Соціологія релігії

 За активного сприяння Української держави і у зв´язку зі вступом у третє тисячоліття трохи активізувалися пошуки взаємоприйнятних компромісів і подолання міжконфесійних суперечностей в українському православ´ї.

      Інтереси держави й суспільства потребують об´єднання всіх православних України, а тому керівництво країною не має права бути стороннім спостерігачем їхньої роз´єднаності. Звичайно, йдеться лише про участь держави в нейтралізації екстремістського, руйнівного впливу, розколу православних церков на суспільні процеси, в протидії зовнішнім чинникам, що інспірують або гальванізують розкол.

      Одним із важливих завдань державних органів є надання допомоги в пошуках спільної платформи по налагодженню співробітництва в рамках Всеукраїнської Ради церков та релігійних організацій, здобуття підтримки з боку національних помісних церков процесу становлення й канонічного оформлення в Україні єдиної Помісної Православної церкви.

      Творення єдиної Помісної церкви в Україні залежить від доброї волі всіх, хто в ньому бере участь, від їхнього бажання йти на компроміси. Церковний розкол болісно позначається не тільки на релігійно-православному житті в Україні, і, насамперед, на створенні єдиної Помісної Православної церкви, а й на житті політичному. І чим довше політики будуть втручатися в релігійне життя, політизувати його, тим менше шансів розв´язати внутрішньоправославні проблеми у найближчій перспективі.

      Усезростаюча політична активність релігії та її інститутів за відсутності стримувальних важелів з боку держави може призвести до серйозних ексцесів, адже релігійні почуття наділені великою вибухонебезпечною силою, особливо якщо ця сила спрямовується в русло протистояння і конфронтації.

      У нових політичних умовах, коли відбувається боротьба за стабілізацію становища в Україні, за гуманізацію і демократизацію всіх суспільних процесів, важливе значення має вироблення науково обґрунтованої політики відносно релігійних організацій, вміння використовувати в потрібному напрямі їхні можливості і вплив на віруючих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б.С. Соціологічний словник / Пер. З англ. ред. С.А. Ерофеева- М.: Економіка, 1999
2. Гараджа В.И.  “Религиеведение” М. “Аспект Пресс”, 1994г. 351 с.
3. Еришев А. А. Релігіоведення. — К.: МАУП, 1999.
4. Зборовский Г.Е.  История социологии- Гардарики, 2004р. 608 с.
5. Ионин Л.Г. Зиммель: жизнь и философия // Зиммель Г. Избранное в 2-х томах. Т.2. М., 1996. 457с.
6. Кислюк К.В. – «Релігієзнавство» ( 5-е вид.), підручник, Київ, Кондор, 630 стор., співавтор – Кучер О.М.
7. Лешан В.Ю. Основи релігієзнавства: Підручник. – Чернівці: Рута, 2005. – 304с.
8. Миронов А.В., Бабинов Ю.А. Основи религиоведения. Робоча книга викладача і студента. М., 1998
9. Основы религиоведения Учеб./ Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яб- 
   0-75 локов, |М. П. Новиков|, и др.; Под ред. И. Н. Яблокова.- М.: 
   Высш. шк., 1994.- 368 с.
10. Примуш М.В. Загальна соціологія : Навч. посібник / М.В. Примуш. - К. : Професіонал, 2004. - 590 с
11. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. – Москва: Центр, 1997/2002, с 114-123.
12. Сидоренко О.П. Релігієзнавство : підручник / ред. О. П. Сидоренко. - К. : Знання, 2008. - 470 с. - (Серія "Вища освіта XXI століття")
13. Яблоков Ігор Миколайович. Критика теологічної інтерпретації предмету і завдань соціології релігії // Методологічні проблеми соціології релігії. М.: Видавництво МГУ, 1972. с. 19-33.
14. http://www.religiovedenie.ru
15. http://ru.wikipedia.org

     16. http://pidruchniki.ws

     17. http://www.religion.in.ua/main/10467-religijnist-chi-konfesionalizm.html

     18. http://uk.wikipedia.org

     19. http://stat6.stat.lviv.ua

     20. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/23803.htm Про релігійну ситуацію в Україні