Социология семьи

1. Сім'я відіграє особливу роль у всій історії розвитку людського суспільства. Саме вона виступає в ньому як носій "соціальної спадкоємності". Сім'я є найважливішим соціальним інститутом, це ціла система зв'язків: шлюбних і родинних, господарських і правових, етичних і психологічних. Тому сім'я відтворює людину не тільки як біологічну істоту, але і як громадянина, оскільки саме в ній, передусім, відбувається соціалізація особистості. Всю сукупність найважливіших проблем, пов'язаних з сім'єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім'ї.

Сім'я представляє собою  складний соціальний феномен. Вона є  якнайдавнішим природним співтовариством  людей, зв'язаних кровною спорідненістю. Разом з тим — це мала контактна  група людей, які взаємодіють  між собою, це особлива форма взаємодії.

Це — особливий соціальний інститут, який регулює відтворення  людини за допомогою особливої системи  ролей, норм, організаційних форм.

Як правило, в сучасних визначеннях сім'ї підкреслюються всі ці характеристики. Так, Н. Смелзер  вважає сім'єю засновані на кровній  спорідненості, шлюбі або усиновленні  об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Відомий дослідник  сім'ї А. Г.Харчев звертає увагу  на зв'язок сім'ї з потребами суспільства. Він розглядає сім'ю як історично  конкретну систему шлюбних взаємин, як малу соціальну групу, члени якої пов'язані шлюбними, родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною  відповідальністю. Соціальна необхідність сім'ї, на думку Харчева, була обумовленою  потребою суспільства у фізичному  і духовному відтворенні населення.

Складний характер сім'ї  як соціального утворення вимагає  різних методологічних підходів до її соціологічного аналізу.

Як мала контактна група  сім'я вивчається, перш за все, на мікро  рівні, особлива увага при цьому  звертається на аналіз міжособистісної  взаємодії в сім'ї, організацію  сімейного життя, групову поведінку. Сучасний напрям символічного інтеракціонізму  розглядає сім'ю як систему соціальних ролей.

Як соціальний інститут сім'я  вивчається на макрорівні, в цьому  плані аналізуються перш за все її соціальні функції. При цьому  функціоналісти виходять з гармонії сім'ї і суспільства як цілісності, розглядають функції сім'ї як природний вияв і реалізацію потреб суспільства. Представники конфліктного підходу звертають увагу на складний, суперечливий характер сімейних відносин, на рольові та інші конфлікти, які  виникають на фунті суперечливих сімейних і інших відносин. Очевидно, складність феномену сім'ї робить необхідним об'єднання різних підходів. Важливо  ураховувати, що, вивчаючи міжособистісну взаємодію, не можна абстрагуватися від того, що групова поведінка  залежить від соціальних, економічних  і соціокультурних умов життєдіяльності  сім'ї, тобто об'єднання підходів сприяє більш глибокому аналізу.

 Як особливий соціальний інститут, як елемент соціальної структури сім'я тісно пов'язана з економікою. Особливості сім'ї, її історичні типи визначаються пануючими економічними відносинами. Сім'я не обмежується лише родинними взаєминами, а передбачає і спільне мешкання родичів, наявність спільних елементів побуту, сімейного домашнього господарства, розподілу праці.

Спільне мешкання зв'язано  в окремих сім'ях із спільним виробництвом, тобто сім'я може виступати і  як економічна категорія. На сім'ю впливають  і інші соціальні інститути: політика, системи моралі, право, культура. Причому, для кожного виду культури характерне домінування тих або інших  рис сім'ї.

Інститут сім'ї має  конкретно-історичний характер, він  постійно змінюється і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства. Життя сім'ї, її історичні типи, її структура залежать від загальних  тенденцій зміни, розвитку суспільства.

Під час переходу від традиційного суспільства до сучасності сім'я  істотно міняється. Домашнє господарство перестає бути основною економічною  одиницею, відбувається розділення "дому" і "роботи". Здійснюється перехід  від розширеної сім'ї, яка складається  з трьох поколінь, де домінують  старші, до децентралізованих нуклеарних сімей, де шлюбні обов'язки ставляться вище родинних, батьківських. Відбувається перехід від стабільної багатодітної сім'ї до малодітної і масової  одно дітної сім'ї. Відмічається також  перехід від сім'ї, заснованої на соціокультурних приписах, до міжособистісних  уподобань.

У свою чергу, сім'я впливає  на всі сторони життя суспільства. В сім'ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров'я, звички, установки  по відношенню до свого здоров'я. Сім'я  виховує смаки і потреби; у  молодшого покоління багато в  чому визначає вибір професії, рівень духовних цінностей. Саме в сім'ї  закладаються основи ставлення до старшого покоління. В сім'ї людина вперше стикається з розподілом праці, з  формами господарської діяльності.

Сім'я має високу персональну  значущість. Для більшості людей  сьогодні — це необхідний життєвий осередок, особлива ніша, яка оберігає, захищає людину.

Соціологія сім'ї —  це область соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім 7, шлюбно-сімейних відносин в конкретних культурних і  соціально-економічних умовах.

Головними об'єктами соціології сім'ї є шлюб і сім'я.

Шлюб — це історично  мінлива соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою  якої суспільство упорядковує і  санкціонує їхнє життя, встановлює подружні і батьківські права і обов'язки.

Сім'я представляє собою  більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але  і їхніх дітей, а також інших  родичів і близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальний осередок суспільства, що представляє собою, як правило, дуже близьку "до оригіналу" модель всього суспільства, в якому вона функціонує.Сім'я — це соціальний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин). В той же час це — організаційно історично обумовлена мала група, члени якої зв'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю. Соціальна необхідність сім'ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворюванні населення.Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує наступні категорії: "умови життя сім'ї", "структура сім'ї", "спосіб життя сім'ї", "успішність функціонування сім'ї", "етапи життєвого циклу сім'ї" ТОЩО.

• Умови життя сім'ї  представляють собою сукупність чинників макросередовища (загальні соціальні  умови) і мікро середовища (найближче  соціальне оточення). В процесі  аналізу специфіки функціонування сім'ї враховуються, зокрема, такі чинники, як соціально-економічні і соціально-політичні  умови в суспільстві, екологічні умови, в яких проживає сім'я, характеристики можливої зайнятості членів сім'ї, характеристики сфери обслуговування в регіоні  і багато інших.

Під структурою сім'ї розуміють  всю сукупність стосунків між  її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, систему духовних, етичних відносин, у тому числі відносин влади, автори- тету і ін.

Функції сім 7 — це способи  вияву її активності, життєдіяльності  всієї сім'ї і окремих її членів. Виділяють, зокрема, наступні функції  сім'ї: репродуктивну (відтворювання  населення), виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального  контролю, духовного спілкування, дозвілля, емоційну, сексуальну. Велике значення має і феліцитологічна функція  сім'ї (від лат. слова felicite, шо означає  — щастя).

Під способом життя сім'ї  розуміють сукупність тих видів  життєдіяльності, які здійснюються спільно всіма або деякими  з її членів, або одним з них, але від імені або для сім'ї. Природно, що між способом життя  сім'ї і способом життя певного  соціального шару, класу, нації, суспільства, в рамках яких вона функціонує, спостерігається  найтісніший зв'язок.

Шлюб і сім'я — історично  мінливі явища. їхній суспільний, соціальний зміст складає те, що властиво ним як різновидам суспільних інститутів і відносин. Шлюб і сім'я  знаходяться в складній взаємодії  з суспільними умовами, з природно-біологічною, інстинктивною природою статевих потреб людей. Виходячи з цього, можна виділити такі соціальні особливості сім'ї:

соціально-історична обумовленість  сімейних відносин і сімейної організації;

існування сім'ї та її специфічна соціальна функція є наслідком  об'єктивної необхідності, пов'язаної з однією з найважливіших форм виробництва і відтворювання  безпосереднього життя, з одного боку, виробництвом самої людини, продовженням роду і, з іншого боку — виробництвом прожитків;

наявність в сім'ї, разом  із загальними для всіх соціальних явищ, рис і якостей, ряду специфічних  соціальних особливостей, а саме: чисельності  сімейної групи, близькості спорідненості, спільності побуту, взаємної моральної  відповідальності та інше.

Що стосується соціально-історичної обумовленості сімейних відносин, то вона, безумовно, має місце, і пояснюється  цілим рядом чинників — не тільки суспільних (в тому або іншому суспільстві  сім'я покликана виконувати різноманітні функції — наприклад, роль жінки  в сім'ї і на виробництві), так  і тих, які власне витікають з  внутрішньої природи сім'ї.

Сім'я як соціальний інститут виникла з самого початку формування людського суспільства. На перших етапах його розвитку відношення між чоловіком  і жінкою, старшим і молодшим поколіннями  регулювалися племінними і родовими звичаями. З виникненням моральності, релігії, а потім держави, регулювання  статевого життя придбало відповідно етичний, релігійний і правовий характер.

Це дозволило посилити соціальний контроль над шлюбом і  в той же час знецінити зовнішньо-релігійні  і зовнішньо-правові санкції шлюбу  у випадку, якщо вони вступили в суперечність з інтересами держави.

 

В цілому введення шлюбного права і виникнення пов'язаних з  ним правових відносин між подружжям  виявилося не тільки історично закономірною, але і в значній мірі історично  прогресивною справою.

Сім'я як соціальний інститут, власне, і виникає для реалізації соціальних функцій. Сім'я покликана, з одного боку, забезпечити фізичне  і духовне відтворювання населення, тобто виконати таку соціальну функцію, яка "не під силу" жодному іншому соціальному інституту. Причому, в  процесі подібного відтворювання  реалізуються такі функції сім'ї, як репродуктивна, виховна, первинного соціального  контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, функція дозвілля, емоційна.

Іншими словами, сім'я  передусім і головним чином здійснює соціалізацію нових членів суспільства. Соціалізація являє собою процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей  і, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, групі.

Паралельно сім'я виконує  і інші соціальні функції —  господарсько-побутові, економічні, оскільки в людському суспільстві життя  в сім'ї пов'язано із спільністю, якщо не всього матеріального забезпечення, то, принаймні, побуту і спільною матеріальною турботою про непрацездатних родичів, бо між членами сім'ї неминуче складаються певні господарсько-економічні відносини.

Таким чином, сім'я є найважливішим  соціальним інститутом суспільства, тобто  системою дій і відносин, яка виконує  соціальні функції відтворювання  людини, вона здійснює соціальний контроль за вчинками своїх членів завдяки  системі позитивних і негативних санкцій.

2. Особливості шлюбно-сімейних відносин в сучасних умовах

На початку 20 ст. були досить багато численні. У шлюб вступали дівчата 17-20 років та хлопці 20-25 років. В післявоєнний час шлюбний вік скоротився і  одружувалися у 18-19 років.

Кількість дітей коливалося від 2 до 4. Кількість неформальних шлюбів була незначною. Починаючи з 60-х років  у Зх. Європі, а у 80-90-х у Сх. Європі намітилась тенденція до збільшення віку одруження та зменшення кількості  дітей. Натомість, неформальні шлюби  збільшуються у відсоткуу та високий  рівень розлучень.

Причини еволюції сімї:

1. перехід до сучасної  організації виробництва

2. сучасна втратила потребу  в дітях в колишньому значенні

3. зміна традиційних норм  шлюбів

4. зміна соц. становища  жінки

5. зміна соц. становища  дітей

Сучасні соціологи вважають, що інститут сімї поступово зникне, а на зміну йому прийдуть різного  роду альтернативи шлюбу.

3. Типи і структура сім'ї

Сім'я об'єднує людей, зв'язаних морально-правовою (шлюбною) чи родинною спільністю. Тому склад (кількість членів, поколінь, шлюбних пар, дітей) і структура  сім'ї (спосіб і організація зв'язків  між її членами — батьки, діти, чоловік, жінка, родичі) залежать передусім  від характеру цих взаємин.

В етнографії існує поділ  сім'ї на два типи: малу і велику.

Мала сім'я складається  з однієї шлюбної пари (проста, нуклеарна) з дітьми чи без них, рідше —  з двох чи кількох подружніх пар  родинної близькості по вертикалі, наприклад, у складі (з погляду дітей): дідо, баба, тато, мама, діти. Господарство мала сім'я веде спільно і, як правило, його поділ не передбачається.

Велика сім'я (складна, нерозділена) має у своєму складі дві або  більше подружні пари горизонтальної родинної близькості. У такій сім'ї  так само можуть бути шлюбні пари старшого покоління, неодружені діти, а також  члени сім'ї іншої родинної спорідненості. Автор "Опису Харківського намісництва" 1788 р. про такі сім'ї писав: "на Слобожанщине находятся и такие  доможилы, которые живут семьянисто... например, родоначальник, при нём  три или четыре сына не в разделе, у сыновьёв также довольно детей, и все под порядочным управлением  в согласии".

Залежно від спорідненості  великі сім'ї розрізняються на батьківські (спільно живуть батьки та їх одружені сини) і братські (спільно живуть два чи більше одружені брати).