітей; 

- розширені сім'ї, що  включають більш за одну шлюбну  пару, або шлюбну пару і інших  повнолітніх родичів; 

- неповні сім'ї, що  не мають жодної шлюбної пари.

Таким чином, наявність шлюбної  пари не є обов'язковою ознакою  сім'ї, оскільки значна частина сімей  не включає шлюбних пар. На сучасному  світі абсолютна більшість сімей  – (близько 3/4) – нуклеарні, проте постійно зростає доля неповних сімей.

Також вирізняють сімї в  залежності від місця проживання подружжя: матрілокальна – молода сім'я, що проживає з батьками дружини, патрілокальна – сім'я, що проживає спільно з батьками чоловіка; неолокальна – сім'я переїжджає у віддалене від місця проживання батьків та проживає окремо.

Сьогодні ми с впевненістю  можемо сказати, що переважна чисельність  молодих сімей відносяться до третього типу сімей. З цим часто  і пов'язаний вік молодого чоловіка, рідше жінки, вступати в шлюб. Нині простежується тенденція до того, що на перший план виходять матеріальні статки, кар’єрне зростання, а потім вже сім᾽я. Якщо за Радянських часів найчастіше шлюби укладалися років у 18-20 (жінки), 23-25 (чоловіки) та відразу народжували дітей, то сьогодні оптимальними роками для вступу в шлюб жінки вважають 25-28 років, а чоловіки близько 30. Не можна говорити, що це негативне явище. Люди вступають у шлюб більш освітчені, підготовлені до народження та виховання дітей, у них є мета в житті, вони самореалізовані. Також можна сказати, що інститут сім'ї зараз знаходиться у перехідному стані. Люди самі повинні обирати, за якими стандартами вони можуть будувати свою власну сім’ю. В певних умовах  інститут сім'ї в сучасному світі опиняється в кризовому стані. Так, за даними останнього перепису в США 51% жінок не перебувають у шлюбі і не бажають цього. Перш за все таке явище є характерним для мегаполісів, в яких жінки мають можливість зробити кар’єру.

 

2.2. Вивчення родинно-шлюбних орієнтацій і установок сучасної молоді України

Сім’я є пріоритетною цінністю будь-якої держави, зацікавленої в збереженні свого народонаселення і розвитку своїх соціокультурних інститутів.

Зміни,які відбуваються в сучасному  українському суспільстві, накладають істотний відбиток на системі цінностей  різних соціальних груп, у тому числі  і молоді. Для молоді сім'я є однією з найбільш актуальних цінностей, адже переважно в цьому віці відбувається вибір шлюбного партнера, створення сім'ї, народження дітей, а з іншого боку, світ родинних цінностей і норм особи молодої людини, що формується, став мінливіший і суперечливий, що вимагає особливої уваги до вивчення ціннісних орієнтацій молоді у сфері сім'ї.

Враховуючи те, що цінністю завжди є концентроване духовне вираження потреб і інтересів особи або соціальної групи, центр мотивації людської поведінки, тенденції виступають одночасно умовою і результатом змін в ціннісних орієнтаціях у сфері сім'ї і родинних стосунків. Відносно основних  потреб особи з життям сім'ї, можна виділити наступні родинні цінності:

• пов'язані з самоствердженням особи: визнання кожного члена сім'ї найближчим оточенням, придбання певного статусу в суспільстві;
• задовольняють потребу в любові і визнанні: можливість відчувати себе коханим, потрібним і самому проявляти свої відчуття відносно близьких людей ;
• задовольняючі фізіологічні потреби: сексуально-інтимні стосунки подружжя;
• задовольняють потребу у відчуттях стабільності і захищеності;
• що задовольняють потребу в спілкуванні і розширюють його круг;
• що дають можливість задовольняти прагматичні потреби.