Стан і перспективи соціальної політики в Україні

     Категоріальний  спосіб адресування допоміг є  досить дешевим та простим, ґрунтується  на врахуванні потреб певних соціально-демографічних груп чи категорій населення, які найбільше потребують допомоги (люди похилого віку, багатодітні сім'ї, матері-одиначки, пенсіонери тощо). У країнах з досить стратифікованим суспільством цей вид допомог може проводитись за географічним чи регіональним принципами.

     Отримання допомог на основі принципу самовизначення полягає в тому, що особа сама вирішує: скористатись їй допомогою чи ні. Тому й функціонують магазини з продажу товарів (продовольчих та широкого вжитку) чи надання певних послуг (перукарських, відпочинкових тощо) бідному населенню. Досить часто цей спосіб може поєднуватись із раніше перерахованими способами відбору населення для надання йому адресної допомоги. І саме таке поєднання способів є найпоширенішим.  [10]

     Таким чином, об’єктивно існує необхідність у виявленні напрямків та надійних механізмів становлення системи адресної соціальної допомоги в Україні, пошуку оптимальних форм боротьби з бідністю, визначенні науково обґрунтованих засад модернізації законодавства в цій галузі.

     Детальний механізм становлення системи адресної допомоги викладені в постанові  Кабінету Міністрів України у  положенні „Про умови та надання  адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям” [6].

     Адресна  соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям надається   у   грошовій формі,  якщо середньомісячний сукупний  доход сім'ї, яка   складається з непрацездатних осіб, а також непрацюючих осіб працездатного віку, зайнятих доглядом за дітьми,  час якого зараховується до трудового стажу,  осіб, що  мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інвалідом I групи або за  дитиною-інвалідом віком до 16 років,  або за особою,  яка досягла 80-річного віку,  осіб,  зареєстрованих у державній службі зайнятості  як  безробітні,  у  яких  термін одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги минув,  є нижчим, ніж величина сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги.

     З метою посилення адресності державної  соціальної допомоги, яка надається малозабезпеченим сім’ям, та удосконалення контролю за її призначенням на 2009 рік Верховною Радою України прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”. Законом конкретизовані обставини, при яких державна соціальна допомога не призначається, зокрема, якщо працездатний член сім’ї не працює (не перебуває на обліку в центрі зайнятості, не навчається); з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування; у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму), або земельна ділянка площею понад 0,6 гектара. Разом з тим законом передбачено надання права комісіям при місцевих органах виконавчої влади в окремих випадках приймати рішення про надання допомоги у вищезазначених випадках, у разі якщо у їх сім’ях є троє і більше дітей або у складі сім’ї є інвалід, а також якщо сім’я не отримує будь-яких джерел для існування в результаті тривалої хвороби одного або кількох членів сім’ї. До складу сімей при призначені допомоги, враховуються не лише діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації, а й ті, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах після досягнення ними 18-річного віку.

     Посилено  відповідальність особи за подання  неправдивих відомостей, яка звертається  за призначенням соціальної допомоги. Так, якщо сім’єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше, ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

     Рішення про призначення соціальної  допомоги  приймається  на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

     До  складу  сім'ї  враховуються  особи,  що  прописані   і проживають разом, пов'язані родинними стосунками, на підставі яких виникають зобов'язання щодо утримання непрацездатних,  або з інших підстав, передбачених законодавством.

     Призначення  і  виплата  соціальної  допомоги здійснюється органами соціального захисту населення.

     У сільській місцевості заяви з  необхідними  документами  для  призначення   соціальної   допомоги   приймаються   уповноваженими особами,  визначеними виконавчими  комітетами селищних і  сільських рад,   і   передаються  відповідним  органам  соціального  захисту населення.

     Розмір  соціальної допомоги  визначається  як  різниця  між величиною  сукупного доходу, що дає право  на призначення соціальної допомоги, та сукупним доходом сім'ї.

     Величина  сукупного  доходу  для  призначення   соціальної допомоги сім'ї визначається виходячи з мінімального доходу, що дає право непрацездатним громадянам  на  одержання  цільової  грошової допомоги  на прожиття,  встановленого Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коригувального коефіцієнта. Коригувальний  коефіцієнт  на  сім'ю  не може перевищувати 5. [6]

     Розрахунок  сукупного   доходу  для  призначення  допомоги малозабезпеченим   сім'ям   провадиться   відповідно  до  Методики обчислення сукупного доходу  сім'ї для всіх  видів соціальної допомоги,   затвердженої   спільним   наказом Мінпраці,  Мінфіну, Мінекономіки,   Держкомсім'ямолоді,  Держкомстату. [8]

     При визначенні сукупного доходу сім'ї  органи,  що призначають допомогу, мають право користуватися всіма офіційними  джерелами,  які містять інформацію про доходи громадян,  у тому  числі інформацією органів державних податкових адміністрацій.

     Для  призначення  соціальної  допомоги   подаються   такі документи:

• заява,   в  якій декларується  наявність чи  відсутність у володінні   (користуванні)   прописаних   осіб   іншого  житлового приміщення  (будинку),  а також транспортного засобу, самохідної машини або механізму;
• документ, що посвідчує особу;
• довідка про  склад  сім'ї із зазначенням прізвищ,  імен та по батькові, родинних стосунків членів сім'ї;
• довідки про доходи кожного члена сім'ї;
• довідки про  наявність  та  розміри  земельних  ділянок,  які виділено   для   ведення   особистого   підсобного   господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби. [3]

       Форма заяви та  акта  обстеження  матеріально-побутових  умов сім'ї  затверджується Мінпраці.

     Соціальна  допомога  призначається  на  шість  місяців, а якщо  у  складі  сім'ї є працюючі  громадяни – на  три місяці починаючи з місяця звернення за  її  призначенням  і  виплачується щомісяця. Якщо у складі сім'ї є працездатна особа, зареєстрована у державній службі зайнятості як безробітна, у якої термін одержання допомоги  по безробіттю та матеріальної допомоги минув,  соціальна допомога на сім'ю в повному обсязі призначається  на  три  місяці. При  наступних  зверненнях  розмір соціальної допомоги зменшується кожний раз на 10 відсотків. Для призначення соціальної допомоги на наступний термін необхідно подати документи, зазначені вище.

     У разі  виникнення  обставин,  які  призводять  до припинення виплати  допомоги (зміни  у  складі  сім'ї,  збільшення  сукупного доходу  сім'ї  тощо),  одержувачі  соціальної допомоги зобов'язані повідомити про  це органи, що виплачують допомогу.

     У разі коли відомості, викладені в  заяві, не підтверджено належно оформленими  документами,  допомога призначається  починаючи з  місяця  надходження  заяви  за   умови,   що   відомості   буде підтверджено в  установленому порядку протягом місяця з дня подання заяви.

       Рішення про призначення (не призначення)  допомоги  приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

     У   разі   переїзду   сім'ї  в  іншу  місцевість  виплата соціальної допомоги за старим місцем проживання  припиняється.  За новим   місцем  проживання  соціальна  допомога  призначається  на підставі поданих документів.

     Кошти для надання соціальної допомоги  перераховуються  у порядку, встановленому  Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними,  Київською  і  Севастопольською   міськими   державними адміністраціями.

       Виплата соціальної   допомоги   провадиться   через   поштові  відділення зв'язку за місцем  проживання сім'ї або через  банківську установу  шляхом  перерахування на особовий рахунок  уповноваженого члена сім'ї за його заявою.

     Сума  надміру  одержаної   допомоги   внаслідок   подання громадянами   документів   із  свідомо  неправильними  відомостями повертається ними за вимогою  органів,  що призначають допомогу,  у подвійному   розмірі.  Сума  повернутих  коштів  зараховується  на рахунок органів соціального захисту населення  для  подальшого  їх нарахування  отримувачам  допомоги у порядку,  встановленому Радою міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласними,  Київською  і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

     Подання свідомо недостовірних даних  тягне за собою припинення надання  допомоги  та  позбавлення  права  на  її  призначення  на наступний  термін.

     До  посадових  осіб,  винних  у  надмірному  нарахуванні суми допомоги, вживаються заходи, передбачені законодавством.

     Рішення про надання (не надання) соціальної допомоги  може бути  оскаржено  до районних,  районних у мм.  Києві і Севастополі державних адміністрацій,  виконавчих комітетів міських і  районних рад та до суду.

     На кожну сім'ю,  яка одержує соціальну допомогу,  органом соціального захисту населення заводиться особова  справа,  в  якій зберігаються  матеріали,  необхідні  для призначення допомоги,  та розрахунки її розміру.

     В особовому рахунку,  що заповнюється на підставі  документів особової  справи,  фіксуються  відомості  про  виплату  соціальної допомоги. [6]

     Поглиблення адресності державної соціальної допомоги через упорядкування пільг і  допомоги, що надаються різним категоріям населення, було передбачено ще Указом Президента України „Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 р.” від 24 травня 2000 року, що сьогодні відображається у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 року „План заходів щодо реалізації в 2009 році Стратегії подолання бідності”. А 2 березня 2002 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову “Про затвердження Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню”.

     Адресність  виплат може бути вдосконалена шляхом підвищення витрат на допомоги по безробіттю і  при одночасному скороченні витрат на деякі інші види допоміг. [4, c. 13 – 16]

      Основою законодавчої бази для забезпечення адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям виступають наступні нормативно-правові акти, а саме основні з них: Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” № 1768-III від 1 червня 2000 року; Постанова Кабінету Міністрів України „Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям”; Постанова Кабінету Міністрів України „Про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям” та адресна соціальна програма „Турбота”.

Висновки 

            Задля побудови суспільства  на принципах соціальної справедливості Міністерство праці та соціальної політики спільно з відомими науковцями, експертами напрацьовує Концепцію розбудови України як соціальної держави. Невід'ємною її складовою є створення консолідованої, ефективної системи адресної соціальної підтримки незаможних родин і пільгових категорій.

      Адресне надання соціальної допомоги – це форма надання допомоги за соціальною ознакою, що ґрунтується на системі персоніфікованого обліку громадян, які мають на них право, у готівковій або безготівковій формі. [5]

      Запровадження адресного надання соціальної допомоги надасть змогу провадити облік надання пільг і визначати їхню вартість для бюджету. Основними аргументами на користь адресності є принципи ефективності та рівності. Адресність є більш ефективною оскільки гроші не витрачаються на тих, хто не потребує цього, а також не створюється надлишок ресурсів у тих, хто отримує допомогу (тобто люди з певними проблемами отримують лише стільки, скільки їм потрібно).

     В Україні право на різні види допоміг мають 15 млн. громадян. Серед них – 13 млн. пенсіонерів і 2,5 млн. інвалідів. Окрім того, держава через різні види допомоги підтримує матеріальний рівень 3,5 млн. незаможних сімей. Це, як правило, більшість родин із дітьми та сім'ї одиноких престарілих, інвалідів, які через низькі середньодушові доходи традиційно входять до категорії малозабезпечених.

     З метою оцінки адресності надання  державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям створено електронна модель одержувачів допомоги. Інформаційною базою електронної моделі є щоквартальні звіти за формою 3-ДСД “Аналіз одержувачів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”. Моніторинг згаданих звітів проводиться в розрізі існуючої регіональної вибірки щодо фактичної кількості сімей-отримувачів допомоги, середньомісячного доходу сімей та середньомісячного розміру допомоги. В створеній електронній моделі дослідження контингенту отримувачів деталізовано за напрямами: