Термінологія у фаховій спеціальності

              Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

              Номенклатура (від лат. nomenclatura  перелік, список імен)  сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти  від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі  Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.), технічна (пор. термін борознороб-щілиноріз і номенклатурні назви ДЩН-1, ДЩН-2, ДЩН-3).

4.   Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання

термінологічного стандарту

              Термінологія може виконувати свої основні функції  позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців  у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

              Кодифікація термінів  це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

              Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедичнодовідкові, тлумачноперекладні.

              Перекладні словники  найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. При цьому більшість із них  російськоукраїнські видання, що зумовлено як об’єктивними потребами професійного спілкування, так і синдромом залежності, виробленим у попередні століття: намаганням довести, що українська мова здатна називати всі наукові поняття не гірше за іншу (в різні історичні періоди  російську, німецьку або польську). Українськоросійських словників зараз виходить набагато менше.

              Серед двомовних термінологічних словників поряд з російськоукраїнськими найчастотнішими є англійськоукраїнські, латинськоукраїнські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше  чотирисемимовними.

              Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин  назви поняття і його означення (дефініції). Наприклад:

              Імпорт  ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

              Тлумачно-перекладні словники  це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.

              Стандартизація термінології  це вироблення термініветалонів, термінівзразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

              Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX  на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер.

              У Радянському Союзі було створено потужну наукову термінологічну школу під керівництвом Д.Лотте, яка займалася, зокрема, проблемами нормування термінології. Цей процес перебував під пильним контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науковотехнічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти (ГОСТи) мали силу закону.

              Радянська система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тисяч галузевих стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.

              В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ  початок ХХ століття). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20ті  початок 30х років). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.

              Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

              Звичайно, такої суворої централізації, як у колишньому СРСР, не спростерігаємо, але необхідність державного підходу до творення єдиної термінології для усієї країни очевидна.

              З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

              Для стандартизації термінів у багатьох країнах світу створено відповідні інституції: у США  Американська асоціація стандартів, у Німеччині  Німецький нормалізаційний комітет, у Франції  Французька асоціація нормалізації тощо. Поряд із загальнонаціональними асоціаціями діють також фірмові стандартизаційні групи та спеціалізовані науково-технічні товариства окремих галузей науки і виробництва.

              Національні термінологічні комітети в Європі та Америці  переважно позадержавні структури. Терміни стають нормативними після ухвал термінологічних нарад і конференцій.  

              На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

              Як же створюють термінологічний стандарт?

              Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

              1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

              2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

              3) поділ термінів на групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві;                         в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни);

              4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);

              5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французь­кою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

              6) формулювання українською мовою означення (дефініції) поняття;

              7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

              У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:

1) назва поняття українською мовою;

2) скорочена форма терміна;

3) недозволений (нерекомендований) синонім;

4) родове поняття;

5) видове поняття;

6) еквіваленти англійською, німецькою, російською, французь­кою мовами;

7) дефініція (означення);

8) формула або схема.

5.                              Термінологія бухгалтерського обліку

Якщо звичайним громадянам, для того щоб зрозуміти один одного, достатньо розуміти і вміти говорити однією мовою, то бухгалтеру, для того щоб зрозуміти законодавця або податківця, цього недостатньо. Необхідно ще точно знати, що він (законодавець або податківець) має на увазі під тим чи іншим терміном, визначенням або поняттям. Так що без словника іноді просто не обійтися. Ми привели приклади термінів бухгалтерського обліку та вказали типові помилки:

Амортизація – систематичний (системний) розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом терміну їхнього (їх) корисного використання.

Вартість, що амортизується - первісна чи переоцінена вартість необоротних активів за винятком їхньої ліквідаційної (ліквідної) вартості.

Вигоди - очікуваний прибуток від використання необоротного активу, прибутку при його реалізації ( реалізуванні)

Втрати від участі в капіталі - зменшення частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування в результаті одержання таким об’єктом збитку (збудку)

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на одержання (отримання) доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації  діяльності регулярна, постійна та суттєва.

Документ - матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у затвердженому (заведенному) порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Документообіг - рух документів в організації з часу їх створення або одержання до закінчення виконання або надсилання.

Документування - створення документів.

Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу в будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутку від виробничої й іншої форм господарської діяльності.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у формі електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Електронний документообіг - сукупність процесів створення, обробки, відправлення, передачі, отримання, зберігання, використання і знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності і в разі потреби з підтвердженням факту отримання таких документів.

Запаси - активи, які: а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу; в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що побудована на взаєминах між ними, і має місце як на території України, так і за її межами.

Камеральна (коміральна) перевірка - перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення яких-небудь інших видів перевірок платника податків.

Ліквідаційна (ліквідна) вартість - сума коштів або вартість інших активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Нормальна потужність – очікуваний ( передбачуваний) рівень виробництва, що може бути досягнутий у середньому протягом певної кількості періодів або сезонів за звичайних обставин, якщо взяти до уваги падіння потужності, що виникає в результаті запланованого обслуговування виробництва.

Оборотні активи - кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання (споживання) протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Основні засоби - матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду й інші способи для здійснення адміністративних функцій, очікуваний (передбачуваний) термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року.

Первинна документація - сукупність облікових документів, які фіксують здійснення виробничо-господарських операцій і розпорядження на їх проведення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.