Стан і перспективи соціальної політики в Україні

• види сімей-отримувачів допомоги (сім’ї, які складаються лише з працездатних осіб; сім’ї, які складаються лише з непрацездатних осіб; сім’ї, які складаються з працездатних і непрацездатних осіб);
• сім’ї-отримувачі в залежності від вікового та соціального статусу (сім’ї, у складі яких є пенсіонери; сім’ї, у складі яких є інваліди; сім’ї, у складі яких є діти-інваліди; сім’ї, у складі яких є діти до 3-х років; сім’ї, у складі яких є діти до 16 років).

     З допомогою електронної моделі для  кожного регіону проводяться  розрахунки агрегованих даних щодо питомої ваги сімей-отримувачів, коефіцієнтів сімейності, середньомісячного доходу в розрахунку на 1 особу. Отримані агреговані дані порівнюються із даними за відповідні періоди минулих років, дозволяють провести екстраполяцію проміжних розрахунків на загальнодержавний рівень, оцінити стан соціального захисту малозабезпечених сімей, а також адресність надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям.

     Також виконання моніторингу стану  соціального захисту малозабезпечених сімей на постійній основі дозволяє забезпечити науково-обгрунтовану методологію при оцінці змін у  нормативно-правовому полі та підвищити  достовірність прогнозів для їх фінансово-економічного обґрунтування.

     Однією  із адресної соціальної допомоги є  житлові субсидії, які надаються  громадянам на підставі Програма житлових субсидій, яка впроваджується урядом України з травня 1995 року. Вона стала  першою програмою ринкового типу, яка забезпечила адресну державну підтримку найменш забезпечених сімей і громадян за умов поступового підвищення частки покриття населення собівартості житлово-комунальних послуг і енергоносіїв. [9]

      Головним  критерієм для отримання субсидії є рівень доходів сім'ї щодо вартості цих платежів в межах визначених нормативів споживання.

     Еефективність адресної соціальної допомоги малозабезпечених громадян – зменшилось число випадків надання тим, хто її не потребує, натомість підвищився рівень охоплення найбільш малозабезпечених верств населення соціальними виплатами та послугами, та значно покращився стан сімей які потребують допомоги. Чому, до речі, посприяло й поліпшення поінформованості населення.

     Безумовно, завдяки зростанню рівня життя, зарплат і пенсій, чисельність одержувачів державної допомоги поступово зменшується. Так, за шість місяців 2008 року порівняно з відповідним періодом торік кількість малозабезпечених сімей, що отримували соціальну допомогу, скоротилася в 1,3 рази, одержувачів житлових субсидій – в 1,5 разу. [11, № 9, с. 13]

     Адресна допомога має низку переваг, а  саме:

• адресна допомога краще забезпечує соціальну справедливість, оскільки неодмінною умовою її надання є малозабезпеченість. Отже, держава підтримуватиме лише тих, хто найбільше цього потребує;
• адресна допомога ефективніша, оскільки цільовий характер адресної допомоги дає змогу не розпорошувати ресурси, а спрямовувати їх тим особам і на ті цілі, які є пріоритетними. Це дає можливість збільшити підтримку найнужденніших за інших рівних умов;
• адресна допомога забезпечує ринкові розрахунки між різними економічними агентами, що сприяє поліпшенню фінансового стану підприємств-надавачів пільгових послуг;
• адресна допомога сприяє економії, оскільки завжди обмежена, на відміну від пільг, обсяги споживання яких не завжди нормовані;
• розв’язання проблеми малозабезпеченості сімей  відбувається на основі адресного підходу – достовірного  персоніфікованого аналізу бідних сімей та об’єктивної методики оцінки рівня і причин бідності. Для цього створені регіональні демографічні інформаційні підсистеми на базі органів реєстрації актів громадянського стану та обліку проживання громадян у складі сім’ї при паспортних столах та житлово-комунальних конторах;
• заходи щодо технології соціальної роботи з малозабезпеченими сім'ями фінансуються за рахунок бюджетних коштів та недержавних організацій.
• вартість адресної допомоги для бюджету може бути чітко підрахована (цю ваду системи пільг можна усунути адресним наданням пільг).

     Про перспективність адресної державної соціальної допомоги говорить і те, що на основі її ефективності відбувається подальше реформування соціального забезпечення з надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та підвищення сукупного рівня життя вразливих верств населення.

     Соціальне забезпечення сім'ї – це багаторівнева система переважно державних заходів по забезпеченню мінімальних соціальних гарантії, прав, пільг і свобод нормально функціонуючої сім'ї в ситуації ризику на користь гармонійного розвитку сім'ї, особи і суспільства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Державний комітет статистики України – hhtp://www.ukrstat.gov.ua/
2. Жигун С., Качан Л. Якісні послуги здатні надавати професіонали // Соціальний захист. – К., 2007. – № 4. – c. 41
3. Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим        сім'ям ” // Відомості Верховної Ради України. – К., 2007. – № 33. – с. 441                
4. Качан Л. Забезпечити адресність і право вибору // Соціальний захист. – К., 2007. – № 6 – с. 13 – 16
5. Качан Л. Якісні соціальні послуги: професійність, адресність, доступність // Соціальний захист. – К., 2007. – № 11. – с. 19
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 238                 „Положення про умови та порядок надання адресної соціальної                 допомоги малозабезпеченим сім'ям” // Відомості Верховної Ради України. – К., 1999. – № 2. – с. 17
7. Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.
8. Спільний наказ Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім'їмолоді, Держкомстату від 15.11.2001 року № 486/202/524/455/3370 „Методика обчислення сукупного доходу сім ' ї для всіх видів соціальної допомоги” // Відомості Верховної Ради України. – К.,  2001. – № 11. – с. 17
9. Талан М. Субсидію – за спрощеним порядком // Соціальний захист. – К., 2007. – № 1. – с. 11 – 12
10. Центр перспективних соціальних досліджень. Адресна соціальна допомога як складова соціальної політики: теоретичні та методичні підходи / Давидюк О.О. к.соц.н., завідувачка відділом проблем соц.безпеки, Ільчук Л.І. к.політ.н.,доцент заст.директора Центру – http: //www.cpsr.org. ua/
11. Щомісячний інформаційний та науково-виробничий журнал // Хрещатик. – К., 2009. – №1 – 9