Термінологія у фаховій спеціальності

2

ПЛАН

Вступ

1.   Термін та його ознаки. Термінологія як система.

2.   Способи творення термінів.

3.   Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія. Професіоналізми і номенклатурні назви

4.   Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.

5.   Термінологія бухгалтерського обліку

6.   Вдосконалення термінології – перспективи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Природну мову люди вживають для спілкування та збереження й передавання знань.

Термінологія займає особливе місце в збереженні та передаванні знань, оскільки саме на неї припадає основне інформаційне навантаження.

Поява комп’ютерів спричинила швидкий розвиток науки про знання, створивши можливість легко зберігати, упорядковувати та розповсюджувати інформацію. Розроблялись моделі збереження та передавання знань, а також методології використання знань для різноманітних потреб, зокрема побудови систем штучного інтелекту та квазі-інтелектуальних систем спілкування та прийняття (ухвалення) рішень.

Програми та середовища, які використовують системи знань, вимагають великих ресурсів для реалізації, тому будують їх на різних машинах, часто з різними програмними платформами. Для успішної роботи такі системи мають задовольняти низку специфічних вимог. Вони повинні забезпечувати спілкування з користувачем природною мовою, вони мають розуміти інформаційні запити, використовувати доступні системи знань, забезпечувати обмін інформацією між різними платформами та передбачати можливість використання різних протоколів обміну даними.

Для продуктивного обміну знаннями необхідно розробляти інформаційні структури, у яких знання про світ представлені у вигляді спеціальних моделей, що мають бути зрозумілі для різних користувачів. Основне завдання таких моделей – полегшувати ефективне спілкування між користувачами шляхом забезпечення лаконічного, позбавленого неоднозначності, представлення знань для взаємного обміну. Таке моделювання дає змогу працювати зі знаннями як людям, так і автоматизованим системам.

1. Термін та його ознаки. Термінологія як система

              Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви  мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

              Наукова  термінологія  вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будьякій галузі неможливе без термінології.

              Термін (від латин. terminus  межа, кінець)  це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Так, термінами є такі назви, як пінобетон, видатки, мінералізація гумусу, бруттоприбуток, вододжерело, господарський механізм.

              Термінологія  1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, економічну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

              Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. На чому ґрунтується системність термінології?

              Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1)   логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки  а вони є в кожній науці,  то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);

2)   мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів  синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родовидові і т.д.). Академік Реформатський про ці особливості терміна сказав образно: “Термін служить двом панам  науці і мові”.

              Таким чином, термінологія  це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

              При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2.    Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії. Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна фінансовогосподарська операція, інфільтраційне живлення приканального купола підґрунтових вод поливними водами, Міжнародне товариство міжбанківських фінансових телекомунікацій.

3.                   Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів  однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з терміносистем не вдається.

4.    Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів “документ, що містить результати аудиторської перевірки”.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

 нейтральність, відсутність емоційноекспресивного забарвлення;

 відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: кольматаж – кольматування - кольматація, жирант  індосант, профіцит прибуток  зиск  вигода);

 інтернаціональний характер (знаючи терміниінтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес: рамбурсація, ампліація, сапропель, польдер, драйвер, лаж);

 стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним, наприклад: акредитив з платежем на виплат);

 здатність утворювати похідні, наприклад:  зношення  зношування  зношеність  зношуваний; зрошення – зрошування - зрошувальний – зрошувач.

Проте усе це  вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.

2. Способи творення термінів

              Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1.                   Вторинна номінація  використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний барабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка траншеї, поливне крило. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2.                   Словотвірний  утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал). Цей спосіб термінотворення  один із найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний.

3.    Синтаксичний  використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни. Термінисловосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Синтаксичний спосіб  найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

4.    Запозичення  називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт.

              Причини запозичання термінів різноманітні:

               запозичання терміна разом з новим поняттям: бонус “додаткова винагорода”, “додаткова цінова знижка”, “комісійна винагорода”;

               паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація - зрошення; рамбурсувати   повертати борг; процент – відсоток; суфозія – вимивання; імпорт  ввіз;

               пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичені і власні терміни: пролонгація   продовження терміну чинності угоди;

               відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до терміна: ліквідат  юридична особаборжник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв’язку з її ліквідацією.

              Неоднозначним є і ставлення до запозичених термінів. Деякі термінознавці  так звані пуристи  заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, натомість пропонуючи творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20х роках 20 століття  і в українській). Проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об’єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно бути більше 15%, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати термінологією національного обличчя.

              Проте слід негативно оцінювати вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода  диспач; водозбір – аквілегія; звуження  інфлювання (національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.)  тросант (нім.); жиро (італ.)  індосамет (нім.); ревалоризація (фр.)  ревальвація (лат.)).

3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.  Професіоналізми і номенклатурні назви

              Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина  і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

              Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

1.    Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина (дощувальна машина), пристрій, агрегат).

2.    Міжгалузеві  терміни  це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність.

3.    Вузькогалузеві терміни  це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: лізинг, банківська гарантія, зрошувальна вода, дрена, чип.

              Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці  професіоналізми та номенклатурні назви.

              Професіоналізми  це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни  це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка  платіжне доручення; вишка  вища математика, пара  дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.