Соціологія особистості

                                                          План

1.Вступ.

2.Господарчий  ризик: джерела та суть.

3.Види втрат  і ризику.

4.Показники  ризику і методи його оцінки.

5.Використана література  і матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Вступ

  З практики світового досвіду відомо, що економіка змішаного типу довела свої переваги в найрозвиненіших країнах: Японії, США, Швеції. Ця економіка ґрунтується на принципах ринкового господарювання і регулюється державою на макрорівні. Найбільш ємке і коротке визначення змішаної економіки заключається в словосполученні «Економіка вільного підприємництва».

  Ріст підприємницької активності  характеризує пробудження економіки,  і особливо її творчого початку  – господарюючого суб’єкта.

  До видів підприємницької   діяльності законодавство відносить  будь-які види господарської діяльності, а також комерційне посередництво,  торгівельно-закупівельну, інноваційну,  консультативну діяльність, операції  з цінними паперами.

  Найважливішими рисами підприємництва  являються: мобільність, динамічність, свобода вибору способів економічних  дій, приналежність до тактичних  способів дій, пошук.

  Підприємницьку діяльність  неминуче доводиться здійснювати  в умовах високого рівня невизначеності, тобто великої непередбачуваності  результатів. А це, в свою чергу,  означає неминучість ризику, загрозу  втрат.

  Проте, в ощадливого, обачного  підприємця шанси на виграш  в результаті здійснення угоди  звичайно вищі, ніж небезпека  адекватних по масштабу втрат.  В цьому і заключається невичерпне джерело тяготіння активних, сміливих, рішучих людей до підприємництва. Але при всьому цьому доля відповідальності, яку приймає на себе підприємець, неспівставимо вища тієї, яка спостерігається в умовах планово-розпорядницької діяльності.

  Таку відповідальність у  найближчий час доведеться брати  на себе більшості майбутніх  спеціалістів. Тому члени економічного  гуртка під керівництвом викладача  провели дану пошукову роботу  з метою виявлення джерел господарського  ризику, його видів, показників  та методів оцінки, використовуючи  безліч спеціальних джерел літератури.

 

 

 

 

 

 

 

            Господарчий ризик:джерела та суть.

Здійснення підприємництва в його будь-якому вигляді пов’язано  з ризиком. Необхідно вияснити джерела  та причини такого ризику, форми  його прояву для того, щоб далі визначити  методи оцінки ризику та способи його попередження.

  В зв’язку з розвитком  ринкових відносин підприємницьку  діяльність в нашій країні  доводиться здійснювати в умовах  зростаючої невизначеності ситуації  та мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність та невпевненість  в отриманні очікуваного кінцевого  результату, і виходячи з цього,  виникає ризик, тобто небезпека  невдачі, непередбачених втрат.  Особливо це притаманно початковим  стадіям розвитку підприємництва.

  Подібні обставини дещо незвичні  для нашого господарника, якому  належить пройти тернистий шлях, перш ніж він стане справжнім  підприємцем.

  В умовах командно-адміністративної  економіки всі ми звикли до  того, що економічні обставини  формуються зверху в порядку  наказів, правил та норм. Плани,  програми, постанови, інструкції, державні  ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему координат і господарче середовище, в якому змушені були діяти підприємства і люди.

  Звичайно, жорстока система  централізованих настанов обмежувала  ініціативу, подавляла інтерес та  творчі починання. Але вона  вносила на перший погляд чіткість, забезпечувала «нав’язуваний» порядок.

  Хоча і не з повною впевненістю,  але можна було передбачити  обсяги виробництва, поставок, продажу,  цін і відповідно прибуток, доходи, словом, діяти в заданих умовах.

  Ринок є перш за все  економічна свобода. Підприємцем  можуть керувати тільки закон  та встановленні ним обмеження.  Державне регулювання в умовах  ринку зводиться переважно до  встановлення норм здійснення підприємницької діяльності та до податкової системи. Все інше визначається виробником та споживачем, їх волею, а в якійсь мірі складається випадковим чином.

  За економічну свободу доводиться  платити. Адже свобода одного  підприємця супроводжується одночасно  і свободою інших підприємців,  які вільні купувати або не  купувати його продукцію, пропонувати  за неї свої ціни, продавати  йому по визначеним цінам, диктувати  йому свої умови угод.

  Ті, з ким доводиться вступати  в господарчі відносини, прагнуть  перш за все до своєї вигоди, а вигода одних може стати  збитком для інших. До того  ж підприємець-конкурент взагалі  схильний витіснити свого опонента  з ринку.

  Отже, хочемо ми того чи  не хочемо, але, освоюючи підприємництво, нам доведеться мати справу  з невизначеністю та підвищеним  ризиком. Завдання справжнього  підприємця, господарника нового типу заключається в тому, щоб шукати справу з зарані передбачуваним результатом, справу без ризику.

  При такому підході до  ринкової економіки можна взагалі  виявитися поза справою і без  справи. Треба не уникати неминучого  ризику, а вміти відчувати ризик, оцінювати його ступінь і не переходити за допустимі межі.

  З вище сказаного витікає  перше правило поведінки підприємця: не уникати ризику, а передбачати  його, намагаючись знизити до  якомога нижчого рівня.

  Підприємець змушений вивчати  ризик, який виникає на виробництві,  при закупівлі, продажу продукції та інших видах діяльності. Його цікавить не компенсація ризику, а попередження збитків.

  Подальше викладення матеріалу  зконцентроване на основах методики оцінки господарчого ризику, головним чином виробничого підприємництва, окремі положення якої відносяться до будь-яких видів підприємницької діяльності.

  Спочатку сформулюємо термінологічну  базу теорії підприємницького  ризику.

  «Ризик» - це загроза, небезпека виникнення збитку. Під господарчим (підприємницьким) розуміють ризик, який виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних проектів.

  В розглянутих видах діяльності  доводиться мати справу з використанням  та обігом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних)  ресурсів, так що ризик пов'язаний  із загрозою повної або часткової  втрати цих ресурсів.

  В результаті підприємницький  ризик характеризується як небезпека  потенційно можливої, вірогідної  втрати ресурсів або недоотримання  доходів порівняно з варіантом,  розрахованим на раціональне  використання ресурсів в даному  виді підприємницької діяльності.

  Інакше кажучи, ризик є загроза  того, що підприємець понесе втрати  у вигляді додаткових витрат  зверх передбачених прогнозом,  програмою його дій або отримає  доходи нижче тих, на які  він розраховував.

  При встановленні підприємницького  ризику треба розрізняти поняття  «витрати», «збитки», «втрати». Вони  характеризують категорію «ризик»  з якісної сторони, але створюють  основу для переводу поняття  «підприємницький ризик» в кількісне.  Дійсно, якщо ризик – це небезпека втрати ресурсів чи доходу, то існує його кількісна міра, яка визначається абсолютним чи відносним рівнем втрат.

  В абсолютному виразі ризик  визначається як величина можливих  втрат в матеріально-речовому (фізичному)  або вартісному (грошовому) виразі, якщо тільки втрати піддаються  такому виміру.

  У відносному виразі ризик  визначається як величина можливих  втрат, віднесена до певної  бази, у вигляді якої найбільш  зручно приймати або майновий  стан підприємця, або загальні  затрати ресурсів на даний  вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.

  Стосовно підприємства в  якості бази для визначення  відносної величини ризику доцільно  брати вартість основних фондів  та оборотних засобів підприємства  або намічені сумарні затрати  на даний вид підприємницької  діяльності, маючи на увазі як  поточні затрати, так і капіталовкладення,  або розрахунковий доход (прибуток).

  Вибір тієї чи іншої бази  не має принципового значення, але варто надати перевагу  показнику, який визначається  з високою ступінню достовірності.

  В подальшому базові показники,  що використовуються для порівняння, будемо називати розрахунковими, або очікуваними, показниками прибутку, затрат, виручки. Значення цих показників визначається при розробці бізнес-плану, в процесі техніко-економічного обґрунтування підприємницького проекту, угоди.

  Відповідно втратами будемо  вважати зниження прибутку, доходу у відповідності з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати – це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку.

   Саме величина таких втрат  і характеризує ступінь ризику. Це означає, що аналіз ризику  пов'язаний перш за все з  вивченням втрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Види втрат і ризику

  Втрати, які можуть бути в  підприємницькій діяльності, доцільно  розділити на матеріальні, трудові,  фінансові, втрати часу, спеціальні  види втрат.

  Матеріальні види втрат проявляються  в непередбачених підприємницьким  проектом додаткових затратах  або прямих втратах обладнання, майна, продукції, сировини, енергії  та ін.

  Найбільш природно вимірювати  матеріальні втрати в тих же  одиницях виміру, в яких вимірюється  кількість даного виду матеріальних  ресурсів, тобто в фізичних одиницях ваги, об’єму, площі та ін. Для перерахунку в грошовий вираз втрати в фізичному вимірі треба помножити на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу.

  Трудові втрати являють собою  втрати робочого часу, визвані випадковими, непередбаченими обставинами. В безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу. Перерахунок трудових втрат у вартісний, грошовий вираз здійснюється шляхом множення праце-годин на вартість (ціну) однієї години.

  Фінансові втрати – це  прямий грошовий збиток пов'язаний  з непередбаченими виплатами  (штрафи, додаткові податки, втрата  грошових засобів та цінних  паперів). Крім того, фінансові втрати  можуть бути при недоотриманні або неотриманні грошей із передбачених джерел, при неповерненні боргів, несплаті покупця за отриману ним продукцію, зменшення виручки внаслідок зниження цін на реалізовану продукцію та послуги.

  Особливі види грошових збитків  пов’язані з інфляцією, зміною  валютного курсу гривні, додатковим  до узаконеного перерахунку засобів  підприємств в державний (республіканський, місцевий) бюджет.

  Поряд з остаточними, безповоротними  можуть бути і тимчасові фінансові  втрати, обумовлені замороженням  рахунків, несвоєчасною видачею  засобів, відстрочкою виплати  боргів.

  Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької  діяльності іде повільніше, ніж  було намічено. Пряма оцінка таких  втрат здійснюється в годинах,  днях, тижнях, місяцях запізнення  в отриманні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат  часу у вартісний вираз, необхідно  встановити, до яких втрат доходу, прибутку від підприємництва  здатні привести випадкові втрати  часу.

  Спеціальні види втрат проявляються  у вигляді нанесеного збитку  здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших неблагоприємних соціальних  та морально-психологічних наслідків. Ці види втрат важко визначити в кількісному і тим більше у вартісному виразі.

  Для кожного з видів втрат  вихідну оцінку можливості їх  виникнення і величини варто  здійснювати за певний час,  що охоплює місяць, рік, термін  здійснення підприємництва.

  При проведенні комплексного  аналізу можливих втрат для  оцінки ризику важливо не тільки  встановити всі джерела ризику, але і виявити, які джерела переважають.

  Аналізуючи перелічені види  втрат, необхідно розподілити  можливі втрати на основні  та побічні, виходячи із загальної  оцінки їх величини.

  Якщо в числі розглянутих  втрат виділяється один вид,  який або по величині, або по  вірогідності виникнення завідома  «подавляє» інші, то при кількісній  оцінці рівня ризику в розрахунок  можна приймати тільки цей  вид втрат.

  Припустимо, що в результаті  попереднього аналізу вдалося  «відфільтрувати» найбільш вагомі  по величині та вірогідності  виникнення види втрат. Далі  належить виділити випадкові  складові втрат та відділити  їх від тих, що систематично  повторюються.

  В принципі треба враховувати  тільки випадкові втрати, що не  піддаються прямому розрахунку, безпосередньому прогнозуванню  і тому не враховані в підприємницькому проекті. Якщо втрати можливо наперед передбачити, то вони повинні розглядатись не як втрати, а як неминучі витрати і включатися в розрахункову калькуляцію.