Трансформаційні зміни інституту сім’ї в українському суспільстві

 

Шифр роботи

«сім’я як цінність»

 

 

 

НАУКОВА РОБОТА

на тему: «Трансформаційні зміни інституту сім’ї в українському суспільстві»

 

Анотація

на наукову роботу під девізом «сім’я як цінність»

Актуальність даної теми пов'язана з великим значенням інституту сім'ї в суспільстві. Вивчення сім’ї є однією з найбільш важливих задач, що стоять перед соціологією. У суспільстві будь якого типу практично кожний її член виховується у сім’ї, і у кожному суспільстві більшість дорослих одружені чи були одружені.

 

Метою даної роботи є дослідження трансформаційних змін яких зазнала українська сім’я.

 

Завдання роботи:

1. Виявити які зміни відбувалися в ході трансформації  сімейних відносин  (від традиційної до сучасної сім'ї);
2. Проаналізувати  динаміку ціннісних орієнтацій в сучасному суспільстві.

 

При теоретичному аналізі проблеми використовувалися роботи вітчизняних та зарубіжних соціологів: Смелзера Н., Сокурянської Л.Г.,

 

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновка, списка використаних джерел. Обсяг роботи c.

У першому розділі роботи визначається

У другому розділі роботи розглядається

 

Ключові слова: сім’я, соціальний інститут, суспільство, соціальна готовність, демографічна політика.

 

 

 

                                                       

 

ЗМІСТ

Вступ 

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження сім'ї в українському суспільстві

1.1. Визначення сім'ї як соціального інституту, її функції в сучасному супільстві

1.2. Функціонально-рольова структура сучасної сім'ї

Розділ 2. Вивчення родинних орієнтацій сучасної української сім’ї.

2.1. Трансформація сімейних  відносин: від традиційної сім'ї до сучасної

2.2. Вивчення родинно-шлюбних орієнтацій і ціннісних установок сучасної молоді України

Висновки                                                                                 

Література                                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність вивчення еволюції сім'ї, родинно-шлюбних орієнтацій і установок полягає в тому,що протягом багатьох сторіч сім'я і брак відносяться до явищ, інтерес до яких завжди був стійким і масовим.

У своїй роботі я розгляну, перш за все, поняття сім'ї і її основні функції в суспільстві; візьму до уваги еволюцію родинних стосунків, що показує глобальні  зміни, що сталися з інститутом сім'ї. Також визначу об’єкт та предмет  дослідження.

Об’єктом є сім’я,як соціальний інститут суспільства.

Предметом сімейно-шлюбних відносин виступає вивчення та дослідження родинних відносин.

Гіпотези

Метою даної роботи є дослідження трансформаційних змін яких зазнала українська сім᾽я.

Завдання роботи:

1. Виявити які зміни відбувалися в ході трансформації  сімейних відносин  (від традиційної  до сучасної сім'ї);
2. Проаналізувати  динаміку ціннісних орієнтацій в сучасному суспільстві.

При теоретичному аналізі проблеми використовувалися роботи вітчизняних та зарубіжних соціологів: Н. Смелзер, Сокурянської Л.Г.,

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження сім'ї в українському суспільстві

У даному розділі визначаємо поняття сім’ї як соціального інституту, проводимо аналіз її функції у суспільстві.

1. Визначення сім'ї  як соціального інституту, її  функції в сучасному суспільстві.

Сім’я – це один із давніших соціальних інститутів. Сім’я – «...суспільний механізм відтворення людини, стосунки між чоловіком та дружиною, батьками та дітьми, заснована на цих стосунках мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою» {Харчев А.Г., Мацковский М.С. Семья // Социология. Словарь-справочник. Т.2. Отдельные отрасли социологического знания. – М.: Наука, 1990. – С.159.]. А.Г. Харчев визначає сім’ю як засноване на шлюбі й кревному спорідненні об'єднання людей, зв'язане спільністю побуту й взаємною відповідальністю. Н. Смелзер пише: «Сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, браку або усиновленні об’єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємної відповідальності за виховання дітей» [Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994, с. 424]

Первісну основу сімейних відносин становить шлюб. Шлюб – це історично мінлива соціальна форма відносин між жінкою й чоловіком, за допомогою якої суспільство впорядковує й санкціонує їхнє полове життя й установлює їх подружні й родинні права й обов'язки.

В соціології сім’ю вивчають як малу групу та як соціальний інститут. Тобто вона має подвійний характер дослідження. Як мала група кожна сім'я створюється свідомим рішенням чоловіка та жінки, що укладають шлюб, а в певних випадках і їх родичів. Друга характеристика сім'ї пов’язана з тим, що її існування пов’язане з могутнім ціннісно-нормативним комплексом, який регулює утворення сім'ї, внутрішньо сімейні стосунки, стосунки між батьками та дітьми та ін.

Соціальний інститут, будучи елементом організаційної структури суспільства, виступає специфічним механізмом організації і управління процесами суспільного життя людей, забезпечуючи тим самим стабільність суспільної системи і подальший її розвиток.

Все життя людини пов’язане  з інститутами, Г. Спенсер виділив три класи інститутів: 1) інститути продовження роду (сім'я, шлюб); 2) виробничі та розподільчі інститути (промислові, професійні та ін.); 3) регулюючі інститути (політичні, церковні, обрядові), де інститут сім’ї визначався значущим в суспільстві [193].

Соціальний інститут визначаємо, як порівняно високоорганізовану систему  соціальних відносин і взаємодій, що вирізняються стійкою соціальною структурою, глибокою інтегрованістю своїх елементів, різноманіттям та динамічністю їх функцій, наявність раціонально встановлених стандартів поведінки, зумовлених змістом  вирішуваних задач [11, с. 244].

Сім'я виступає як соціальний інститут, це своєрідний ціннісно-нормативний комплекс, за допомогою якого регулюється й контролюється поведінка членів сім'ї, визначаються їхні соціальні ролі та статуси. Сім’я аналізується як інститут тоді, коли особливо важливо з'ясувати відповідність (або невідповідність) способу життя родини, її функцій сучасним суспільним потребам. Модель сім’ї як соціального інституту дуже важлива для прогнозування змін сім’ї, тенденцій її розвитку. При аналізі сім’ї як соціального інституту дослідників, насамперед , цікавлять зразки сімейної поведінки, сімейні ролі, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин.

Зміст діяльності сім'ї розкривається  в її функціях. Під функціями сім'ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних потреб суспільства й індивідів.

Суть сім'ї розглядається, перш за все, через її  функції. Під функціями сім'ї розуміється спосіб прояву активності життєдіяльності сім'ї та її членів. Сім'я має на увазі реалізацію ряда соціальних функцій (наприклад, виховання дітей), включає сукупність суспільних цінностей, статусів, що є переплетенням, і ролей.

Основні діючі функції  сім’ї:

1) репродуктивна функція сім’ї є однією з найважливіших функцій, вона найбільшою мірою характеризує сім'ю як соціальний інститут і наявна в усіх суспільствах без винятку. Також її суть полягає у відтворенні населення – дітонародженні та духовно-моральному відтворенні людини в сім'ї. У її основі лежить задоволення фізіологічних і сексуальних потреб, спонукаючих людей протилежної полови об'єднуватися в родинний союз. Виконання цієї функції сім'єю залежить від всієї сукупності суспільних стосунків;

2) функція соціалізації,вона полягає в навчанні і догляді за дітьми, їх соціальному захисті. Реалізація функції соціалізації відбувається через цілеспрямований вплив на людину з метою формування певних моральних і фізичних якостей, звичок, навичок, установок, цінностей, прищеплення відповідних взірців і норм поведінки. Виконуючи цю функцію, сім'я забезпечує спадковість у розвитку культури, збереження цінностей та трудових навичок. Сімейна функція виховання була й залишається актуальною на всіх етапах розвитку суспільства, незважаючи на те що вихованням дітей займаються й державні установи.

Проте з часом відбувається певна  трансформація виховної функції  сім'ї – формується нова система цінностей, стандартів і норм поведінки. Так, знову посилюється роль релігії і церкви у вихованні людини;

3) рекреативна функція, яка сприяє розвитку особистості в членів сім'ї. Ця функція набуває особливого значення за умов загального соціального напруження, збільшення стресових ситуацій у сфері професійної діяльності, у побуті. Через це зростає значимість психологічної терапії, емоційної стабілізації. Сім'я - це поєднання родинних, подружніх, батьківських і дитячих почуттів. Вона є тим життєвим осередком, де людина знаходить позитивні емоції, розуміння, заспокоєння, знімає психологічне напруження, душевно оздоровлюється, задовольняє потребу в особистому щасті, коханні;

4) комунікативна функція, задовольняє потребу людини в духовному спілкуванні, яке ґрунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці;

5) функція первинного соціального контролю, реалізація якої передбачає здійснення моральної регламентації поведінки членів сім'ї у спілкуванні та взаємодії одного з одним;

6) економічна функція сім'ї. Вона актуальна передовсім щодо старих батьків – пенсіонерів, які нині перебувають у важкому економічному становищі і потребують матеріальної допомоги від інших членів сім'ї. Пенсійні виплати настільки мізерні, що не забезпечують навіть половини мінімального прожиткового рівня.

В процесі суспільної модернізації змінювалися уявлення про зв’язок  шлюбу та кохання. В традиційних  суспільствах шлюб укладався переважно  з економічних міркувань. Вважалося  добрим, коли після його укладення  між подружжям виникало кохання. Але можна було жити і без нього. Романтичне кохання у представників  вищих верств суспільства часто  асоціювалося з позашлюбними відносинами. З переходом до індустріального  суспільства саме романтичне кохання  стало розглядатися головною підставою  для укладення шлюбу. Зараз романтичне кохання зберігає свою роль, але  все більшу роль починають відігравати  матеріальні інтереси.

 

1.2 Функціонально-рольова структура сім'ї.

Для розуміння сім'ї як соціального  інституту велике значення має аналіз ролевих стосунків в сім'ї. Родинна  роль – один з видів соціальних ролей людини в суспільстві. Родинні ролі визначаються містом і функціями індивіда в родинній групі і розділом в першу чергу на подружніх (дружина, муж), батьківських (мати, батько), дитячих (син, дочка, брат, сестра) ролей тощо. Виконання родинної ролі залежить від виконання ряду умов, перш за все, від правильного формування ролевого образу. Індивід повинен чітко уявляти собі, що означає бути чоловіком або дружиною, старшим в сім'ї або молодшим, якої поведінки чекають від нього, які правила, норми диктує йому те або інша поведінка. Для того, щоб сформулювати образ своєї поведінки, індивід повинен точно визначити своє місце і місце інших в ролевій структурі сім'ї. Наприклад, чи може чоловік виконувати роль голови сім'ї, взагалі або зокрема, головного розпорядника матеріального надбання сім'ї. У цьому плані важливе значення має узгодженість тієї або іншої ролі з особою виконавця. Людина із слабкими вольовими якостями, хоча і старший за віком в сім'ї або навіть по ролевому статусу, наприклад, чоловік, далеко не підійде до ролі глави сім'ї в сучасних умовах. Ролеві відношенні в сім'ї, такі, що утворюються при виконанні певних функцій, можуть характеризуватися ролевою згодою або ролевим конфліктом.

Соціологи відзначають, що ролевий  конфлікт найчастіше виявляється як:

1) конфлікт рольових образів, що пов'язане з неправильним їх формуванням у одного або декількох членів сім'ї;

2) міжрольовий конфлікт, при якому протиріччя закладене в протилежності ролевих чекань, витікаючих з різних ролей. Такого роду конфлікти спостерігаються часто в у многопоколенних сім'ях, де подружжя другого покоління одночасно є і дітьми і батьками і повинні відповідно поєднувати протилежні ролі;

3) внутрішньорольовий конфлікт, при  якому одна роль включає суперечливі  вимоги. У сучасній сім'ї такого  роду проблеми бувають найчастішими  властиві жіночій ролі. Це відноситься  до випадків, коли роль жінки  передбачає поєднання традиційної  жіночої ролі в сім'ї (хазяйки,  виховательки дітей, догляду за  членами сім'ї і т. д.) з сучасною  роллю, що передбачає рівну  участь подружжя в забезпеченні  сім'ї матеріальними засобами.