Соціальні проблеми підготовки молоді до трудової діяльності

   Однією  з причин безробіття серед молоді є невідповідність ринку освітніх послуг, що сформувався за останні  роки, справжнім потребам ринку праці. Особливо небезпечна ситуація склалася з нестачею кваліфікованих кадрів у  різних галузях промисловості. Водночас очікуються масові скорочення спеціалістів на промислових підприємствах - металургійних, машинобудівних, хімічних тощо.          Позитивною тенденцією у сфері зайнятості населення може стати підвищення попиту на робочу силу на окремих підприємствах (за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції і розширення обсягу виробництва), а негативною - скорочення робочих місць та вивільнення працівників. Результати залежать від ступеня адаптації національного ринку праці до функціонування в умовах лібералізації доступу до ринку товарів та послуг інших держав.          Таким чином можна стверджувати, що першочерговим завданням держави у сфері підтримки підприємницьких ініціатив молоді є створення сприятливого бізнес-клімату, сприяння започаткуванню власної справи, полегшенню доступу на ринок - так званого „входу на ринок", створення ефективного механізму залучення іноземних кредитних ресурсів для фінансування програм мікрокредитування для молодих підприємців. 

1. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні.

     Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового  регулювання в цій сфері. Ігнорування  вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового  потенціалу в країні, підвищення рівня  незайнятості, злочинності серед  молоді.         Зміни та процеси, що відбуваються в економіці України, суттєво впливають на стан зайнятості населення, а також і на процес працевлаштування випускників, надання їм першого робочого місця. Фахівці приділяють особливу увагу вивченню однієї з найсерйозніших соціальних проблем, пов'язаних із становленням ринку праці, – загрози безробіття для молодих фахівців, що закінчили вищий навчальний заклад (ВНЗ).     Випускники ВНЗ – молоді фахівці – є однією з соціально малозахищених категорій населення. Тому сьогодні дуже актуальним є пошук шляхів розв’язання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації.   Загальні вимоги до працевлаштування молодих спеціалістів регулюються ст.197 Кодексу законів про працю України. Межі дії частини другої статті 197 КЗпП, залежать від визначення поняття молодих спеціалістів. Пункт 4 ст. 7 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" вiд 05.02.1993 № 2998-XII формулює таке ж визначення поняття молодих спеціалістів, як і частина друга ст. 197 КЗпП. До молодих спеціалістів належать випускники державних вищих навчальних закладів і професійно-технічних училищ, потреба в яких визначена державним замовленням.  Аналогічним чином визначається поняття молодих спеціалістів і в п. 4 Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України. У п. 6 цього Положення уточнюється, що випускник вищого навчального закладу, працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладання ним трудового договору з замовником (час навчання в інтернатурі в цей строк не входить). Випускник професійного навчально-виховного закладу, працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з дня укладення ним трудового договору з замовником.       Зазначення на строк два роки не вповні узгоджується з правилами частини другої ст. 197 КЗпП і п. 4 ст. 7 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", але дозволяє зробити висновок про те, що випускники професійних навчально-виховних закладів права як молоді спеціалісти мають протягом трьох років, а обов'язки, передбачені законодавством для молодих спеціалістів, несуть протягом двох років.    У п. 2 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» вiд 22.08.1996 № 992 (зі змін.від 01.07.2004), дається значно вужче визначення молодих спеціалістів: "Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєна кваліфікація фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими спеціалістами протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником". Не можна вважати, що це визначення суперечить визначенню молодих спеціалістів, що дається в Законі "Про сприяння становленню та соціальному розвитку молоді". Це визначення має лише вужчу сферу дії, застосовується там же, де діє названий Порядок. Таким чином, частина друга ст. 197 КЗпП поширюється на випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів, однак не на всіх, а лише на тих, які були замовлені підприємствами, установами, організаціями, і які направлені на роботу відповідно до встановленого порядку.         Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

     За  загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання  допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає  у забезпеченні працездатного населення  максимально повною інформацією  про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць  та про їх характеристику з точки  зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників  і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга  форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і  кваліфікації, або у певній місцевості. Третя – це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.         Молода людина, яка отримала спеціальність, може скористатися гарантією надання їй роботи за фахом на період не менше трьох років. Це стосується випускників державних середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням. Працевлаштування випускників професійних навчально-виховних закладів та випускників вищих навчальних закладів здійснюється на підставі окремих нормативних актів. Особливості строкових трудових правовідносин з випускниками професійних навчально-виховних закладів регулюються Положенням про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. № 79, дія якого на сьогодні втратила чинність в частині, що стосується випускників вищих навчальних закладів I-II і III-IV рівнів акредитації, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.       У п.6 Положення передбачається, що випускник професійного навчально-виховного закладу, якому присвоєно робітничу професію певної кваліфікації і який працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з моменту укладання ним трудового договору з замовником.

     Відповідно  до п.2 Порядку працевлаштування випускників  вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним  замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 , випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньокваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником.           Слід зазначити, що і на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт щодо порядку відшкодування вартості навчання за державним замовленням у разі відмови випускника відпрацювати у державному секторі народного господарства.            Проте на формування проблем підготовки молоді до трудової діяльності більш впливає не власне специфіка трудового законодавства щодо молоді, а фактична відсутність контролю за його виконанням на місцях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки.

     Таким чином, ми бачимо, що кризовий стан сучасного  молодіжного ринку праці зумовлений рядом соціальних проблем у підготовці молоді до трудової діяльності. При цьому такі проблеми, в свою чергу, є рефлексією багатьох чинників, серед яких основними є недоліки системи освіти та правової системи України.            Освітянська система України знаходиться у суперечливому стані через поєднання елементів багато в чому застарілої радянської системи освіти та елементів вкрай неефективної в наших умовах Болонської системи, точніше – її імітації. Однак при будь-якому векторі її розвитку вкрай необхідним є запровадження двох ініціатив: економічного виховання молоді з метою формування економічної культури та свідомості, розуміння сутності економічних процесів, вміння розпоряджатися своїми коштами та профорієнтаційної роботи з молоддю з метою її направлення у сферу, що найбільш відповідає її здібностям.         Правова система України є все ще недосконалою, часто стає предметом політичної боротьби, безсистемно змінюється, проте найбільшою її вадою є фактична відсутність контролю виконання правових норм на практиці.  Відповідно, вирішення соціальних проблем підготовки молоді до трудової діяльності вимагає, перш за все, докорінного реформування системи освіти та сприяти побудові в Україні правової держави. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Василишина  С.О. Особливості державного регулювання  на ринку праці молоді // Економіка  та держава. – 2009. - №3. – С.91-94.        2. www.dcz.gov.ua. – Державна служба зайнятості.         3. Онікієнко В. В., Ткаченко Л. Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення. - К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Український інститут соціальних досліджень, 2003.-234с. 
4. Заяць Т., Кравченко В. Молодіжний сегмент ринку праці України: методологічні та методичні засади оцінки інтегрованості в національний ринок праці // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 3. - С. 3-9. 
5. Анішина Н., Верба Д. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 4. - С. 14-22. 
6. Демин А. Н., Попова И. П. Способи адаптації безробітних в тяжкій життєвій ситуації. // Соціологічне дослідження. - 2000. - № 5. - С. 355. 
7. Руденко Г. Г, Савелов А. Р. Специфіка положення молоді на ринку праці // Соціологічне дослідження - 2002. - № 5. -С. 222 
8. Зборовский Г.., Шуклина Е. А. Професійна освіта та ринок праці // Социологические исследования. - 2003. -№4.-С. 199 
9. Чередниченко Г. А. Личные планы выпускников средних учебных заведений (сравнительный анализ) // Социологические исследо¬вания. - 2001. - № 12. - С. 139 
10. Бойко Л. И. Трансформация функцій вищої освіти і соціальні позиції студентства // Соціологічні дослідження. - 2002.-№3.-С. 123 
11. Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року). - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002. -256 
12. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. - 166с. 
13. Закон України "Про зайнятість населення" // Відомості Верховної Ради. 1991.-№ 14-С. 140. 
14. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 роки // Голос України. - 16 грудня 2003 року. - С. 145 
15. Коваль Л. З дипломом через пороги ринку // Урядовий кур'єр - 16 січня 2004 р. - № 8. - С.178 
16. Система "Випускник" в Харківському національному універ¬ситеті імені В. Н. Каразіна: концепція, методика, технологія діяльності / Бакіров В. С, Навроцький О. І., Ніколаєвський В. М., Арбєніна В.Л., Чернявська О. В. / За ред. В. С. Бакірова, В. Л. Арбєніної. -X.: ХНУімені В. Н. Каразіна, 2004. - 156 с. 
17. Борисов Л. Р., Солодові Г. С, фадєєва О. П., Харчен¬ко І. І. неформальный сектор: економічна поведінка дітей і дорослих / Новосиб. гос. ун-т. Новосибірськ, 2001. - 183 с. 
18. Сільська молодь України в період політичних та економічних 
трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання. - К.: "Академпрес", 
1998.-168 с. 
19. Зубок. Ю. А. . Проблеми соціального розвитку молоді в умовах ризику // Соціологічні дослідження. - 2003. - № 4. - С. 145 
20. Рольян Л. А. Бажаючих працювати - небагато... // Урядовий кур'єр. - 4 грудня 2003 р. (№ 229). - С. 112. 
21. Суїменко Є., Семашко О., Сакада М. Особливості працевлаш¬тування столичної молоді України // Соціологія: теорія, методи, мар¬кетинг. - 2003. - № 2. - С. 212. 
22. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соц. політики / Е. Ліанова, О. Палій. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. -654 с. 
23. Іващенко О. Статус зайнятості: динаміка й нові тенденції 1994-2003/Українське суспільство. -2003. - Соціологічний моніторинг / Заред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. - К.: Інститут соціології HAH України, 2003. - С. 134. 
24. Бандур С. І., Заєць Т. А., Терон І. В. Сучасна регіональна соц¬іально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика. - К.: РВПС України НАН України. -ТОВ "ПРИНТ-ЕКСПРЕС" 2002. - С 198. 
25. Буда Т. Й. Вторинна зайнятість молоді // Регіональна економіка. - 1998. - № 3. - С 189 
26. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. - 2001. - № 4. - С 199. 
27. Економічна активність населення України, 2002. Стат. збірник. - К.: Державний комітет статистики України, 2003. - С 256. 
28. Зовнішні трудові міграції населення України / За ред. Е. М. Лібанової, О. В. Позняка. - К.: РВПС України НАН України, 2002.-176. 
29. Удальцова М. В., Воловская Н. М., Плюсина Л. К. Соціально – трудові очікування незанятих людей та їх відношення до самостійної зайнятості // Соціологічне дослідження. - 2003. - № 7. -С. 165.