Соціологія культури

Міністерство науки  і освіти України

Дніпродзержинський державний  технічний університет

 

Кафедра соціології

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни: „Методика  викладання соціології”

Тема: Соціологія культури

 

 

 

 

 

 

 

Студента групи СЦ-07-1д

Вєтров С. О

 

 

Науковий керівник

Канд. пед. наук

Доц. каф. соціології Наказний М. О.

 

 

Дніпродзержинськ

2009 
Зміст

Вступ

Основна частина..........................................................................................................6

1. Методична розробка лекцій…................................................................................6

2. Методична розробка семінару..............................................................................15

3. Методичні рекомендації до  самостійної роботи................................................20

Інноваційна частина..................................................................................................25

Дидактична частина..................................................................................................27

Перелік літератури....................................................................................................28

 

Вступ

Світ є домівкою для більш ніж 6 млрд. людей, що мають тисячі різних зразків життя.

Культурою являються цінності, переконання, поведінка й матеріальні предмети які спільно формують спосіб життя людей. Вона вбирає в себе все, що ми думаємо, як ми робимо й чим володіємо. Культура - міст у минуле й провідник в майбутнє.

Культура не тільки зумовлює наші діяння, але й допомагає сформуватися нашим особистостям, іменованим по звичці , хоча й помилково, людською натурою. [4, ст. 101]

Розуміння культури як соціального  феномена надає право й можливість виокремлювати у великому світі соціологічної науки особливий напрямок - соціологію культури.

Соціологи культури як специфічна галузь загальної соціології виникла як у ФРН і Франції в 70- е р. р. ХХ століття. Вона спиралася на методологічні принципи М. Вебера (ідея про соціологію як емпіричній науці про культуру), на вчення про динамік культурних об’єктивацій Г. Зиммеля, на погляди К. Мангейма в області соціології знання й теорії ідеології.

Соціологія культури виникла як реакція на відому обмеженість позитивістської соціології, що не справляється з аналізом складних соціальних процесів, у тому числі - процесів у сфері духовного життя, науки, мистецтва, релігії, ідеології. Своє завдання розроблювачі соціології культури бачили в тому, щоб порівняти й зв'язати значеннєві конструкції з певними суспільними умовами, розкрити їхню власну динаміку. [7]

Соціологія культури прагне до соціологічного розкриття  історико-культурного матеріалу, накопиченого родинними культурологічними дисциплінами, з метою вивчення впливу ідей на соціальну структуру суспільства, на соціальні інститути, соціальні рухи, на швидкість і характер соціокультурного розвитку. Соціологія культури орієнтована не стільки на фіксування й опис тих або інших явищ культури, скільки на дослідження генезису й історичних трансформацій різних культурних форм.

В цей час існує  близько 300 варіантів визначення культури.

Така різноманітність, безумовно, свідчить про те, що культура в житті людства займає особливе місце.

Вона є показником матеріальної й духовної зрілості суспільства. У ній втілені здатності суспільства в кожний конкретний історичний період забезпечувати функціонування суспільного життя. Ці здатності характеризуються рівнем досягнутих знань, якістю й різноманітністю створених знарядь праці й засобів життя, умінням практично їх застосовувати й використовувати у творчих цілях, ступенем оволодіння стихійними силами природи, удосконалювання соціального життя в інтересах суспільства. [7]

При цьому в цей  час велике значення набуває соціологізація культури й цього зв'язку актуальної як з теоретичної, так і із практичної точки зору стає наука - соціологія культури.

Соціологія культури вивчає всі види перетворювальної діяльності людини, соціальних общностей і суспільства в цілому, а також результати цієї діяльності.

Сама цілеспрямована творча діяльність формує людину як суб'єкта історичної творчості. Його людські якості є результат засвоєння їм:- мови, - прилучення до створених у суспільстві цінностей, - накопиченими традиціями, - оволодіння досвідом, навичками й прийняттями діяльності, властивими даної культурі. [7]

Соціологія культури - галузь соціології, що вивчає:

- закономірності розвитку  й функціонування культури в суспільстві;

- формування, зберігання, поширення й засвоєння ідей, представлень, культурних норм, цінностей, зразків поведінки.

Розглядаючи тему метою є проаналізувати витоки і розглянути принципи функціонування соціології культури, а також виявити що є соціологія культури.

Завдання можна поставити такі:

- дати систематизований  виклад основ соціології культури  і таким чином підготувати  студентів до самостійної роботи  з джерелами і науковими публікаціями;

• ознайомитися з витоками соціології культури;
• визначити що є поняття „соціологія культури”;
• розглянути соціологічний підхід до вивчення культури;
• розглянути проблеми культури в контексті соціологічного знання ХХ

століття .

Виховна мета дослідження: розглянути витоки та соціологічні підходи до вивчення соціології культури і таким чином підготувати студентів до самостійної роботи з джерелами і науковими публікаціями.

Задачами виховної мети є :

• формування підвалин наукового світогляду;
• глибоке розуміння „культури з погляду соціології”, тобто соціологію культури;
• зародження і динаміка культурних ситуацій в суспільстві.

 

Основна частина

 

1. Методична  розробка лекції

План

1. Соціологічний підхід до аналізу культури.

2. Соціологія культури, її предмет.

3. Проблема культури в контексті соціологічного знання ХХ століття

1. Соціологічний  підхід до аналізу культури.

Культура - складний і  багатогранний феномен, досліджуваний різними науками. У чому ж специфіка власне соціологічного підходу до вивчення культури? Сутність соціологічного підходу до дослідження культури полягає в розкритті закономірностей функціонування й розвитку культурних феноменів у суспільстві, у виявленні соціальних функцій культури. Соціологія вивчає роль культури в регуляції соціальної взаємодії, взаємовплив "культурного" і власне "соціального" аспектів громадському життя людей. Ці цілі реалізуються в рамках цілого ряду різних теоретичних підходів . Слід зазначити, що соціологи нерідко використовують і теоретичні підходи, що сформувалися в рамках інших наук - наприклад, семіотичний або психоаналітичний.. Природно, що в рамках різних теоретичних підходів існують і різні визначення культури. Ми будемо виходити з найбільш простого визначення, близького до тем, які переважають у більшості підручників соціології. Згідно із цим визначенням, культура являє собою сукупність цінностей, норм, уявлень і зразків поведінки, опосредующих соціальну взаємодію, що визначають мислення й поведінку членів тієї або іншої групи або спільності. [5]

Об'єктом соціального  дослідження є конкретне вивчення розподіл існуючих у даному суспільстві форм і способів освоєння, створення й передачі об'єктів культури, стійкі й мінливі процеси в культурному житті а також зумовлюючі їх соціальні фактори й механізми.

У цьому контексті соціологія вивчає широко розповсюджені стійкі й повторювані в часі різноманітні форми відносин членів соціальних спільнот, груп і суспільств у цілому із природним і соціальним оточенням, динаміку розвитку культури, яка дозволяє визначити рівень розвитку культури співтовариств і отже, говорити про їхній культурний прогрес або регрес.

У соціології під культурою  в широкому змісті цього слова розуміють специфічну, генетично не наслідувану сукупність засобів, способів, форм, зразків і орієнтирів взаємодії людей із середовищем існування, які вони виробляють у спільнім житті для підтримки певних структур діяльності й спілкування. У вузькому змісті культура практикується в соціології як система колективно поділюваних цінностей, переконань зразків і норм поведінки, властивих певної групі людей.

Про соціологію культури - потрібно казати як про конкретну, специфічну галузь знання, яка перебуває на стику галузей соціології й культури, і відповідно, вивчає соціальні закономірності розвиток культури, форми прояву цих закономірностей у людській діяльності.

Соціологія культури покликана розкривати суперечливі тенденції, фактори, що впливають на культурогенез, інакше кажучи, на загальну соціологічну картину культури. Кожне зі складових це знання - цілий шар надзвичайно складних і взаємообумовлених елементів: творча діяльність і спосіб ("технологія") людської діяльності; створення, засвоєння, збереження й трансляція ідей, вистав, культурних норм і цінностей; щаблі формування цих цінностей; кількісний і якісний аналіз культурних явищ і т.п..

При соціологічному вивченню культури особливе значення має визначення підходу або аспекту, виділення ціннісного або діяльного компонента, що дозволяє об'єднати елементи культури в систему, зробити аналіз на різних ієрархічних рівнях, використовуючи методи двох наук.

2. Соціологія  культури: історія виникнення, предмет

Соціологія культури - одне із самих парадоксальних напрямків соціологічної думки. Незважаючи на той факт, що соціологічний аналіз культури є однієї з головних завдань соціології з моменту її появи, дотепер не існує згоди із приводу предмета вивчення властиво "соціології культури" і місця цієї дисципліни в структурі соціологічного знання.

Розуміння культури як соціального  феномена надає право й можливість виокремлювати у великому світі соціологічної науки особливий напрямок - соціологію культури. Соціологія культури як специфічна галузь загальної соціології інституціоналізується в 60-70 роки ХХ століття. ( у вітчизняній соціології це 90- ті роки) Вона опиралася на методологічні принципи М. Вебера (ідея про соціологію як емпіричній науці про культуру), на вчення про динамік культурних обєктивацій Г. Зиммеля, на погляди К. Мангейма в області соціології знання й теорії ідеології, П. Сорокін ("Соціальна та культурна динаміка"), А. Моль ("Соціодинаміка культури"). Значний внесок у розуміння проблем культури зробили П. Бурдьє, Н. Смелзер, Дж. Мердок, У. Самнер. Серед сучасних українських учених над цими проблемами плідно працюють С. Кримський, М. Попович, Л. Сохань, Є. Бистрицький, О. Донченко, В. Піча, В. Андрущенко та ін. [9]

Соціологія культури виникла як реакція на відому обмеженість позитивістської соціології, що не справляється з аналізом складних соціальних процесів, у тому числі - процесів у сфері духовного життя, науки, мистецтва, релігії, ідеології. Своє завдання розроблювачі соціології культури бачили в тому, щоб виміряти й зв'язати значеннєві конструкції з певними суспільними умовами, розкрити їхню власну динаміку. Соціологія культури прагне до соціологічного розкриття історико-культурного матеріалу, накопиченого родинними культурологічними дисциплінами, з метою вивчення впливу ідей на соціальну структуру суспільства, на соціальні інститути, соціальні рухи, на швидкість і характер соціокультурного розвитку. Соціологія культури орієнтована не стільки на фіксування й опис тих або інших явищ культури, скільки на дослідження генезису й історичних трансформацій різних культурних форм. [10] Також поява соціології культури як наукової дисципліни пов’язано зі змінами в самій культурі: зміщення основних модусів картини світу, делотолізація культури, зміни в економіці, ріст сфери сосуна , як сфери культурного споживання, глобальна світова стратифікація.

Соціологія культури належить до соціологічних теорій середнього рівня (спеціальних соціологічних теорій). Вона здобуває емпіричні дані, які характеризують культуру як одну із соціальних підсистем і, узагальнюючи ці дані, розробляє її теоретичну модель в межах загально соціологічної теорії. Як складова соціології, соціологія культури використовує вироблені нею поняття і засоби, без яких неможливе пізнання соціальної реальності як системи (група, роль, інститут тощо) і окремих соціальних феноменів (релігія, клас, економіка та ін.).[8]

Що можна вважати предметом соціології культури? Труднощі, що виникають при визначенні предмета соціології культури, зв'язані й з тим, що культура є об'єктом аналізу не тільки соціології, але й інших наук - зокрема , культурної антропології й філософії культури. Відносно недавно виникла наука, для якої "культура" є основним об'єктом вивчення - культурологія. Крім того, існує безліч наук, що вивчають різні сфери культури. Перед соціологами, таким чином, встає проблема предметного розмежування з іншими науками, що вивчають культуру. І ця проблема не має простого розв'язку. Чітку границю, найчастіше, провести неможливо. Імовірно, саму культуру як складний динамічний утвір, що має соціальну природу, що й виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, засвоєння, збереження й поширення предметів, ідей, ціннісних вистав, за допомогою яких забезпечується взаєморозуміння людей у різних соціальних ситуаціях.

Культура як "друга  природа" породжується матеріальними потребами людей, їх інтелектуальними, моральними, естетичними й іншими запитами, практичними інтересами різних соціальнихспільнот, груп і індивідів. [10]