Соціологія особистості

  Так передбачуваний рух цін,  податків, їх зміни в ході здійснення  господарчої діяльності підприємець  зобов’язаний враховувати в бізнес-плані.

  Тільки в силу недосконалості  використовуваних методів розрахунку  підприємницької діяльності або  недостатньо глибокого відпрацювання  підприємцем бізнес-плану систематичні  помилки можуть розглядатися  як втрати в тому значенні, що вони здатні змінити очікуваний  результат в гіршу сторону.

  Розглянемо детальніше структуру  втрат в залежності від виду  підприємницької діяльності, тобто  виробничого, комерційного і фінансового  підприємництва. При цьому виділимо  найбільш важливі фактори, що  породжують ризик, та вкажемо,  які їх основні прояви. Знання цих факторів дає можливість приймати попередні міри, що послаблюють їх дію.

  Перш ніж перейти до аналізу  проявів випадкових втрат у  виробничому, комерційному, фінансовому  підприємництві, вкажемо на деякі  специфічні джерела втрат та  фактори, що на них впливають.

  До них слід віднести втрати  від впливу непередбачених політичних  факторів. Такі фактори породжують  політичний ризик. Він проявляється  у формі раптової, обумовленої  політичними міркуваннями і подіями  зміни умов господарчої діяльності, що створюють неблагоприємний для підприємця фон і тим самим здатні привести до підвищених затрат ресурсів та втраті прибутку.

  Типічні джерела такого ризику – збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміни договірних умов, трансформація форм та відносин власності, відчуження майна та грошових засобів за політичними мотивами. Величину можливих втрат та визначаєму ними ступінь ризику в цьому випадку важко передбачити.

  Достатньо близькі по непередбачуваності  втрати, обумовлені стихійними лихами, а також крадіжками та рекетом.

  Вельми специфічні можливі  «втрати», визвані недосконалістю методології та некомпетентністю осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку та доходу. Якщо в результаті дій цих факторів величини очікуваних значень прибутку та доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижчими, то різниця поневолі буде сприйматися як втрати.

  Особливе місце займають  втрати підприємця, обумовлені недобросовісністю  або нестатками партнерів бізнесу.  Ризик виявитися ошуканим в угоді або зіткнутися з неплатоспроможністю боржника, неповерненістю боргу, на жаль, достатньо реальний.

  Розглянемо ситуації загрози  втрат і ризику стосовно вказаних  видів підприємництва.

            А. Втрати у виробничому підприємництві.

1. Зниження намічених обсягів  виробництва та реалізації продукції  внаслідок зниження продуктивності  праці, простоїв обладнання або  недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотку браку веде до недоотримання запланованої виручки. Можливі втрати D в цьому випадку у вартісному виразі визначаються по формулі:

D = О * Ц

де О – можливе сумарне  зменшення обсягу випуску продукції,

      Ц – ціна реалізації  одиниці обсягу продукції.

2. Зниження цін, по яких намічається  реалізувати продукцію, в зв’язку  з недостатньою якістю, неблагоприємними змінами ринкової кон’юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією призводить до вірогідних втрат, що визначаються по формулі:

D = Ц *О

де Ц – вірогідне зменшення  ціни одиниці обсягу продукції,

      О – загальний  обсяг наміченої до випуску  та реалізації продукції.

3. Підвищені матеріальні затрати,  обумовлені перевитратами матеріалів, сировини, палива, енергії, ведуть  до втрат, що визначаються залежністю:

D = М₁ * Ц₁ + М₂ * Ц₂

де М – можливі перевитрати  матеріального ресурсу,

      Ц – ціна одиниці  ресурсу.

4. Інші підвищені затрати, які  можуть бути внаслідок високих  транспортних витрат, торгових, накладних  та інших побічних витрат.

5. Перевитрати наміченої величини  фонду оплати праці внаслідок  підвищення розрахункової чисельності  або внаслідок виплати більш  високого, ніж запланований, рівня  оплати праці окремим працівникам.

6. Виплата підвищених відрахувань  і податків, якщо в процесі  здійснення бізнес-плану ставки  відрахувань і податків змінюються  в неблагоприємну для підприємця сторону.

7. Не варто упускати із виду  і можливості втрат у вигляді  штрафів, природних збитків, а  також обумовлених стихійними  лихами, хоча врахувати такі втрати  розрахунком неможливо.

           Б. Втрати у комерційному підприємництві.

1. Неблагоприємна зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блоковане умовами договору про закупівлю призводить до вірогідних втрат D, що визначаються по формулі:

D = О * Ц

де О – обсяг закупівлі  товару у фізичному вимірі,

      Ц – вірогідне  підвищення закупівельної ціни.

2. Непередбачене зниження обсягу  закупівлі в порівнянні з наміченим  викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втрата прибутку (доходу) визначається  як добуток зниження обсягу  закупівлі на величину прибутку (доходу), що припадає на одиницю  обсягу реалізації товару.

  Слід враховувати, що зменшення  обсягу закупівлі та реалізації  може супроводжуватись зниженням  втрат, так як крім умовно-постійних  витрат, існують затрати, пропорційні  обсягу операції.

3. Втрати товару в процесі  обігу / транспортування, зберігання  або втрати якості, споживчих  цінностей товару, що приводять  до зниження його вартості. Рівень таких втрат встановлюється як добуток кількості втраченого товару на закупівельну ціну або добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.

4. Збільшення витрат обігу в  порівнянні з наміченими призводить  до адекватного зниження доходів,  прибутку. Серед можливих причин  підвищення затрат можуть бути  непередбачені виплати, відрахування, штрафи, додаткові витрати.

5. Зниження ціни, по якій реалізується  товар, порівняно з проектною  викликає втрати в розмірі  обсягу реалізації, помноженому  на зменшення ціни.

6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене  непередбаченим падінням попиту  або потреби в товарі, витісненням  його конкуруючими товарами, обмеженнями  на продаж, здатне визивати втрати  доходу і прибутку, що вимірюються  добутком обсягу непроданої продукції  на відпускну ціну.

                 В. Втрати у фінансовому підприємництві.

  Фінансове підприємництво –  це, по суті, комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші,  цінні папери, валюта. Отже, втрати, в цілому характерні для комерційного  підприємництва, притаманні і фінансовому  підприємництву.

  І все ж при оцінці фінансового  ризику необхідно врахувати такі  специфічні фактори, як неплатоспроможність  одного із агентів фінансової  угоди, зміну курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на  валютно-грошові операції, можливі  вилучення певної частини фінансових  ресурсів в процесі здійснення  підприємницької діяльності.

            Показники ризику і методи його оцінки.

  Безсумнівно, що ризик є вірогіднісна категорія, і в цьому розумінні найбільш обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і виміряти його як вірогідність виникнення певного рівня втрат.

  Суворо кажучи, при всесторонній оцінці ризику слід було б встановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну вірогідність виникнення такої величини.

  Побудова кривої вірогідностей (або таблиці) призвано бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно підприємництва це частіше всього занадто складне завдання. Тому практично доводиться обмежуватись спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному чи декільком показникам, що являють собою узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про допустимість ризику. З цією метою спочатку виділимо певні області або зони ризику в залежності від величини втрат (мал.1).

  Область, в якій втрати  не очікуються, назвемо без ризиковою  зоною, їй відповідають нульові  втрати або від’ємні (перевищення прибутку).

  Під зоною допустимого ризику будемо розуміти область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менші очікуваного прибутку.

  Межа зони допустимого ризику  відповідає рівню втрат, який  дорівнює розрахунковому прибутку  від підприємницької діяльності.

  Наступну більш небезпечну  область будемо називати зоною  критичного ризику. Це область,  яка характеризується можливістю  втрат, що перевищують величину  очікуваного прибутку, аж до величини  повної розрахункової виручки  від підприємництва, яка являє  собою суму затрат і прибутку.

Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які  наперед перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можуть привести до невідшкодовуваної втрати всіх засобів, вкладеним підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не отримує від угоди ніякого доходу, але й несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

  Крім критичного, доцільно розглядати  ще більш залякуючий катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику являє собою область втрат, які по своїй величині перевищують критичний рівень і в максимумі можуть досягнути величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриття та розпродажу майна.

  До категорії катастрофічного  слід відносити поза залежністю  від майнового чи грошового  збитку ризик, пов'язаний з  прямою небезпекою для життя  людей чи виникнення екологічних  катастроф.

   Найбільш повне уявлення  про ризик дає так називаєма крива розподілу вірогідностей втрати або графічне зображення залежності вірогідності втрат від їх рівня, що показує, наскільки вірогідно виникнення тих чи інших втрат.

  Щоб встановити вид типічної кривої вірогідності втрат, розглянемо прибуток як випадкову величину і побудуємо спочатку криву розподілу вірогідностей отримання певного рівня прибутку (мал.2).

  При побудові кривої розподілу  вірогідностей отримання прибутку прийняті слідуючі припущення.

1. Найбільш вірогідне отримання прибутку, рівного розрахунковій величині – ПРр. Вірогідність (Вр) отримання такого прибутку максимальна, відповідно значення ПРр можна вважати математичним очікуванням прибутку.

Вірогідність отримання прибутку, більшого чи меншого порівняно з  розрахунковим, тим нижче, чим більше такий прибуток відрізняється від  розрахункового, тобто значення вірогідностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно убувають при рості відхилень.

2. Втратами прибутку (ПР) вважається його зменшення порівняно з розрахунковою величиною ПРр. Якщо реальний прибуток дорівнює ПР, то

ПР = ПРр – ПР

3. Вірогідність виключно великих втрат (теоретично нескінченних) практично дорівнює нулю, так як втрати зарані мають верхню межу (виключаючи втрати, які немає можливості оцінити кількісно).

  Звичайно прийняті припущення  в якійсь мірі спірні так  як вони дійсно можуть не  дотримуватись для всіх видів  ризику. Але, в цілому, вони вірно  відображають загальні закономірності  зміни підприємницького ризику  і базуються на гіпотезі, що  прибуток як випадкова величина  підпорядкована нормальному або  близькому до нормального закону  розподілу.

  Виходячи з кривої вірогідностей отримання прибутку, побудуємо криву розподілу вірогідностей можливих втрат прибутку, яку, власне, і варто називати кривою ризику. Фактично це та ж крива, але побудована в іншій системі координат (мал.3).

  Виділимо на зображеній кривій  розподілу вірогідностей втрат прибутку (доходу) ряд характерних точок.

  Перша точка (ПР = О і В = Вр) визначає вірогідність нульових втрат прибутку. У відповідності з прийнятими допущеннями вірогідність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менша одиниці.

Друга точка (ПР = ПРр і В = Ва) характеризується величиною можливих втрат, рівною очікуваному прибутку, тобто повною втратою прибутку, вірогідність якого дорівнює Ва.

 Точки 1 і 2 являються граничними, визначаючи положення зони допустимого ризику.

Третя точка (ПР = ВР і В = Вкр) відповідає величині втрат, рівних розрахунковій виручці ____. Вірогідність таких втрат дорівнює Вкр.

Точки 2 і 3 визначають межі зони критичного ризику.

Четверта точка (ПР = ИС і В = Вкт) характеризується втратами, рівними майновому (ИС) стану підприємця, вірогідність яких рівна Вкт.

Між точками 3 і 4 знаходиться зона катастрофічного ризику.

 Втрати, що перевищують майновий  стан підприємця, не розглядаються,  так як на них неможливо  накласти стягнення.

 Вірогідності певних рівнів  втрат являються важливими показниками,  що дають можливість скласти  думку про очікуваний ризик  та його допустимість, тому побудовану  криву можна назвати кривою ризику.

 Наприклад, якщо вірогідність  катастрофічної втрати виражається  показником, що свідчить про відчутну  загрозу втрати всього майна  (наприклад, при його значенні, рівному 0,2), то розумний обережний  підприємець наперед відмовиться  від такої справи і не піде  на подібний ризик.

  Таким чином, якщо при  оцінці ризику підприємницької  діяльності вдається побудувати  не всю криву вірогідностей ризику, а тільки встановити чотири характерні точки (найбільш вірогідний рівень ризику та вірогідності допустимої, критичної і катастрофічної втрати), то задачу такої оцінки можна вважати успішно вирішеною.